36
Профілактика ВІЛ-інфікування на робочому місці медичного працівника «СНІД Фонд Схід-Захід» 2011

Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

  • Upload
    others

  • View
    5

  • Download
    0

Embed Size (px)

Citation preview

Page 1: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

Профілактика ВІЛ-інфікування на робочому місці медичного працівника

«СНІД Фонд Схід-Захід»

2011

Page 2: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

Медичні працівники належать до вразливих щодо ВІЛ-інфікування груп населення, ризик яких пов’язаний з професією. Контакт з ВІЛ-інфікованим біологічним матеріалом в роботі медиків може трапитись під час виконання ін’єкцій, при хірургічних втручаннях, в лабораторії тощо. Головним чинником безпеки на робочому місці медпрацівника – є знання і чітке розуміння, як захистити себе при контакті з біологічним матеріалом, що може містити інфекцію.

У даній брошурі представлено сучасні знання про заходи щодо безпеки професійної діяльності медичних працівників. Висвітлено питання, пов’язані з можливістю інфікування медичних працівників на робочому місці під час надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД, розроблено методичні рекомендації відносно постконтактної профілактики. Постконтактна профілактика входить до основних запобіжних заходів роботи медичного персоналу і дозволяє захистити його від інфікування ВІЛ. Викладені універсальні запобіжні заходи передбачають також захист від інших інфекцій, що передаються через кров, передусім вірусних гепатитів.

Page 3: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

3

ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні поняттяВІЛ – вірус імунодефіциту людини, що зумовлює захворювання на ВІЛ-інфекцію.

ВІЛ-інфекція – тривала інфекційна хвороба, яка розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (далі-ВІЛ) та характеризується прогресуючим ураженням імунної сис-теми.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – стадія розвитку хвороби, зумовленої ВІЛ (ВІЛ-інфекція), що характеризується клінічними проявами, спричиненими глибоким ураженням імунної системи людини під впливом ВІЛ.

Опортуністичні захворювання (ОЗ) – тяжкі вірусні, бактеріальні, паразитарні ураження або злоякісні утворення, що розвиваються на тлі імунодефіциту. Найбільш поширені ОЗ: туберку-льоз (головна причина смертності людей, хворих на СНІД в Україні), герпетична інфекція, ток-соплазмоз, кандидоз, пневмоцистна пневмонія, енцефалопатія, саркома Капоші тощо.

Морфологія ВІЛ

Збудник ВІЛ-інфекції належить до класу ретровірусів. Розрізняють два типи ВІЛ: ВІЛ-1 і ВІЛ-2.

Геном вірусу представлений двома молекулами РНК. У ході життєвого циклу ВІЛ його фер-мент – зворотня транскриптаза, каталізує синтез провірусної ДНК, що вбудовується в геном клітини-хазяїна (мал. 1).

Клітиною-хазяїном для ВІЛ є клітини, на поверхні яких є ре-цептори, що мають назву СD4. Такі рецептори знаходяться на поверхні Т-лімфоцитів, моно-цитів, макрофагів, клітин нер-вової системи та деяких інших. Саме Т-лімфоцити є основними клітинами-мішенями для ВІЛ. Ця особливість призводить до того, що в процесі патогенезу вірус уражає клітини імунної системи і поступово її виснажує.

gp120 РНК ВІЛ

p32 інтеграза

p64 зворотня транскриптаза

gp41

ліпіднамембрана

p17 матрікснийбілок

p17 протеаза

Мал. 1. Схема будови ВІЛ

p24 капсиднийбілок

Page 4: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

4

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Стійкість ВІЛ

ВІЛ досить чутливий до зовнішніх чинників, гине при використанні всіх відомих дезінфікуючих засобів, а також при нагріванні до 56°С протягом 30 хвилин. Під дією прямих сонячних про-менів ВІЛ втрачає свої властивості протягом 12 годин і майже миттєво гине під дією ультрафі-олетового випромінювання.

Але, наприклад, в розчині наркотику, куди потрапила ВІЛ-інфікована кров, ВІЛ зберігає свої властивості 7–15 днів, в висохлій крові та в забрудненому кров’ю шприці – 28–30 днів, в трупі – до 3 діб, в замороженій крові – до 10 років.

Патогенез ВІЛ-інфекції

Для ВІЛ-інфекції характерний багаторічний перебіг хвороби, клінічно пов’язаний з прогресую-чим зниженням імунітету і розвитком імунодефіциту.

В основі імунодефіциту при ВІЛ-інфекції лежить прогресуюче зниження кількості СD4-лімфоцитів, що є результатом їх постійного руйнування в процесі розмноження ВІЛ. Трива-лий час імунна система поповнює кількість СD4-лімфоцитів, але поступово і цей процес стає недостатнім. Таким чином, ураження імунної системи при ВІЛ-інфекції носить системний характер, характе-ризується глибокою супресією Т- і В-ланок клітинного імунітету.

При зниженні рівня СD4-лімфоцитів спостерігаються бактеріальні інфекції, зокрема пневмо-нія, оперізуючий лишай, кандидоз порожнини рота, туберкульоз легень, волосиста лейкопла-кія порожнини рота, анемія, мікози, а також пневмоцистна пневмонія, токсоплазмоз, поза-легеневі форми туберкульозу та інші опортуністичні захворювання.

Разом зі зниженням кількості СD4-лімфоцитів, вирішальне значення у важкості перебігу ВІЛ-інфекції набуває вірусне навантаження (ВН) – кількість копій РНК ВІЛ у плазмі крові.

Епідеміологія ВІЛ-інфекції ВІЛ-інфекція належить до антропонозів, джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій. Вірус поширюється природним і штучним шляхами при потраплянні будь-якої ВІЛ-інфікованої біологічної рідини у кров, на ушкоджені шкіру і слизові оболонки здорової людини. До природ-них шляхів передачі ВІЛ-інфекції належить статевий шлях та трансплацентарна передача віру-су від вагітної жінки до плоду. Штучне зараження пов`язане з використанням нестерильного медичного та немедичного інструментарію, переливанням крові та її препаратів, ін’єкційним

Page 5: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

5

вживанням наркотичних речовин. Досі немає достовірних даних про побутове зараження ВІЛ. Теоретично припускається, що факторами передачі вірусу можуть стати такі побутові речі, як бритва, ножиці, зубна щітка, на які потрапила інфікована кров.

У різних біологічних рідинах людини концентрація вірусу різна, його максимальна концен-трація спостерігається в крові та спермі. Вірогідність передачі ВІЛ за різних шляхів зараження також неоднакова і залежить від таких факторів, як ефективність епітеліальних бар'єрів, при-сутність кліток з рецепторами для ВІЛ, наявність супутніх інфекцій, стадія інфекції тощо. Аналіз багатьох наукових досліджень показав, що при однократному незахищеному статевому кон-такті ризик інфікування ВІЛ становить 0,1–0,5%, при внутрішньовенному введені наркотиків – 30%, при переливанні ВІЛ-інфікованої крові – 90%, від ВІЛ-інфікованої матері до дитини у період вагітності та під час пологів – 25–30%, при грудному вигодовуванні новонародженого – 12–20%.

У світі майже три чверті випадків інфікування ВІЛ відбуваються статевим шляхом, при цьому частота передачі вірусу від чоловіків до жінок у 2-3 рази вище ніж від жінок чоловікам.

ВІЛ-інфекція реєструється в більшості країн світу у вигляді поодиноких випадків і групових спалахів. З початку 80-х років до теперішнього часу ВІЛ-інфекція зареєстрована у більш ніж 160 країнах світу, що дозволяє розглядати існуючу ситуацію як пандемію. Залежно від часу поширення розрізняють три зони сучасної пандемії ВІЛ-інфекції. До першої зони відносять країни Центральної Африки і Карибського басейну, де вірус поширюється  переважно гетеро-сексульним шляхом. У другій зоні, що охоплює Північну Америку, Західну Європу, Австралію й Океанію, вірус циркулює переважно серед чоловіків, що мають секс з чоловіками (ЧСЧ), і споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН). Третя зона представлена країнами Східної Європи і Азії, у тому числі країнами пострадянського простору, де на сьогодні найвищі темпи розвитку епідемії спостерігаються в Російській Федерації, Естонії, Україні та Латвії, дещо повільніше – в Білорусі, Казахстані та Молдові. Основним шляхом інфікування ВІЛ у цій зоні залишається вживання ін'єкційних наркотиків.

Епідемічна ситуація з ВІЛ/СНІД в Україні

За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України, на 01.01.2011р. в країні офіційно зареєстровано майже 182 тисячі випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 37 тисяч випадків захворювання на СНІД та 21 тисяча випадків смерті від захворю-вань, зумовлених СНІДом.

Найбільш високі показники поширеності ВІЛ-інфекції, як і в попередні роки, зареєстровано у південно-східних регіонах країни: у Дніпропетровській області – 553,8 на 100 тис. населення (18 470 осіб), у Донецькій області – 536,7 (23 738 осіб), в Одеській області – 521,3 (12 395 осіб), у Миколаївській області – 519,2 (6 143 особи), у Севастополі – 402,3 (1 524 особи), в АР Крим – 331,6 (6 482 особи), у Києві – 268,0 на 100 тис. населення (7 388 осіб). У зазначених регіонах цей показник значно перевищує середній по країні.

Page 6: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

6

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Загальновизнаним є факт, що офіційні дані не відображають реального масштабу епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, зокрема справжню кількість людей, інфікованих ВІЛ. Вони лише надають інформацію про осіб, які пройшли тестування на антитіла до ВІЛ, в яких була виявлена ВІЛ-інфекція, і які були внесені до офіційного національного реєстру випадків ВІЛ-інфекції. Значно більше українців можуть бути інфікованими, але вони необізнані щодо свого статусу.

Основним шляхом ВІЛ-інфікування в Україні з 1995 р. по 2007 р. включно був парентеральний, переважно при введенні наркотичних речовин ін’єкційним шляхом. В 2008 р. відбулася зміна питомої ваги шляхів ВІЛ-інфікування людей – частка парентерального шляху передачі стала мен-ше статевого. У 2010 році продовжувалося зростання (до 45%) частки осіб, які були інфіковані статевим шляхом, та зменшення питомої ваги інфікованих при введенні наркотичних речовин ін’єкційним шляхом – до 33,8%. Решта випадків пов’язана з передачею ВІЛ від матері до дитини під час пологів і грудного вигодовування – 19,8%, і з невизначеними шляхами передачі – 1,4%.

Шляхи передачі ВІЛ

Зараження ВІЛ відбувається тільки від інфікованої людини. Існують три основні шляхи передачі ВІЛ:

статевий;

парентеральний – через кров та інші рідини під час медичних та немедичних маніпуляцій (ін’єкцій), через забруднені голки й інструменти, при трансплантації органів;

перинатальний – від матері до дитини під час вагітності та пологів (вертикальний шлях пе-редачі) і при грудному вигодовуванні (горизонтальний).

Діагностика ВІЛ-інфекції

Основним стандартним методом діагностики ВІЛ-інфекції є імуноферментний аналіз (ІФА), який виявляє антитіла проти антигенів ВІЛ. Антитіла до ВІЛ з’являються у 90–95% ін-фікованих протягом 3-х місяців після інфікування, у 5–9% – через 6 місяців, і у 1% випадків – через рік. В термінальній фазі СНІДу можлива повна відсутність антитіл. При отриманні негативного результату при тестуванні на зазначеній тест-системі зразок сироватки вважа-ється таким, що не містить антитіла до ВІЛ. Подальшого дослідження такий зразок сироватки крові не потребує.

При отриманні позитивного результату здійснюють дослідження таких зразків в другій тест-системі. Результати ІФА мають бути підтверджені методом імунного блотингу, при якому здійснюється виявлення антитіл до окремих білків ВІЛ. Для вимірювання вірусного наванта-ження, застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції. Крім стандартних методів діагностики ВІЛ, застосовують також швидкі тести на ВІЛ.

Page 7: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

7

Для проведення швидкого тесту на ВІЛ беруть пробу крові з пальця і за допомогою спеціальної експрес-системи через 10–15 хвилин отримують попередній результат про наявність або від-сутність в крові антитіл до ВІЛ. Якщо результат швидкого тесту позитивний, необхідно зробити підтверджуючий розгорнутий аналіз крові з вени методом ІФА. Результати швидких тестів є попередніми і потребують уточнення методом ІФА. Тест на антитіла до ВІЛ не є тестом на СНІД!

Клінічна класифікація стадій ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків

Клінічна класифікація стадій ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків, ВООЗ, 2006 р.

Гостра ВІЛ-інфекція

Безсимптомна

Гострий ретровірусний синдром

Клінічна стадія I

Безсимптомний перебіг

Персистуюча генералізована лімфаденопатія

Клінічна стадія II

Рецидивуючі бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, отит, тонзиліт, фарингіт – 2 або більше епізодів протягом 6 місяців)

Оперізуючий лишай

Ангулярний хейліт

Рецидивуючий афтозний стоматит (2 або більше епізодів протягом 6 місяців)

Папульозний сверблячий дерматит

Себорейний дерматит

Грибкові ураження нігтів

Клінічна стадія ІІІ

Немотивована хронічна діарея тривалістю понад 1 місяць

Рецидивуючий кандидоз (молочниця) ротової порожнини (2 або більше епізодів протягом 6 місяців)

Волосиста лейкоплакія язика

Важкі бактеріальні інфекції (пневмонія, менінгіт, емпієма, гнійний міозит, артрит або остеомієліт, бактеріємія, важкі запальні захворювання малого таза та ін.)

Гострий некортизуючий виразковий стоматит, гінгівіт або некротизуючий виразковий періодонтит

Клінічна стадія ІV (СНІД)

Легеневий туберкульоз

Позалегеневий туберкульоз (в тому числі лімфатичних вузлів)

Нетуберкульозна мікобактеріальна інфекція або дисемінований нетуберкульозний мікобактеріоз

Page 8: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

8

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Пневмоцистна пневмонія

Рецидивуючі бактеріальні пневмонії (2 або більше епізодів протягом одного року)

Рецидивуюча сальмонельозна бактеріємія, викликана нетифоїдними сальмонелами

Цитомегаловірусний ретиніт (цитомегаловірусний коліт)

Хронічна або персистуюча інфекція, викликана вірусом простого герпесу тривалістю понад 1 місяць

Прогресуюча множинна лейкоенцефалопатія

Токсоплазмоз

Вісцеральний лейшманіоз

Криптоспоридіоз (з діареєю тривалістю понад 1 місяць)

Хронічний ізоспороз

Дисеміновані мікози (кандидоз, кокцидіомікоз, гістоплазмоз)

Криптококовий менінгіт

Саркома Капоші і ВІЛ-асоційовані злоякісні новоутворення (лімфома головного мозку, інвазивний рак шийки матки, карцинома прямої кишки)

Т-клітинна лімфома Ходжкіна

ВІЛ-асоційована енцефалопатія

ВІЛ-асоційована кардіоміопатія

ВІЛ-асоційована нефропатія

Синдром виснаження (ВІЛ-кахексія)

Немотивована втрата ваги (понад 10% протягом 6 місяців)

Лікування ВІЛ-інфекції

Для лікування людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), в Україні застосовується високоактивна антире-тровірусна терапія (ВААРТ), яка є обов’язковою складовою комплексної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, оскільки ефективна ВААРТ призводить до суттєвого зниження захворюва-ності та смертності, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.

Метою ВААРТ є максимальне пригнічення реплікації ВІЛ, відновлення функції імунної систе-ми, подовження та підвищення якості життя ВІЛ-інфікованих, попередження розвитку СНІД-асоційованих захворювань та передачі ВІЛ.

ВААРТ здійснюється відповідно до Клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків, затвердженого Наказом МОЗ України № 551 від 12.07.2010.

Для ВААРТ застосовують оригінальні та генеричні антиретровірусні препарати. Згідно з прийня-тими в Україні стандартами лікування ВІЛ-інфекцій, ВААРТ призначається на весь термін життя і вимагає від пацієнта дотримання чіткої регулярності прийому і прихильності до лікування.

Page 9: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ/СНІД. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

9

Профілактика ВІЛ-інфекції

На сьогодні не існує ефективного методу захисту організму від інфікування ВІЛ шляхом вакци-нації. Основна увага у сфері профілактики приділяється зменшенню ризикованої поведінки молоді через впровадження освітньо-інформаційних профілактичних програм, профілак-тичній роботі в навчальних та лікувальних закладах, на робочих місцях, в групах ризику (СІН, ЖСБ,ЧСЧ), зокрема шляхом вуличної роботи.

Попередження інфікування ВІЛ статевим шляхом:

обов’язкове використання презервативів при всіх видах статевих контактів.

Попередження інфікування ВІЛ парентеральним шляхом:

використання «чистих» шприців і голок в середовищі СІН;

відмова від вживання ін’єкційних наркотиків;

застосування замісної підтримуючої терапії для СІН;

дотримання правил техніки безпеки при роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом та ін’єкційними інструментами в лікувальних закладах.

Попередження інфікування ВІЛ від матері до дитини:

ранній початок профілактичного лікування ВІЛ-інфікованої вагітної;

профілактичне лікування немовлят, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів;

відмова від грудного вигодовування, використання сухих молочних сумішей.

Профілактичні і лікувальні заходи щодо ВІЛ/СНІДу в Україні здійснюються на підставі Закону України «Про затвердження Загальнодержавної Програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки».

Page 10: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

10

Вірусні гепатити В, С. Загальні поняттяГепатит В – інфекційне захворювання печінки, що спричиняється вірусом гепатиту В і має го-стрий або хронічний перебіг.

Гепатит С – інфекційне захворювання печінки переважно з парентеральним механізмом за-раження, переважанням безжовтушних форм та схильне до хронізації.

Клініка вірусних гепатитів В, С

Гепатит В характеризується початковим періодом з астено-вегетативними (слабкість, швидка втомлюваність), артральгічними (болі в суглобах), диспепсичними проявами (зниження апети-ту, нудота, відчуття дискомфорту в надчеревній ділянці), симптомами ураження печінки з по-рушенням обміну ре човин, часто з жовтяницею. У близько 20% випадків гепатит В закінчуєть-ся повним одужанням з формуванням стійкого імунітету на все життя. У 20% хворих гострим гепатитом В інфекція приймає характер хронічної.

Перебіг гепатиту С переважно легкий, нерідко без жовтяниці. Але гепатит С, незважаючи на порівняно легкий перебіг, майже у половини хворих переходить у хронічну форму з части-ми загост реннями. У 8–10% хворих згодом розвивається рак печінки, у 20% – цироз печінки. Леталь ність при гепатиті С вище ніж у хворих на гепатит В у 4–6 разів.

Стійкість вірусів гепатиту В, С

Вірус гепатиту В стійкий до високих температур, його активність зберігає ться при нагріванні до температури 60°С протягом 21 години, при 85°С – протягом години. При нагріванні до тем-ператури 100°С протягом 15–30 хвилин вірус повністю інактивується. На відміну від ВІЛ, вірус гепатиту В досить стійкий до дезінфікуючих засобів, у 2% розчині фор маліну знешкодження його настає через 7–9 годин. Добре зберігає ться при низьких температурах: у холодильнику – до 6 місяців, при заморожуванні – 15–20 років, у сухій плазмі – багато років. Ультрафіолетове випромінювання на вірус не впливає.

На відміну від вірусу гепатиту В, вірус гепатиту С відносно не стійкій у зовнішньому середови-щі, але, незважаючи на це, відомі випадки інфікування при побутових контактах. Вірус гепатиту С міститься не тільки в крові, але й в слині, сечі.

Page 11: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ В, С. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

11

Епідеміологія вірусних гепатитів В, С

Хронічні вірусні гепатити становлять серйозну медичну та соціальну проблему у зв’язку з ши-рокою розповсюдженістю, а також можливим розвитком цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (раку печінки). Згідно з даними ВООЗ, більше ніж 2 млрд людей у світі протягом свого життя інфіковані вірусним гепатитом В та близько 450 млн є хронічними носіями цього вірусу. Щорічно від гепатиту В та його наслідків в світі помирають більше 2 млн людей. 3% населення планети інфіковані вірусом гепатиту С, більше ніж 170 млн є його хронічними носіями. В індустрі-альних країнах цей вірус є в 70% випадків причиною розвитку хронічного гепатиту, в 40% ви-падків – термінальних стадій цирозу, гепатоцелюлярної карциноми – в 60% випадків; трансплан-тація печінки в 30% випадків обумовлена хронічними захворюваннями печінки, пов’язаними з вірусним гепатитом С. Гепатит С зустрічається майже в усіх країнах світу. Питома ва га гепатиту С серед інших видів пострансфузійного гепатиту ста новить в різних країнах від 50 до 90%.

Україна належить до регіонів з середньою розповсюдженістю гепатиту В (2,2% населення є носіями вірусу гепатиту В). Спостерігається також середній рівень захворюваності на гепатит С (від 3 до 5% від кількості населення).

Шляхи передачі вірусного гепатиту В

Джерелом інфекції є хворі на гепатит В і віру соносії. Більшість вірусоносіїв – це люди, хворі на безжовтяничні форми гепатиту.

Вірус гепатиту В надзвичайно заразний: у 50–100 разів заразніший за ВІЛ. Вірус у великій кон-центрації міститься в крові, тому може виділятися з сечею, потом, слиною, менструальною кров'ю, спермою. Вірус поширюється двома шляхами: природним і штучним. До штучно-го належить парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій (операції, стоматологічні втручання, ін'єкції, взяття крові з пальця, гінекологічні обстеження тощо), а також манікюру, педикюру, гоління в перукарнях, що пов'язано з недоброякісною стерилізацією інструментів. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.

Парентеральний шлях зараження призводить до високої за хворюваності на гепатит В людей, яким часто призначають різні ін'єкції. Захворювання на гепатит В часто реєструють серед хво-рих на туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях, де широко застосовують ге-мотрансфузії. З парентеральним зара женням у лікувальних закладах пов'язані майже 70–80% захво рювань на жовтяничні форми гепатиту В.

До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження ді-тей під час пологів, якщо породілля хвора на гепатит В або є вірусоносієм. Не виключена можливість трансплацентарного зараження плода. Можливе зараження внаслідок спільного користування забрудненими інструментами (голки, леза для гоління, зубні щітки).

Page 12: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

12

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ В, С. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Шляхи передачі вірусного гепатиту С

Джерелом інфекції є хворі та вірусоносії. Механізм зараження і шляхи передачі такі самі, як і при гепа титі В, головну роль відіграють гемотрансфузії (переливання крові). Вірус гепатиту С передається внаслідок безпосереднього контакту з інфікованою кров’ю. Доведена можли-вість передачі інфекції від матері до плода.

Парентеральний шлях поширення вірусних гепатитів є причиною високої захворюваності на гепатити В, С медичних працівників через необережне поводження з забрудненими ін-струментами, лабораторні аварії, поранення під час операцій, маніпуляцій та інше.

Ризик інфікування ВІЛ та вірусними гепатитами В, С в роботі медичного працівника

Вірус Випадковий укол інфікованою голкою (%)

Поріз ріжучим інстру-ментом з залишками інфікованої крові (%)

Потрапляння ВІЛ-інфікованої крові на неушкоджені слизові оболонки (%)

ВІЛ 0,3 0,7 – 1 0,09

Вірус гепатиту В 30 50 1-2

Вірус гепатиту С 3 10 0,05

Ризик інфікування після контакту неушкодженої шкіри з ВІЛ-інфікованою кров’ю або контакту з іншими біологічними рідинами, що містять вірус, не встановлений.

Page 13: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ В, С. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

13

Лікування та профілактика вірусних гепатитів

Людина може уберегти себе від зараження гепатитом В за допомогою щеплення, але для лю-дей, які вже інфіковані, лікування залишається єдиним виходом. Головною метою лікування є ремісія захворювання. Якщо це відбувається, кількість вірусу різко зменшується, пошкоджен-ня печінки не прогресують, внаслідок чого ризик розвитку цирозу або раку печінки зменшу-ється.

На відміну від гепатиту В, вакцини проти гепатиту С не існує. Головною метою лікування є до-сягнення «стійкої імунної відповіді», яка означає, що через 6 місяців після закінчення лікування вірус в крові не визначається. У залежності від тяжкості вірусного гепатиту С частота одужання складає від 50 до 70% за умови застосування сучасних стандартів лікування препаратами ін-терферонового ряду та сучасними противірусними препаратами (рибавірін). Слід зазначити, що лікування гепатиту С досить дороге.

Щеплення проти вірусного гепатиту В в обов’язковому порядку проводиться дітям грудно-го віку. Також щеплення проводяться представникам груп ризику до яких належать:

особи з ризикованою сексуальною поведінкою (наприклад, ЖСБ);

партнери і члени сімей осіб, інфікованих ВГВ та ВГС;

люди, що вживають ін’єкційні наркотики;

люди, які часто потребують гемотрансфузії;

люди, яким проводиться трансплантація органів;

представники професій, пов’язаних з високим ризиком інфікування ВГВ та ВГС, зокрема працівники сфери охорони здоров’я.

Page 14: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

14

ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ В, С. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Групи підвищеного ризику інфікування ВІЛ і вірусами гепатитів В, С

Групи населення, чий ризик інфікування ВІЛ і вірусами гепатитів В, С пов'язаний з поведінкою:

споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН);

жінки секс-бізнесу (ЖСБ) та їх клієнти;

чоловіки, що мають секс з чоловіками (ЧСЧ).

Групи населення, чий ризик інфікування ВІЛ і вірусами гепатитів В, С пов'язаний з професією:

медичний персонал державних і недержавних медичних установ, у тому числі лабораторій, співробітники бригад швидкої допомоги, студенти медичних навчальних закладів;

співробітники служб охорони громадського правопорядку (співробітники правоохорон-них органів, виправних установ, члени рятувальних бригад), які за характером своєї про-фесійної діяльності можуть контактувати з кров’ю та іншими біологічними рідинами людей;

працівники косметологічних кабінетів, тату-салонів та салонів пірсингу.

Page 15: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

15

Профілактичні заходи Профілактичні заходи при наданні медичної допомоги хворим та роботі з біологічним матеріалом

Загальні запобіжні заходи:

Медичні працівники зобов'язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з ін-струментами, що ріжуть і колють (голками, скальпелями, ножицями тощо).

Для уникнення поранень, після використання шприців голки з них не знімають до дезін-фекції. Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень.

При маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри та слизових оболо-нок (при розтині трупів, проведенні лабораторних досліджень, обробці інструментарію і білизни, прибиранні тощо), медичні працівники та технічний персонал користуються за-собами індивідуального захисту (хірургічними халатами, гумовими рукавичками, маска-ми, а в разі потреби – захисним екраном, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок медичного працівника з кров'ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів.

Перед надяганням гумових рукавичок для проведення парентеральних маніпуляцій руки слід продезінфікувати хлоргексидином, шкіру біля нігтів треба обробити 5% спиртовим розчином йоду.

Пошкодження шкіри на руках (мікротравми, порізи, тріщини тощо) слід обробити дезінфі-куючим розчином і захистити лейкопластиром перед одяганням гумових рукавичок.

Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо захистити лейкопластиром або гумовими рукавичками, звільняються на пе-ріод захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих.

Усі маніпуляції з кров'ю та сироватками в лабораторіях здійснюються за допомогою гумо-вих груш, автоматичних піпеток, дозаторів.

У лікувальних закладах для забезпечення знезараження (при випадковому витіканні ріди-ни) кров та інші біоматеріали транспортуються у штативах, покладених у контейнери, бікси або пенали, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка.

Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів, здійснюється тільки в контейнерах (біксах, пена-лах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замкнення, пломбування, заклеювання місць з'єднання лейкопластиром). Ці контейнери, після розвантаження, обробляють дезрозчинами. Оптимальною є доставка крові та інших біоматеріалів у сумках-холодильниках. Не допускається транспортування проб крові та ін-ших біоматеріалів у картонних коробках, дерев'яних ящиках, поліетиленових пакетах.

Обробка інструментарію медичного призначення (дезинфекція, передстерилізаційна очистка, стерилізація) здійснюється відповідно до ОСТу 42-21-2-85.

Page 16: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

16

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Універсальний запобіжний захід попередження ВІЛ-інфікування – постконтактна профілактика

Для профілактики інфікування ВІЛ в роботі медичних працівників застосовується посткон-тактна профілактика (ПКП) – короткотривалий курс антиретровірусного лікування, метою якого є зниження вірогідності інфікування ВІЛ особи, яка зазнала підвищеного ризику такого інфікування. ПКП слід розпочати протягом першої доби, але не пізніше 72 годин з моменту отримання професійної травми високого ризику.

Ризик інфікування при професійному контакті залежить від форми контакту і кількості небез-печного матеріалу.

При пораненні гострим інструментом ризик інфікування складає в середньому близько 0,23% (0,00–0,46%). Довірчий інтервал (ДІ) – 95%.

Ризик інфікування при контакті зі слизовими складає в середньому близько 0,09% (0,006–0,5%). ДІ – 95%.

Фактори, які підвищують ризик інфікування:• глибоке (внутрішньом'язове) ушкодження;• поранення, при якому забруднений інструмент потрапляє в кровоносну судину;• поранення порожнистою голкою;• високий рівень вірусного навантаження (ВН) у особи-імовірного джерела інфікування.

Описані випадки інфікування через пошкоджену шкіру. Середній ризик для цієї форми кон-такту точно не встановлений, проте вважається, що він значно нижчий, ніж при контакті зі слизовими.

Ризик інфікування при контакті з іншими біологічними рідинами або тканинами також не встановлений, проте, ймовірно, він нижчий, ніж при контакті з кров’ю.

Біологічні рідини, що являють собою джерело ВІЛ-інфекції, згідно з даними ВООЗ (2006):

кров і біологічні рідини, які містять видиму домішку крові;

ризик передачі ВІЛ через спинномозкову, синовіальну, плевральну, перитонеальну, пери-кардіальну і амніотичну рідини невідомий;

сперма і піхвові виділення не відіграють ролі в передачі ВІЛ від пацієнтів медичним праців-никам;

кал, виділення з носової порожнини, слина, мокротиння, піт, сльози, сеча і блювотиння вва-жаються безпечними, якщо вони не містять видиму частину домішки крові.

Page 17: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

17

За даними ВООЗ (2006), епідеміологічні і лабораторні дослідження виявили цілий ряд факторів, які впливають на ризик інфікування ВІЛ після професійного контакту:

Ризик інфікування ВІЛ після контакту з кров'ю інфікованої людини підвищується при на-ступних умовах:• видима кров на інструменті (наприклад, на голці);• голка або інший гострий інструмент потрапляє у вену або артерію, або має місце глибоке

проникнення.

Окрім того, високий рівень ВН в крові особи, яка є джерелом можливого інфікування, під-вищує ризик передачі ВІЛ.

Універсальних запобіжних заходів варто дотримуватися при контакті з будь-якими людськими тканинами чи органами (крім неушкодженої шкіри і патологоанатомічних зразків, фіксованих спеціальними розчинами), при роботі з тканинами й органами експериментальних тварин, за-ражених інфекційними збудниками, що передаються з кров’ю, а також з будь-якою біологічною рідиною, якщо важко визначити, що це за рідина.

Page 18: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

18

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Рекомендації медичним працівникам щодо техніки безпеки при виконанні професійних обов’язків (згідно з рекомендація-ми ВООЗ (2006)

1. Намагайтеся убезпечитися від інфікування збудниками, що передаються з кров’ю, уникаючи:

випадкових травм інфікованими голками або іншими гострими інструментами;

контакту слизової ротової порожнини, очей чи носа, ушкоджених ділянок шкіри (порізи, подряпини, дерматит, вугрі) з інфікованою кров’ю та іншими біологічними рідинами.

2. Необхідно використовувати в роботі різні засоби захисту і захисні пристосування, а саме:

індивідуальні засоби захисту – гумові рукавички, непромокальні халати, захисні екрани, окуляри;

герметичні контейнери, за допомогою яких треба ізолювати предмети, що являють собою джерела інфекцій, які передаються з кров’ю (наприклад, міцні герметичні контейнери для гострих інструментів, що мають бути розміщені поруч з місцем їхнього використання);

обладнання, завдяки якому можна усунути контакт з інфікованою кров’ю та іншими біо-логічними рідинами під час маніпуляцій (наприклад, безпечні голки і безголкові системи для внутрішньовенних інфузій);

3. Категорично забороняється надягати ковпачки на використані голки, згинати чи ламати їх, брати без потреби використані голки. Якщо виникає абсолютна необхідність перемістити використану голку або надягти на неї ковпачок, слід скористатися механічним пристроєм (наприклад, пінцетом) чи здійснити це найбільш безпечним методом.

4. Працювати необхідно за правилом «Антисептичний засіб має знаходитись на відстані про-тягнутої руки!», щоб мати змогу вчасно продезінфікувати місце ушкодження.

5. З кров'ю та іншим потенційно інфікованим матеріалом слід поводитися акуратно, уникаючи їх розбризкування.

6. Категорично забороняється:

приймати їжу, палити, накладати макіяж, знімати (надягати) контактні лінзи на робочих місцях, де ймовірний контакт з інфікованою кров’ю або іншими біологічними рідинами;

зберігати їжу і напої в холодильниках або інших місцях, де зберігаються зразки крові та інших потенційно інфікованих біологічних рідин;

насмоктувати у піпетки кров та інші потенційно інфіковані біологічні рідини ротом;

піднімати руками рештки скла, що можуть бути забруднені біологічними рідинами;

вручну відкривати, спорожнювати чи мити багаторазові контейнери для інструментів, що ріжуть і колють.

Page 19: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

19

Індивідуальні засоби захисту (ІЗЗ)

1. Рукавички (гумові, латексні)

Рукавички – головний бар’єрний засіб захисту шкіри рук від ушкодження при роботі в умовах можливого контакту з кров’ю та іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами або забрудненими ними поверхнями.

Серед медичних працівників (особливо середньої ланки) досить поширена думка, що захисни-ми рукавичками їх має забезпечувати роботодавець. В деяких випадках (наприклад, в роботі спеціалізованих лабораторій) так і має бути, але таке ставлення до власної безпеки і до влас-ного здоров’я є, насправді, прикладом перекладання відповідальності. Кожен медичний пра-цівник має сам подбати про власну безпеку заздалегідь. До того ж рукавички є індивідуальним засобом захисту і мають декілька розмірів, які теж треба підбирати індивідуально, щоб в таких рукавичках було зручно працювати. Слід також пам’ятати, що в певного відсотку медичних працівників може існувати алергія на гуму чи на латекс, і тоді треба подбати про придбання рукавичок з іншого матеріалу. Отже, підбір і використання рукавичок має індивідуальні осо-бливості, які повинен враховувати насамперед не роботодавець (хоча він і несе за це відпо-відальність), а сам медичний працівник.

Не можна використовувати повторно одноразові рукавички або пошкоджені багаторазові ру-кавички. Не слід також застосовувати зволожувач на вазеліновій основі, оскільки він руйнує латекс, з якого зроблено рукавички.

2. Халати, захисний одяг для персоналу лабораторій та хірургічних операційних

В умовах небезпеки інфікування на робочому місці необхідно надягати медичний одяг зверху повсякденного. Також необхідно надягати хірургічні ковпаки чи шапочки, бахіли на взуття або спеціальні черевики.

3. Захисні екрани для обличчя, маски, захисні окуляри для очей

Необхідно надягати захисний екран, що прикриває обличчя до підборіддя, чи маску разом із захисними окулярами для очей в усіх випадках, коли існує небезпека розбризкування крові та інших потенційно небезпечних біологічних рідин під час маніпуляцій. Носіння звичайних окуля-рів не забезпечує достатнього рівня захисту від інфекційних збудників, що передаються з кров’ю.

При правильному використанні засоби індивідуального захисту захищають робочий та зви-чайний одяг, нижню білизну, шкірний покрив, очі, рот й інші слизові оболонки від забруднення чи контакту з кров’ю та іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами. Якщо за-хисний одяг просякнув кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами, його варто зняти якнайшвидше. Промийте ділянки шкіри, які контактували з кров’ю, водою з милом. Перед тим, як залишити робоче місце, зніміть усі ІЗЗ й помістіть їх у виділену для цього тару. За очищення, прання, ремонт, заміну й утилізацію використаних індивідуальних засобів захисту несе відповідальність роботодавець.

Page 20: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

20

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Рекомендації адміністративним працівникам медичних установ щодо убезпечення інфікування медичного персоналу при виконанні службових обов’язків

1. Працівники медичних установ повинні бути поінформовані щодо професійного ризику ін-фікування і мають усвідомлювати необхідність дотримання універсальних запобіжних за-ходів при роботі з усіма пацієнтами у будь-яких ситуаціях, незалежно від їхнього діагнозу.

2. Персонал медичних установ (як медичний, так і немедичний) повинен, при прийомі на ро-боту і надалі регулярно, проходити інструктаж з техніки безпеки на робочому місці.

3. Намагатися знизити кількість інвазивних маніпуляцій, гемотрансфузій (наприклад, для відновлення ОЦК переливати розчини електролітів), ін’єкцій (призначаючи ці ж лікарські препарати перорально), накладення швів (намагаючись уникати епізіотомій) та інших інва-зивних маніпуляцій у випадках, коли для їх проведення немає абсолютних показань.

4. Необхідно вчасно замовляти нове одноразове обладнання для виконання ін’єкцій та інфу-зій, а також збільшувати замовлення пероральних форм лікарських препаратів. Навіть в умовах обмежених ресурсів медичні установи мають бути забезпечені необхідним устатку-ванням і ІЗЗ у відповідності зі стандартами інфекційного контролю. Нормою для всіх медич-них установ повинна стати наявність одноразових шприців і систем для інфузій у кількості й асортименті, що відповідає потребам конкретної установи, а також наявність дезінфектан-тів і контейнерів для медичних інструментів, що ріжуть і колють.

5. Необхідно відмовитися від використання багаторазових шприців і систем для інфузій, оскільки дослідження і досвід ЛПЗ радянських часів показали, що складно забезпечити контроль їх правильної стерилізації.

6. В інструкціях і стандартах, що діють у конкретній медичній установі, необхідно прописати правила використання устаткування, ІЗЗ, порядок проходження персоналом інструктажу і порядок здійснення перевірок.

7. Інформація щодо ризику інфікування медичних працівників під час виконання службових обов’язків має бути розміщена у загальнодоступному місці у вигляді стенду (бюлетеню, по-стеру) і містити контакти регіональних Центрів профілактики і боротьби зі СНІД, куди слід звертатись за інформацією стосовно ВІЛ/СНІДу та за постконтактною профілактикою.

Page 21: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

21

Оцінка контакту обстеження особи-потенційного джерела інфікування. Обстеження особи, яка мала контакт, показання до призначення ПКП (згідно з рекомендаціями ВООЗ)

1. Оцінка контакту

Необхідно оцінити контакт, який відбувся, за ступенем ризику інфікування ВІЛ на основі форми контакту, типу і кількості небезпечного матеріалу. При оцінці повинні бути враховані наступні фактори:

форма контакту:• пошкодження крізь шкіру;• через слизові;• через відкриту рану;

тип і кількість матеріалу:• кров;• біологічна рідина, яка містить домішку крові;• потенційно інфекційна біологічна рідина (наприклад, сперма, піхвова рідина, спинно-

мозкова, синовіальна, плевральна, перитонеальна, перикардіальна або амніотична рі-дина) або тканина;

• матеріал, який містить вірус у високій концентрації (прямий контакт);

давність контакту.

2. Обстеження особи-потенційного джерела інфікування

Особа, чия кров або інша біологічна рідина може бути потенційним джерелом інфікування, повинна бути обстежена на ВІЛ (за можливістю).

Якщо відомо, з чиєю кров’ю або іншим матеріалом (біологічною рідиною, тканиною) виникнув контакт, рекомендується якомога швидше обстежити цю особу на ВІЛ. Якщо особу-потенційне джерело інфікування обстежити неможливо, досліджують матеріал, з яким відбувся контакт (кров, тканина та ін.).

При обстеженні особи, яка є джерелом можливого інфікування, необхідно дотримувати-ся наступних правил:• отримати інформовану згоду на тестування та використання результатів тестування на ВІЛ;• провести дотестове і післятестове консультування, відповідно до Порядку добровіль-

ного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу), затвердженому наказом МОЗ України від 19.08.2005 р. № 415, що зареєстровано в Міністерстві юстиції в Україні 22.11.2005 р. за № 1404/11684;

• у випадку позитивного результату обстежену особу направити для проходження відпо-відного консультування, медичної допомоги і до служб підтримки.

Відкладати початок ПКП особі, яка мала потенційно небезпечний контакт, в очікуванні результатів обстеження на ВІЛ не варто!

Page 22: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

22

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Якщо результат ІФА неможливо отримати протягом 24–48 годин, рекомендовано про-вести експрес-тест на наявність антитіл до ВІЛ.

Два ВІЛ-позитивних результати з використанням методу ІФА або експрес-тестів з висо-кою імовірністю підтверджують наявність ВІЛ-інфекції; негативний результат виключає наявність антитіл до ВІЛ.

Для підтвердження результатів ІФА і експрес-тесту проводять дослідження методом іму-ноблоттінгу, проте відкладати початок ПКП в очікуванні результатів досліджень не варто.

Прямі тести на ВІЛ (наприклад, визначення антигену р24, тести на виявлення РНК ВІЛ) для обстеження особи-потенційного джерела інфекції не рекомендуються. Причини цього наступні:• низька частота сероконверсії після професійного контакту і висока вартість прямих

тестів на ВІЛ;• відносно висока частота хибнопозитивних результатів, що може безпідставно стурбу-

вати тих осіб, яких обстежують, і стати причиною невиправданого лікування.

Ні за яких обставин проведення ПКП у особи, яка мала контакт, не може бути відкладено в очікуванні результатів тестування!

Особу-потенційне джерело інфікування необхідно також обстежити на наявність вірусів гепатитів С і В, а саме провести дослідження на наявність загальних антитіл до вірусу гепатиту С (Анти-ВГС) та поверхневого антигену вірусу гепатиту В (HBsAg).

При обстеженні особи-потенційного джерела інфікування необхідно враховувати:• результати попереднього тестування на ВІЛ (на основі даних анамнезу, якщо відомо);• наявність клінічних симптомів (наприклад, синдрому, який вказує на гостру фазу ВІЛ-

інфекції в сполученні з можливістю контакту з ВІЛ в останні три місяці), а також дані анамнезу, які вказують на небезпечну поведінку та можливість контакту з ВІЛ;

• АРТ в анамнезі (чи проводилась, її тривалість, схема (схеми) лікування, дотримання ре-жиму лікування, ефективність або невдача лікування).

Якщо особа-потенційне джерело інфікування невідома, не може бути обстежена або від-мовляється від обстеження, ризик інфікування ВІЛ оцінюють на основі епідеміологічних даних:• форми контакту;• розповсюдженості ВІЛ-інфекції в тій групі населення, до якої належить особа, що є дже-

релом можливого інфікування.

Якщо відомо, що особа, з якою виникнув контакт, ВІЛ-інфікована, для вибору схеми ПКП важливо з’ясувати:• клінічну стадію ВІЛ-інфекції;• кількість лімфоцитів CD4;• ВН в плазмі: при високому ВН ризик інфікування завжди вищий;• анамнез проведення АРТ;• результати визначення генотипової або фенотипової стійкості (резистентності) вірусу

(якщо визначались);

Page 23: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

23

• у випадку статевого контакту – чи немає виразок на слизовій роту або статевих орга-нах, або симптомів інших інфекцій, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), і чи не співпав контакт з менструацією або крововитоком іншої етіології;

• при випадковому уколі голкою – чи була кров свіжою на голці, чи глибокий був укол, чи знаходилась голка у вені. Усі ці фактори підвищують ризик інфікування.

За відсутності деяких з перерахованих даних і за наявності ризику інфікування ВІЛ, від-кладати ПКП не можна! Якщо в подальшому з’явиться додаткова інформація, схему про-філактичного лікування можна буде при необхідності змінити або відмінити.

Якщо у особи-потенційного джерела інфікування при обстеженні після контакту не вияв-лено антитіл до ВІЛ, а також ознак синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу) або гострої ВІЛ-інфекції, обстеження припиняють. Імовірність того, що обстеження потенційного джерела інфікування співпадає з "періодом вікна" (серонегативний період ВІЛ-інфекції) без симптомів гострого ретровірусного синдрому, надзвичайно мала. Розпочату ПКП особи, яка мала контакт, припиняють.

3. Обстеження особи, яка мала контакт

Обстеження після контакту (незалежно від того, чи виникнув він на робочому місці, чи ні) про-водять якомога швидше, в найближчий час. Рекомендується:

одразу провести у особи, яка мала контакт, тестування на наявність антитіл до ВІЛ, щоб з’ясувати, чи була вона інфікована до контакту; завчасно необхідно отримати інформова-ну згоду; перед тестуванням обов’язково провести дотестове консультування;

за наявності симптомів гострої лихоманкової стадії ВІЛ-інфекції, незалежно від давності контакту, провести прямі тести на ВІЛ: визначення антигену р24 або (краще) кількісний тест на виявлення РНК ВІЛ;

визначити загальний стан здоров’я, наявні захворювання та лікарські засоби, які приймає особа, яка мала контакт, що можуть вплинути на вибір препаратів для ПКП (наприклад, вагітність, годування груддю та ін.).

Необхідно провести основні лабораторні дослідження, результати яких допоможуть у подаль-шому вчасно виявити побічні реакції на лікарські засоби, які застосовуються для ПКП:

загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів (на початку ПКП, через 2 тижні ПКП, наприкінці ПКП, а також за наявності клінічних по-казань);

визначення біохімічних показників функції печінки: активність аланінамінотрансферази (АлАТ) і аспартатамінотрансферази (АсАТ) та рівня білірубіну крові (на початку ПКП, че-рез 2 тижні ПКП, наприкінці ПКП, а також за наявності клінічних показань);

визначення азоту сечовини та креатинину сироватки крові (на початку ПКП, а також за наявності клінічних показань);

основні серологічні тести на гепатити С і В (Анти-ВГС і HBsAg) на початку ПКП.

Page 24: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

24

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Заходи профілактики при пораненнях, контактах з кров’ю, біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта, а також пацієнтів, що є носіями вірусного гепатиту В, С

Алгоритм дій зі зниження ризиків інфікування медичного працівника

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу, забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання допомоги кваліфікується як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, якщо контакт з кров'ю, біологічними рідинами чи біоматеріа-лами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), потерпілий повинен:

Негайно вимити місце контакту з милом.

Потримати поранену поверхню під струмом проточної води (кілька хвилин або поки крово-теча не припиниться), щоб дозволити крові вільно витікати з рани.

За умов відсутності проточної води обробити ушкоджене місце дезінфікуючим гелем або розчином для миття рук.

Не можна використовувати сильнодіючі речовини: спирт, рідини для відбілювання та йод, оскільки вони можуть викликати подразнення пораненої поверхні та погіршити стан рани.

Не можна стискати або терти пошкоджене місце.

Не можна відсмоктувати кров з ранки, що лишилася після уколу.

У разі забруднення кров'ю, біологічними рідинами чи біоматеріалами без ушкоджен-ня шкіри:

Терміново вимити забруднену ділянку.

За умов відсутності проточної води обробити ушкоджене місце дезінфікуючим гелем або розчином для миття рук.

Слід використовувати слабкі дезінфікуючі засоби, наприклад, 2–4% розчин хлоргексидину глюконату.

Не можна використовувати сильнодіючі речовини: спирт, рідини для відбілювання та йод, оскільки вони можуть викликати подразнення шкіри та погіршити її стан.

Не можна терти або скребти місце контакту.

Не можна накладати пов’язку.

Page 25: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

25

У разі потрапляння крові, біологічних рідин чи біоматеріалів на слизові оболонки:

Терміново виплюнути рідину, що потрапила до рота.

Ретельно прополоскати рот водою або фізіологічним розчином й знову виплюнути. Повто-рити полоскання кілька разів.

Не можна використовувати для промивання мило чи дезінфікуючий розчин.

У разі потрапляння крові, біологічних рідин чи біоматеріалів в очі:

Одразу промити око водою або фізіологічним розчином. Для цього треба сісти, закинувши голову, та попросити колег обережно лити на око воду або фізіологічний розчин так, щоб вода або розчин затекли під повіки (час від часу повіки необхідно обережно відтягувати).

Не знімати контактні лінзи під час промивання, тому що вони створюють захисний бар’єр.

Після того, як око промили, контакті лінзи зняти та обробити, як звичайно. Після цього вони абсолютно безпечні для подальшого використання.

Не можна промивати очі з милом або дезінфікуючим розчином.

У разі попадання крові, біологічних рідин, біоматеріалів на халат, одяг:

Одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів.

Забруднене взуття протерти ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфікуючих засобів.

Page 26: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

26

Постконтактна профілактика (ПКП) ВІЛ-інфекціїПКП ВІЛ-інфекції повинна проводитися після проникаючого контакту з біологічними рідина-ми ВІЛ-інфікованого пацієнта (чи пацієнта з високою імовірністю наявності ВІЛ-інфекції). Якщо ВІЛ-статус людини, з біоматеріалом якої трапився небезпечний контакт, невідомий, необхідно обстежити людину на ВІЛ (хоча за умов добровільності тестування на ВІЛ це не завжди мож-ливо). Обстеження таких осіб проводиться тільки після одержання інформованої згоди від них (підписання відповідного документу); воно повинно включати консультування і скерування на одержання допомоги. При цьому необхідно дотримуватися конфіденційності. Варто вико-ристовувати стандартний експрес-тест на антитіла до ВІЛ і якнайшвидше з’ясувати результати обстеження.

ПКП призначається рішенням лікаря-інфекціоніста спеціалізованого закладу – Центру профі-лактики та боротьби зі СНІД (Центр СНІД). Лікар-інфекціоніст (консультант Центру СНІД) по-винен провести бесіду про зниження ризику інфікування на робочому місці, проаналізувати разом з постраждалим медичним працівником послідовність подій, що передували небезпеч-ному контакту і оцінити ступінь ризику самого контакту.

Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Клінічне обстеження й обстежен-ня на ВІЛ постраждалого медичного працівника слід проводити також тільки після одержання інформованої згоди. Уперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбира-ється безпосередньо після аварії, але не пізніше 48–72 годин після неї.

Позитивний результат тесту на ВІЛ, взятий одразу після контакту високого ризику, свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше, і аварія не є причиною зараження.

Якщо результат негативний, то наступне тестування має проводитися через 3 місяці, 6 місяців і далі – через рік.

Якщо професійна аварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідьбуло відомо, що він забруднений ВІЛ, то потерпілому співробітнику на період нагляду за ним забороняється здавати донорську кров (тканини, органи), паралельно призначається прийом антиретровірусних лікарських засобів (за згодою потерпілого). Це бажано зробити якнай-швидше, але не пізніше 72 годин після факту пошкодження.

Усім медичним працівникам, у яких виникла аварійна ситуація при наданні медичної допомо-ги ВІЛ-інфікованому або хворому на СНІД пацієнту, на період нагляду за ними забороняється здавати донорську кров (тканини, органи).

Page 27: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПКП

27

Заходи постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції

Постконтактна профілактика (ПКП) являє собою короткостроковий курс антиретровірусних препаратів для зниження імовірності розвитку ВІЛ-інфекції після контакту з біологічними рі-динами, пов’язаного з ризиком інфікування ВІЛ. Для медичних працівників ПКП повинна бути включена в комплексний універсальний перелік заходів щодо попередження інфікування ме-дичних працівників на робочому місці.

Ризик небезпечного контакту з ВІЛ при уколі голкою та в інших ситуаціях існує в багатьох ме-дичних установах, що неналежним чином забезпечені захисними засобами, особливо якщо поширеність ВІЛ-інфекції серед пацієнтів, що відвідують ці установи, висока.

Можливість одержання ПКП на робочому місці може знизити частоту випадків розвитку ВІЛ-інфекції в медичних працівників. Вірогідно, що наявність можливості одержати ПКП вплине на небажання медичних працівників обслуговувати ВІЛ-інфікованих пацієнтів і пом’якшить їх ставлення до них, бо, нажаль, загальнопоширеною є практика негативного ставлення медпра-цівників до ВІЛ-інфікованих та потенційно ВІЛ-інфікованих осіб з категорій СІН, ЖСБ, ЧСЧ.

ПКП необхідно також проводити особам, які піддалися ризику інфікування поза робочим міс-цем (наприклад, жертвам насильства, що були вколоті голкою чи зазнали зґвалтування). ПКП також проводиться споживачам ін’єкційних наркотиків при випадковому контакті з ВІЛ.

В усіх медичних працівників, які працюють у медичних установах, де є ризик інфікування ВІЛ на робочому місці, повинна бути можливість одержати ПКП. Для цього необхідно створити запас комплектів антиретровірусних препаратів для хіміопрофілактики і надати медичним працівникам оперативну консультацію кваліфікованого фахівця. Регіональні центри профілак-тики і боротьби з ВІЛ/СНІД повинні надавати консультативну допомогу медичним установам з питань ПКП, а також проводити ПКП особам, що контактували з ВІЛ не на робочому місці (після ризикованих статевих зносин та інших випадків, пов’язаних з ризиком інфікування ВІЛ).

Page 28: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

28

ПКП

Показання до проведення ПКП:

звернення менше, ніж через 72 години після контакту;

особа, що контактувала з небезпечним матеріалом, як відомо, не є інфікованою ВІЛ;

особа, яка є джерелом небезпечного матеріалу, є інфікованою ВІЛ, або її ВІЛ-статус невідо-мий;

мав місце контакт з кров’ю, тканинами тіла, рідинами з видимими домішками крові, кон-центрованим вірусом, спинномозковою рідиною, синовіальною рідиною, плевральною рідиною, перитонеальною рідиною, перикардіальною рідиною або амніотичною рідиною;

мав місце проникаючий у шкіру контакт зі спонтанною кровотечею або глибокий укол, або розбризкування значної кількості рідини на слизову оболонку, або тривалий контакт не-безпечного матеріалу з пошкодженою шкірою;

якщо відбулося проникнення крізь шкіру щойно використаної порожнистої голки або ін-шого гострого предмету з видимим забрудненням кров’ю.

Page 29: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПКП

29

Етапи здійснення ПКП антиретровірусними препаратами

У залежності від результатів обстеження на ВІЛ слід почати наступні дії:

1. Якщо в пацієнта (можливого джерела інфекції) отримано негативний результат обстеження на ВІЛ, то медичний працівник не має потреби в подальшій постконтактній профілактиці.

2. Якщо в медичного працівника виявлено антитіла до ВІЛ, то в подальшій постконтактній профілактиці він не має потреби, але його варто направити до фахівців для подальшого консультування й одержання необхідної медичної допомоги з приводу ВІЛ-інфекції.

3. Якщо в медичного працівника результат обстеження на ВІЛ негативний, а в можливого дже-рела інфекції позитивний, то медичному працівникові варто призначити чотиритижневий курс антиретровірусної хіміопрофілактики, під час якого відстежувати появу можливих по-бічних ефектів препаратів; повторити обстеження на ВІЛ через 3 і 6 місяців після первинно-го обстеження. Якщо в медичного працівника за цей період відбудеться сероконверсія, то йому необхідно надати кваліфіковану допомогу, зокрема консультування, направлення до фахівця з ВІЛ-інфекції і тривале лікування з приводу ВІЛ-інфекції.

4. Якщо протягом півроку після контакту сероконверсія не відбувається, можна вважати, що в даної особи ВІЛ-інфекція відсутня.

5. Якщо визначити ВІЛ-статус пацієнта (можливого джерела інфекції) неможливо, то він вва-жається ВІЛ-інфікованим. При цьому варто виконати всі рекомендації, викладені в попере-дньому пункті.

6. Попередьте медпрацівника про необхідність використання презервативів протягом 6 міся-ців після контакту, пов’язаного з ризиком інфікування ВІЛ.

7. З’ясуйте імунний статус медичного працівника щодо гепатиту В; якщо він не імунізований, то проведіть пасивну й активну імунопрофілактику гепатиту В за показниками.

Page 30: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

30

ПКП

Загальні рекомендації щодо ПКП

ПКП антиретровірусними препаратами необхідно почати якомога раніше, найкраще в перші 2 години після контакту, але не пізніше, ніж через 72 години. Лікар, який призначає хіміопрофілактику, повинен забезпечити свого пацієнта комплектом антиретровірусних пре-паратів, розрахованим на повний курс хіміотерапії.

Найкраще призначати для постконтактної хіміопрофілактики одну зі схем ВААРТ.

Для проведення ПКП, як професійних, так і не пов’язаних з професією, зокрема контактів із ушкодженнями крізь шкіру, попаданням інфікованого матеріалу на ушкоджену шкіру та на слизову, рекомендованими є схеми з трьох антиретровірусних препаратів. Підтверджена або підозрювана стійкість (резистентність) ВІЛ до визначених лікарських засобів у людини, яка є потенційним джерелом інфікування, може бути обґрунтуванням призначення особі, яка мала контакт, індивідуальної схеми з трьох АРВ-препаратів, з урахуванням даних дослідження ре-зистентності ВІЛ. Якщо є показання до ПКП, необхідно організувати консультацію фахівця з ВІЛ-інфекції чи фахівця з професійних хвороб, що має досвід проведення ПКП.

Page 31: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

ПКП

31

Рекомендації щодо поведінки медичного працівника, якому призначено ПКП

Медичному працівникові після контакту, пов’язаного з ризиком інфікування ВІЛ, необхідно рекомендувати:

статеве утримання або використання презервативів, щоб запобігти можливому подальшо-му поширенню ВІЛ-інфекції;

використовувати методи контрацепції;

утримання від донорської здачі крові та її похідних, сперми або органів;

припинити годівлю грудьми на період хіміопрофілактики.

Оскільки схеми хіміопрофілактики досить складні, і до того ж прийом антиретровірусних пре-паратів може супроводжуватися розвитком побічних ефектів, потерпілий медичний праців-ник має перебувати під наглядом фахівця з ВІЛ-інфекції або фахівця з професійних хвороб, ознайомленого з поточними рекомендаціями з ПКП.

Обстеження на ВІЛ (конфіденційне) повинно бути проведене відразу ж після контакту, сполу-ченого з ризиком інфікування ВІЛ, і через 1 місяць, 3 місяці, 6 місяців після контакту, навіть якщо постраждалий медичний працівник відмовився від ПКП. Якщо результат обстеження позитивний, то діагноз ВІЛ-інфекції необхідно підтвердити методом імунного блотингу. Під-вищення температури у постраждалого медичного працівника в сполученні з появою інших симптомів гострого інфекційного захворювання (наприклад, висипка, лімфаденопатія, міал-гія, біль в горлі) вказує на можливість сероконверсії (появи антитіл до ВІЛ) і є показанням до негайного обстеження на ВІЛ. У цьому разі медичного працівника необхідно спрямувати на консультацію до фахівця з ВІЛ-інфекції для підбору оптимальної тактики діагностичного об-стеження і лікування.

Протягом першого місяця після контакту, пов’язаного з ризиком інфікування ВІЛ, медичний працівник повинен щотижня відвідувати лікаря. Під час відвідувань оцінюється рівень дотри-мання режиму ПКП, розвиток побічних ефектів ВААРТ, зміни самопочуття й емоційного стану за період після попереднього обстеження. При виявленні психологічних проблем рекоменду-ється направити медичного працівника на консультацію до психіатра чи психолога.

Побічні ефекти, пов’язані з прийомом якого-небудь антиретровірусного препарату, що вхо-дить у схему ПКП, варто лікувати відповідно до існуючих рекомендацій, що обговорюється з лікарем-інфекціоністом Центру СНІД.

Page 32: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

32

ВисновкиМедичним працівникам варто ставитися до будь-якого контакту з кров’ю та іншими біологіч-ними рідинами як до небезпечного і вживати відповідних заходів захисту, а не покладатися на власний розсуд.

Роботодавець повинен забезпечити своїх працівників індивідуальними засобами захисту й інформувати їх про правила техніки безпеки, але відповідальність за використання захисних засобів і дотримання правил техніки безпеки цілком лежить на самих працівниках.

Враховуючи неможливість виявлення усіх людей, інфікованих збудниками, що передаються через кров, медичним працівникам слід застосовувати в своїй роботі наступний принцип: до усіх пацієнтів необхідно ставитися як до потенційно інфікованих вірусами, що переда-ються через кров. Але при цьому слід не допускати дискримінації і засудження осіб, що мають ВІЛ-позитивний статус чи є носіями ВГВ/ВГС. Навпаки, тільки толерантне (терпиме і гуманне) ставлення до ВІЛ-позитивних людей (як і до людей, що є носіями будь-яких інфекцій) буде сприяти створенню довірливих стосунків між лікарем і пацієнтом, буде знімати зайву нервову напругу і додавати впевненості діям медичного працівника. Це також стосується і ставлення медиків до споживачів ін’єкційних наркотиків та жінок секс-бізнесу, які є представниками груп підвищеного ризику ВІЛ-інфікування. Спокійне, розумне толерантне ставлення медиків до па-цієнтів – це вже перший крок до безпеки, адже безпека може виникнути тільки в психологічно комфортних умовах, де медичний працівник і пацієнт розуміють один одного. Заходи щодо власної безпеки (застосування ІЗЗ) теж слід проводити делікатно, в жодному разі не засуджу-ючи пацієнта.

Перелік умовних позначень

АРТ – антиретровірусна терапія

ВААРТ – високоактивна антиретровірусна терапія

ВГВ – вірус гепатиту В

ВГС – вірус гепатиту С

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини

ВН – вірусне навантаження

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я

ДНК – дезоксирибонуклеїнова кислота

ЖСБ – жінки секс-бізнесу

ІЗЗ – індивідуальні засоби захисту

ІФА – імуноферментний аналіз

ЛЖВ – людина, яка живе з ВІЛ

ЛПЗ – лікувально-профілактичний заклад

ОЗ – опортуністичні захворювання

ОЦК – обсяг циркулюючої крові

РНК – рибонуклеїнова кислота

ПКП – постконтактна профілактика

СІН – споживачі ін’єкційних наркотиків

СНІД – синдром набутого імунного дефіциту людини

ЧСЧ – чоловіки, що мають секс з чоловіками

Page 33: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

33

Список літератури

1. Костюк О. К. Захист медичних працівників: профілактика ВІЛ/СНІДу на робочому місці. // Посібник. (Під ред. Єлєнєва І. І., Шарко В. П., Барзашвілі Г. В.). К.: LHSI, 2008.

2. Клінічний Протокол антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків. МОЗ України № 551 від 12.07.2010.

3. «Про затвердження інструкції з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції». Наказ МОЗ України № 71 від 22.02.2002 р.

4. Профілактика професійного та внутрішньолікарняного зараження ВІЛ-інфекцією медичних працівників. Постконтактна профілактика зараження ВІЛ-інфекцією: матеріали тренінгу для тренерів (Київ, 18–20 листопада 2008 р.) / LHSI «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я».

5. Дж. Бартлетт, Дж. Галлант, П. Фам. Клинические аспекты ВИЧ-инфекции. 2009–2010. М.: Р.Валент, 2010.

6. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту лю-дини (ВІЛ) та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» №2861-VI від 23.12.2010

7. Загальнодержавна програма забезпечення профілактики. Закон України «Про затверджен-ня Загальнодержавної Програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, до-гляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки».

8. Post-Exposure Prophylaxis. // Клінічний протокол для країн Європейського регіону, 2006

Page 34: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

34

Зміст

ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні поняття ............................................................................... 3Морфологія ВІЛ .................................................................................................................................................. 3Стійкість ВІЛ ........................................................................................................................................................ 4Патогенез ВІЛ-інфекції ..................................................................................................................................... 4Епідеміологія ВІЛ-інфекції .............................................................................................................................. 4Епідемічна ситуація з ВІЛ/СНІД в Україні .................................................................................................. 5Шляхи передачі ВІЛ .......................................................................................................................................... 6Діагностика ВІЛ-інфекції ................................................................................................................................. 6Клінічна класифікація стадій ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків ................................................... 7Лікування ВІЛ-інфекції ..................................................................................................................................... 8Профілактика ВІЛ-інфекції ............................................................................................................................. 9

Вірусні гепатити В, С. Загальні поняття .......................................................................10Клініка вірусних гепатитів В, С ...................................................................................................................10Стійкість вірусів гепатиту В, С .....................................................................................................................10Епідеміологія вірусних гепатитів В, С .......................................................................................................11Шляхи передачі вірусного гепатиту В ......................................................................................................11Шляхи передачі вірусного гепатиту С ......................................................................................................12Лікування та профілактика вірусних гепатитів .....................................................................................13Групи підвищеного ризику інфікування ВІЛ і вірусами гепатитів В, С ................................................................................................................................14

Профілактичні заходи .....................................................................................................................15Профілактичні заходи при наданні медичної допомоги хворим та роботі з біологічним матеріалом ..........................................................................................15Універсальний запобіжний захід попередження ВІЛ-інфікування – постконтактна профілактика ..................................................................................16Рекомендації медичним працівникам щодо техніки безпеки при виконанні професійних обов’язків (згідно з рекомендаціями ВООЗ (2006) ..............................................................................18Індивідуальні засоби захисту (ІЗЗ) ............................................................................................................19Рекомендації адміністративним працівникам медичних установ щодо убезпечення інфікування медичного персоналу при виконанні службових обов’язків .................................20Оцінка контакту обстеження особи-потенційного джерела інфікування. Обстеження особи, яка мала контакт, показання до призначення ПКП (згідно з рекомендаціями ВООЗ) ............21Заходи профілактики при пораненнях, контактах з кров’ю, біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи хворого на СНІД пацієнта, а також пацієнтів, що є носіями вірусного гепатиту В, С .......................................................................................................24

Постконтактна профілактика (ПКП) ВІЛ-інфекції .............................................26Заходи постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції .............................................................................27Етапи здійснення ПКП антиретровірусними препаратами ..............................................................29Загальні рекомендації щодо ПКП ..............................................................................................................30Рекомендації щодо поведінки медичного працівника, якому призначено ПКП ......................31

Висновки ........................................................................................................................................................32

Page 35: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

35

Місія AFEW «СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West, AFEW) – голландська неурядова гумані-тарна організація, що здійснює свою діяльність в галузі охорони громадського здоров’я, мета якої – знизити вплив ВІЛ-інфекції у Східній Європі і Центральній Азії. AFEW застосовує новатор-ські та проактивні підходи і активно сприяє обміну знань на міжнародному та регіональному рівнях. Працюючи з державними та недержавними партнерськими організаціями, за участі і для блага людей, які живуть з ВІЛ, і співтовариств, яких торкнулася епідемія, AFEW проводить та підтримує програми, які спрямовані на попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції, забез-печення універсального доступу до лікування, догляду та підтримки, а також на привернення уваги до актуальних проблем з метою полегшити тягар епідемії у регіоні.

AFEW Mission Statement AIDS Foundation East-West (AFEW) is a Dutch, non-governmental, humanitarian, public health organisation working in Eastern Europe and Central Asia (EECA) to reduce the impact of HIV and AIDS using innovative and proactive approaches and by actively seeking international and regional exchanges. Together with and for people living with HIV and affected communities, as well as non-governmental and governmental partners, AFEW conducts and supports programmes aimed at the prevention of HIV; universal access to treatment, care and support; and advocacy on the most pressing issues to alleviate the burden of the epidemic in the EECA region.

Питання, представлені у даному виданні, можуть призначатися виключно для цільової ауди-торії. Згадка в матеріалах видання яких-небудь компаній, лікарських препаратів або способів їх застосування не означає, що AFEW рекомендує або віддає перевагу саме цим компаніям, лікарським засобам або способам їх застосування. AFEW  наполегливо радить читачам і особам, які беруть участь у програмах навчання, ретель-но перевіряти будь-яку інформацію і не застосовувати на практиці отримані з даного джерела відомості без попередньої консультації фахівця. AFEW не несе відповідальності за точність і повноту опублікованих матеріалів, а також за будь-які дії, зроблені внаслідок їх публікації. AFEW не несе юридичної і іншої відповідальності за можливі наслідки використання опублікованої інформації третіми особами.

Відтворення, передача, розповсюдження або дублювання будь-якої частини матеріалів, що містяться у публікації, допускається за умови їх некомерційного використання надалі. Поси-лання на «СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West, AFEW) обов'язкове. Порушен-ня авторських прав переслідуватиметься відповідно до законодавства України і міжнародної правової практики.

Page 36: Профілактика ВІЛ-інфікуванняpublichealth.org.ua/storage/IOM_for NGO/14 For medicians... · 2014-05-14 · 3 ВІЛ-інфекція/СНІД. Загальні

Рецензія: Низова Наталія Миколаївна, директор Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України

Дякуємо Анатолію Волику та Ксенії Вороновій за допомогу у підготовці брошури

Контактна інформація: «СНІД Фонд Схід-Захід»AIDS Foundation East-West, AFEWЕл. пошта: [email protected]Веб-сайт: www.afew.org

© «СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West, AFEW), 2010 г.

Всі права захищені

Видано при фінансовій підтримці Агентства Швеції з Міжнародного Розвитку (SIDA, www.sida.org)

Розповсюджується безкоштовно

Телефон національної лінії з питань ВІЛ/СНІД: 0 800 500-450-10 (анонімно, безкоштовно)

Адреса та контакти регіонального Центру з профілактики і боротьби зі СНІДом: