видавець савчук о. о.ХаРків • 2016

альбом фотогРафійз геогРафічно-істоРичним наРисом

Яворницький Д. і.Дніпрові пороги. альбом фотографій з географічно-історичним нарисом / Д. і. Явор-

ницький ; передм. та прим. о. Ю. власова ; упоряд. о. о. савчука. — Харків : видавець савчук о. о. — 2016. — 194 с. ; 119 іл. — серія «слобожанський світ». випуск 9.

ISBN 978-966-2562-74-3

© Яворницький Д. і., текст, 1928© маренков о. в., графіка, 1928© видавець савчук о. о., макет, 2016© власов о. Ю., передмова, примітки, карта-схема, 2016© савчук о. о., упорядкування, 2016

уДк 911.3:94(477.63/.65)(084.121)ббк 63.218(4укР)я611 Я 22

ISBN 978-966-2562-03-3 (серія)ISBN 978-966-2562-74-3

Рекомендовано до друку рішенням науково-методичної радиЦентру краєзнавства імені академіка П. т. тронька

Харківського національного університету імені в. н. каразіна(протокол № 2 від 25 лютого 2016 р.)

Я 22

Перевидання раритетної книги Д. і. Яворницького «Дніпрові пороги» (1928 р.) здійсню-ється зі збереженням стилістики та нумерації сторінок оригіналу, але з усуненням друкар-ських помилок і неточностей. Для значної кількості світлин альбому віднайдено оригінали.

книгу доповнено сучасними передмовою, примітками та ілюстративним додатком з 29 ілюстрацій, більшість з яких публікується вперше.

видання розраховане на істориків, краєзнавців та всіх, кого цікавить українська минув-шина.

уДк 911.3:94(477.63/.65)(084.121)ббк 63.218(4укР)я611

висловлюємо щиру подяку за безкорисливе сприяння виходу в світ цього видання дирекції та колективам:

інституту археології нан україни, Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. і. Яворницького,

меморіального будинку-музею академіка Д. і. Явор ницького,національного заповідника «Хортиця», запорізького обласного краєзнавчого музею,

Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. в. н. каразіна,а також пп. Денисові вітченку, олегові власову, надії капустіній, андрієві малишку,

михайлові мордовському, максимові остапенку, Ростиславові мартинюку, сергієві Пащенку, Яні тимошенко, олексієві чекалю, вадиму Щербі та олександрі Шевлюзі

зміст

ПеРеДмова (олег власов) ................................................................................................................ 9

ДніПРові ПоРоги. альбом фотографій з географічно-історичним нарисом

Передмова (Державне видавництво україни) ............................................................................. 23через Дніпрові пороги. географічно-історичний нарис ............................................................ 25Примітки ............................................................................................................................................... 91ілюстрації ............................................................................................................................................. 95

Перелік ілюстрацій ........................................................................................................................ 97

ілЮстРативний ДоДаток ........................................................................................................... 143

ПРимітки (олег власов) .................................................................................................................... 173

ПеРелік аРХівниХ ілЮстРаЦій ................................................................................................ 190

ПоРоги ДніПРа на Початку ХХ століттЯ

карта-схема олега власова ..............................................................................................після с. 178

• • •

ПЕРЕДМОВА

Протягом ХХ століття природа нашої країни зазнала величезних змін. Багато уні-кальних її куточків було принесено в жертву індустрії. Чи не найдивовижнішим із них можна вважати край надзвичайної краси й небаченого багатства пам’яток

природи та історії — Дніпровське Надпорожжя. Серед значної кількості присвячених йому літературних творів особливе місце посідає книга Д. І. Яворницького (1855–1940), яку ви тримаєте в руках. Понад 80 років тому Дніпрові пороги були затоплені, та інтерес до них навіть сьогодні виходить далеко за межі наукових кіл — багато в чому завдяки цій книзі.

«Дніпро, могутній, широкий, повноводний». . . У ті вже далекі часи, коли на аркуші папе-ру постали ці слова, він був зовсім не таким, як зараз. На відтинку менше 100 км між міс-тами Дніпропетровськ і Запоріжжя велика степова ріка раптом набувала рис гірської. На вкритих степом, помережених лісистими балками берегах здіймалися на десятки метрів гранітнi скелi «Українського щита» віком чи не 3 мільярди років. Вони ж робили на шляху Дніпра багато перешкод: дев’ять порогів, понад п’ятдесят забор, тисячі окремих каменів та скель, десятки островів, пiщаних кiс. . . Усе це разом створювало суворий, але незрівнянно прекрасний ландшафт.

Як i нас, предкiв наших вабили принади цiєї землi, яка зберегла безлiч слiдiв їхнього буття: курганiв, святилищ, поселень, скарбiв. Земля i вода формувала людей з особли-вим поглядом на життя та фiлософiєю. Саме так у ХV ст. на Нижньому Днiпрi виникла унiкальна спiльнота — козаки, а на картах надовго утвердилася нова географiчна назва — Запорожжя.

Дослідження культурно-історичного феномену Дніпровських порогів почалося тiльки у ІІ пол. ХІХ ст. Письменник О. С. Афанасьєв-Чужбинський, докладно описавши свою подо-рож Нижнім Дніпром у книзі «Поездка в Южную Россию» (1861), одним з перших звернув особливу увагу на пороги, як місце, навколо якого акумулювалася народна пам’ять1). Багато рокiв займався вивченням топонiмiки та етнографiї Надпорожжя iсторик Я. П. Новиць-кий. Результати своїх дослiдiв вiн узагальнив у подорожніх нотатках «С берегов Днепра» (1905)2). Неперевершений поетичний образ Дніпрових порогів, створений Я. П. Новицьким, відлунням відгукнувся у творах його учня, колеги, молодшого товариша — Дмитра Явор-ницького. У працях обох авторів можна зустріти подекуди цілі абзаци ідентичного тексту, що пояснюється тісною співпрацею двох науковців3). Д. І. Яворницький першим з дослiдникiв козацтва придiлив так багато уваги iсторичнiй географiї Запорозьких земель. Цiй темi вiн присвятив окремi працi — «Топографический очерк Запорожья» (1884)4) та «Вольности запорожских козаков»5) (1890). Збираючи матерiали для них, автор чимало подорожував по-рогами Днiпра. У роботах «Переправа через Днепровские пороги»6) (1888) та «Запорожье в

1) Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию. Ч. 1. Очерки Днепра / А. Афанасьев-Чужбинский. — Санкт-Петербург : Тип. Мор. м-ва, 1861. — 438 с.

2) Новицкий Я. П. С берегов Днепра (очерки Запорожья) : Путевые записки и исследования / Я. Новицкий // Твори / Яків Новицький. — Запоріжжя, 2007. — Т. 1. — С. 48–183.

3) Мордовськой М. М. Дніпровські пороги в науковій спадщині Я. П. Новицького / М. М. Мордовськой // Музейний вісник. — Запоріжжя, 2012. — № 12. — С. 148.

4) Эварницкий Д. И. Топографический очерк Запорожья / Д. И. Эварницкий // Киевская старина. — 1884. — № 6. — С. 177–200.

5) Эварницкий Д. И. Вольности запорожских козаков : историко-топографический очерк / Д. И. Эварницкий. — Санкт-Петербург : Тип. И. Н. Скороходова, 1890. — 384 с.

6) Эварницкий Д. И. Переправа через Днепровские пороги : Описание пути по Днепру от Екатеринослава до Александровска / Д. И. Эварницкий // Исторический вестник. — 1888. — № 1 (Январь). — С. 187–200.

ПЕРЕДМОВА • 11 •

робіт. Досліджено сотні унікальних пам’яток, здійснено низку видатних відкриттів, на-копичено безцінний досвід, встановлено порядок проведення й фінансування новобудовних експедицій1).

Першу попередню подорож порогами археологи здійснили за вісім днів липня 1927 р. «Та й одному з учасників експедиції, — розповідав М. Я. Рудинський, — не було на гадці, що цей побіжний огляд островів протягом тижня може збагатити наші відомості на цілу низку нових категорій пам’яток, про які до цього часу навіть і не згадувалося». Слова вче-ного сповнені смутку: «Перетворення частини Дніпрової течії у довге на сто кілометрів озеро (. . . ), що матиме місце р. 1931, — цей простий і зрозумілий після пояснень рядового робітника Дніпрельстану факт, устає перед нами, як справжня катастрофа, новий ката-клізм, коли здумаєш, що після нього буде понято водою величезну просторінь Дніпрового узбережжя, незрівнянно багату на пам’ятки доісторичні й сливе зовсім не досліджену з археологічного боку»2).

1) Ковалева И. Ф. 80 лет: забвение и благодарная память : К юбилею Днепрогэсовской новостроечной экспедиции / И. Ф. Ковалева // Музейний вісник. — Запоріжжя, 2012. — № 12. — С. 197.

2) Рудинський М. Я. Археологічна розвідка на Дніпрельстані / М. Я. Рудинський // Збірник Дніпропетров-ського краєвого історико-археологічного музею. — Дніпропетровське, 1929. — Т. 1. — С. 45–46.

Група археологів Дніпробудівської експедиції: нижній ряд — П. А. Козар, М. О. Міллер, Д. І. Яворницький, А. В. Добровольський, В. А. Грінченко;

верхній ряд — фотограф Е. І. Федорович, невизначена особа, студенти В. С. Соляник, Л. А. Пасько (?), П. Ковтун. Світлина 1929 р.

Географічно-історичний нарис • 63 •

народився, змія прокляв, а потім його звоював якийся багатир. У змія, кажуть, було три голови й крила. Він, як летить, освіщає ввесь світ, а вогонь так і палає»136.

Супроти середини Перуна, на 16 саж. од правого берега острова, лежить у воді камінь Ревун, на «Атласе части реки Днепра 1863 года» — Реут, на «Карте Генерального Штаба 1875 года» — Ревун.

Коли виміряли зимою 1890 року 3 грудня цей камінь Ревун, то верховина його мала 5 ф., довжина — 6 саж. 2 арш., ширина — 5 саж., навкруги — 18 саж. В тиху літню ніч перед зміною години, кажуть, шум Ревуна переходить у глухий стогін, иноді в оглушливий рев, у шум з дзвоном, і тоді його чути далеко-далеко. Коли влітку поглянути на його білі вічноклекочучі хвилі, то здається, начеб-то стадо баранців скаче або руна шерсти, які підкидають угору. «Ревун кипить, наче в сукновальні сукно перевертається». Через те місцеві селяни на своїй мові звуть камінь Ревун Сукновальнею»137.

Од прохвістя острова Таволжаного зразу йдуть камені Орлові, а потім того — Головкові, а за ними — острів Білий. З такою назвою цей острів за- значений на «Атласі Пущина» 1784 року та в «Списку островів» дослідувача Μ. Н. Бухтієва; під назвою Білий його знають також і близькі прибережні люди. На «Карте Генерального Штаба» йому дано назву «Орлиная Стрелица», а на «Атласе части Днепра 1863 года» та в лоцманів і судопровідників він зветься Орлиний.

«Білим звемо цей острів, скільки зазнаю, — каже дев’яностодволітній дід Тиміш Драган, села Оврамівки. — Може, того таке йому прозвання, що на ньому пісок тільки й біліє. Чи росло коли на ньому велике дерево, чи ні, не чув, а кущі лози росли і в старину, як і тепер. Це невеличкий острівок, колись, кажуть, на ньому було становище запорожця Байдужого. Байдужий був з молоду гай- дамака, а як зостарівся, зробився сиднем. Стояв рибалчим кошем на острові, а доживав віку в балці, що з правого берега Дніпра, супроти острова»138.

Справді, острів Білий із невеличких островів: 214 саж. завдовжки, 33–40 саж. завширшки, 35–30 ф. найбільшої височини; вся площа острова 2 дес. 1242 саж. Року 1845 він був увесь під водою, опріч макушки голови. Поверхня острова, засипана білим сипучим піском, дуже бідна рослиною: боже дерево, трава, підбіл, осока, седум, наносний осокорняк, лоза та шелюг де-не-де врозкидку по острову; тільки в квітні місяці тут иноді багато буває сморжків. Зате на острові багато находили предметів різної старовини: пистолі, шаблі, кинджали, олив’яні кулі то-що.

Проти Білого острова, вздовж лівого берега Дніпра, впадає в очі широка обголена просторінь, укрита піском. То дуже цінна місцевість для досліду- вача старовини. Там на кожному кроці сліди колишньої стації людини давніх віків: печища, черепки од горшків, амфор, скалки кременю, бронзові стрілки, цвітне намисто; а над яром, який перерізує ту всю просторінь, могильники, і коло тих могильників різні звуглені кістки, ікла диких кабанів, потім того черепки, черепки й черепки скрізь по піску.

Проти кінця острова Білого, під правим берегом Дніпра, висунувся так званий Золотий камінь, а далі, під тим же берегом Дніпра, простягся острів Оврамів, або острів Нещотного.

45

ДНІПРОВІ ПОРОГИ• 130 •

63. Острів Шкварчів

64. Острів Шкварчів з острова Похилого

• 147

•4. Сел

о Вов

ніги

пер

ед з

атоп

ленн

ям. 19

31 р. С

вітли

на М

. М

. Залізн

яка.

Ф

онди

Нац

іона

льно

го з

апов

ідни

ка «

Хор

тиця»

ПРИМІТКИ

С. 231):[1]Дніпрельстан — Дніпровська електрична станція, або Дніпрогес (Дніпровська гідро-електростанція).

Збудована за проектом інженера Івана Гавриловича Александрова в 1927–1932 рр. за 1 км на північ від о-ва Хортиці в м. Запоріжжя. Гребля Дніпрогесу перегородила Дніпро, й рівень води в ньому піднявся на 37,5 м, затопивши пороги й перетворивши ріку на наскрізний водний шлях. Будівля станції Дніпрогес-1, де для отримання елек-трики використовується створений греблею підпір води, розташована на правому березі ріки. На лівому березі Дніпра перебуває трикамерний шлюз, збудований для подолання суднами різниці рівня води між верхнім і ниж-нім б’єфами [Ковалевский А. А. Днепровская гидроэлектрическая станция / А. А. Ковалевский. — Москва ; Ленинград : Госэнергоиздат, 1932. — С. 14].

[2]«Підняті греблею Дніпрові хвилі…» — Дніпровське водосховище (озеро ім. Леніна) створене під-няттям рівня води внаслідок будівництва греблі Дніпрогесу. Була затоплена ділянка Дніпра від с. Кічкаса до м. Верхньодніпровська завдовжки 155,75 км і площею 327 км2 із усіма порогами [Александров И. Г. Проект. Т. 1 (Исследования)  /  И.  Г.  Александров. — Москва  :  ВСНХ СССР,  Главэлектро,  Государственное  Днепровское  строитель-ство, 1929. — С. 18]. Крім того, повністю або частково було затоплено 22 прибережних села [Коломенський Д. В. Дніпрельстан  /  Д.  В.  Коломенський,  В.  Г.  Александров.  —  Харків  :  Державне  видавництво  України,  1930.  —  С.  13]. Підняття рівня води в майбутньому водосховищі почалося в середині літа 1931 р. До кінця цього року було за-топлено пороги Вільний та Лишній. У 1932 р. зникли Будилівський, Вовнизький, Ненаситецький і наполовину Лоханський пороги. У 1933 р. було затоплено Лоханський, Сурський і наполовину Кодацький пороги. У 1934 р. водосховище досягло проектного рівня [Дніпровське  водосховище  :  (гідробіологічне дослідження). Т. 1  / під ред. проф. Д. О. Свіренка. — Дніпропетровськ, 1938. — С. 113–115. — (Наукові записки Дні про петровського державного університе-ту ; Т. 1. Вісник Дніпропетровської гідробіологічної станції ; т. 3)]. Перші пароплави без перешкод подолали шлях від Дніпропетровська до Запоріжжя й пройшли щойно відкритим шлюзом 1 травня 1933 р. [Торжественный пропуск первых судов через шлюзы Днепростроя // Хроника Днепростроя. — Запорожье, 1933. — № 33–34. — С. 18].

С. 27:[3]Стація — стоянка, вид археологічної пам’ятки.[4]Геродот Галікарнаський — давньогрецький історик родом з малоазійського міста Галікарнас. Час його жит-

тя — бл. 485–425 рр. до н. е. У «Мельпомені» — четвертій книзі своєї «Історії», він описав Скіфію — територію су-часної України, де, імовірно, бував особисто. Геродот лише натякнув на існування Дніпрових порогів. «Похорони [скіфських. — Олег Власов] царів відбуваються у краю Геррос, до котрого Борисфен ще судноплавний», — писав він [Геродот. Скіфія : Найдавніший опис України з V століття перед Христом / Геродот з Галікарнасу ; підгот. тексту: М. Ф. Слабошпицький ; передм.: Ю. М. Хорунжий. — Київ : Довіра, 1992. — С. 10, 24–27, 51]. Iншими словами, згаданий істориком край Геррос знаходився десь у районі сучасного о-ва Хортиця.

С. 28:[5]Існує думка, що грецька назва Βορυσθενης і місцева Δάναπρις (див. прим. до «Данапріс») є двома вза-

ємними відповідниками, у яких компоненти Δάν- і -θεν- та Βορ- і -πρ- слід розглядати як фонетичні варіанти [[Стрижак О. С.] Дънѣпрь / О. С. // Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — Київ, 1985. — С. 55–56].

[6]На картах давньогрецького вченого ІІ ст. н. е. Клавдія Птолемея позначені Амадоцькі гори. Вони простя-гаються із заходу на схід від верхів’я Південного Бугу до верхів’я приазовських річок Берди та Міусу й перетина-ють Дніпро. Таким чином, ці «гори» повторюють розміщення Українського кристалічного щита. Саме гранітні та гнейсові виходи цієї геологічної формації утворювали перепони на Дніпрі — пороги та забори. Отже, Амадоцькі гори Птолемея можна вважати першим відомим алегоричним, гіпертрофованим зображенням Дніпровських порогів [Мордовськой М. М. Пороги на Дніпрі: захоплення, вивчення, знищення / М. М. Мордовськой // Дніпровські лоц-мани : нариси з історії та історіографії. — Херсон, 2012. — С. 118–119; Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — Киев : Наук. думка, 1986. — С. 31].

[7]Готський історик VI ст. Йордан стверджував, що ріку Βορυσθενης місцеві жителі називали Δάναπρις [Иордан. О происхождении и деяниях гетов. Getika : [текст на латин. яз.] / Иордан. — Москва : Изд-во вост. лит., 1960. — С. 73]. Отже, ці назви побутували одночасно. Елемент -Дон-, -Дн- у назві «Дніпро» пов’язується зі спільноіранським

1) Тут зазначено номери сторінок згідно із нумерацією цього видання, а не оригіналу (див. верхній колонтитул сторінки). — Олег Власов.

Днiпровi пороги (Днепровские пороги, на украинском языке). Альбом

фотографий с историко-географическим очерком / Дмитрий Яворницкий; предисловие и примечания О. Ю. Власова; подготовка А. О. Савчука. –

Харьков : Издатель Савчук А. О. – 2016. – 194 с. ; 119 иллюстраций.

ISBN: 978-966-2562-4-3

Категория: история

Тираж: 300 экземпляров (заявлено, но пока напечатано 100)

Формат: А4 (215 х 290 мм)

Бумага: дизайнерская

Вес: 995 г.

Обложка: твердая.

Розничная цена: 220 грн.

Переиздание раритетной книги Д. И. Яворницкого «Днепровские

пороги» (1928 г.) осуществляется с сохранением стилистики и нумерации страниц оригинала, но с исправлением печатных ошибок и неточностей.

Для значительного количества фотографий альбома найдены оригиналы. Книга дополнена современными предисловием, примечаниями и

илюстративным дополнением с 29 иллюстраций, большинство из которых публикуется впервые. Издание расчитано на историков, краеведов и всех,

каго интересует прошлое Украины.

© Видавець Савчук О. О., 2010-2016

Тел.: 095 462-18-10, 067 572-85-75

Эл. почта: savchook.book@gmail.com

Для того, чтобы приобрести книгу по цене издательства, необходимо

позвонить по контактным номерам (095 462-18-10, 067 572-85-75), или

написать письмо на электронный адрес savchook.book@gmail.com и

сделать заказ (назвать издание, интересующее Вас; выбрать форму доставки; указать фамилию, имя, отчество получателя, контактный

мобильный телефон и город доставки; в случае доставки Укрпочтой необходимо сообщить почтовый адрес с индексом.

Доставка осуществляется за счет заказчика через Укрпочту или куръерские

службы – Делівері, InTime, Нова пошта и т. д. Перечисленные перевозчики по желанию заказчика осуществляют и адресную доставку.

Цена книг на сайте указана без учета стоимости доставки. Стоимость доставки зависит от веса заказаных книг, города доставки и типа куръерской службы. Упаковка осуществляется за счет издательства.