Ілавченська дільнична лікарня1996 – 2016

Зміст

Привітання .......................................................... 2

Історії, написані життям ..................................... 6

Історія лікарні у селі Ілавче ............................. 10

Наша лікарня .................................................... 14

Статистика ......................................................... 19

Історія у фотографіях ........................................ 24

Ілавченська дільнична лікарня1996 – 2016

Пітер РегерГолова фонду „Гуманітарна допомога м. Білефельд“

2

20 років! Це багато або мало, залежно від точки зору.

Якщо подивитися 20 років на перед, це дуже великий відривок часу та неможливо навить підозрювати, що все чекає тебе чи будеш взагалі ще існувати …

Але якщо подивитися назад, то 20 років пройшли швидко як вдих та замітно, що потримати час неможливо. Як добре якщо цей час був використаний, щоб зробити добро, залишити добрий слід та прославити Бога, який так любить людей …

У серпні 1996 року ми приїхали у Тернопіль, щоб підписати договір між українськими та німецькими представниками, для відкриття лікарні у селі Ілавче.

Підписанню договору передувала довга та важка боротьба. На кінець то настав час та договір був підписаний. З української сторони представниками були голови сільських рад – Євген Шубалий (Ілавче), Оксана Воробей (Сороцьке), Петро Кухаль (Іванівка), Михайло Ворончак (Глещава) – з німецької сторони Рейнхольд Вар та Пітер Регер.

Ми зобов’язались з німецької сторони перейняти повне фінансування лікарні (оплата праці для 15 робочих, витрати на опалення, електрику та інше.)

Це був ризикований крок, якого ми зробили у вірі в Бога, який все тримає в руках.

Ми не знали що з того буде, чи рік чи більше …• Зараз вже пройшло двадцять років!!!• Ми від серця вдячні великому Богу та кожному хто тим чи іншим способом допоміг, що

лікарня до цього дня була збережена!• Подяка так само персоналу лікарні, який в цей час дуже намагався зберегти мир та

єдність.• Нашим бажанням є, що ця праця, яка була зроблена у ці 20 роки, послужила Славі Божої

та була людям на добро.

«Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!»Псалом 102:2

Білефельд, Пітер Регер

Андреас РютерГолова міста Білефельд (Німеччина)

Михайло Степанович НикеруйГоловний лікар КУ ТРР «Теребовлянська ЦРЛ»

3

20 років підтримка лікарні у селі Ілавче є найкращим прикладом практикованої людяності – допомогти там, де допомога потрібна.

Це багаторічне присвячення заслуговує велику похвалу та вищу пошану. Як голова міста Білефельд я підтримую цю працю всім серцем. Вона показує, що багато громадян нашого міста відчувають себе тісно пов’язані з людьми на Україні. Я бажаю, щоб цей проект любові до ближнього та великої відданості з Божою допомогою ще багато часу продовжиться.

З сердечним вітаннямваш Анреас Рютер

Минає 20 років тісної співпраці лікувально-профілактичних закладів Теребовлянського району з німецькою благодійною гуманітарною місією „Біліфельд”.

За цей період плідної співпраці німецькою гуманітарною місією надана гуманітарна допомога для лікувальних закладів району на загальну суму понад 500 тис. гривень.

Так районній поліклініці передано рентгенологічний апарат марки „Сіменс”, для фельдшерсько-акушерських пунктів 12 холодильників та багато іншого медичного обладнання, яке вкрай необхідно для функціонування закладів охорони здоров’я району.

Щорічно за рахунок Ілавченського фонду „Благодійність” оздоровлюється сотні хворих. Проводиться оздоровлення дітей в оздоровчому таборі „Промінь” під час літніх канікул. З нагоди святкування 20 річниці співпраці Ілавченської лікарні з благодійною гуманітарною місією, адміністрація КУТРР «Теребовлянська центральна районна лікарня» та райком профспілки медичних працівників бажає працівникам благодійної місії міцного здоров’я та висловлює щиру вдячність за надану допомогу.

М. С. НИКЕРУЙ

Рейнхолд ВарСпонсор

4

Знову йшов вантаж гуманітарної допомоги на Тернопіль та ми могли бути співучасниками. Прибувши там Пітер Регер сказав до мене: «Рейнхолд, в обід ми поїдемо у село Ілавче до Герелюс Ольги, туди де є та сільська лікарня. Ситуація була складна, Ілавченську лікарню, яка була базою на чотири села, закрили.

Місто Тернопіль знаходиться на відстані 35-40 км – для людей це дуже складно.

Ми послухали виводи лікаря: питання персоналу, опалення вугіллям, ремонти та інше. Кожного місяця велика сума … Ми поїхали назад у Німеччину та молились про подальші дії …

Від жовтня Ілавченська лікарня перейшла на повне наше фінансування. Це був один крок, якого ми відважились зробити у вірі та багатьма молитвами. Господь приготовив нас для цього випробування. Персонал лікарні та Ольга Герелюс з сім’єю були для нас великою підтримкою.

Помічники з м. Білефельд переробили всю лікарню – опалення, водопостачання, санвузли були відремонтовані.

Було проведено багато напружених та важких розмов, але Слава Богу, лікарня у с. Ілавче могла бути знов відкрита і вона є відкритою до цього дня, двадцять років пізніше, та служить людям які її потребують.

«Господь то мій Пастир» Псалом 23:1

Рейнхолд Вар

5

Герелюс Ольга ЙосипівнаГоловаТернопільської обласної громадскої організації „Благодійність“

Я народилася 10 жовтня 1949 року в селі Ілавче Теребовлянського району. Чоловік Герелюс Богдан Іванович народився 15 квітня 1943 року. Виховали ми троє дітей: Ігор – 1968 року, Галя – 1972 року, Богдан – 1981 року.

Важко пригадувати минуле, яке зранило моє материнське серце і залишило не гойну рану, що смутком ятрить щодня. „Страждання зазнаєте в світі, - але будьте відважні. Я світ переміг!” Івана 16:33Ці слова Ісусові підбадьорюють, окрилюють тих, хто страждає у цьому земному житті, всіх тих, хто надію складає лише на Бога.

Коли наша донечка захворіла, і хвороба безнадійно прогресувала, ми намагалися призупинити її, не дати можливості знищити найдорожче – нашу Галю. Довго лікували в Тернополі, у Києві і остання надія – Німеччина, це було у квітні 1993 року. Зібравши всі сили, ми і там чекали ліку нашій донечці.

Знаю, що нічого в цьому житті немає випадкового, і світ не без добрих людей. Бог допоміг нам там, що ми познайомились з добрими людьми, які замінили нам рідних. Це Іван Тайхріб (м. Мінден), Пітер Регер (м. Білефельд), де ми в них жили два з половиною місяці. Прийняли нас, як своїх, допомагали нам всім, щоб зберегти життя і підкріпити нас, батьків духовно. Пітер Нойфельд, Андрій Ріхерт, Іван Тайхріб багато інших сімей. За що я і моя родина складає подяку Богові і їм.

Повернулися додому з Німеччини в кінці листопада 1993 року. Після Німеччини прожила моя Галя ще 19 місяців. 26 серпня 1995 року похоронили нашу донечку.Але, напевно, така Божа воля, щоб із смертю Галі відновити лікарню і допомагати всім, хто потребує допомоги, де і я там працюю головою організації „Благодійність”.

Дякую Всевишньому за те, що Він дає мені силу жити, працювати, робити добро, спілкуватися із добрими людьми і перемагати життєві труднощі.

Ольга Йосипівна

Древній дуб у долині Запоріжжя

6

Наша співпраця почалася з того, що рука допомоги простягнулася назустріч руці, яка шукала допомоги. Задля цього Бог провів нас шляхами потреби і страждань для того, щоб співчувати і розуміти необхідність допомоги. Для пояснення необхідно зупинитися на двох історіях. На початку про минуле наших прадідів, про те, як вони в тяжкий для них час знайшли пристановище на українській землі. Потім історія про страждання української жінки нашого часу, яка в своєму горі шукала і знайшла руку допомоги. – Це було початком нашої дружби.

Минуле наших прадідів.

Цей древній розлогий дуб ріс у широкій долині Запоріжжя. Якби він мав дар мови, то розповів би нам багато не лише про давніх кочівників, що проходили повз нього, не лише про народи, які переселялися з місця на місце, не лише про війни і жорстокі битви, але й про зустріч наших предків: про переселенців, що більше 200 років тому почали обживати „дике поле“ – південь нинішньої України.Влітку 1789 року під гіллям цього дуба зупинилися і молилися наші прадіди. Протягом 150 років вони, долаючи безліч труднощів, пліч-о-пліч з українцями і росіянами освоювали „дике поле“ Причорномор‘я і степові простори Росії.

Хтось запитає: „Чому ж ваші прадіди пішли у ці степи?“Не бажання пригод і не кочівний спосіб життя стали причиною переселення християн-менонітів на південноукраїнську землю.

Переселення на схід

Переселення було нелегким

Сучасніші методи сільського господарства

Через декілька десятиріч досягнули розквіту

7

Історії, написані життям

Вони у ХVІ столітті втекли від жорстоких переслідувань іспанської інквізиції, потрапили у болота дельти Вісли, які змогли висушити і перетворити у родючі землі.

У XVIII столітті їхні території потрапили під владу мілітаристської Прусії і ті меноніти, що відмовилися від військової служби, були змущені шукати нову батьківщину. Вічливе запрошення

імператриці Катерини ІІ вони сприйняли як вказівку Божу. Вона обіцяла переселенцям вільне поселення на відвойованих у Туреччини землях, цілковиту свободу віросповідання і звільнення від військової служби навіки. Окрім того, гарантувалася повна автономія, включаючи систему освіти.

Переселення з болотистих зе-мель дельти Вісли у сухі при-чорноморські степи було нелегким для наших предків, але через декілька десятиріч їхні поселення досягнули розквіту.

Меноніти привезли з собою нові породи тварин та почали застосовувати сучасніші методи сільського господарства. Вже в Україні розвели червону степову породу. Вони стали піонерами сільськогосподарського ма-шино будування в Росії. Меноніти винайшли тачанку. Тількі в часи громадянскої війни червоноармійці на тачанку поставили кулемет. Вони будували знайомі їм ще з Голландії

повітряні млини. А вже 100 років тому на території всієї степової Росії меноніти будували парові млини.

За рівнем освіти селянські поселення менонітів пере-вершили всі інші, навіть міські групи населення. В середині XIX століття менонітських сіл торкнулося духовне пробудження і навернення до Євангелія. Звідси євангельський рух розповсюджувався в Україні і на півдні Росії.

Наші та ваші діди пережили багато страждань і мук

8

Історії, написані життям

Таким чином, згідно Божої волі, долі наших предків переплелися. В 1910 році зі 120 тисяч менонітів Російської імперії більше половини проживало на території України.

З початку Першої світової війни і особливо після більшовицької революції наші та ваші діди пережили багато страждань і мук. Духи зла спокусили багатьох

на шлях жорстокого і руйнівного „будування світлого майбутнього“ без Бога. Від цього постраждали як бідні, так і багаті. Від цього постраждали всі народи. Багато людей було знищено в жахливій м’ясорубці заради встановлення більшовицького „нового світу“, та й нацистського „світового порядку“.

Це фрагменти нашого спільного минулого.

Колись наші прадіди з радістю приняли допомогу народу, що надав їм простір, свободу і дружбу.

В останні роки гілки старого дуба засохли. Минуло багато років з того часу, коли меноніти були вимушені залишити українські простори. Нині вони залишили й азіатські степи країни, яка розтоптала їхню свободу та знущалася з їхньої віри в Бога і перетворила їх на безправних рабів.

Добра пам’ять і добрі стосунки людей долають час, зло пропаганди, відстані і кордони. Нехай в наших серцях не перестане цвісти дружба.

Галина з штучною ниркою

Бог тримає життя і смерть у Своїх руках

9

Історії, написані життямПереживання і страждання української жінки.

Близько 22 років тому захворіла дівчинка...

Лише той, хто пережив щось подібне, розуміє всю глибину материнського болю. Дитина плаче, стогне, мовчить і запитує: „Чому?“ Мама допомагає, поті-шає, лікує, шукає поради і вихід із становища. Але хвороба послюється, лікарі не в стані дати надію на видужання.

Для матері світ перевернувся. Роки її життя були цілком присвячені хворій доньці. І вдень, і вночі вона докладала всі зусилля, щоб допомогти дитині. Весь свій невеликий заробіток вона витрачала на лікування.

Прийшов час, коли вже ніщо не допомагало. „Найстрашніше, – казала мама пізніше, – бачити страждання дитини і не мати можливості їй допомогти.“ Але материнське серце не може змиритися, воно хапається за останню соломинку. Бог передбачив так, що дехто зумів простягнути їй руку допомоги з Німеччини. Втративши всі сили, мама отримує нову надію.

Так відбулася наша перша зустріч. Ольга і Галина Герелюс під час семимісячного перебування в Білефельді познайомилися з багатьма людьми, які стали для них друзями. Їх провели додому – в Україну, забезпечили всім необхідним для подальшого лікування дівчинки.

Але, дивлячись на все це, нам довелося змиритися з невідворотнім: Бог, Який тримає життя і смерть у Своїх руках, допустив смерть дівчинки.

„Невже все було марно – безсонні ночі і самовіддача мами, старання друзів та лікарів?“ Ми не в змозі все правильно зважити, але через закриті очі цієї дівчинки Бог відкрив наші очі.

Усім нам – і в Німеччині, і в Україні – Він показав, якою може бути любов, заповідана нам Господом Ісусом.

10

Епідемія чумиНа місці лікарні був цвинтар, де поховані цілі сім’ї.

Початок будівництва Ілавченської церкви. Будівництво тривало 12 років.

1810 рік

1848 рік

1860 рік Посвячення церкви.

1952 - 1953

Учительська

11

Історія лікарні у селі Ілавче

1880 рік

1893 рік

1922 рік

1944 рік

Квітень 1944

Вересень 1944

1946 рік

1962 рік

Побудовано приборство для священика (будинок лікарні). Першим священиком був Бурячок, який і проживав у цьому будинку. Брат священика малював церкву.

У дочки священика відбулося весілля, на яке був запрошений Іван Франко. Письменник зупинився у будинку священика (теперішній будинок лікарні), де пробув 2-3 дні.

Після Бурячка був ще один священик, але він пробув недовго.

Райх Йосип Миколайович став священиком.

У Вербну (Лозову) неділю священника Райха Йосипа Миколайовича заарештували поляки.

В Ілавче відкрито загально-освітню школу.Перші вчителі: Бондарук Михайло Онуфрійович і Редька Марта Андріївна.

У будинок лікарні перенесено школу. Тут було п’ять класних кімнат і один коридор. У допоміжних приміщеннях роз-містили вчительський кабінет.

Добудовані додаткові класні кімнати.

Збудована нова школа. Приміщення старої школи віддані для лікарні. Лікарня, яка знаходилася в с. Сороцьке перенесена у с. Ілавче.

1955 - 1956

Теребовлянська РДАРозпорядження № 203

Стара машина швидкої мед. допомоги

Працівники лікарні

12

Історія лікарні у селі Ілавче

Перший лікар, який очолив Ілавченську дільничну лікарню, був Мирон Мирослав Миколайович.

Головний лікар: Куриляк Адам Михайлович

Головний лікар: Гондз Антон Григорович.

Головний лікар: Бодров Юрій Олександрович

Розпорядженням № 203 Голови Теребов лянської РДА М. М. Матвійків, Ілавченську дільничну лікарню реорганізовано у лікарську амбулаторію з 01.01.1996 року.

1962 рік

1964 рік

1964 рік

28.02.1985 р.

29.12.1995 р.

Теребовлянська РДАРозпорядження № 477

13

Історія лікарні у селі Ілавче

Фонд „Гуманітарна допомога м. Білефельд“ звертається в управління охорони здоров‘я з пропозицією утримувати лікарню.

Розпорядження Теребовлянської РДА № 477 „Про дозвіл на відкриття Ілавченської дільничної лікарні“

Наказом № 52 по Теребовлянській ЦРЛ Гондза Антона Григоровича, призначено на посаду лікаря терапевта.

Наказ по Теребовлянській ЦРЛ № 28 „Про передачу стаціонарного відділення Ілавченської дільничної лікарні на повне фінансове утримання християнської місії міста Білефельд ОРА фонд Німеччина“.

Головний лікар: Котик Богдан Теодозійович

Головний лікар: Куленич Орест Геннадійович

Головний лікар: Казмірук Аліна Василівна

10.04.1996 р.

04.10.1996 р.

09.10.1996 р.

14.04.1997 р.

16.04.2003 р.

07.09.2004 р.

05.04.2016 р.

14

Вітаємо Вас у Ілавченській дільнічній лікарні

Що на Вас чекає?

У лікарні зроблено генеральний ремонт.

Навколо лікарні серед свіжої зелені можна гарно відпочити.

Вітальня лікарні, де пацієнти можуть зустрітися з від ві ду-вачами.

Палата для хворих.Функціональні ліжка є дуже зручними для пацієнтів та значно полегшують обслуговування хворих.

15

Наша лікарня

Ламінована підлога та світлі тони інтер‘єру лікарні створюють приємну атмосферу.

У лікарні цілодобово є гаряча вода. Пацієнти можуть прийняти ванну або душ.

Сестринська

Їдальня.

Перев‘язочний матеріал

Електрокардіограф

Маніпуляцфйна

Інфрачервоні лампи

Апарат для виділення кисню з повітря

16

Наша лікарня

Медичне обладнання з Німеччини набагато покращує діагностику, а разом з тим і лікування.

• Велоергометр• Глибинний та простий інгалятори

17

Наша лікарня

Господарський відділ лікарні обладнаний пральними машинами-автоматами та прасувальним пресом.

На кухні встановлено газову та електричні плити, на яких тричі вдень готується смачна їжа для хворих.

Деякі продукти завозяться з Німеччини у рамках гуманітарної допомоги, а також велику допомогу лікарня отримує від ПОП „Іванівське“, інших організацій та жителів села.

18

Наша лікарня

У зимовий період лікарня обігрівається водяним опаленням; встановлено газовий котел та котел для твердого палива.

На випадок відсутності електричного струму, благодійники оснастили лікарню дизельним генератором.

У лікарні на Вас також чекає чудовий персонал. Колектив лікарні складається з 15 чоловік, які готові послужити для Вас та надати Вам необхідну допомогу. Але ми усі від щирого серця бажаємо Вам потрапити у нашу лікарню лише як гість або відвідувач.

Бажаємо Вам міцного здоров‘я!

Утримання лікарні(зарплата та інше)

351.881,59 €71%

Ремонт35.179,21 €

7%

Обладнання і машини42.767,84 €

9%Будівництво66.582,42 €

13%

0 €

5.000 €

10.000 €

15.000 €

20.000 €

25.000 €

30.000 €

35.000 €

40.000 €

45.000 €

50.000 €

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

9.148 €

27.443 €

24.036 €

27.443 €27.443 €

30.851 €30.851 €

18.445 €20.306 €

25.375 €27.514 €

20.931 €22.590 €

15.204 €16.995 €

21.798 €

25.934 €

45.062 €

29.828 €

15.926 €

13.286 €

19

Статистика

За 20 років на утримання лікарні знадобилося майже 400.000 євро, що включає заробітню плату та податки, оплату комунальних послуг, утримання транспорту, тощо.На будівництво додаткових приміщень та системи водопостачання витрачено більш майже 67 тисячи євро. Медичне та господарське устаткування і спеціалізовані машини обійшлися в суму 43 тисячи євро, а на проведені ремонти витрачено 35 тисячи євро.

Для функціонування лікарні необхідно приблизно 20-30 тисяч євро на рік. Але життя в Україні дорожчає і це вимагає більше коштів на утримання лікарні. Зібрати ці кошти в Німеччині стає дедалі важче у зв‘язку з напруженням в економіці.

Кошти на функціонування лікарні у с. Ілавче

ЛікарняКошти на функціонування лікарні у с. Ілавче

0

50

100

150

200

250

300

350

400

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

> 60

15 … 60

< 15

до 15 років3497%

від 15 до 60 років155530% від 60 років

329863%

0

50

100

150

200

250

300

350

400

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

88

169

209 216 206191

162191

154184

125 124 128 120101

121

8154 48 55

173

67

186

169133 152

147

78

133

104

112

123 115 110 115

74

84

124

9490

23

69

жінки чоловіки

жінки290056%

чоловіки230244%

20

Статистика

За останні 20 років існування лікарні пройшло лікування 5202 хворих, з яких чоловіків – 2302, а жінок – 2900.

Вік хворих

Щороку у лікарні лікується в середньому 100 - 150 чоловік, з яких більшість – люди похилого віку (62%).

Кількість дітей до 15 років, що пролікувалися у лікарні, складає 7%. 31% – вікова група від 15 до 60 років.

0

50.000

100.000

150.000

200.000

250.000

300.000

350.000

400.000

450.000

500.000

1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

6.500 kg

83.150 kg

39.435 kg

156.927 kg

294.615 kg

282.580 kg

346.360 kg

447.875 kg

230.364 kg

125.154 kg117.301 kg

76.598 kg

52.662 kg63.325 kg

41.274 kg

92.604 kg

112.487 kg

72.020 kg

103.793 kg

175.667 kg

110.490 kg

212.332 kg

238.288 kg223.039 kg

∑ ca. 3.705.000 kg

Вантажні автомобілі гуманітарної допомоги

21

СтатистикаГуманітарна допомога

Кожен рік Тернопільска обласна громадська організація „Благодійність“ отримує від німецьких спонсорів велику допомогу. Цю допомогу ТОГО „Благодійність“ дає дільничнії лікарні у с. Ілавче, іншім організаціям та бідним людям.

Митна вартість цієї допомоги досягає за один рік майже один мільйон гривень. У 90-их роках було можливо ввозити допомогу без розмитнення, тому її роздавали в 4-5 разів більше.

Гуманітарна допомога – це:• одяг• взуття• продукти харчування• медичний матеріал• медичне обладнання• ліжка та інші меблі для лікарні• матраци, постільна білизна, ковдри• комп‘ютери• будматеріали• іграшки• гроші на зарплатню та господарські

потреби лікарніі багато інших речей, які служать на добро нужденним людям.

Гуманітарна допомога м. Білефельд

Німецькагуманітарнадопомогам. Нагольд

22

СтатистикаРозподіл гуманітарної допомоги

Більшість допомоги надаєтся у Теребовлянському (70%) і Тернопільському (21%) районах.

На Теребовлянщині одна третя гуманітарної допомоги надається лікарні у с. Ілавче. Приблизно стільки ж отримують інші організації району. Також велика частина допомоги використовуєтся для проведення дитячих таборів та ремонту будинків табору.

Решту допомоги ТОГО „Благодійність“ роздає в інших районах Тернопільської області.

СпонсориУ Німеччині цю роботу підтримує багато людей. Вони жертвують свої гроші, свій час, свої відпустки. Багато з них пріїзджали на Україну, щоб своїми руками допомогти – зробити ремонт у лікарні, збудувати будинок для відпочинку дітей або безпосередньо допомогти бідним людям чи благодійним закладам.У Німеччині цю роботу організовують в основному два фонди:

Ілавченська дільнична лікарня 3 шт

Тернопільска швидка мед. доп.4 шт

МНС Тернопіль 1 шт

Тернопіль школа-інтернат 1 шт

Тернопільськауніверситетська

лікарня4 шт

Центр реаб. дітей-інвалідів, Тернопіль

2 шт

Психо-невр. лікарня Тернопіль 5 шт

Петрики будинок-інтернат 2 шт

Укр. благод. фонд "Захист" 1 штГримайлів школа-інтернат 1 шт

Медобори 1 шт

Максимівська дільнична лікарня2 шт

Школа-Інтернат Коропець 1 шт

Підволочиська комунальна центральна районна лікарня

2 шт

Скалат райлікарня №2 2 шт

Управління МВСУ в Тернопільській області

2 шт

Кіровоград 1 шт

Лікарня Львів 3 шт

Центральна Лікарня Київ 3 штСанаторій "Аркадія" 1 шт

Чемеровецький благодійний фонд Карітас 0 шт

Санаторій «Прикордонник» 1 штТурбота та Милосердя, Житомир 1 шт

МВСУ та Психо-неврологічна лікарня Тернопіль

23

СтатистикаСпец-машини

За останні 23 років „Гуманітарна допомога м. Білефельд“ мала можливість отримати і передати в Україну 44 машини швидкої медичної та протипожежної допомоги.

Організації у Тернопільській області отримали 34 машину.

24

25

Humanitäre Hilfe Bielefeld e.V.Fördestraße 833729 BielefeldDeutschland

„Wer sich des Armen erbarmt, der ehrt Gott.“Sprüche 14,31

Тернопільська обласна громадська організація „Благодійність“с. ІлавчеТеребовлянський районТернопільська область48134 Україна

„Хто милостивий до нужденного, той поважає Творця.“ Приповiстi 14:31