ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ 9(1)/2011 жовтеньtimo.com.ua/journals/downloads/42343a440_43c43e432430_1_2012… · Д країна, майдан, лялечка . абітурієнт

Видавництво «ФАКТ»61166, Харків, вул. Бакуліна, 11, оф. 4-28Тел./факс: (057) 760-47-16, 756-43-75Е-mail: [email protected]Свідоцтво про держреєстрацію:серія ДК № 3172 від 22.04.2008 р.

Віддруковано у ФОП В.Є. Гудзинський61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 27Тел.: (057) 340-52-26. Е-mail: [email protected]Свідоцтво про держреєстрацію: серія ХК № 269 від 23.11.2010 р.

ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ

Передрук матеріалів без дозволу редакції заборонено

Реєстраційне свідоцтво: серія КВ № 15447-4019 Р від 6.07.2009 р.

ДПА і ЗНО-2012

Від редакції .........................................................................2

Курс підготовки до ЗНО-2012

У к р а ї н с ь к а м о в а . Фонетика. ОрфоепіяТест 1 (вхідний) ............................................................3Теоретична частина

Фонетика як розділ мовознавства ...........................5Голосні і приголосні звуки ........................................5Склад і складоподіл .................................................6Наголос. Види наголосу ..........................................8Позначення звуків мовлення на письмі. Фонетична транскрипція .........................................9

Тест 2 (контрольний) ..................................................10У к р а ї н с ь к а л і т е р а т у р а . Фольклор. Давня українська літератураТест 1 (вхідний) ..........................................................12Теоретична частина

Періодизація розвитку української літератури ........ 14Фольклор ..............................................................14Давня література ...................................................22

Тест 2 (контрольний) ..................................................31Відповіді до тестів із тем «Фонетика. Орфоепія» та «Фольклор. Давня українська література» ............................................33Тест у форматі ЗНО. Українська мова і література ......................................34

Готуємося до ДПА-2012

Тематична контрольна робота № 1 з української мови ......................................................44

Тематична контрольна робота № 1 з української літератури .............................................46

Відповіді на тематичні контрольні роботи № 1 з української мови і літератури ...............................48

Перший в Україні журнал із підготовки до

№ 9

(1)/2

011

(жовтень

)

абітурієнт

2 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА

Вашій увазі пропонується журнал «ТІМО-абітурієнт. Українська мова і література», який надає всебічну інформацію про зовнішнє незалеж-не оцінювання і державну підсум-кову атестацію з української мови і літератури й забезпечує повним комплектом матеріалів, необхідних для успішного проходження цих іс-питів у форматі 2012 року. Це від-різняє журнал від іншої наявної на книжковому ринку продукції.

Пропонований нами курс під-готовки цілком відповідає Про-грамі ЗНО і Програмі МОНМСУ з української мови і літератури. Наш журнал стане незамінним по-мічником і порадником у навчанні:

1) випусникам загальноосвіт-ніх навчальних закладів;

2) слухачам підготовчих кур-сів при ВНЗ;

3) учителям – для збагачен-ня й урізноманітнення методи-ки викладання української мови і літератури.

Необхідний для засвоєння ма-теріал подається на сторінках кож-ного з випусків послідовно, тема за темою. Вивчення кожної теми по-чинається з практики – із виконання без будь-якої попередньої підготов-

ки вхідного тематичного тесту, що перевіряє наявний рівень навчаль-них досягнень.

Наступні матеріали – на-вчальні. Це стислий і разом із тим достатньо ґрунтовний виклад теорії, настанови щодо її застосу-вання під час виконання тестових завдань.

Наскільки ефективним було за-своєння теми і чи вдалося покра-щити результати вхідного тестуван-ня, перевіряє другий, контрольний тест.

У виданні подаються тести у форматі ЗНО. Вони становлять повний аналог майбутнього серти-фікаційного тесту, за результатами виконання якого здійснюватиметь-ся набір до ВНЗ.

Правильні відповіді на вхідні й контрольні тести та на тести у форматі ЗНО публікуються на сторінках журналу. Причому відпо-віді на тести у форматі ЗНО супро-воджуються фаховим коментарем і поясненням того, як оцінити вико-нану роботу за схемою, що застосо-вується в системі ЗНО.

Заключна частина кожного номера – тематичні контрольні роботи з української мови і лі-

тератури, спрямовані на підго-товку випускників ЗНЗ до ДПА. Розгорнуті відповіді на їх завдан-ня теж подаються на шпальтах ви-дання.

Віддайте перевагу роботі саме з «ТІМО-абітурієнт. Українська мова і література» – це позбавить вас пошуку підручників за попе-редні роки, повторювання їх роз-логих, а почасти й інформативно перевантажених матеріалів.

Переконайтеся в зручності підготовки за допомогою перед-платного видання. Одержавши повний комплект журналу, зший-те окремі його номери, перетво-ривши журнал на посібник, – він стане в пригоді не тільки вам, а й вашим друзям, знайомим, зокрема тим, хто складатиме іспити в наступні роки.

Пам’ятайте: іспит з української мови і літератури — обов’язковий для вступу до всіх без винятку ви-щих навчальних закладів України. Наш журнал допоможе якнайкраще підготуватися до ДПА і ЗНО із цих предметів. Успіхів вам у майбутніх випробуваннях!

Редакція

Шановні читачі!


№ 9(1)/2011


3

У К РА Ї Н С Ь К А М О В А

ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ

Опрацювавши цей розділ, Ви зможете:поновити знання з тем:

• Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. • Голосні й приголосні звуки. • Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. • Позначення звуків мовлення на письмі. • Склад. Складоподіл. • Наголос, наголошені й ненаголошені склади.• Відображення вимови звуків через фонетичну транскрипцію;

визначати в словах голосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голо-сні;ділити слово на склади;визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків;наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм.

Перевірте свої знанняВиконайте тест 1. На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна кори стуватися словниками, підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 1 (вхідний)Завдання 1–12 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.1. Фонетика – розділ мовознавства, що вивчає

А функції мовиБ норми мовиВ звуки мовиГ стилі мовиД частини мови

2. П’ять звуків має словоА знання Б джмільВ ялина Г арф’яр Д щастя

3. Лише один голосний звук має кожне слово рядкаА льон, п’ять Б лящ, зранняВ дзвін, митоГ йорж, фойєД з’їзд, ллються

4. Звук [у] є в усіх словах рядкаА люлька, студент, музикаБ люстра, явище, улюбленийВ майбуття, узлісся, радістьГ рута, сузір’я, миттєвістьД людськість, струм, крихта

5. Звук [й] є в усіх словах рядкаА уряд, премія, їжакБ подвір’я, лаяти, клієнтВ Йосип, буряк, підйомГ червоний, гаряче, свійД країна, майдан, лялечка


УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА


4

6. Звук [ч] є в усіх словах рядкаА кращий, точний, грушаБ учта, журба, борщВ шофер, вовченя, щем Г щось, чашка, щупакД нижчий, гуща, широкий

7. Приголосний звук, що не має твердого відповідника, –А [дз´] Б [л´] В [й] Г [д´] Д [з´]

8. Правильними є всі пари «дзвінкий – глухий приголосний», окрімА [в] – [ф] Б [б] – [п]В [з] – [с] Г [д] – [т]Д [ґ] – [к]

9. Приголосні тільки глухі в усіх словах рядкаА капусняк, пакет, тьохкати Б фікус, кістка, ціпочокВ часопис, запис, тактика Г пощастити, цяточка, сестрицяД чашка, хитрий, хитати

10. Лише двоскладові слова є в рядкуА оаза, зустріч, юність Б братство, країна, правдаВ сонце, фірма, істина Г єдність, людство, вічнийД прірва, пальма, прислів’я

11. Наголоси правильно поставлено в словосполученні рядкаА виши́вані сорочки́ Б видання́ кни́жокВ нови́й катáлог Г лю́ блю сóлодощіД урóчистий ви́падок

12. Фонетичний запис усіх слів зроблено правильно в рядкуА [с´імй´á], [йéдніс´т´], [запорíж´:а]Б [с´ім’й á], [йéидн´іст´], [Запор´íж:а]В [с´імйá], [йéд´н´іс´т´], [запоур´íж’:а]Г [с’ім´ á], [й´éдн´іст´], [запоур’íж:а]Д [сімйá], [є́дн´іст], [Запорíж´:я]

Бланк відповідей А–


№ 9(1)/2011


5

Теоретична частина

ФОНЕТИКА ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВАФонетика (від гр. phōnētikos – звуковий) – розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад

мови: творення звуків, їхні акустичні властивості та функції, установлює закономірності звукових змін, що відбуваються в мовленнєвому потоці. Фонетика також вивчає поділ слова на склади, на-голос та інтонацію.

Серед безлічі природних звуків вирізняють звуки людської мови, що утворюються за допомо-гою мовного апарата. Для розуміння й висловлення думки важливими є лише ті, що розрізняють значення слів та їхніх форм. Так, наприклад, слова сам, сом, сум, сім розрізняються голосними звуками, а бив, мив, шив, пив, лив, рив, вив – приголосними.

Кожен звук мови твориться мовним апаратом людини і сприймається на слух. Артикуляція (від лат. articulatіo – розчленування) – це робота тих чи інших органів мовлення (гортань, голосові зв’язки, язик, піднебіння, зуби, губи тощо) у процесі творення та вимови звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!Звук – найменша мовна одиниця, за допомогою якої творяться, розпізнаються і розрізняють-

ся слова та їхні форми.

ГОЛОСНІ І ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИЗвукова система сучасної української мови нараховує 38 звуків – 6 голосних і 32 приголосні.Голосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу. Їхнім джерелом є коливання роз-

ташованих у гортані голосових зв’язок.ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! В українській мові шість голосних звуків: [а], [е], [и], [і], [о], [у].Зверніть увагу! Для передавання на письмі шести голосних звуків використовують десять лі-

тер: а, е, и, і, о, у, я, ю, є, ї.Залежно від місця наголосу в слові голосні звуки можуть бути наголошеними і ненаголошеними.

Приголосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу й шуму або лише шуму. При їх вимові струмінь видихуваного повітря натрапляє на різні перепони органів мовлення (наприклад, язик, зуби, губи), унаслідок чого виникають шуми, які є основою саме приголосних звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!В українській мові 32 приголосні звуки:[б], [в], [г], [ґ], [д], [д´], [ж], [дж], [з], [з´], [дз], [дз´], [й], [к], [л], [л´], [м], [н], [н´], [п], [р], [р´], [с], [с´],

[т], [т´], [ф], [х], [ц], [ц´], [ч], [ш].Зверніть увагу! Тверді і м’які приголосні – це різні звуки, для позначення яких на письмі ви-

користовують ті самі літери: [сад] сад – [с´ад´] сядь.

Тверді і м’які приголосніТворення приголосних звуків супроводжується рухом язика в ротовій порожнині. Звуки, при

вимові яких спинка язика піднімається до верхнього твердого піднебіння, є м’якими.В українській мові є такі м’які приголосні: [д´], [т´], [з´], [с´], [ц´], [л´], [н´], [дз´], [р´]. Звук [й]

завжди м’який.Запам’ятайте графічні засоби позначення м’якості приголосних:а) м’який знак (ь): [бáт´ко] батько, [вожд´] вождь, [вол´ови́й] вольовий;б) літери я, ю, є: [р´аст] ряст, [л´уби́сток] любисток, [си́н´е] синє;в) літера і: [л´íто] літо, [д´íти] діти, [р´íчка] річка, [д´н´іпрó] Дніпро.Примітка. У деяких випадках м’якість приголосного не має писемного вираження, зокрема це

стосується такого фонетичного явища, як уподібнення приголосних за м’якістю: [п’íс´н´а] пісня, [мýдр´іс´т´] мудрість, [с´в’áто] свято.

Зверніть увагу! Усі м’які звуки, крім [й], мають тверді відповідники та утворюють із ними пари за твердістю – м’якістю: [д] – [д´], [т] – [т´], [л] – [л´] тощо. Порівняйте: [тин] тин – [т´ін´] тінь; [лин] лин – [л´ін´] лінь; [рáса] раса – [р´áса] ряса; [рад´] радь – [р´ад] ряд; [л´із] ліз – [л´із´] лізь. Як видно, за цією ознакою слова теж можуть розрізнятися лексичним і граматичним значеннями.




6

Приголосними, що не бувають м’якими, є:а) губні: [б], [п], [в], [м], [ф];б) шиплячі: [ж], [дж], [ч], [ш];в) задньоязикові: [ґ], [к], [х];г) гортанний [г].Ці звуки лише перед голосним [і] та зрідка перед голосними [а], [е], [у] можуть бути пом’якшеними

(напівм’якими). На це вказують букви і, я, є, ю, наприклад: [в’ітам’íни] вітаміни, [вéч’ір] вечір, [зб’íж’:а] збіжжя, [к’увéт] кювет. Не забувайте, що пом’якшені є відтінками твердих звуків.

Таким чином, в українській мові є 22 тверді й 10 м’яких приголосних звуків.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!Приголосні звуки залежно від позиції (зокрема, наступного звука в слові) бувають:

а) тверді; б) м’які; в) пом’якшені (напівм’які).При фонетичному записі м’якість приголосного позначають знаком [´] – скісною рисочкою

зверху праворуч від літери [с´іл´], а пом’якшеність – графічним знаком апостроф [дв’íч’і].Зверніть увагу!Існують словесні формули1, які полегшують запам’ятовування класифікації приголосних зву-

ків:Буде гоже ґедзю у джазі – дзвінкі приголосні.Усе це кафе «Птах і чаша» – глухі приголосні.Мавпа Буф – губні приголосні.Щ(шч)е їжджу – шиплячі приголосні.Де ти з’їси ці лини? – м’які приголосні.

Зверніть увагу! Літера ї ніколи не позначає м’якості приголосного звука, тому що стоїть або на початку слова ([йіжáк] їжак), або після голосного ([круйíз] круїз). Якщо займає позицію після приголосних (зокрема, губного, [р] та кінцевого префікса), то за орфографічним правилом перед нею слід ставити апостроф і трактувати попередній звук як твердий: [солоувйí] солов’ї, [п’ірйíна] пір’їна, [роузйíзд] роз’їзд.

Дзвінкі й глухі приголосніЗалежно від наявності голосу розрізняють:а) дзвінкі (шум переважає над голосом): [б], [г], [ґ], [д], [д´], [ж], [дж], [з], [з´], [дз], [дз´];б) глухі (складаються тільки з шуму): [к], [п], [с], [с´], [т], [т´], [ф], [х], [ц], [ц´], [ч], [ш].Приголосні звуки, схожі за артикуляцією, утворюють пари: дзвінкий – глухий. Наприклад, [д] –

[т], [г] – [х]. Вони розрізняють лексичне значення слів: казка – каска, ґава – кава, плід – пліт, гриб – грип. При швидкому мовленні парні звуки артикулюються нечітко, тому й виникають труд-нощі при передаванні їх на письмі. Правопис літери, що позначає сумнівний приголосний звук (дзвінкий чи глухий), визначають орфографічним правилом чи з’ясовують за словником.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!В українській мові 11 співвідносних пар приголосних за дзвінкістю – глухістю:Дзвінкі б г ґ д д´ ж з з´ дж дз дз´Глухі п х к т т´ ш с с´ ч ц ц´

He мають парних глухих такі дзвінкі приголосні: [в], [й], [л], [л´], [м], [н], [н´], [р], [р´].Зверніть увагу! Запозичений із грецької мови глухий звук [ф], що вживається лише у словах

іншомовного походження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має.

СКЛАД І СКЛАДОПОДІЛСклад – це частина слова, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря.Склад можуть утворювати один або кілька звуків, але серед них обов’язково має бути голос-

ний, який називають складотворчим. Саме голосний звук в українській мові є центром (верши-ною) складу, до якого можуть долучатися один або кілька приголосних.

1 Словесні формули наводяться за виданням: Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1994.


№ 9(1)/2011


7

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Кількість складів у слові дорівнює кількості голосних звуків у ньому.

Слова бувають односкладові (день, рік, вік), двоскладові (вес-на, лі-то, о-сінь), трискладові (за-ме-тіль, ві-хо-ла, сні-го-пад), багатоскладові (хлі-бо-роб-ство, зер-но-схо-ви-ще, сіль-сько-го-спо-дар-ський).

Зверніть увагу! На відміну від морфеми, склад як частинка слова не є носієм певного лексич-ного чи граматичного значення. Це найменший мовленнєвий відтинок, який виділяється винятко-во своїми артикуляційно-акустичними ознаками.

Типи складів визначають відповідно до наголосу й кінцевого звука.

Залежно від наголосу Залежно від кінцевого звукаНаголошений Ненаголошений Відкритий Закритий

На який падає словесний наголос: геть-мáн-щи-на, о-тá-ман, лі-тó-пис

Решта:ста-рúй, чи-тá-ння,фе-нó-мен

Закінчуються на голосний: лю-ди-на, пле-че, ру-ка, го-ло-ва

Закінчуються на приголосний: спорт-смен, від-важ-ний, старт

Примітка. Крім того, склади ще розрізняють за початковим звуком. Ті, що починаються із при-голосного, називають прикритими (во-гонь, го-ріх), а ті, що починаються з голосного, – неприкри-тими (о-гірок, і-ній). Українській мові притаманні переважно прикриті склади.

Принципи складоподілуСлова на склади ми ділимо, здебільшого скандуючи їх, проте складоподіл не є довільним. Слід

пам’ятати, що в українській мові звучність зростає до вершини складу (її становить голосний звук) та виявляється тенденція до відкритих складів. А це означає, що межа складоподілу найчастіше проходить після голосного перед приголосним.

Основні правила складоподілу1. Якщо поряд стоять однакові шумні звуки (обидва дзвінкі чи глухі), то вони належать до на-

ступного складу: ща-стя, ка-штан, го-спо-дар.2. Якщо із двох приголосних один дзвінкий, а інший глухий, то вони належать до різних складів:

буз-ко-вий, до-ріж-ка, греб-ти.3. Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони роз’єднуються між попереднім і наступним

складами: зем-ляк, дев’-ять, вір-ність, віль-но.4. Якщо між голосними два приголосні – шумний (дзвінкий чи глухий) і сонорний, то вони на-

лежать до одного складу: му-дрець, лі-сни-цтво, бли-зня-та.5. Якщо між голосними є кілька приголосних, то сонорні належать до попереднього складу,

інші – до наступного: мор-ква, май-стер, мар-шрут.6. Подовжені приголосні об’єднуються в склад із наступним голосним: гі-лля, ві-ття, ті-нню,

за-ти-шшя.7. Префікси не зберігають своєї цілісності й можуть розподілятися між складами, зокрема коли

корінь починається з голосного: ро-зо-ра-ти, бе-зі-ні-ці-а-тив-ний, бе-зу-спі-шний.Зверніть увагу! Правила складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів із ряд-

ка в рядок та поділу їх на морфеми. При технічному переносі часто відступають від правил складо-поділу на користь морфемної структури слів.

Поділ на склади Поділ на морфеми Переноснай-ме-ння на-йм-енн-я на-йме-ннясьо-го-дні сьог-о-дн-і сьо-го-дніпі-ді-бра-ти піді-бр-а-ти пі-ді-бра-типі-во-стро-ва пів-остров-а пів-ост-ро-вао-пе-ньок о-пень-ок опе-ньок




8

НАГОЛОС. ВИДИ НАГОЛОСУНаголос – це посилення голосу на одному зі складів слова. Такий склад називають наголоше-

ним. Решта складів у слові є ненаголошеними.Різновиди наголосу:1. Словесний (виділення одного зі складів слова): пізнáння, одинáдцять, докумéнт, дóнька,

дочкá, псевдонíм, всерéдині, літóпис.2. Логічний (виділення важливого за змістом слова або словосполучення в реченні): Улітку

(а не взимку) ми відпочивали в горах. Улітку ми відпочивали (а не працювали) в горах. Улітку ми відпочивали в горах (а не на морі). Улітку ми (а не хтось інший) відпочивали в горах. Як бачимо, змінюючи логічний наголос, ми надаємо висловленню різних смислових відтінків.

Зверніть увагу! Зі зміною місця логічного наголосу може змінюватися зміст повідомлення: Ти краще вивчи вірш. Ти краще вивчи вірш.

3. Фразовий (виділення кінцевого слова фрази, що підкреслює завершеність висловлення): Редагування тексту слід закінчити сьогодні.

Примітка. Як різновид логічного розрізняють ще й емфатичний наголос, який додає виділе-ному слову емоційного забарвлення. Виражається подовженням наголошеного голосного чи при-голосного: Роз-з-у-у-умний же ти! Сха-мені-і-іться ж!

В українській мові наголос динамічний (наголошений склад звучить сильніше і триваліше), вільний (різномісний, тобто постійно не закріплений за певним складом, як, скажімо, у польській, угорській, французькій, чеській мовах) і рухомий (при словозміні може переходити з одного складу на інший: книжка – книжки, трава – трави).

Часто наголос виконує смислорозрізнювальну функцію.Наголос розрізняє в словах:

Лексичне значення Граматичні формиáтлас (збірник географічних карт) і атлáс (блискуча тканина)

óзера (Р. в. одн.) і озéра (Н. в. мн.), пíсні (Р. в. одн.) і піснí (Н. в. мн.)

óрган (частина організму) й оргáн (музичний інструмент)

склúкати (док. вид дієсл.) і скликáти (недок. вид дієсл.)

плáчу (від плакати) і плачý (від платити) батькíв (кого?, імен.) і бáтьків (чий?, прикм.) – різні частини мови

вúгода (користь) і вигóда (зручність) дзвóни (імен.) і дзвонú (дієсл.)Зверніть увагу! Саме за допомогою наголосу розрізняють особові імена по батькові та прізви-

ща, що мають спільний корінь: Григóрович – Григорóвич, Максúмович – Максимóвич, Прóкопович – Прокопóвич, Юхúмович – Юхимóвич. Як видно, у прізвищах наголошеним є суфікс -όвич.

Зміна наголосу в заперечних займенниках, що в непрямих відмінках уживаються з прийменни-ками, впливає на значення слова: нí з ким (немає з ким) – ні з кúм (із жодною людиною); нí за що (немає за що) – ні за щó (ні за яку ціну), але правопис цих слів залишається сталим.

Більшість слів нашої мови мають один наголос – основний [мáти]. У складних і складноскоро-чених словах, окрім головного, виділяють ще побічний наголос (один або кілька, що позначають значком [`]): прàцелю́бний, сільгòсппродýкти, двадцятùп’ятùтúсячний. В односкладових словах наголос не ставлять.

Примітка. Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка), як правило, не наголошу-ються. Приєднуючись до попередніх або наступних наголошених слів, вони утворюють так зване фонетичне слово: на робόту, хай читáє, він і вонá.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!Деякі слова мають подвійний наголос: бáйдýже, зáвждú, кóрúсний, мáбýть, пéрвíсний, пóмúлка,

прóстúй, тáкóж тощо.

Порушення акцентуаційних норм української мови виникає через уплив інших мов, зокрема російської, та місцевих говірок.

Порівняйте:


№ 9(1)/2011


9

Українська мова Російська мова Українська мова Російська мовавíльха ольхá новúй нóвыйóлень олéнь близькúй блúзкийдрóва дровá кухóнний кýхонныйфартýх фáртук прúятель прия́тель

перéпис пéрепись блідúй блéдныйкóлесо колесó оптóвий óптовыйспúна спинá тóвпитися толпúтьсясерéдина средúна беремó берéмодинáдцять одúннадцать ненáвидіти ненавúдеть

У всіх складних чи сумнівних випадках щодо наголошення слів треба звертатися до словників, зокрема до спеціалізованого словника наголосів, орфоепічного, орфографічного, тлумачного, де зазвичай слова подаються з наголосами.

ПОЗНАЧЕННЯ ЗВУКІВ МОВЛЕННЯ НА ПИСЬМІ. ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯФонетичний запис, що передає на письмі точну вимову звуків зі змінами, яких вони зазнають

у процесі усного мовлення, називають транскрипцією (від лат. transcription – переписування). Для транскрибування використовують літери української абетки й спеціальні позначки.

Основні правила транскрипції1. Текст, речення або слово, що транскрибуються, беруться у квадратні дужки: [мóва / жиет´:á

духóвного оснóва].2. Усі слова пишуться окремо й обов’язково з наголосом, якщо в слові є два і більше склади.3. Не вживаються великі літери й розділові знаки. Апостроф теж не фіксується.4. Не використовуються літери абетки я, ю, є, ї, щ, ь. Йотовані букви, що передають два звуки,

позначаються так: я=[йа], ю=[йу], є=[йе], ї=[йі]; а літера щ – завжди [шч]: ясний [йасни́й], юрист [йури́ст], Європа [йеиврóпа], країна [крайíна], щит [шчит]. М’який знак жодного звука не позначає.

5. Застосовуються такі діакритичні (розрізнювальні) знаки:

[á] скісна рисочка над голосним позначає словесний наголос[с´] скісна рисочка справа біля приголосного позначає його м’якість: [óс´ін´],

[рáд´іс´т´], [украйíн´с´кий][б’] знак (апостроф) передає пом’якшеність (напівм’якість) приголосного: [зб’ір],

[б’урó], [оп’íвноч’і][н´:] двокрапка з правого боку букви позначає довготу звука при його подовженні

[знан´:á], [т´íн´:у] та подвоєння приголосних при їх збігу: [ван:а], [шчодéн:ó][дж], [дз] для позначення злитих звуків (африкатів) використовують дві літери, що з’єднані

вгорі дужкою: [джм’іл´], [ґедз´]

[еи], [ие], [оу] для позначення нечіткого голосного звука вгорі справа ставиться маленька літерка, що вказує на звук, до якого наближається основний у слабкій (ненаголошеній) позиції: [веисéлка], [жиет´:á], [роузýмний]

[/] одна скісна риска позначає коротку паузу (на місці розділових знаків у реченні)[//] дві скісні риски показують тривалу паузу, зокрема на межі речень

Зверніть увагу! Буквосполучення -ться і -шся в дієслівних формах із суфіксом (постфіксом) -сявимовляють і транскрибують так: -ться → [ц´:а]: учиться [ýчиец´:а] – третя особа однини дійсно-го способу, учіться [уч’íц´:а] – друга особа множини наказового способу; -шся → [с´:а]: учишся [ýчиес´:а] – друга особа однини дійсного способу.

Ця особливість вимови на письмі орфографічно не позначається.

Порада. Зберігайте всі випуски журналу, особливо їх теоретичні частини, – у сукупності вони складуть посібник, за яким Ви ще раз зможете повторити засвоєний матеріал безпосередньо перед проходженням ЗНО-2012.




10

Виконайте контрольний тестНа його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися слов-никами, підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 2 (контрольний)Завдання 1–12 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.1. Прочитайте фрагмент поезії.

(1)Паркан тут (2)щільний, наче (3)почерк,коли паперу вже в обріз.(4)Стоїть казковий теремочоку білих привидах беріз. В печалі (5)обріїв пастельних, прорвавши славі сто тенет, – я не відлюдник, не пустельник, я просто-напросто поет (Ліна Костенко).Усі виділені слова мають по чотири приголосних, окрім слова, позначеного цифроюА 1 Б 2 В 3 Г 4 Д 5

2. Усі голосні української мови вжито в рядкуА Лісабон, Берлін, ВадуцБ Бейрут, Ханой, БішкекВ Брюссель, Софія, ПарижГ В’єнтьян, Нью-Делі, ЄрусалимД Моґадішо, Алжир, Бісау

3. Звук [і] є в усіх словах рядкаА вісник, тьмяний, літера, каміньБ їжак, рідина, пір’їна, гамірВ кіно, приз, надія, атеїстГ радіо, прозаїк, кафетерій, сигналД Львів, Макіївка, Канів, Стрий

4. Приголосні тільки дзвінкі в кожному слові рядкаА немовля, колега, мармурБ добро, недорогий, рельєфВ мовлення, неділя, сонце Г регіон, джерело, медальйон Д порядок, дзвін, ранковий

5. Шиплячі приголосні є в кожному слові рядкаА межа, щастя, печаль, ходжуБ борщ, хвороба, служба, юшкаВ цілий, ячмінь, кожух, шприцГ заріччя, жолудь, джміль, пісняД вуж, чари, цегла, шепіт

6. Звук [ш] є в кожному слові рядкаА щока, книжка, сушити, шедеврБ щедрівка, довший, хрущ, арештВ щебет, цілющий, проща, помічникГ кришталь, молодший, шанс, стежкаД мурашка, муштра, душ, нижче

7. Звук [н´] є в усіх словах рядкаА ін’єкція, ніжність, міністр, рідняБ льон, малина, широчінь, тіньовийВ червень, лінь, осінь, мужністьГ берегиня, щільний, цінність, кремнійД оголошення, пісня, сонце, нянька


№ 9(1)/2011


11

8. Підкреслена літера позначає той самий звук у всіх словах рядкаА краяти, закріплений, кран, анекдотБ фокус, завлабораторії, фронт, графаВ тьмяний, тім’я, несеться, тюльГ сорок, сіяч, старанно, майстерД зіскочити, просьба, зябра, зірка

9. Усі наголошені склади є відкритими в рядкуА запитання, ненависть, документБ принести, купіль, причіпВ середина, жалоба, сантиметрГ насамперед, шофер, слов’янинД оптовий, глядач, твердий

10. Правильно підкреслені наголошені склади в усіх словах рядкаА своя, нести, шофер, сімдесятБ корисний, квартал, ходжу, колесоВ олень, всього, випадок, речовинаГ центнер, нікотрий, глибоко, веснянийД подруга, разом, чарівний, були

11. Фонетичний запис усіх слів зроблено правильно в рядкуА [шчоур´íчний], [ясн´íсін´кий], [хόчеиц´:а]Б [шчоур´íчний], [йас´н´íс´ін´кий], [хόчеиц´:а]В [шчор´íчний], [йас´н´íс´ін´кий], [хόчец´:а]Г [шчоур´íчний], [йас´н´íс´ін´кий], [хόчеит´с´а]Д [шчоур´íч’ний], [йас´н´íс´ін´кий], [хόчеиц´:а]

12. Помилки в транскрипції фразеологізмів допущено в рядкуА [вавиелόн´с´ка вéжа]Б [розрубáти гоурд´íйів вýзол]В [крáп´ля точит´ кáм´ін´]Г [ах’іл:éсова пйатá]Д [леибеиди́на п’íс´н´а]

Бланк відповідей А

–




12

У К РА Ї Н С Ь К А Л І Т Е РАТ У РА

ФОЛЬКЛОР. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Опрацювавши цей розділ, Ви зможете:поновити знання з тем:

• Періодизація розвитку української літератури.• Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових і родинно-побутових

пісень. • Історичні пісні «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль». • Дума про Марусю Богуславку. • Балада «Про Бондарівну».• Пісні Марусі Чурай «Віють вітри», «Засвіт встали козаченьки».• «Слово про похід Ігорів».• «Повість минулих літ»;

аналізувати літературний твір чи його уривок;розрізняти види і жанри усної творчості;розрізняти і називати різновиди календарно-обрядових пісень; аналізувати зміст, образи, настрої суспільно-побутових і родинно-побутових пісень;визначати провідні мотиви історичних пісень, характеризувати образи героїв їх – історичних осіб; визначати тематику й художні особливості балад і дум, пісень Марусі Чурай.

Перевірте свої знанняВиконайте тест 1. На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна кори стуватися словниками, підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 1 (вхідний)Завдання 1–12 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.1. Історичні думи і пісні різняться

А часом виникнення Б тематикоюВ обсягом Г системою художніх засобівД епічністю

2. «Ой сину ж мій, сину, Бо вдовине серце — Ти моя дитино, Як осіннє сонце: Не женися на тій удовиці, Воно світить, світить, та не гріє Бо щастя не буде! Все холодом віє». У цьому уривку народної пісні наявні всі названі художні засоби, ОКРІМ

А порівняння Б фразеологізмуВ антитези Г гіперболиД тавтології

3. Дівчина, яка захистила свою честь, але й загинула від рук розпусного пана, — цеА Маруся («Маруся Богуславка»)Б Бондарівна («Про Бондарівну»)В Ярославна («Слово про похід Ігорів»)Г Маруся ЧурайД Ольга («Повість минулих літ»)

4. Події думи «Маруся Богуславка» відбуваютьсяА на Різдво Б на Івана КупалаВ на Трійцю Г на СпасаД на Великдень


№ 9(1)/2011


13

5. За Україну віддав своє життя герой творуА «Віють вітри, віють буйні» Б «Засвіт встали козаченьки»В «Про Бондарівну» Г «Ой Морозе, Морозенку»Д «Чи не той то хміль»

6. Пісня Марусі Чурай «Віють вітри, віють буйні» стала частиною творуА «Наталка Полтавка» І. Котляревського Б «Катерина» Т. ШевченкаВ «Чорна рада» П. Куліша Г «Маруся Чурай» Ліни КостенкоД «Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника

7. Становили собі ляхиДубовії хати…У цих рядках пісні «Чи не той то хміль…» ідеться проА перемогу польського війська над козакамиБ загибель польського війська в бою з козакамиВ збагачення поляків унаслідок загарбання українських земельГ глузування українців над бідністю поляків, що настала внаслідок війниД опанування поляками загарбаних українських територій

8. Нестор уважається ймовірним автором (співавтором)А «Слова про похід Ігорів» Б балади про БондарівнуВ «Повісті минулих літ» Г думи про Марусю БогуславкуД пісні «Ой Морозе, Морозенку»

9. «А /…/ князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з великою шанобою та почестями». Персонажем цього уривка єА Кий («Повість минулих літ», оповідь про заснування Києва)Б Свенельд («Повість минулих літ», оповідь про помсту Ольги деревлянам)В Ігор («Повість минулих літ», оповідь про помсту Ольги деревлянам)Г Святослав Київський («Слово про похід Ігорів»)Д Ігор («Слово про похід Ігорів»)

10. Оповідь про напад хозарів («Повість минулих літ») закінчується дидактичною настановоюА «Хто до нас із мечем прийде, той від меча і загине».Б «Якщо внадиться вовк в кошару, то всіх овець виносить, поки вб’ють його. Так і цей: якщо не

вб’ємо його, то всіх нас погубить».В «Спочатку закон, а потім — благодать».Г «За рідний край і життя віддай».Д «Так воно здавна ведеться: володіючи, сам стає потім заволоданий».

11. Слова «Хочу-бо, — сказав [він], — списа переломити кінець поля половецького» говоритьА Ігор Б Всеволод В Святослав Г Володимир Д Ярослав Осмомисл

12. Кульмінацією «Слова про похід Ігорів» єА поразка Ігоря в бою з половцями Б «золоте слово»В плач Ярославни Г утеча Ігоря з полонуД повернення Ігоря додому





14

Теоретична частина

ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИМистецтво, література є вірними супутниками історії, відображаючи, як у дзеркалі, події, героїв, мо-

ральні цінності й суспільні пріоритети кожної історичної доби. У своєму розвитку література пройшла великий шлях становлення, який можна поділити, відповідно до особливостей кожного етапу, на такі періоди:

1. Давня література (ХІ — перша половина ХVІІІ ст.).2. Нова українська література (друга половина ХVІІІ — початок ХІХ ст.).3. Література другої половини ХІХ — початку ХХ ст.4. Література ХХ — початку ХХІ ст.Звичайно, межі кожного періоду є досить умовними, до того ж у кожному періоді можна окремо

виділити свої структурні частини, наприклад, літературу Шевченкової доби чи період 70—90 років ХІХ століття. Проте освіченій людині варто орієнтуватися хоча б у загальних поняттях періодизації роз-витку української літератури.

Наведена періодизація характеризує розвиток писемної форми літератури. Проте довгий час мораль-ні, естетичні, духовні багатства українського народу зберігалися в усній формі — у фольклорі.

ФОЛЬКЛОРПротягом тисячоліть розвитку ранньої людської цивілізації художньо-естетичні потреби людини, які

виникли в процесі її трудової діяльності, задовольнялися засобами народного мистецтва в усіх (ча сто синкретичних) його різновидах і жанрах: словесному, образотворчому, музичному, хореографічному тощо.

Синкретизм — (від грецького «з’єднаний») означає нерозчленованість, злитість, характерні для по-чаткового, нерозвиненого стану будь-якого явища. У первісному мистецтві синкретизм являє злитість різних видів мистецтва, коли танці, музика, співи, поезія не відокремлені.

Фольклор — це усна творчість трудового народу. Термін «фольклор» (з англійської — «народна мудрість») уперше вжитий у 1846 році англійським ученим Вільямом Томсоном.

Основні особливості фольклору:1. Фольклор — явище колективне, при цьому не принижується роль талановитих особистостей

(Маруся Чурай, Семен Климовський).2. Фольклор — явище національне, у ньому відображено духовне обличчя народу, його національ-

ний характер, працю, побут, світогляд.3. Фольклорні твори анонімні.4. Форма побутування фольклору — усна.5. Фольклорні твори зазвичай варіативні.6. Результатом колективного збереження фольклору є традиційність виконання.7. Фольклор передає прагнення, мрії та погляди широких народних мас.8. У фольклорі негативно зображуються вороги народу, оспівуються найкращі людські риси.9. Фольклорні твори складаються на основі народної мови, яка має свої діалектні особливості, на-

голоси, інтонацію, систему символів тощо.Основними жанрами фольклору є думи, балади, пісні: обрядові, родинно-побутові, соціально-

побутові, коломийки, історичні; казки, легенди, перекази, прислів’я, приказки, загадки.Обрядові пісні

Обрядові пісні — один із найдавніших видів фольклору, зміст і форму яких визначила трудова ді-яльність людини. Розрізнюють обрядову поезію календарну та родинно-побутову. Календарна обрядова поезія пов’язана з порами року і сільськогосподарським календарем. Календарні обрядові пісні: коляд-ки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові. Родинно-побутові обрядові пісні: весільні, голосіння.

Основні особливості календарних обрядових пісень: закличність, оспівування природи, звеличу-вання праці, радісний, піднесений настрій.

Колядки й щедрівки — твори архаїчні (язичницькі), час їх виникнення не з’ясований. Між цими творами щодо змісту немає принципової різниці. Але ці пісні за часом виконання ніколи не змішували-ся: колядки співалися з 24 грудня по 1 січня, колядували переважно хлопці; щедрівки співалися під Но-


№ 9(1)/2011


15

вий рік, щедрували переважно дівчата і діти. У цих піснях висловлювалися побажання щастя, здоров’я, багатого врожаю в наступному році. Колядки та щедрівки виконувалися хором.

«Ой чи є, чи нема пан господар вдома»Ой чи є, чи нема пан господар вдома?Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!

Ой нема, ой нема, та й поїхав до млина.Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!

Та й муки спетлювать, меду-пива купувать.Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!

Меду-пива купувать, щедрівників частувать.Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!

Веснянки — пісні, що супроводжували обряд зустрічі весни. Основний мотив — побажання добро-го врожаю. Їх співали переважно дівчата, ведучи хороводи, танки.

«Ой весна весна, днем красна»(уривок)

Ой весна, весна, днем красна,Що ж ти нам, весно, принесла?— Принесла я вам літечко,Ще й рожевую квіточку,Хай вродиться житечко,Ще й озимая пшеницяІ усякая пашниця.

Русальні пісні виконувалися під час русалій (кінець травня — початок червня), коли починало коло-ситися жито. У цих піснях поєднуються хліборобська та любовна магія (ворожіння).

«Ой там у лісі калина»Ой там у лісі калина, під калиною дівчина.Там косу чесала, там біле личко вмивала.Ой ти, личенько біленьке, кому ж ти будеш миленьке?Чи ратайку, — дай Боже! Чи лінтяйку? — крий Боже!Бо ратайко працює, а лінтяйко балує.Бо ратайко в полі є, а лінтяйко в корчмі п’є.

Купальські пісні виконувались у день літнього сонцестояння — у ніч із 23 на 24 червня за старим стилем (7 липня за новим стилем) — на Івана Купала. Цим пісням також притаманна тематика любовної магії, ворожіння на майбутню долю. Купальські свята супроводжувалися танками, магічними обрядами (стрибання через вогонь, плетіння вінків і пускання їх за водою тощо).

«Заплету віночок»Заплету віночок, заплету шовковийНа щастя, на долю, на чорнії брови.

Ой пущу віночок на биструю воду,На щастя, на долю, на милого вроду.

Ой поплинь, віночку, прудко за водою,На щастя, на долю, милому за мною.

Головний мотив жниварських пісень — звеличення людей праці. Вони поділяються на зажинкові (співаються на початку жнив), жнивні (виконуються під час жнив), обжинкові (співаються по закінчен-ні жнив). Обжинковий обряд нагадує драму.




16

«Вийшли в поле косарі» Вийшли в поле косарі По обіді спочивали, Косить рано на зорі. Гострі коси поклепали.Приспів: Приспів. Гей, нуте, косарі, Увечері холодком Бо нерано почали; Йшли додому всі рядком. Хоч нерано почали, Приспів. Так багато утяли! А як в стоги пометаєм, До обіду покосили, То добряче погуляєм! Гострі коси потупили. Приспів.Приспів.

Родинно-побутові пісні тематично охоплюють найважливіші події та явища родинного життя селян, відображають їхню психологію, погляди, мораль. Умовно ці пісні можна поділити на досить великі тематичні групи:

• про кохання, у яких оспівується щирість і радість такого почуття, вірність закоханих, біль роз-луки, туга за коханим, зрада й розплата за неї. У цих піснях народ висловив свої погляди на шлюб: най-важливіше — обрати собі коханого «до пари», шлюб із розрахунку різко засуджується;

• пісні про жіночу долю, у яких оповідь про щасливе подружнє життя складає лиш невелику частку. Зазвичай же вони пройняті сумом, журбою, оскільки в них ідеться про стосунки одруженої жін-ки з членами сім’ї чоловіка: свекром, свекрухою, зовицями:

А тепер я мушу знати: Пізно лягти, рано встати,Свекрусі годити, зовицю любити,Ще й до свекра говорити.

Нелегкими були стосунки й між жінкою та чоловіком: подружня зрада, чоловік-пияка, одружен-ня і життя з нелюбом — усе це також відбилося в тематиці родинно-побутових пісень. Проте чимало й таких жартівливих пісень, де жінка «бере верх» над чоловіком:

Ой там на товчку, на базаріЖінки чоловіків продавали.Як прийдеться до ладу, То я й свого поведу та й продам!

• доля матері, удови є окремою темою багатьох родинно-побутових пісень;• значною частиною родинно-побутових пісень є такі, де йдеться про долю сироти. Так, у пісні

«Летіла зозуля» дівчина-сирота жаліється матері, яка померла, на свою гірку долю, і та прилітає до до-чки сивою зозулею:

Летіла зозуля до моєї хати,А то не зозуля — то рідная мати.— Якби ж то я знала, яка в тебе біда,Була б передала горобчиком хліба.Горобчиком хліба, синичкою солі.— Ой мамо, ой мамо, як тяжко без долі!

• колискові пісні входили в життя людини з перших її хвилин. У таких піснях звучать щира ніж-ність матері до дитини, мрії про щасливе майбутнє сина чи дочки, прагнення оберегти дітей від лиха. Дуже часто в таких піснях діють уособлені тварини (котик-воркотик, півник), а також персоніфіковані фантастичні істоти (ніч, сон, дрімота):

Котику сіренький, не ходи до хати,Котику біленький, не буди дитяти!Котку волохатий, не ходи до хати,Дитя буде спати, котик воркотати.Ой на кота воркота, на дитину дрімота.

Колискові пісні виконувалися тихо, протяжно, ніжно.


№ 9(1)/2011


17

Українські баладиБалада (з французької — «танцювати») — це ліро-епічні твори на родинно-, рідше соціально-

побутову тематику з динамічним сюжетом, у якому нарощується психологічний ефект і дія закінчується трагічно, часто з фантастичною розв’язкою, що є своєрідною особливістю цих творів.

Першим записом балади вважають пісню про Стефана-воєводу «Дунаю, Дунаю, чом смутен течеш?», яку чеський учений Ян Благослав у середині ХVІ століття вніс до своєї рукописної граматики.

Тематика балад є досить широкою: туга дівчини за коханим, убитий на війні козак, осміяне кохання довірливої дівчини, чарівництво свекрухи, зрада і помста, нещасливе кохання, шлюб із нелюбом, не-щасливе життя одруженої жінки.

Поетична система балад має як спільні з пісенним фольклором риси, так і власні особливості: сим-волічні загальнопісенні образи, постійні епітети, пестливі слова, гіперболізація, тавтологія, нарощуван-ня ефекту.

Найбільш відомими є балади «Тройзілля», «Ой чиє ж то жито», «Про Бондарівну», «Козака несуть», «Туман яром».

«Про Бондарівну»У містечку Богуславку Каньовського пана, Там гуляла Бондарівна, Як пишная пава. Ой, в містечку Богуславку Сидить дівок купка, Межі ними Бондарівна, Як сива голубка. Прийшов до них пан КаньовськийТа й шапоньку ізняв, Обійняв він Бондарівну Та й поцілував. «Ой, не годен, пан Каньовський, Мене цілувати, Тільки годен, пан Каньовський, Мене роззувати». А на тій Бондарівні Червона спідниця, — Де стояла Бондарівна — Кривава криниця. Ой повели Бондарівну Помежі крамниці. Прицілився пан Каньовський З срібної рушниці: «Ой, чи хочеш, Бондарівно, Ізо мною жити? А чи волиш, Бондарівно, В сирій землі гнити?» «Ой, волю я, пан Каньовський, В сирій землі гнити, Ніж з тобою по неволі На цім світі жити». Ой, як тільки Бондарівна Та цеє сказала, Ой, вистрелив пан Каньовський — Бондарівна впала.«Ой, ідіте до Бондаря, Дайте батьку знати, Нехай іде свою дочку На смерть наряжати».

Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо: «Тікай, тікай, Бондарівно, — Буде тобі лихо!» Ой, тікала Бондарівна З високого мосту, Сама ж вона хорошая, Хорошого зросту.Ой, тікала Бондарівна Помежи домами, А за нею два жовніри З голими шаблями.А на тій Бондарівні Червонії стрічки, — Куди вели Бондарівну — Скрізь криваві річки. Ой, посунув пан Каньовський По столу таляри: «Оце ж тобі, старий Бондар, За личко рум’яне. Ой, на ж тобі, старий Бондар, Таляриків бочку — Оце ж тобі, старий Бондар, За хорошу дочку». Ой, вдарився старий Бондар В стіну головою: «Дочко ж моя, Бондарівно, Пропав я з тобою!» Ой, поклали Бондарівну На тесову лавку, Доки сказав пан Каньовський Викопати ямку. Лежить, лежить Бондарівна Сутки, ше й годину, Поки сказав пан Каньовський Зробить домовину. Ой, вдарили усі дзвони Музики заграли, А вже дівку Бондарівну Навіки сховали.




18

Балада «Про Бондарівну» подана в різних фольклорних збірниках і має кілька варіантів: відомі тек-сти, де події балади відбуваються в різних містах: у Немирові («В місті Немирові дівок танок водить»), у Києві («Що в Києві на риночку громада стояла»), у Луцьку («Ой у Луцьку, славнім місті, капелія грає»), у Богуславку («У містечку Богуславку Каньовського пана»). У баладі йдеться про просту дів-чину, мабуть, дочку бондаря, яка, захищаючись від домагань пихатого пана Каньовського, гине. Балада чітко формулює закони народної моралі: краще смерть, ніж безчестя, а також містить глибокий осуд роз-пусних, жорстоких дій представників вищої соціальної верстви: балада зберегла факт, що Бондарівну поховали тільки після того, як пан Каньовський дозволив зробити їй домовину.

Історичні пісніІсторичні пісні — це епічні та ліро-епічні твори, у яких розповідається про справжні події та іс-

торичних осіб, розкривається ідейно-емоційне ставлення народу до них. В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов’язана з конкретним історичним періодом. Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Вони з’явились у ХV столітті, у період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум. Назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику М. В. Гоголь.

Основні особливості історичних пісень:• це сюжетні твори, у яких зображені історичні події та історичні особи;• стислість та динамічність розповіді;• помітну роль відіграє вигадка, але фантастики майже немає;• широке використання художніх засобів.Тематичні групи українських народних історичних пісень:• про боротьбу з турецько-татарськими нападниками;• про визвольну боротьбу українського народу під проводом Б. Хмельницького;• про стихійні селянські повстання та їх героїв.

«Чи не той то хміль»Чи не той то хміль,Що коло тичин в’ється?Ой той то Хмельницький,Що з ляхами б’ється.

Чи не той то хміль,Що по ниві грає?Ой той то Хмельницький,Що ляхів рубає.

Чи не той то хміль,Що у пиві кисне?Ой той то Хмельницький,Що ляшеньків тисне.

Гей, поїхав ХмельницькийК Золотому Броду, —Гей не один лях лежитьГоловою в воду.

«Не пий, Хмельницький, дужеЗолотої води, —Їде ляхів сорок тисячХорошої вроди».

«А я ляхів не боюсяІ гадки не маю —За собою великуюПотугу я знаю.

Іще орду татарськуюЗа собою веду, —А все тото, вражі ляхи,На вашу біду».

Ой втікали вражі ляхи —Погубили шуби…Гей не один лях лежить,Вищеривши зуби!

Становили собі ляхиДубовії хати, —Ой прийдеться вже ляшенькамВ Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи,Де якії полки, —Їли ляхів собакиТа сірії вовки.

Гей там поле,А на полі цвіти —Не по однім ляшкуЗаплакали діти.

Гей там річка,Через річку глиця —Не по однім ляшкуЗосталась вдовиця…


№ 9(1)/2011


19

Твір «Чи не той то хміль» за жанром є історичною піснею, тема якої — визвольна боротьба укра-їнського народу під проводом Б. Хмельницького 1648 — 1654 років. Ідея твору — звеличення Богдана Хмельницького як полководця, який перемагає ворога в боротьбі за визволення України з-під влади Польщі. Історичною основою твору є битва козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким під Жовтими Водами. Гетьмана показано сміливим воїном, розумним стратегом, полководцем, який у боротьбі спирається на широкі народні маси, що підтримують його. На другому плані в пісні — поляки-загарбники, які змальовані у зневажливо-сатиричному дусі. Як і кожна українська пісня, цей твір багатий на художні засоби: епітети (хороша врода, вражі ляхи); фразеологізми (гадки не маю; на вашу біду; лежати, вищеривши зуби (загинути); дубовая хата (труна), становити дубовії хати (гинути); пестливі слова ляшеньки, вдовиця вжиті з метою приниження образу ворога, глузування з нього; порів-няння (один із його видів — заперечне порівняння):

Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється?Ой той то Хмельницький,Що з ляхами б’ється.

Підсиленню образу гетьмана слугує анафора — єдинопочаток (Чи не той то хміль… Ой той то Хмельницький…). Форма пісні — діалогічна (питання — відповідь), оформлена як заперечне порівнян-ня, що також сприяє підсиленню значення образу гетьмана Богдана Хмельницького.

«Ой Морозе, Морозенку»Ця пісня відноситься до групи історичних пісень другої половини ХVІІ — початку ХVІІІ століття.

Пісні цієї доби близькі до творів про визвольну війну 1648—1654 років під проводом Богдана Хмель-ницького. Протягом шести років війни кримський хан виступав то на боці козаків, то зраджував їм, жорстоко винищуючи своїх недавніх союзників. Саме таку розправу зображено в народній пісні «Ой Морозе, Морозенку». Отже, тематично цей твір відноситься до пісень про визвольну боротьбу україн-ського народу під проводом Б. Хмельницького, хоча йдеться в ньому про вбивство козака татарами.

Досі вчені не визначили, хто криється під іменем легендарного Морозенка — чи Станіслав Моро-зенко, сподвижник Богдана Хмельницького, чи Нестор Морозенко, герой війни проти Оттоманської Ту-реччини. Найімовірніше, що це узагальнений образ українського козака, який бився і проти польської шляхти, і проти шведських нападників.

Образ Морозенка змальований у народнопісенних традиціях. Його смерть оплакує не тільки мати Морозиха, але й уся Вкраїна, бо він — її рідний син:

Ой Морозе, Морозенку,Ти преславний козаче!За тобою вся ВкраїнаТяжко-важко плаче!

Пісня набула виняткової популярності і має близько сорока варіантів. Характерно, що в багатьох варіантах її події відбуваються в якійсь певній місцевості, зміст поповнюється новими деталями й си-туаціями. Композиційно пісню можна поділити на три частини: передчуття Морозихою смерті її сина; захоплення Морозенка в полон і його страту; горе Морозихи та всієї України.

Ідея пісні: звеличення подвигу в ім’я України.

Пісні Марусі ЧурайВ історії української культури є чимало недосліджених сторінок, чимало нерозкритих таємниць; ми

не знаємо імен багатьох творців чудових творів, які й досі побутують у народі. Лише іноді з полону ро-ків і століть повертаються імена таких митців, чиї постаті постають перед нами в ореолі легенди: Семен Климовський — автор відомої пісні «Їхав козак за Дунай», Тимко Падура та Яків Коморницький, які написали слова пісні про Устима Кармалюка («За Сибіром сонце сходить…»), та автор музики до неї Вацлав Ржевуський…

Нині повернулось із забуття ім’я напівлегендарної української народної поетеси та співачки Марини Гордіївни (Марусі) Чурай.

З дуже скупих історичних відомостей та народних переказів дізнаємося, що Маруся Чурай наро-дилася 1625 року в Полтавському посаді в родині Полтавського охочекомонного (добровільного кін-ного) козацького полку Гордія Чурая. Під час бою під Кумейками (1637 р.) козаки зазнали від поляків поразки, а Гордій Чурай разом із гетьманом Павлюком та іншою козацькою старшиною потрапив до




20

рук польського коронного гетьмана М. Потоцького. Полонених привезли до Варшави і там стратили в 1638 році. Про Гордія Чурая народ склав пісню, яку наводить відомий український історик та фолькло-рист М. Максимович у своєму збірнику українських народних пісень:

Орлику, сизий орлику, молодий Чураю!Ой забили тебе ляхи та в своєму краю!

Маючи дивовижно гарну зовнішність, життєрадісну вдачу, чудовий голос і талант складати пісні, Маруся Чурай помітно вирізнялася серед інших полтавських дівчат. Закохався в неї реєстровий козак Полтавського полку Іван Іскра, син гетьмана Якова Острянина (Остряниці). Проте Маруся вподобала собі іншого — Грицька Бобренка. Той, хоч і хоробрий козак, проте в житейських справах був людиною безвольною і не міг протидіяти своїй матері, яка мріяла одружити сина з племінницею полковника Мар-тина Пушкаря, дочкою осавули Федора Вишняка Галею. Про зраду й одруження Гриця і Галі Марусі розповідає Іван Іскра. Подальша трагедія постає з пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: Маруся позбавляє Гриця життя через зраду… Полтавський суд засуджує дівчину до страти, проте вірний Іван Іскра рятує її гетьманським універсалом.

За О. Шкляревським, відомим дослідником творчості Марусі Чурай, існує дві версії народних пере-казів про останній період життя дівчини. За однією, вона після помилування зачахла і в тому ж таки році померла від сухот. За іншою, Марусі було важко залишатись у Полтаві, дівчина пішла на прощу й померла в одному з монастирів.

І сьогодні триває пошук історичних документів про долю і творчість Марусі Чурай. Поки що знай-дено близько двадцяти пісень, які склала видатна піснетворка. Їхня тематика зумовлена особистим життям дівчини: про кохання («Віють вітри, віють буйні», «В кінці греблі шумлять верби», «Посадила огірочки»), жартівливі («Грицю, Грицю, до роботи», «Була собі Маруся»); а також історичними по-діями, що відбувалися на той час в Україні: пісні про національно-визвольну боротьбу українського народу під проводом Б. Хмельницького («Засвіт встали козаченьки»). Проте творча спадщина Марусі не обмежена цими піснями. Мабуть, багато її пісень до нас не дійшло, а деякі, беззаперечно, і досі жи-вуть у народі як анонімні народні твори.

«Віють вітри, віють буйні»Пісні Марусі Чурай набули широкої популярності ще за її життя: їх співали на вечорницях і колод-

ках, не одне дівоче серце плакало й раділо словами її пісень. Ця лірична пісня оповідає про страждання Марусі, яка вірно чекає коханого. Вражає глибина почуттів дівчини, відтворення яких досягається май-стерним використанням традиційних художніх засобів, серед яких антитеза («Ой як болить моє серце, / А сльози не ллються!»), порівняння («Чи щаслива ж та билина, / Що росте у полі?..»), фразеологізми («Не поможуть сльози горю»), прислів’я («Хто щасливим був часочок, / Повік не забуде»), риторичні фігури («Де ти, милий, чорнобривий? / Де ти? Озовися!»), епітети (вітри буйні, горе люте).

Пісня набула ще більшої популярності, коли І. Котляревський увів її до п’єси «Наталка Полтавка». «Засвіт встали козаченьки»

Гордість за героїчного батька, героїчні подвиги козаків у визвольній війні зумовили появу пісень Марусі, що їх співало все українське військо: з її піснями козаки покидали рідний дім, ішли в бій, повер-тались із перемогою. Однією з найбільш відомих пісень цієї тематичної групи є «Засвіт встали козачень-ки» (іноді можемо чути «Засвистали козаченьки», проте така зміна слів у рядку зумовлена потребою спрощення при збігові приголосних і швидким маршовим темпом — насправді козаки ніколи не «свис-тали», виходячи у похід: це було поганою прикметою — початок походу оголошували литаврами).

Існує кілька варіантів цієї пісні. В одному йдеться про тугу дівчини, яка проводжає козака в похід і переймається стосунками з його суворою матір’ю, що відповідало дійсним подіям життя Марусі. Син, ідучи в похід, просить матір прийняти його кохану, «як рідну дитину», на що мати відповідає:

Яка ж би то, мій синочку, година настала,Щоб чужая дитиночка за рідную стала?

В іншому варіанті переважають суто патріотичні мотиви, коли йдеться про перемогу козацького вій-ська над Потоцьким і мудрі застереження його дружини:

Розплачеться, розтужиться Потоцького жона: «Чи я ж тобі, пан Потоцький, Давно не товкла?

Давно уже ти, Потоцький, З козаки воюєш, — Ти козаків не звоюєш — Свою силу згубиш».


№ 9(1)/2011


21

Для самопідготовки до ЗНО за темою «Фольклор» корисним буде складання письмової розповіді про історичну пісню за планом:

1. До якої тематичної групи належить пісня? 2. Тема пісні (про що пісня?) — …3. Ідея пісні (що хотів сказати народ цим твором?) — …4. Хто є героями пісні, як народ ставиться до них?5. Особливості побудови пісні: • монолог / діалог; • сюжет.6. Художні засоби: • епітети — … • порівняння — … • метафори — … • пестливі слова — … • синекдоха — … • гіпербола — … • фразеологізми — …

Українські думиДуми — це народні епічні та ліро-епічні твори героїчного та соціально-побутового змісту. Їх вико-

нували речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Ці твори відзначаються досить великим обсягом, докладністю оповіді. Усі думи зазвичай мають сталу композицію: зачин (повідомлення про місце дії, героїв твору); основна частина (розвиток дії, трикратність елементів сюжету, кульмінація); кінцівка (розв’язка, уславлення Запорізької Січі й козацтва, молитва до Бога). Оскільки думи не мають поділу на строфи, а рядки римуються довільно і мають різну кількість складів, ці твори можуть легше варіюватися, імпровізуватися під час виконання, ніж пісня.

Час появи народних дум відносять приблизно до ХV століття. Це був період формування укра-їнської народності й виникнення козацтва. Джерела виникнення дум: казки, легенди, перекази, дав-ньоруські билини, голосіння, народні пісні, дійсні історичні події. Термін «дума» А. Максимович запозичив, можливо, у К. Рилєєва або в західноукраїнських чи польських джерелах, увів його у фоль-клористику для позначення українських оригінальних епічних пісень. Потім цей термін перейшов до кобзарів.

Особливо поширеним кобзарство було на Правобережній Україні. Найбільш відомі кобзарі: Данило Бандурко, Прокіп Скряга (вони брали участь у боротьбі проти польської шляхти); Василь Варченко — гайдамака; Іван Стрічка (жив на початку ХІХ століття, від нього записано 13 дум); Остап Вересай (жив у ХІХ столітті, від нього записано 9 дум); Михайло Кравченко (брав участь у революційних подіях 1905 року). Опанування кобзарського мистецтва відбувалось у так званих піснярських братствах, що виникли в кінці ХVІІ століття.

Думи відіграли велику роль у пробудженні самосвідомості українського народу, у його згуртуванні для боротьби за своє соціальне та національне визволення, у розвитку його культури.

Тематичні групи дум• про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських нападників та про ту-

рецьку неволю («Козак Голота», «Маруся Богуславка», «Невольницький плач», «Самійло Кіш-ка» та ін.);

• про героїчну боротьбу українського народу проти польсько-шляхетського поневолення («Хмель-ницький і Барабаш», «Іван Богун», «Перемога Корсунська» та ін.);

• думи про соціальну боротьбу трудящих;• соціально-побутові думи.

Дума «Маруся Богуславка»Дума «Маруся Богуславка» належить до найдавнішої тематичної групи дум про героїчну боротьбу

українського народу проти турецько-татарських нападників та про турецьку неволю. Як згадка про ті часи стоїть і нині на березі швидкої Росі пам’ятник турецькій полонянці Марусі Богуславці, на тому самому місці, де була стара Покровська церква, священиком у якій служив батько Марусі. Неподалік у садку біля річки стояла їхня хатина. Богуславці, які жили на цьому неукріпленому березі Росі, шука-




22

ли порятунку від нападників-татар за мурами фортеці. Не раз тікала туди й Маруся. Але одного дня не встигла.

Чи можна уявити собі гіршу, більш принизливу долю, ніж доля жінки-невільниці, українки-християнки в бусурманському полоні? Сповна відчула це на собі Маруся Богуславка. Красою своєю полонила вона турецького пашу і народила йому сина. Маруся, як це можна припустити, мусила прийняти мусульман-ство, хоча в душі залишилася християнкою. Жінка здобула в паші таку довіру, що той залишав їй ключі від темниці, де тридцять років мучилися сімсот козаків-невільників.

Напередодні Великодня Маруся відвідує темницю й нагадує бранцям про Світле свято, за що ті різко докоряють їй: вони вже давно втратили лік дням, а за християнським звичаєм усі, хто знає про таке велике свято й не відзначає його, учиняє гріх проти Бога. Таким чином, Маруся, нагадавши про свято, увела в мимовільний гріх невільників. Проте Маруся дотримується прекрасної християнської традиції: на Великдень в Україні відпускали на волю пташок — на ярмарках спеціально виносили клітки з птахами, і кожний, заплативши дещицю, творив богоугодне діло, даючи волю крилатим. Так і Маруся випускає перед Великоднем на волю бранців — «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий, у мир хрещений».

Із ризиком для життя визволивши невільників, жінка просить передати вісточку рідним і милому Богуславу — самій їй вороття додому вже не було, адже вона, по суті, зрадила свою віру, «потурчилась, побусурменилась».

Оспівана в думі Маруся Богуславка ввійшла до історії як реальний та водночас збірний образ українки-страдниці й героїні. Подвиг її незмірний, оскільки він є виявом і людських моральних якос-тей Марусі, і християнських її чеснот, і глибокого патріотизму — про свою долю жінка вже не дума-ла… Україна не забула своєї відважної доньки, шанобливо зберігши в народній пам’яті її ім’я, образ, подвиг.

Оскільки ця дума, як і всі інші, виконується речитативом, дуже виразно відчувається її інтонаційне багатство: повільність зачину, сум, горе бідних невільників, їх розпач, коли дізналися про Великдень; жаль Марусі щодо становища козаків, її сум за батьківщиною, рідними.

Композиція думи традиційна: зачин (указує на місце дії), основна частина, повтори, кінцівка (мо-литва до Бога про визволення).

Ритмічна будова твору: довільне римування, різна кількість складів у рядках, римування переважно дієслівне («до темниці приходжає, темницю відмикає, усіх козаків на волю випускає).

На основі теоретичних відомостей та опрацювання художніх творів заповніть таблицю.Подібне й відмінне в думі, історичній пісні та баладі

№ Позиції порівняння Дума Історична пісня Балада

1. Час виникнення (століття)2. Тематика (героїчна / соціально-побутова)3. Обсяг (малий / середній / великий)4. Герої (конкретні історичні особи / типізовані образи)5. Характер розповіді (розлогий / динамічний; до-

кладний / стислий)6. Фантастика (є / немає)7. Характер використання художніх засобів (широке /

фрагментарне / відсутнє)8. Можливість імпровізації (є / майже немає)9. Поділ на строфи (є / немає)10. Кількість складів у рядках

(однакова / різна)11. Особливості композиції 12. Форма виконання

ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРАЦей період охоплює часи ХІ — першої половини ХVІІІ ст. Література цього часу, багата й різно-

манітна, постає в багатьох жанрах як перекладних, так і оригінальних творів: Біблія і церковні книги, патерики, літописи. Найбільш відомими творами давньої української літератури, що дійшли до нашого часу, є «Повість минулих літ» і «Слово про похід Ігорів».


№ 9(1)/2011


23

«Повість минулих літ»Майже із самого початку виникнення писемності в Київській Русі почали записувати найвизначніші

історичні факти. Їх записували або дуже стисло, або у вигляді розгорнутих оповідей («сказаній»). Пізні-ше ці записи були об’єднані й розміщені у хронологічному порядку («за літами» — роками).

Літописи — це найдавніший вид оповідної давньоруської літератури, твори, що містять послідов-ний опис історичних подій їх свідком чи учасником.

«Повість минулих літ», або «Початковий літопис», є найдавнішим літописом, що дійшов до нас (бл.1113 р.). Автори «Початкового літопису» — високоосвічені ченці Нестор і Сильвестр. Імена інших авторів літопису історія не зберегла.

«Початковий літопис» містить докладні відомості, «звідки ішла земля Руська», про територію, за-селену слов’янськими племенами, героїчне минуле Київської держави з 852 року по 1110 рік, серед яких легенда про заснування Києва, легенда про віщого Олега, легенда про помсту Ольги деревлянам; легенда про перемогу Святослава у Візантії та його інші походи, оповідь про білгородський кисіль та багато інших.

«Київський літопис» відображає події з 1118 року по 1200 рік, у ньому йдеться про набіги половець-ких орд на руські землі, міжусобиці князів.

До «Повісті минулих літ» включено також «Повчання Володимира Мономаха». Мова літопису образна, часто багата на подробиці. Автори, певно, користувалися усними переказа-

ми, легендами, поезією дружинників. Теми, мотиви та образи «Повісті минулих літ» стали джерелом творчості багатьох письменників, ху-

дожників (О. Олесь, «Княжа Україна»; О. Пушкін, «Песнь о вещем Олеге»; К. Рилєєв, «Смерть Ермака» та ін.).

«Оповідь про заснування Києва»Поляни жили окремо і володіли своїми родами. І до того вони жили родами, кожен на своїх землях.

І були три брати: одному ім’я Кий, другому — Щек, а третьому Хорив, а сестра в них була Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а назива-лися вони полянами, від них поляни і донині в Києві.

Дехто, не знаючи, каже, що Кий був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра; тим-то й говорили: «На перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізником, то не ходив би він до Царго-рода. А Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з великою шанобою та почестями. Коли ж він повертався, Кий, то прийшов на Дунай, возлюбив одне місце, і поставив там невеликий городок, і хотів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому на-вколишні племена; так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, і сестра Либідь тут же померли.

Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в древлян було своє княжіння, а в дреговичів своє.

Ця оповідь містить початкові відомості про те, яким був суспільний устрій наших предків, подає іме-на легендарних засновників Києва, змальовує дику місцевість, багату на дичину, установлює первісну назву племені, яке жило на берегах Дніпра, де тепер Київ, — поляни.

Автор досить докладно розглядає етимологію назви міста Київ, обстоює її шляхетне походження від імені князя, а не перевізника. Для доказів наводить побудову Києм городища Києвця на Дунаї. Тут же коротко констатується смерть перших київських князів у Києві, а також побіжно говориться й про інші племена — древлян і дреговичів, кожне із яких мало окреме княжіння.

Автор оповіді виступає тут як чіткий хронограф, майже не допускаючи емоційних чи суспільних оцінок описуваного, хоча і подає цікаві давні перекази.

«Слово про похід Ігорів» (переклад Леоніда Махновця)1. ЗаспівЧи не гоже було б нам, браття, почати старими словами ратних повістей [мову] про похід Ігорів, Ігоря

Святославича? Початися ж оцій пісні по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна. Боян бо віщий, якщо кому хотів пісню творити, то розтікався мислію по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами. Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці — тоді напускав десять соколів на стадо лебедів: котру [з лебедиць] сокіл доганяє, та перша пісні співає старому Яро славу, хороброму Мстиславу, який




24

зарізав Редедю перед полками косозькими, красному Роману Святославичу. Боян же, браття, не десять соколів на стадо лебедів пускає, а свої віщії персти на живії струни накладає, вони же самі князям славу рокотали. Почнем же, браття, повість оцю від старого Володимира до нинішнього Ігоря, який укріпив ум силою своєю і вигострив серця свойого мужністю; сповнившись ратного духу, навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую.

2. Ігор вирушає в похід. Загрозливі віщуванняО Бояне, соловію часу давнього! Аби ти оці полки ощебетав, скачучи, соловію, помислом по древу,

літаючи умом під хмарами, звиваючи славу обаполи часу нашого, біжучи тропою Трояна через поля і гори! Співати було б пісню Ігореві, того [Олега] внуку: «Не буря соколів занесла через поля широкії — галки стадами біжать до Дону великого». А чи так заспівати було б, віщий Бояне, Велесів внуче: «Коні іржуть за Сулою — дзвенить слава в Києві; труби трублять в Новгороді — стоять стяги в Путивлі».

Ігор жде милого брата Всеволода. І сказав йому буй-тур Всеволод: «Один брат [у мене], один світ світлий — ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі! Сідлай, брате, свої бистрії коні, а мої вже гото-ві, осідлані під Курськом, попереду. А мої ті куряни — воїни вправні: під трубами сповиті, під шо-ломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі їм відомі, яруги їм знайомі, луки у них напруже-ні, сагайдаки отворені, шаблі вигострені; самі скачуть, як ті сірі вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю слави».

Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив від нього тьмою всі свої вої покриті. І сказав Ігор до дру-жини: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій поглянем». Спала князю на ум охота — і жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила: «Хочу-бо, — сказав [він], — списа переломити кінець поля половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!»

Тоді вступив Ігор князь в золоте стремено і поїхав по чистому полю. Сонце йому тьмою путь за-ступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила; свист дикий встав поблизу: див кличе зверху дерева — велить прислухатись землі незнаємій: Волзі, і Помор’ю, і Посуллю, Сурожу, і Корсуню, і тобі, тмутараканський ідол!

І половці небитими дорогами побігли до Дону великого; кричать вози їхні опівночі, мов лебеді сполохані. Ігор на Дін воїв веде! Уже бо біди його птаство по дубах пильнує, вовки жах наводять по яругах, орли клекотом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черленії щити. О Руська земле, уже за горою єси!

3. Перша битва з половцямиДовго ніч меркне. Зоря-світ запалала. Мла поля покрила. Щебет солов’їв заснув, говір галок пробу-

дивсь. Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю слави.З зарання у п’ятницю потоптали [вони] погані полки половецькії і, сипнувшись стрілами по полю,

помчали красних дівчат половецьких, а з ними злото, і паволоки, і дорогі оксамити. Покривалами, і опанчами, і кожухами почали мости мостити по болотах і багнистих місцях, — і всякими узороччями половецькими. Черлен стяг, біла хоругов, черлена чілка, срібне ратище — хороброму Святославичу. Дрімає в полі Олегове хоробреє гніздо. Далеко залетіло! Не було воно на кривду породжене ні соколу, ні кречету, ні тобі, чорний ворон, поганий половчине! Гзак біжить сірим вовком, Кончак йому вслід [коня] править до Дону великого.

4. Друга битва з половцями. Поразка Ігоревого військаДругого дня вельми рано кривавії зорі світ провіщають; чорнії хмари з моря ідуть, хочуть прикрити

чотири сонця, а в них трепечуть блискавки синії. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону ве-ликого! Отут списам поломитись, отут шаблям пощербитись об шоломи половецькії, на ріці Каялі, біля Дону великого! О Руськая земле, уже за горою єси!

Ось вітри, Стрибожі внуки, віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігореві. Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля покривають. Стяги говорять: половці ідуть від Дону, і від моря, і з усіх сторін ру-ські полки обступили. Діти бісові кликом поля перегородили, а хоробрі русичі перегородили черленими щитами.

Яр-туре Всеволоде! Стоїш ти в обороні, прищеш на воїв стрілами, гримиш об шоломи меча-ми харалужними. Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать поганії го-лови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр-туре Всеволоде! Він завдав ці рани, дороге браття, забувши почесть і життя, і города Чернігова отчий золотий стіл, і своєї милої жони, красної Глібівни, звичаї і обичаї!

Були віки Трояна, минули літа Ярослава; були походи Олегові, Олега Святославича. А той Олег ме-чем крамолу кував і стріли по землі [Руській] сіяв. Вступає він в золоте стремено в городі Тмуторока-ні, — той же дзвін чув давній великий Ярославів син Всеволод, а Володимир щоранку уші закладав у Чернігові. Бориса ж В’ячеславича хвальба на [смертний] суд привела і на зелений покров Каяли-ріки


№ 9(1)/2011


25

поклала за обиду Олегову, хороброго і молодого князя. З тієї ж Каяли Святополк повелів отця узяти свого [і привезти] поміж угорськими іноходцями до святої Софії, до Києва. Тоді, за Олега Гориславича, сіялось й виростало усобицями, гинуло добро Даждьбожого внука, в княжих крамолах віки вкоротилися людям. Тоді по Руській землі рідко ратаї гукали, трупи собі ділячи, а галки свою річ говорили, на по-живу летіти збираючись. То було в ті битви і в ті походи, а такої битви — нечувано!

З зарання до вечора, з вечора до світа летять стріли гартовані, гримлять шаблі об шоломи, тріщать списи харалужнії у полі незнаємім, серед землі Половецької. Чорна земля під копитами кістьми була за-сіяна, а кров’ю полита: тугою зійшли вони по Руській землі! Що там шумить, що там дзвенить вдалині рано перед зорями? Ігор полки завертає: жаль бо йому милого брата Всеволода. Билися день, билися другий: третього дня під полудень упали стяги Ігореві. Тут два брати розлучились на березі бистрої Каяли; тут кривавого вина недостало; тут пир докінчили хоробрі русичі: сватів напоїли і самі полягли за землю Руськую. Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось.

5. Тужіння за Ігоревим військомУже бо, браття, невеселая година настала, уже пустиня силу [руську] прикрила. Встала Обида

в силах Даждьбожого внука, ступила дівою на землю Трояна, заплескала лебединими крильми на синім морі край Дону; плещучи, прогнала багаті часи. Припинились походи князів на поганих, сказав бо брат брату: «Се моє, і те — теж моє». І почали князі про малеє — «се великеє» мовити і самі на себе крамолу кувати. А погані з усіх сторін приходили з побідами на землю Руськую. О, далеко зайшов сокіл, птиць б’ючи, — к морю! А Ігоря хороброго полку — не воскресити!

За ним [морем] кликнули Карна і Жля, поскакали по Руській землі, вогонь людям мечучи в полум’янім розі. Жони руські заплакали, примовляючи: «Уже нам своїх милих лад ні мислію помисли-ти, ні думою здумати, ні очима оглядіти, а злота і срібла того не мало загубити». І застогнав же, браття, Київ тугою, а Чернігів напастьми. Горе розлилося по Руській землі, печаль буйна пішла серед землі Руської. А князі самі на себе крамолу кували, а поганії самі, з побідами набігаючи на Руську землю, брали данину по білці з [кожного] двора.

Тії бо два хоробрі Святославичі, Ігор і Всеволод, вже біду [половців] розбудили, що її приспав був отець їх, Святослав грізний великий київський. Грозою [для половців] був він: розгромив свої-ми сильними полками і харалужними мечами, наступив на землю половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота. А поганого Кобяка із Лукомор’я од залізних великих полків половецьких, як вихор, вихопив. І упав той Кобяк в граді Києві, в гридниці Свято-слава. Тут [в цей час] німці і венеційці, тут греки і морава [чехи] співають славу Святославу, ко-рять князя Ігоря, що потопив добро на дні Каяли, ріки половецької, — руського злота насипали. Тут [в цей час] Ігор князь пересів із сідла золотого у сідло невольниче. Засмутились в містах стіни, а веселість поникла.

6. Сон і золоте слово СвятославаА Святослав мутен сон бачив в Києві на горах. «В цю ніч з вечора одягли мене, — рече, — чорним

покривалом на кроваті тисовій, черпали мені синє вино з горем змішане, сипали мені з порожніх сагай-даків поганих великий жемчуг на лоно і ніжили мене. Уже дошки без князька в моїм теремі золотовер-хім. Всю ніч з вечора сірі ворони крякали під Плісенським на оболоні, були в дебрі Кияні і неслися до синього моря».

І сказали бояри: «Уже, княже, туга [твій] ум полонила; себо два соколи злетіли з отчого стола зо-лотого пошукати града Тмутороканя або напитися шоломом з Дону. Уже соколам крильця повитинали поганих шаблями, а їх самих опутали в пута залізні. Темно було бо в третій день: два сонця затемни-лись, оба багрянії стовпи погасились і з ним молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою огорнулись, і в морі потонули, і велику зухвалість подали ханові. На ріці Каялі тьма світ покрила: по Руській землі простерлися половці, наче пардуже гніздо. Уже упала хула на хвалу, уже вдарило насильство на волю, уже кинувся див на [Руську] землю. І от готськії красні дівчата заспівали на березі синього моря: дзво-нячи руським злотом, оспівують часи Бусові, леліють помсту Шарукана. А нам уже, дружині, жодних веселощів!»

Тоді великий Святослав ізронив золоте слово, з сльозами змішане, і прорік: «О мої синовці, Ігорю і Всеволоде! Рано єсте почали половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати. Та без честі од-оліли [половців у першій сутичці], без честі бо кров погану ви пролили. Ваші хоробрі серця в жорсткім харалузі сковані, а в одвазі загартовані. Що ж натворили ви моїй срібній сивині? І уже не бачу влади сильного, і багатого, і многоратного брата його Ярослава з чернігівськими вельможами, з воєводами, і з татранами, і з топчаками, і з регувами, і з ольберами. Це ж вони без щитів з ножами [лише] захалявни-ми кликом полки побивають, дзвонячи в прадідівську славу. Ви ж сказали: «Мужаймось самі — минулу славу самі заберем і прийдешню самі поділим!» А чи дивно се, браття, старому помолодіти? Коли сокіл линяє — високо [він] птиць ганяє: не дасть гнізда свойого в обиду. Та се зле: князі мені — не пособники,




26

нінащо година обернулась. Се в Римові кричать під шаблями половецькими, а Володимир під ранами. Туга і печаль сину Глібовому!»

Великий княже Всеволоде! Не мислю б тобі прилетіти іздалека — отчий золотий стіл постерегти! Ти бо можеш Волгу веслами розкропити, а Дін шоломами вилляти! Коли б ти тут був — то була б рабиня по ногаті, а бранець — по різані. Ти бо можеш посуху живими самострілами стріляти — удалими синами Глібовими!

Ти, буй Рюриче, і Давиде! Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали? Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури, ранені шаблями гартованими на полі незнаємім? Вступайте, господарі, в злоті стремена за обиду часу нашого, за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!

Галицький Осьмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм злотокованім столі, підпер гори угор-ськії своїми залізними полками, заступивши королеві путь, зачинивши Дунаю ворота, метаючи тягарі через хмари, суди радячи до Дунаю. Грози твої по землях течуть, одчиняєш ти Києву ворота, стріляєш ти з отчого золотого стола салтанів за землями. Стріляй, господарю, Кончака, раба поганого, за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!

А ти, буй Романе, і Мстиславе! Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг. Високо пливеш ти на подвиг в сміливості, наче сокіл на вітрах ширяючи, хотячи птицю в смілості здолати. Єсть бо у вас залізні молодці під шоломами латинськими. Од них [молодців] загула [Руська] земля, і багато кра-їн — Хинова, Литва, Ятваги, Деремела, і половці сулиці свої покидали, а голови свої підклонили під тії мечі харалужнії. Але вже, княже [Романе], Ігорю померк сонця світ, а дерево поронило листя не з добра: по Росі і по Сулі городи поділили, а Ігореве військо хоробре не воскресити! Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду. Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій!

Інгвар і Всеволод, і всі три Мстиславичі, не лихого гнізда шестикрильці! Ви не правом переможців володіння собі захопили! Нащо ж ваші золоті шоломи, і сулиці ляськії, і щити? Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!

Уже бо Сула не тече струменями срібними для города Переяслава, і Двина болотом тече для тих грізних полочанів під кликом поганих. Один лиш Ізяслав, син Васильків, подзвонив своїми гостри-ми мечами об шоломи литовськії, погубив славу діда свого Всеслава, а сам під черленими щитами на кривавій траві [теж був] порубаний литовськими мечами. Ісходить юна кров, і сказав він: «Дру-жину твою, княже, птиці крильми одягли, а звірі кров полизали!» Не було тут [ні] брата Бря-числава, ні другого, Всеволода. Самотній, зронив він жемчужну душу з хороброго тіла через зо-лоте ожерелля. Посмутніли голоси, поникли веселощі, труби трублять городенськії. Ярославе і всі внуки Всеславові! Уже понизіть стяги свої, вкладіть [у піхви] свої мечі пощерблені: уже бо виско-чили ви з дідівської слави! Ви бо своїми крамолами почали наводити поганих на землю Руську, на добро Всеслава. Через незгоду бо настало насильство од землі половецької!

На сьомім віці Трояна кинув Всеслав (князь полоцький) жереб на дівицю собі любу. Він обманом обперся на коней і скочив до града Києва і діткнувся ратищем золотого стола київського. Скочив од них лютим звіром опівночі з Білгорода, окутався в синю млу; він урвав щастя тричі: одчинив ворота Новго-роду, розбив славу Ярославу, скочив вовком до Немиги з Дудуток. На Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть, віють душу од тіла. Немиги криваві береги не добром були засіяні — засіяні кістьми руських синів. Всеслав князь людям суд чинив, князям городи рядив, а сам вночі вовком бігав: із Києва добігав до півнів у Тмуторокань, великому Хорсові вовком путь перебігав. Йому в Полоцьку подзвонили до заутрені рано у святій Софії у дзвони, а він в Києві дзвін той чув. Хоч була й віща душа в смілім тілі, та часто біду терпів він. Йому віщий Боян в давнину і приспівку, розумний, сказав: «Ні хитрому, ні смілому, ні чаклуну вмілому — суда Божого не минути». О, стогнати Руській землі, спом’янувши колишню годину й колишніх князів! Того старого Володимира ніяк було прикувати до гір київських; ото ж бо й нині встали стяги Рюрикові, і другії — Давидові (князь смоленський), та нарізно в них бунчуки мають, співають списи!

7. Плач ЯрославниНа Дунаї Ярославнин голос чути, зозулею, незнаєма, рано кує: «Полечу, — рече, — зозулею по Дуна-

єві, омочу бобровий рукав у Каялі ріці, утру князю кривавії його рани на дужому його тілі!»Ярославна рано плаче в Путивлі на заборолі, примовляючи: «О вітре, вітрило! Чому, господине, так

сильно вієш ти? Чому мечеш ти хиновськії стрілки на своїх легесеньких крильцях на моєї лади воїв? Мало тобі було вгорі під хмарами віяти, леліючи кораблі на синім морі? Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?»

Ярославна рано плаче в Путивлі городі на заборолі, примовляючи: «О Дніпре Словутичу! Ти пробив єси кам’янії гори через землю Половецькую. Ти леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобяко-вого. Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано».


№ 9(1)/2011


27

Ярославна рано плаче в Путивлі на заборолі, примовляючи: «Світле і трисвітлеє сонце! Всім тепле і красне єси! Чому, господине, простерло [ти] гарячі промені свої на лади воїв, в полі безводнім спрагою їм луки звело, тугою їм сагайдаки стягло?»

8. Втеча Ігоря з полонуЗаграло море опівночі, ідуть смерчі млою: Ігореві князю Бог путь явить із землі Половецької на зем-

лю Руськую, к отчому золотому столу. Позгасли вечірні зорі. Ігор мислію поля мірить од великого Дону до малого Дінця. Свиснув опівночі Овлур на коня за рікою, велить князю розуміти: князю Ігорю не бути кликаним! Загула земля [під копитами], зашуміла трава, вежі половецькі сколихнулися. А Ігор князь поскочив горностаєм в комиші і білим гоголем на воду. Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком. І помчав до лугу Дінця, і полетів соколом під млою, забиваючи гусей і лебедів на сніданок, на обід і на вечерю. Коли Ігор соколом полетів, тоді Влур вовком помчав, струшуючи собою студену росу: підірвали бо [вони] своїх бистрих коней. Донець рече: «Княже Ігорю! Не мало тобі величі, а Кончакові прикрості, а Руській землі веселості!» Ігор рече: «О Донче! Не мало тобі величі, що леліяв ти князя на хвилях, слав ти йому зелену траву на своїх берегах срібних, одягав ти його теплою млою під тінню зеленого дерева, стеріг ти його гоголем на воді, чайками на струмках, чернядьми на вітрах». Не така ж, говорять, ріка Стугна; мало води маючи, пожерши [під час паводі] чужі ручаї і струмки, розширена в усті, вона юнака князя Ро стислава скрила [у своїх водах] на дні при темнім березі. Плаче мати Рос-тиславова по юнаку князю Рости славу. Поникли квіти жалобою, і дерево з тугою к землі приклонилось.

9. Повернення Ігоря. ВеличанняТо не сороки заскрекотали — по сліду Ігоревім летить Гзак з Кончаком. Тоді ворони не каркали,

галки позмовкали, сороки не скрекотали, полози повзали тільки. Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов’ї веселими піснями світ провіщають.

Мовить Гзак Кончакові: «Коли сокіл до гнізда летить — то ми сокільця опутаємо красною дівицею». І каже Гзак Кончакові: «Коли його опутаємо красною дівицею, не буде нам ні сокільця, ні нам красної дівиці, і почнуть нас птиці бити в полі половецькім».

Сказав Боян про походи Святослава, піснетворець часу давнього, — Ярослава, Олега княжого: «Хоч і тяжко голові без плечей — зле й тілу без голови», — [так і] Руській землі без Ігоря. «Сонце світиться на небесах — Ігор князь в Руській землі», — дівчата співають на Дунаї, в’ються голоси [їх] через море до Києва. Ігор їде по Боричевім [узвозі] до святої Богородиці Пирогощі. Землі раді, городи веселі. За-співавши пісню старим князям, потім і молодим [треба] співати: «Слава Ігорю Святославичу, буй-туру Всеволоду, Володимиру Ігоревичу!» здоров’я князям і дружині, що борються за християн проти пога-них полків! Князям слава і дружині! Амінь.

Аналіз твору«Слово про похід Ігорів» — вершина оригінальної літератури періоду Київської Русі. Висо-

кий рівень розвитку літератури Київської Русі ХІ—ХІІ століть став підґрунтям для створення видатної пам’ятки цього періоду — «Слова про похід Ігорів». Це перший твір давньоруської літератури, який здобув усесвітню славу.

Історія знайдення твору. 1795 рік. До рук любителя старовини графа Олексія Мусіна-Пушкіна потрапив рукописний збірник, де серед інших творів було й невідоме на той час «Слово про похід Іго-рів». У 1812 році, під час війни з Наполеоном, у Москві, що була охоплена пожежею, рукопис «Слова» згорів. Нині текст відомий за рукописною копією цього списку і його публікацією 1800 року.

Історичне підґрунтя твору. Час, коли жив автор «Слова», був дуже напруженим в історії схід-них слов’ян. Київська Русь почала підупадати, роздрібнюватися на окремі князівства, які воро-гували між собою, вели братовбивчі війни за території сусідів. Давньоруська держава втратила свою колишню могутність. Саме тому на останню чверть ХІІ століття припадає збільшення на-падів половецьких ханів на Русь. Вина за це частково лягає на самих князів, які запрошували воро-гів руського народу для зведення рахунків із суперниками. Незгоди між князями, безперервні усо-биці ослаблювали Русь, і половецькі хани з кожним роком усе глибше проникали в її межі, неодно-разово загрожуючи навіть Києву. Це змусило південноруських князів ужити термінових заходів у боротьбі зі степовими кочовиками, зокрема, київському князю Святославу вдалося в 1183 році створити невелику коаліцію південноруських князів, які взяли участь у воєнному поході проти по-ловців, що відбувся влітку 1184 року. Він закінчився успішно: половці були розбиті, хан Кобяк за-хоплений у полон і страчений у Києві. Однак Ігор Святославович не міг узяти участі в цьому похо-ді, бо почався він весною і ожеледь перешкодила кінному війську Ігоря поспіти вчасно. Це непоко-їло гордовитого і сміливого новгород-сіверського князя, і він вирішив виступити проти половців власними силами. І ось 23 квітня 1185 року князь Ігор виступив у похід. Разом із ним пішли та-кож його син Володимир, що княжив у Путивлі, і племінник Святослав Ольгович із Рильська. Дорогою до них приєднався і четвертий учасник походу — брат Ігоря Всеволод, князь трубчев-




28

ський. Ранком у п’ятницю, 10 травня, вони здолали половців і захопили їхні вежі (намети, кибитки). Але на ранок другого дня русичі побачили, що вони оточені половецькими полками. Цілу суботу і вранці в неділю тривала жорстока битва. Руське військо зазнало повної поразки. Так похід Іго-ря, що відбувся таємно від київського князя Святослава, закінчився поразкою для руських вої-нів і став горем для Руської землі. Навіть нікому було звістку подати про загибель руських дру-жин, бо з усього війська залишилися живими лише 15 осіб. У той час, як князь Ігор перебував у полоні, хани Кончак і Ґзак грабували і спопеляли руські князівства. Довідавшись від половча-нина Овлура про намір ханів знищити полонених через невдачі на землях Київської Русі, Ігор тікає з полону і через 13 днів опиняється на батьківщині.

Жанр. Сам автор називає свій твір то «словом», то «піснею», то «повістю». Певною мірою твір на-ближений до народних дум. У літературі раннього Середньовіччя цей твір не має жанрових аналогів. Присутність елементів прози і лірики привела сучасних дослідників до висновку, що цей твір можна вважати поемою, про що свідчать зображення важливих історичних подій, сильних, яскравих людських характерів, а також наявність ліричних відступів.

Тема твору — невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців і поразка. Ідея — заклик до єднання для оборони Руської землі.

Ім’я автора «Слова» невідоме. Припускають, що це міг бути боярин — учасник походу. Є також думка, що автор «Слова» — брат Ярославни, Володимир. Проте це тільки припущення, і загадка чекає на своїх дослідників. Але, беззаперечно, це була людина з широким історичним світоглядом, добре зналася на складних політичних питаннях свого часу. Автор-патріот зумів піднятися над вузькістю ін-тересів свого князівства до висоти загальнонародних інтересів. Він добре знав літературу й усну на-родну творчість, поєднував у собі майстерність оповідача й ерудицію книжної людини, талант поета і виднокруг політичного діяча. У м. Трубчевську встановлено пам’ятник автору «Слова про похід Ігорів».

Порада: для того, щоб добре запам’ятати зміст твору, слід скласти його план відповідно до послі-довності дій.

«Слово», створене в далеку давнину, вражає багатством образів, серед яких, без сумніву, голов ним є образ Руської землі.

Поняття «Руська земля» вжито у «Слові» 20 разів. Смисловий контекст його вживання у творі свід-чить про те, що автор мав на увазі не тільки південну Русь, а й усю сукупність південнослов’янських земель, територію давньоруської народності, весь державний простір Київської Русі. Ми бачимо великі й малі річки, що течуть неосяжними руськими просторами (Волга, Дунай, Дінець, Дніпро, Сула, Рось, Немига, Стугна), перед нами постають численні руські міста, серед яких особливо виділяється Київ як єдиний центр Руської землі, навколо якого повинні бути об’єднані всі руські сили для боротьби з під-ступними і жорстокими половцями.

Велику роль у розкритті образу Руської землі відіграють описи природи. У «Слові» немає статич-ного пейзажу: він мінливий, часто наділений рисами живої істоти, що сумує і радіє разом із головним героєм твору, допомагає йому: Дінець розмовляє з Ігорем, гойдає князя на хвилях, одягає млою, сте-реже гоголем на воді. Отже, Руська земля — основний художній образ «Слова», у якому охоплено і представлено, по суті, усю велику Русь як єдине ціле в просторі й часі.

Образи воїнів, Ігоря, Святослава Київського та інших князів. У давньоруській поемі немає де-тально розроблених характерів героїв, докладного опису їх зовнішності та навколишнього оточення, історії їх життя.

У «Слові» відводиться велике місце зображенню вчинків Ігоря і Всеволода — головних персонажів твору. Автор явно симпатизує своїм героям, бачить у них сміливих воїнів, здатних постояти за рідну землю.

Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «рат-ного духу». Жадоба «напитися шоломом з Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне ві-щування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, уважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. Описуючи першу перемогу Ігоря над половцями, автор у підкреслено гіперболічних рисах показує її результати: руські воїни захопили стільки здобичі, що дорогими тканинами та одягом мостили болота. А Ігор із цієї здобичі взяв для себе тільки бо-йові знаки ворога. Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, печалиться вся природа, уся Руська земля. Розповідаючи про втечу й повер-нення Ігоря з полону, автор особливо виразно виявляє своє співчуття до нього. У творі контраст-но стикаються дві антагоністичні сили, що виявляються в різних образах: Ігор — це «світ світлий», а Кончак — «чорний ворон». Напередодні битви чорні хмари з моря йдуть, хочуть закрити чотири сонця, як образно називає автор князів — учасників походу. Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він у розпалі бою повертає полки на допомогу брату Всеволоду, що


№ 9(1)/2011


29

теж виступає лицарем, подібним до билинного богатиря. Його воїни-куряни під трубами сповиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані. У битві вони шукають собі честі, а князю — слави.

І все ж у зображенні Ігоря і Всеволода виявляється двоїстість. Співчуваючи їм, пишаючись їхньою мужністю, сумуючи з приводу невдач, автор водночас засуджує егоїстичну, вузько місцеву політику цих князів, міжусобиці, що підточували міць Руської землі: «І сказав брат брату: «Се моє, і те — теж моє». Це й призвело Ігоря до поразки, до того, що він пересів «із сідла золотого у сідло невольниче». Гірка поразка Ігоря — це розплата за його егоїзм і самовпевненість.

Порада: для глибшого розуміння будь-якого художнього образу варто опанувати роботу з ци-татами. Для цього, прочитавши твір, слід визначити основні риси літературного героя і підібрати з тексту відповідні цитати (можлива й «зворотна» форма роботи: виписати найбільш яскраві цитати й визначити, які риси характеру героя вони розкривають). На основі цього спробуйте створити зв’язну розповідь про героя. Цей вид роботи дозволить добре запам’ятати героя, зрозуміти його особливості, місце в системі інших образів твору, умотивувати власне ставлення до нього. Доцільно опрацювати об-раз князя Ігоря за цитатами. Тепер спробуйте самостійно скласти розповідь про цього героя.

№ План Цитата1. Князь Ігор — хоробрий обо-

ронець рідної землі.… укріпив ум силою своєю і вигострив серця свойого мужністю, сповнившись ратного духу, навів свої хоробрі полки на землю По-ловецькую за землю Руськую.

2. Запорука успіху — в єдності братів.

І сказав йому буй-тур Всеволод: «Один брат [у мене], один світ світлий — ти, Ігорю! Обидва ми Святославичі».

3. Сміливість, рішучість князя.

«Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій по-глянем».

4. Єдність із воїнами. «Хочу-бо, — сказав [він], — списа переломити кінець поля поло-вецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!»

5. Запальність, нерозважли-вість князя.

Спала князю на ум охота — і жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила.

6. Безкорисливість у діях. З зарання у п’ятницю потоптали [вони] погані полки полове цькії і, сипнувшись стрілами по полю, помчали красних дівчат полове-цьких, а з ними злото, і паволоки, і дорогі оксамити… Черлен стяг, біла хоругов, черлена чілка, срібне ратище — хороброму Свято-славичу.

7. Взаємодопомога. Ігор полки завертає: жаль бо йому милого брата Всеволода.8. Ставлення київського князя

Святослава до Ігоря. «О мої синовці, Ігорю і Всеволоде! Рано єсте почали половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати. Та без честі одоліли [половців у першій сутичці], без честі бо кров погану ви пролили. Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в одвазі загар-товані. Що ж натворили ви моїй срібній сивині?»

9. Ставлення Ярославни до Ігоря.

На Дунаї Ярославнин голос чути, зозулею, незнаєма, рано кує: «Полечу, — рече, — зозулею по Дунаєві, омочу бобровий рукав у Каялі ріці, утру князю кривавії його рани на дужому його тілі!»

10. Ставлення Руської землі до долі князя Ігоря.

Ігор їде по Боричевім [узвозі] до святої Богородиці Пирогощі. Землі раді, городи веселі.

11. Ставлення автора «Слова» до поразки та визволення Ігоря.

• О, далеко зайшов сокіл, птиць б’ючи, — к морю! А Ігоря хоро-брого полку — не воскресити!• Тії бо два хоробрі Святославичі, Ігор і Всеволод, вже біду [по-ловців] розбудили, що її приспав був отець їх, Святослав грізний великий київський.• «Слава Ігорю Святославичу, буй-тур Всеволоду, Володимиру Ігоревичу!»

12. Ігор як героїчний символ. Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами за землю Ру-ськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!




30

Інші руські князі схарактеризовані хоч і стисло, але кожен по-своєму. У цих образах (Роман Во-линський, Рюрик Ростиславич, Всеволод Володимиро-Суздальський, Ярослав Осмомисл Галицький та ін.) автор «Слова» підкреслює більше їхні позитивні риси, ніж негативні. Він гіперболізує військові подвиги руських князів, їхню могутність і славу. Так, Всеволод Суздальський може Волгу веслами роз-кропити, а Дон шоломами вилити. Ярослав Осмомисл, батько Ярославни, підпер гори угорські списами. У «Слові» важливе місце займає образ київського князя Святослава. Він змальовується як глава всієї Руської держави, що турбується про загальноруські інтереси. Це не тільки мудрий державний діяч та організатор захисту вітчизни, а й талановитий воєначальник, який зумів об’єднати руські сили й роз-громити половецьке військо. Високо підносячи Святослава Київського, поет змальовує його як основ-ного виразника ідеї загальноруської єдності, необхідно сті спільних дій проти ворога. Ця патріотична ідея знайшла найсильніший вияв у «золотому слові» Святослава. Дорікаючи Ігореві та Всеволоду за їх необдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу їхньої поразки, яка принесла багато горя всій Руській землі. Через образ Святослава виражена суть «Слова» — заклик до руських князів до єднання якраз напередодні навали татаро-монгольських полчищ.

Образ Ярославни, його композиційна та ідейно-естетична роль. У розкритті ідейного задуму автора «Слова» дуже важливу роль відіграє група жіночих образів. Усі вони глибоко ліричні, пройняті ніжністю й ласкою, овіяні думкою про мир, спокій, домашнє вогнище, витримані в народнопісенному дусі. У них утілена печаль і турбота вітчизни про своїх синів. Після поразки Ігоревого війська жінки оплакують своїх загиблих чоловіків, руських воїнів. Їхній плач має глибоко народний характер. «Уже нам своїх милих лад ні мислію помислити, ні думою здумати, ні очима оглядіти…»

Серед жіночих образів Ярославна, дружина новгород-сіверського князя, посідає особливе місце. Образ її у творі місткий, узагальнений. Це і мати-вітчизна, що послала захищати рідну землю від во-рога, який постійно їй загрожував. Це водночас і глибоко ліричний образ жінки, утілення подружньої вірності, моральної чистоти. Ярославна постає перед нами не як княгиня, а як звичайна руська жінка, що гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. Її плач за чоловіком — це плач руської жінки, яка в особистому горі не лише вболіває за долю Ігоря, а й жаліє його хоробрих воїнів; вона зга-дує й успішний похід Святослава Київського проти половців. Поразка Ігоря — горе всього ру ського народу. Тому хвилюючий ліризм плачу Ярославни набирає широкого громадського, політичного зву-чання. Цей образ надихнув багатьох поетів, у тому числі й Т. Шевченка, до поетичного переспіву «Плачу Ярославни».

Окрему увагу слід звернути на мову «Слова про похід Ігорів». Із народних джерел узяв автор цього твору багату палітру художніх засобів. Так, підкреслюючи майстерність легендарного давньоруського піснетворця, автор говорить про нього: «Боян бо віщий, якщо кому хотів пісню творити, то розтікав-ся мислію по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами». Пальці співця — то соколи, струни — лебедиці: «…напускав десять соколів на стадо лебедів: котру [з лебедиць] сокіл доганяє, та перша пісні співає…» Описуючи битви, автор слова вдається до незвичайних образів: це гучний бенкет-весілля: «…тут кривавого вина недостало; тут пир докінчили хоробрі русичі: сватів напоїли і самі полягли за землю Руськую»; в іншому разі — це щира хліборобська праця: «На Немизі снопи сте-лять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть, віють душу од тіла». Такі засоби надзвичайно підсилюють трагедію загибелі руського війська.

Більше двохсот років минуло після знайдення «Слова про похід Ігорів», проте воно і досі вражає своїми образами, мовою, високим патріотичним звучанням. І досі цей твір ховає в собі цікаві історичні, літературознавчі та мовознавчі загадки й чекає на нові дослідження.


№ 9(1)/2011


31

Виконайте контрольний тестНа його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися слов-никами, підручниками, посібниками, довідниками тощо.

Тест 2 (контрольний)Завдання 1–12 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її.1. Термін «фольклор» означає

А народна мудрість Б докладна розповідьВ глибокі почуття Г історична пам’ять Д кобзарська пісня

2. Та й що ж то за світ настав,Що син мамку з двора прогнав:— Долой, долой, моя мамочка,Долой, долй, моя рідная.Да вже ти мені надокучила,Моїх діток помучила,Жену мою ізніштожила.

/…/А в неділю пораненьку Приходить син а по свою неньку.— Іди, нене, тепера до мене,Скарав мене Господь за тебе!Тепера мені лихая година:Вмерла жінка — зосталась дитина.

Це уривок творуА історичної пісні Б історичної думиВ календарно-обрядової пісні Г баладиД «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького

3. Богдан Хмельницький є героєм пісніА Ой хмелю ж мій, хмелю, Хмелю зелененький, Де ж ти, хмелю, зиму зимував, Що й не розвивався?Б Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється?В Ой, хмелю, хмелю, хмелечку, Духмянься ти до раннячка…Г Хміль лугами, хміль лугами, а пшениця ярами.Д Ой вийся, хмелю, (2) Вище моїй хати! (2)

4. На Савур-могилі відбувається подіяА тризна Ольги за князем Ігорем («Повість минулих літ»)Б ушанування Богдана Хмельницького («Чи не той то хміль»)В бій козаків із поляками (Маруся Чурай, «Засвіт встали козаченьки»)Г бій новгород-сіверського князя Ігоря з половцями («Слово про похід Ігорів»)Д страта Морозенка татарами («Ой Морозе, Морозенку»)

5. Пісня «Засвіт встали козаченьки» відбиває історичні події А боротьби русичів із половцямиБ боротьби українців із поляками В боротьби українців із татарами Г змагань між претендентами на гетьманську булаву Д воєнний змагань січових стрільців

6. Твір «Про Бондарівну» НЕ МАЄ властивої його жанру особливостіА фантастичних елементів Б динамізму оповідіВ градації подій Г гострого конфліктуД трагічної кінцівки




32

7. Вислів «на ясні зорі, на тихі води» містить твірА «Віють вітри, віють буйні» Б «Повість минулих літ»В «Про Марусю Богуславку» Г «Слово про похід Ігорів»Д «Ой Морозе, Морозенку»

8. Для творів «Віють вітри, віють буйні», «Про Марусю Богуславку», «Про Бондарівну» спільною ознакою єА жанр Б імовірне авторствоВ час створення Г стать головного герояД речитатив як форма виконання

9. «О Дніпре-Словутичу! Ти пробив єси кам’янії гори через землю Половецькую. Ти леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобякового». Ці слова каже один із героїв «Слова про похід Ігорів» А князь Ігор Б ЯрославнаВ буй-тур Всеволод Г ОвлурД Боян

10. «Золоте слово, зо слізьми змішане» («Слово про похід Ігорів») НЕ міститьА осуду князів Ігоря та Всеволода за нерозважливий похід на половцівБ заклику до об’єднання руських земель В осуду міжусобних війнГ пророцтв майбутніх подійД містичних видінь

11. Овлур, змальований у «Слові про похід Ігорів», — цеА половецький хан, що захопив князя Ігоря в полонБ половецький воїн, що допоміг утекти князю Ігорю з полонуВ давньоруський співець, що створював величальні пісні князю Святославу Г руський воїн, що приніс Святославу звістку про поразку Ігоревого військаД так називали половці князя Всеволода, Ігоревого брата

12. Ярославна звертається, плачучи «на заборолі», до А Бога Б сил природиВ руських князів Г батька — Ярослава ОсмомислаД чоловіка, князя Ігоря



№ 9(1)/2011


33

Відповіді до тестів із тем «Фонетика. Орфоепія» та «Фольклор. Давня українська література»

УКРАЇНСЬКА МОВА

Тест 1 (вхідний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

В А А А Б Г В А Б Г А В

Тест 2 (контрольний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Б В Б Г А Б В Д Б В Б В

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Тест 1 (вхідний)1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

В Г Б Д Г А Б В А Д А Г

Тест 2 (контрольний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

А Г Б Д Б А В Г Б Г Б Б




34

ТЕСТ У ФОРМАТІ ЗНО

Частина 1

УКРАЇНСЬКА МОВА

Завдання 1—10 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Ви-беріть правильний варіант відповіді і позначте його в бланку А згідно з інструкцією. Не робіть інших позначок, бо комп’ютерна програма реєструватиме їх як помилки!

1. На другий склад падає наголос у словіА одинадцять Б черговийВ цемент Г кидатиД поки

2. Літеру е треба писати на місці обох пропусків рядкаА в..сняне мар..во Б вир..нає сон..чкоВ в..личезний п..ріг Г заст..бнути к..шенюД кр..шталеве джер..ло

3. Помилково вжито слово в рядкуА розв’язувати задачу Б уникнути небезпекиВ надіслати привітання Г заказати букет квітівД перекладати сербською

4. Неправильно утворено словоА мебельний Б харчовийВ роздрібний Г критичнийД терміновий

5. Неправильно утворено форму слова у варіантіА познімали пальта Б у чистім поліВ усих учасників Г стежачи за дітьмиД упродовж доби

6. Неправильно побудовано реченняА Письменник прагнув розповісти про внутрішній світ Івана Дідуха й чому він емігрує.Б Першим розповів європейцям про Єгипет невтомний мандрівник та історик Геродот.В Працюючи з художнім словом, Емма Андієвська виходить за рамки стандарту й буденщини.Г За дорученням Київської археографічної комісії Шевченко робив замальовки пам’яток україн-

ської історії й архітектури.Д У людства завжди були й будуть питання, на які воно, вочевидь, відповіді не знайде ніколи.

Прочитайте текст і виконайте завдання 7–10. (1) Навколо аеродрому лежали пшеничні поля, розбавлені яскраво-ядучими квітами, над яки-

ми тягуче нависали оси. (2) Зранку сонце прогрівало асфальт і сушило траву, що пробивалася крізь бетонні плити. (3) Біля злітної смуги рвалися на вітрі полотнища прапорів, тяглися дерева, обплетені павутиною й запалені гострим ранковим світлом. (4) Над аеродромом безмежно на-висало небо раннього червня, воно розгорталося під вітром, лунко підіймалося, й опадало вниз. (5) Оглушуючи ранок своїм допотопним дуднінням, [...] розвертався над сонним містечком, будячи його з легкого та примарного сну.

7. Замість пропуску в останньому реченні має бути словоА птахБ літакВ дощикГ буревій


№ 9(1)/2011


35

8. Слово безмежно в четвертому реченні можна замінити фразеологізмомА без продиху Б не за горамиВ не з того кінця Г без кінця-краю

9. Простим є реченняА друге Б третєВ четверте Г п’яте

10. Пунктуаційну помилку допущено в реченніА першому Б другомуВ третьому Г четвертому

Завдання 11—23 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Ви-беріть правильний варіант відповіді і позначте його в бланку А згідно з інструкцією. Не робіть інших позначок, бо комп’ютерна програма реєструватиме їх як помилки!

11. Правильно написано всі слова в рядкуА розрівняти, скалічений, безцільний, сповідати, прізвищеБ зжувати, безцензурний, пригірський, сцілення, зсунутиВ предобрий, стискач, беспечний, сформувати, роз’їхалисяГ схований, схибити, роскроїти, беззаконня, примружитиД безсторонній, розмноження, схопити, премара, безлад

12. Літеру и треба писати на місці пропуску в усіх словах рядкаА д..ктант, такс..ст, Лейпц..гБ Ч..каго, х..мера, функц..яВ кред..т, д..плом, Шексп..рГ Ч..лі, реж..м, тр..умфаторД Ват..кан, д..намо, х..рург

13. Помилку у творенні ступенів порівняння прикметників допущено в рядкуА коротший, щонайкращийБ ближчий, більш гарячішийВ добріший, найменш удалийГ цікавіший, якнайдорожчийД вужчий, найменш потрібний

14. Прочитайте уривок. Людина велична (1) своїх крайнощах: (2) мистецтві, коханні, самопожертві, (3) відданості і (4)

егоїзмі. (5)се ж світу найчастіше не вистачає саме золотої середини.Літеру у слід писати на місці всіх цифр, окрімА 1 Б 2В 3 Г 4Д 5

15. Правильну відмінкову форму числівника сто вісімдесят сім наведено в рядкуА Р. в. ста вісімдесяти семиБ Д. в. сто вісімдесяти семиВ З. в. ста вісімдесят сімГ О. в. ста вісімдесятьма сімаД М. в. (у) сто вісімдесяти семи

16. Через дефіс пишуться всі прислівники рядкаА віч/на/віч, по/домашньому, будь/деБ по/людськи, як/небудь, в/тричіВ колись/то, хтозна/куди як/найбільшеГ де/не/де, в/цілому, по/четвертеД на/радість, хоч/не/хоч, далеко/таки




36

17. Правильно утворено форму третьої особи множини від інфінітиваА проводжати – проводять Б полоти – полятьВ кричати – кричуть Г хотіти – хотятьД бігти – біжать

18. Кому перед як треба поставити в реченніА Пам’ятаю ці події як сьогодні.Б Затримався не більше як на годину.В Вивчаємо звук як одиницю мовлення.Г Дощ полив як із відра.Д Роса посипалась як дощ.

19. Кількість букв і звуків однакова в кожному слові рядкаА дзвін, ескадрилья, вишня Б любов, пасьянс, щупальцеВ київський, пояснення, шістсот Г жульєн, різьбяр, неприязньД ячмінь, джерельце, лінощі

20. Граматично правильне закінчення речення «Читаючи «Зачаровану Десну» О. Довженка…»А збагачується ваше мовленняБ ви збагачуєте своє мовленняВ звертається увага на багатство мовиГ вас зацікавлять багато епізодівД перед нами постає світ дитинства

21. У реченні «Викладач дуже зрадів, … почув самостійні судження студентів» може бути кожен із названих сполучників, окрімА бо Б аджеВ тобто Г оскількиД тому що

22. Прочитайте речення. Сонце зайшло (1) та відблиски неба ще живуть на стрілчастих (2) блискучих ракетах (3) що (4)

скільки глянеш (5) височать по всьому степу.Кόму треба ставити на місці всіх цифр, окрімА 1 Б 2 В 3 Г 4 Д 5

23. Помилку в написанні імені по батькові допущено в рядкуА Тарасович, Євгенович, ЮрійовичБ Віталієвич, Ігорович, СтепанівнаВ Андрійович, Миронівна, ВасильовичГ Анатолійович, Микитович, СавівнаД Григорович, Іллівна, Миколайович

Завдання 24—28 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і поставте позначки в бланку А на пе-ретині відповідних колонок і рядків. Усі інші позначки комп’ютерна програма реєструватиме як помилки!24. Приєднайте до частини «Хмари вкрили весь небосхил…» запропоновані варіанти та з’ясуйте тип

кожного з утворених речень.Варіант завершення речення Тип речення1 … і рясна злива не забарилася. 2 … та й зависли над принишклим містом. 3 … навіть клаптика світлого не лишилося. 4 … дарма що недавно вигрівало сонце.

А просте з відокремленими членами

Б просте з однорідними членами

В складнопідряднеГ складносурядне Д складне безсполучникове

А Б В Г Д1234


№ 9(1)/2011


37

25. Побудуйте речення з відповідними фразеологізмами.Речення Фразеологізм

1 Місто наше він знає…2 Схожі ми із сестрою…3 Раптовий приїзд сина був…4 Мама крутилася з ранку до вечора…

А як грім з ясного неба.Б як свої п’ять пальців.В як білка в колесі.Г як гриби після дощу.Д як дві краплі води.

26. З’ясуйте, який вид підрядного відповідає кожному фрагментові складного речення.Фрагмент речення Вид підрядного речення

1 Щоб гарно жити, …2 Мені здалося, що…3 .., легше було б запам’ятати.4 Я чула пісню, що…

А означальнеБ метиВ з’ясувальнеГ умовиД часу

27. З’ясуйте вид наведених простих речень.Вид речення Речення

1 називне 2 означено-особове 3 узагальнено-особове 4 безособове

А Лови летючу мить життя.Б І жити спішити треба…В З усіх утрат найважча втрата часу.Г Судженого конем не об’їдеш.Д Людське життя…

28. З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова (цифра в дужках позначає наступне слово). (1)Обабіч левад (2)скрізь видно розкішні садки, які (3)неначе заглядають в долину через

(4)верхи верб.А іменникБ прислівникВ сполучникГ прийменникД частка

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків)і виконайте завдання 29–36.

Містика київських потопів(1–3) Чи хтось бачив, щоб над Києвом летів великий білий птах? Ні? Правда, небагато киян упіз-

нали б лебедя. Більшості на небо ніколи й глянути. А я з дитинства пам’ятаю, як схвильовано видивлялися навесні білого лебедя старші сусідки.

(4–6) Зараз мало хто в Києві знає, як це стосується можливого потопу. Звісно, прикмети тепер не завжди працюють, зважаючи на екологію та «вдосконалення» природи. Лише Господь досте-менно знає, як воно буде кожного разу насправді.

(7–15) А бувало по-всякому. Пам’ять поколінь донесла цікаві оповідки про те, як і чому заливало Київ; що віщувало шкоду від стихії та які містичні сили «відповідали» за провіщення чи від-вернення лиха. У дитинстві я чула від мешканців київського Подолу все нові версії витівок Видибая – так називали Перуна, якого вкинули в Дніпро, коли хрестили киян. Що характерно, кияни зробили з нього не мстивого грізного діда, а віщуна, який міг допомогти. Скільки хлоп-чаків щоліта пірнало в районі Видубицького монастиря, скільки дітлахів нишпорило «печера-ми» в горі поруч, сподіваючись знайти золоті та срібні Перунові стріли! Навіть розповідали, що десь на горі жила ворожка, яка мала одну стрілу й використовувала її у своєму ремеслі. Однак усе ж не Видибай став провісником потопів.

(16–22) Героїнею відповідних віщувань була Либідь, сестра засновників Києва. Саме вона, перевтіле-на в білого птаха, попереджала про небезпеку від води. За старокиївськими переказами, Ли-

А Б В Г Д1234

А Б В Г Д1234

А Б В Г Д1234

А Б В Г Д1234




38

бідь, явившись як птах, що голосить, могла попередити праведну душу навіть тоді, коли хтось замірявся закладати будинок на підземних плавунах. А таких територій над річкою Либідь і в інших київських закутках було чимало. Бідних киян – мешканців Либідських мочар – опи-сав Іван Нечуй-Левицький у «Київських прохачах»: раніше на тамтешніх непевних ґрунтах тільки бідняки та прохачі й селилися.

(23–25) Однак найбільше з тривогою та надією виглядали Либідь навесні, очікуючи водопілля. Деякі киянки навіть намагалися задобрити її, залишаючи гостинці в дуплах столітніх верб над во-дою. Душа княжни могла попередити і про біду, і про життєдайну воду.

(26–30) А починалося все так: за переказом, сестра засновників Києва Либідь була жрицею богині водної стихії Дани. Письменниця Наталена Королева у своїх «Легендах старокиївських» зга-дує про це, однак наділяє долю князівни напруженим, фатальним драматизмом. Старі ж кия-ни були переконані, що жила князівна Либідь довго та щасливо, сповна виконала свою місію жриці, а по смерті залишилася берегинею-заступницею киян.

(31–41) Цікаво, що певний час заступатися доводилося через дрібниці: хтось джерельце необачно за-мутив чи на річці насмітив. Але на початку смутних часів князівських незгод один із нащадків Ярославичів піддався на вмовляння купців трохи поглибити й розширити річку Почайну, щоб зручніше було підпливати важким суднам, переповненим крамом. Подейкується в переказі, що зробив він то за «мзду купецьку велику», бо хотів поставити собі новий терем. Пролетіла начебто тоді Либідь із жалібно-гнівним криком, і хазяйновиті кияни занепокоїлися, стали грудьми проти купців-зачинщиків і князя. І що ж: робіт з «удосконалення» Почайни не до-кінчили – відмовилися від «грішного діла». Судна тих купців потрощила буря на Дніпрі, яка невідомо звідки взялася серед погожого дня, а наступної весни сталося лихо на воді з кимось із князевих родичів. Сам же він залишився на весь вік зганьбленим і безталанним, бо обурені кияни прийшли з вилами під новий терем, що не пішов йому на користь…

(42–47) «Екологічний урок» був засвоєний і замолений, тривалий час кияни не потерпали від води. Були навали й пожежі, але нікому й на думку не спадало змагатися з природою, самовпевнено її гнуздати. Аж поки, крім варварського «зняття скальпу» із Замкової гори за наказом Петра І,щоб знищити саму згадку про княжу столицю, крім абсурдної, з огляду на особливості ре-льєфу, перебудови київських укріплень, – було задумано і масштабний, як на XVIII століття, проект «підкорення річки».

(48–55) Коли 1712 року задля зручнішого проходження барок почали перекопувати Почайнинську косу, що захищала Поділ від великої води, старі кияни – від князівських нащадків до майстро-вих подолян – обурилися, протестували й чекали клекоту Либеді. Але яке було діло до старо-світських «малоруських пліток» і «забобонних протестів» тодішній київській колоніальній адміністрації! Можливо, також «купці» переконали… Що сталося потім – відомо: перерізану косу Дніпро згодом розмив, від Почайни залишилося кілька озер, і відтоді Поділ стало періо-дично заливати з чималими збитками, смертельними хворобами від розмитих старих комуні-кацій, куди потрапляли води з-під цвинтарів, і розмоканням від цієї «мертвої» води осель.

(56–59) Як казали старі кияни, то кара й за наші гріхи, що не вберегли угіддя Либеді та свій предків-ський спадок від сваволі. Такі розмови я чула перед потопом 1970 року, коли залило значну частину Подолу, а вода в підвалах стояла подекуди років два. Бачити Либідь над Києвом не доводилося, однак сусідські родини про це розповідали.

(60–66) Останній (1979 року) потоп у Києві я зустріла вже школяркою. Із групою художньої школи виїздила в Гідропарк на етюди і якось побачила великого птаха на малюнку іншої дівчин-ки – киянки в першому поколінні, котра не знала про віщунку Либідь. На запитання, що це за птах, колежанка відповіла, що бачила лебедя в небі, тож і відтворила сумлінно на папері. Наступним запитанням стало, чи птах кричав, на що була заперечна відповідь. Розповідь ви-кладачки про птаха й можливе витлумачення його появи було сприйнято як гарну казку, однак незабаром пів-Гідропарку залило.

(67–72) За старокиївським переказом, Либідь, яка мовчки пролітає над якоюсь київською місциною, — це вістка про півбіди, на відміну від гіршої ситуації, коли птах голосить. Якщо ж з’являється білим птахом у веселці – це провісник лагідної весни, коли вода до людей добра. Тоді кияни поспішали, поки веселка не погасне, набрати водиці з живого джерела: вона, осінена крилом Либеді, вважалася помічною багато в чому: проти хвороб; для дівчат, які нею вмивалися «на красу»; для «відливання» лиха від хати.

(73–74) Дай, Боже, бачити тільки добрі знаки над нашими домівками, але для цього треба і не робити лиха самим, і не допускати його від інших.

За Ольгою Недавньою, газета «Дзеркало тижня», 897 слів


№ 9(1)/2011


39

29. Фразеологізмом у тексті є вислівА на небо ніколи глянути (рядок 2) Б Перунові стріли (рядок 13)В стати грудьми (рядок 36–37) Г великий птах (рядок 61)

30. Назвою річки є в тексті словоА Либідь Б ВидибайВ Дана Г Перун

31. Синонімами до слова гнуздати (рядок 44) є всі слова, окрімА приборкувати Б затамовуватиВ упокорювати Г угамовувати

32. Трагічною була доля князівни Либеді за версієюА Ольги Недавньої Б Івана Нечуя-ЛевицькогоВ Наталени Королевої Г старокиївських переказів

33. Засобом міжфразового зв’язку четвертого та п’ятого речень тексту (рядок 2) єА сполучник Б займенникВ синоніми Г лексичний повтор

34. У тексті немає мікротемиА заснування Києва Б болотисті місцини в КиєвіВ зникнення річки Почайни Г добрі віщування Либеді

35. Стиль тексту –А науковий Б розмовнийВ конфесійний Г публіцистичний

36. Жанр тексту –А легенда Б оповіданняВ новела Г стаття




40

Частина 2

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРАЗавдання 37—56 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Ви-беріть правильний варіант відповіді і позначте його в бланку А згідно з інструкцією. Не робіть інших позначок, бо комп’ютерна програма реєструватиме їх як помилки!

37. Рядки «Ой щоб слава не пропала / Поміж козаками» є вА соціально-побутовій пісніБ історичній пісніВ календарно-обрядовій пісніГ народній баладіД думі

38. Затемнення сонця спостерігають персонажі творуА «Слово про похід Ігорів»Б «Чорна рада»В «Мойсей»Г «Україна в огні»Д «Момент»

39. «Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд», — сказав Микола Костомаров проА Пантелеймона Куліша Б Михайла КоцюбинськогоВ Тараса Шевченка Г Григорія СковородуД Івана Франка

40. «Сама заробляє собі на прожиття; вірно чекає хлопця, якого кохає; маєприродний розум, кмітливість; готова до самопожертви заради матері» — цехарактеристикаА Лесі ( «Чорна рада»)Б Мелашки («Кайдашева сім’я»)В Килини («Лісова пісня»)Г Галі («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)Д Наталки («Наталка Полтавка»)

41. «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичайне, і ніжне, і розумне», — пише автор у передмові до свого творуА «Маруся» Б «Наталка Полтавка»В «Кайдашева сім’я» Г «Земля»Д «Тіні забутих предків»

42. «…хоч люди сміються над ним, бо їм здається, що вони не такі чудаки…, а коли гарненько приди-витися, то й сміятись нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!» — писав автор про свого герояА возного Тетерваковського («Наталка Полтавка»)Б Череваня («Чорна рада»)В Максима Гримача («Максим Гримач»)Г Мину Мазайла («Мина Мазайло»)Д Мартина Борулю («Мартин Боруля»)

43. «Польовою царівною» названоА Лесю Череванівну («Чорна рада»)Б Мотрю Довбиш («Кайдашева сім’я»)В Галю Ґудзь («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)Г Мавку («Лісова пісня»)Д Марічку Гутенюк («Тіні забутих предків»)


№ 9(1)/2011


41

44. Актором української професійної театральної трупи Михайла Старицького бувА Іван КотляревськийБ Іван Нечуй-ЛевицькийВ Тарас ШевченкоГ Іван Карпенко-КарийД Григорій Квітка-Основ’яненко

45. «Основною темою я зробив смерть пророка, непризнаного своїм народом», — так автор визначив тему свого творуА «Гайдамаки»Б «Мойсей»В «Чорна рада»Г «Максим Гримач»Д «Камінний хрест»

46. Ідея служіння митця народові є провідною у творіА «Бджола та Шершень»Б «Сон» («У всякого своя доля…»)В «Земля»Г «Intermezzo»Д «Чорна рада»

47. Красу весняної ночі відтворено у віршіА «Українське альфреско»Б «Ви знаєте, як липа шелестить...»В «Балада про соняшник»Г «Лебеді материнства»Д «Пісня про рушник»

48. «Всім серцем любіть Україну свою», — закликав читачівА Павло ТичинаБ Володимир СосюраВ Андрій МалишкоГ Б.-І. АнтоничД Євген Маланюк

49. У творі «Я (Романтика)» центральною є темаА захисту БатьківщиниБ національного відродженняВ любові до матеріГ трагічного коханняД роздвоєності особистості

50. Пісня «Ой, піду я до роду гуляти» є композиційним обрамленням творуА «Кайдашева сім’я»Б «Україна в огні»В «Наталка Полтавка»Г «Камінний хрест»Д «Три зозулі з поклоном»

51. «За тобою завше будуть мандрувати / Очі материнські і білява хата», — каже синові лірична героїня творуА Павла ТичиниБ Володимира СосюриВ Олександра ДовженкаГ Євгена МаланюкаД Василя Симоненка




42

52. «Переплелись, як мамине шиття, / Мої сумні і радісні дороги», — каже ліричний герой творуА Ліни КостенкоБ Василя СимоненкаВ Андрія МалишкаГ Миколи ВороногоД Володимира Сосюри

53. «…сміливі завжди мають щастя» — так завершується твірА «Чорна рада»Б «Три зозулі з поклоном»В «Тигролови»Г «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»Д «Місто»

54. До письменників-«шістдесятників» належатьА Олександр Довженко, Андрій МалишкоБ Євген Маланюк, Іван БагрянийВ Іван Драч, Василь СимоненкоГ Юрій Яновський, Микола КулішД Максим Рильський, Павло Тичина

55. В уривку«Під Берестечком бився ти сміливо.Під Зборовом також і над Пилявоюсвоє ім’я ти не покрив неславою.І тільки у домашньому боюсміливість раптом втратив ти свою»схарактеризованоА Івана Іскру Б Леська ЧеркесаВ Богдана Хмельницького Г Гордія ЧураяД Грицька Бобренка

56. «живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті».Така казкова картина є тлом поезії А «О земле втрачена, явися…»Б «Балада про соняшник»В «Українське альфреско»Г «Лебеді материнства»Д «Молюсь і вірю…»

57. Установіть відповідність між назвами творів і цитатами з них.1 «Сон» («У всякого своя доля…»)2 «Кавказ»3 «До Основ’яненка»4 «І мертвим, і живим…»

А «Од молдованина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!»Б «А братія мовчить собі, Витріщивши очі!»В «Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь…»Г «Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине!»Д «…не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять…»

А Б В Г Д1234


№ 9(1)/2011


43

58. Установіть відповідність між персонажем і його характеристикою.1 Той, що греблі рве 2 Водяник 3 Лісовик 4 Перелесник

А «Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш із ба-говинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голо-ві корона із скойок»

Б «Молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими ру-хами; одежа на ньому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами»

В «Гарний хлопець у червоній одежі, з червоня стим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима»

Г «Малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у бру-натному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці»

Д «Старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському до-вге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки»

59. Установіть відповідність між військовим загоном і його очільником.1 «Загоном Добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував»

2 «Купу кінного козацтва головного отамана Си-мона Петлюри вів»

3 «З-за ліска вискочили вершники з чорним прапором, розгорнулися, пропустивши наперед тачанки, «до зброї! по конях! кулемети! махновці!» Їх вів

4 «І тоді за дощем з’явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону інтерна-ціонального полку», яким командував

А Половець АндрійБ Половець ОверкоВ Половець ПанасГ Половець ІванД Половець Сашко

60. Установіть відповідність між письменником і цитатою з його твору.1 Микола Хвильовий2 Олександр Довженко3 Остап Вишня 4 Микола Куліш

А «Життя моє не дуже добре, трудне і невеселе. Проте до всього привикають люде, привик і я терпіти помаленьку… пишу одну по-вість про діда, батька, матір і про все, одне слово, сосницьке жит-тя, ще коли я був маленьким…»

Б «Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генера-цію Ялового відповідаю перш за все я…»

В «Вибравши для комедії «Мина Мазайло» тему — міщанство й украї-нізація, я, в першу чергу, звернув увагу на криштально витриману іде-ологічну установку п’єси, зважував кожну дію, вивіряв кожне слово»

Г «Були на полюванні. Не вбили і не застрелили нічого. Для мене це — типове явище. Коли я приходжу, як завжди, додому «попом», без нічого, — всі спокійні»

Д «Я боровся за демократію — це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад; моя любов до рідного народу, занепокоєння кри-зовим станом української культури кваліфікувалися як націоналізм; моє неприйняття практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, бері-ївщина, визнали як особливо злісний наклеп»

Частина 3

ВЛАСНЕ ВИСЛОВЛЕННЯПідтримайте або спростуйте думку: «Зміни – найцікавіше в житті».Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, які найкраще підтвердять Ваші

міркування. Проілюструйте Ваші думки посиланнями на приклади з художньої літератури (зазначте назву твору, укажіть проблему, порушену письменником, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.

А Б В Г Д1234

А Б В Г Д1234

А Б В Г Д1234


абітурієнт Готуємося до ДПА-2012

44

Тематична контрольна робота № 1 з української мови

ФОНЕТИКА ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

I рівень Поставте знак + біля рядка, що відповідає твердженню.

1. Усі слова рядка мають спільний перший звукА янголя, юнак, їдальняБ біолог, базар, бур’янВ левада, людина, лікотьГ збитки, зоря, збіркаД яструб, їжак, ідея

2. Усі слова двоскладові в рядкуА Ялта, бриль, гречка Б кухня, гучний, грейдерВ графік, бронза, граціяГ спека, жонглер, вість Д м’ята, рима, надія

3. Однакова кількість звуків та букв у всіх словах рядкаА в’язень, знання, чіткістьБ приязнь, щирість, уявленняВ дзвін, віра, кваліфікаціяГ щастя, рояль, ієрархіяД прання, ясність, доля

II рівень Завдання 4–6 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФ-РОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і впишіть її в таблицю.

4.Усі приголосні в слові Приклади1 глухі2 м’які (пом’якшені) 3 дзвінкі4 тверді

А сіль, сіріють, віттяБ текст, шишка, кісткаВ кава, окрошка, чашка Г пляма, вазон, пушкаД зрада, зоря, лазня

1234

5.Перший склад в обох словах рядка Приклади1 прикритий, відкритий2 неприкритий, відкритий3 прикритий, закритий4 неприкритий, закритий

А полиття, ЯрилоБ Ілля, ікра В булка, дев’ятьГ ємність, айстра Д імла, олтар

1234

6.Наголос падає Приклади1 на перший склад2 на другий склад3 на третій склад4 вільний

А громадянствоБ байдужеВ упоперекГ спрокволуД інформаційний

1234

№ 9(1)/2011

абітурієнтГотуємося до ДПА-2012

45

III рівень 7. Затранскрибуйте слова.

Політика [____________] велетень [____________]Відзвук [____________] щавель [____________]Подушка [____________] прикордонник [____________]Порушення [____________] дзвеніти [____________]

8. Поділіть слова на склади.Відмінок затишок художникПрикраса прообраз настилНадбання верхівка ягідка

9. Підкресліть наголошений склад.Складоподіл, визнання, топкий, ґрунтовий, чепурний, нести, спізнений

IV рівень Виконайте завдання.

10. Виконайте фонетичний розбір слова. Згинається — ____________________________ (запишіть слово, поділивши його на склади,

укажіть їхню кількість). Упишіть букви, звуки й характеристику кожного зі звуків цього слова (пригол./гол., для пригол. –

дзв./глух., тв./м’як., подовж.; для гол. – нагол./ненагол.).___ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ___________________________ [ ] ___________________, ________________________

11. Запишіть 5 слів, що починалися б з одного звуку, позначеного різними буквами. Затранскрибуйте ці слова.1)______________[_________________]2) ______________[_________________]3) ______________[_________________]4)______________[_________________]5) ______________[_________________]


абітурієнт Готуємося до ДПА-2012

46

Тематична контрольна робота № 1 з української літератури

ФОЛЬКЛОР. ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

I рівень Завдання 1—3 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФ-РОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і впишіть її в таблицю.

1.Пісні Приклади

1 календарно-обрядові2 родинно-обрядові3 соціально-побутові4 родинно-побутові

А козацькі, чумацькі, кріпацькіБ колядки, веснянки, обжинковіВ весільні, голосінняГ жартівливі, про кохання, про родинне життя Д коломийки, балади, пісні-хроніки

1234

2.Твори давньої

української літератури Зміст

1 «Повість минулих літ»2 «Оповідь про заснування Києва»

3 «Оповідь про напад хозарів»

4 «Оповідь про помсту княгині Ольги деревлянам»

А містить початкові відомості про те, яким був суспільний устрій наших предків, подає імена легендарних засновників Києва, змальовує дику місцевість, багату на дичину

Б подає докладні відомості «звідки ішла земля Руська», про територію, заселену слов’янськими племенами, героїчне минуле Київської держави з 852 р. по 1110 р.

В докладно, в особах, подаються відомості про стосунки наших предків із войовничими племенами, що їх оточували

Г змальовується невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців

Д характеризується діяльність київської княгині, описується знищення столиці древлянської землі Іскоростеня

1234

3. Жанр Назва твору

1 дума2 балада3 історична пісня4 обрядова пісня

А «Чи не той то хміль»Б «Про Бондарівну»В «Вийшли в поле косарі»Г «Маруся Богуславка»Д «Котик-воркотик»

1234

II рівень Виконайте завдання.

4. Допишіть речення. 1) Форма побутування фольклору — . 2) «Золоте слово» (у «Слові про похід Ігорів») промовив . 3) Епічні та ліро-епічні твори, у яких розповідається про справжні події та історичних осіб, розкри-

вається ідейно-емоційне ставлення народу до них, називаються .

№ 9(1)/2011

абітурієнтГотуємося до ДПА-2012

47

5. Дайте стислу відповідь на питання. 1) Під акомпанемент яких музичних інструментів виконували думи? 2) У якій формі написані твори збірки «Сад божественних пісень»? 3) Хто є автором пісні «Засвіт встали козаченьки»? 6. Назвіть характерні ознаки фольклору.

III рівень 7. Що є своєрідною особливістю балад? (Проілюструйте відповідь прикладом)

8. Доведіть, що «Слово про похід Ігорів» — це не літопис, а художній твір.

9. Запишіть декілька виразів із Нового Заповіту, що розкривають принципи християнської моралі. Роз-тлумачте один із них.

IV рівень 10. Напишіть твір-мініатюру як відповідь на питання «Яким було б життя без пісні?»


48 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА

Українська мова1. А; 2. Б; 3. Б4. 1Б, 2А, 3Д, 4В5. 1А, 2Б, 3В, 4Д6. 1Г, 2В, 3А, 4Б7. [поул´íтиека], [вéлеитеин´] [в’íдзвук] [шчавéл´] [пóдушка] [приекордóн:иек] [поуру́шеин´:а] [дзвеин´íтие]8. ві-дмі-нок за-ти-шок ху-до-жник при-кра-са про-о-браз на-стил на-дба-ння вер-хів-ка я-гід-ка9. Складоподіл, визнання, топкий, ґрунтовий, че-

пурний, нести, спізнений10. Згинається – зги-на-є-ться, 4 складиЗ [з] пригол., дзв., тв.Г [г] пригол., дзв., тв.И [ие] гол., ненагол.Н [н] пригол., сон., тв.А [á] гол., нагол.Є [й] пригол., дзв., м’як. [еи] гол., ненагол.ТЬС [ц´:] пригол., глух., м’як., подовж.Я [а] гол., ненагол. 10 букв, 9 звуків11. йод [йод], ялинка [йали́нка], їжа [йíжа], юрта

[йу́рта], єнот [йеинóт]

Відповіді на тематичні контрольні роботи № 1 з української мови і літературиУкраїнська література1. 1Б, 2В, 3А, 4Г2. 1Б, 2А, 3В, 4Д3. 1Г, 2Б, 3А, 4В4. 1) усна; 2) князю Святославу; 3) історичні пісні.5. 1) кобзи, бандури або ліри; 2) веснянки; 3) Мару-

ся Чурай.6. Усна форма творення і побутування, варіантність,

анонімність, колективність, постійні форми, традицій-ність виконання, твори складаються на основі народної мови.

7. Дія балад часто закінчується трагічно, іноді фан-тастичною розв’язкою. Так, наприклад, балада «Про Бондарівну» розповідає про просту дівчину, яка, за-хищаючись від домагань пихатого пана Каньовського, наприкінці балади гине.

8. Літопис – вид історико-мемуарної прози, що яв-ляє собою розташовані в хронологічному порядку за-мітки і докладні оповідання про історичні події. Про те, що «Слово…» є художнім твором (сучасні дослідники вважають його поемою), свідчать поетичність метафор і порівнянь, ритмічна будова значної частини тексту, багата символіка, наявність ліричних відступів.

9. Любіть ближніх своїх, як самих себе; Любіть во-рогів своїх; Не судіть своїх ближніх.

10. Дерево з плоду свого пізнаєтьсяЦінність плодового дерева визначається тим урожа-

єм, який із нього збирають. На мою думку, так і в житті: будь-яку справу чи подію можна об’єктивно оцінити не за емоційними враженнями чи загальними факторами, а лише тоді, коли буде видно результат. Так і людину варто оцінювати не по тому, що вона говорить чи як ви-глядає, а за її вчинками.

Готуємося до ДПА-2011

«ТІМО-абітурієнт. Українська мова

і література»

Передплатний індекс 49004

Адреса для листування:

Видавництво «ФАКТ» 61166, Харків, вул. Бакуліна, 11, оф. 4-28

Тел./факс: (057) 760-47-16, 756-43-75 Е-mail: [email protected]

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР

С. В. Ломакович, доктор філологічних наук, професор

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

О. В. Ковалевський, випусковий редакторЛ. М. Гудзинська

РЕДАКЦІЙНА РАДА:

В. Є. Гудзинський, керівник проекту «ТІМО»С. А. Раков, доктор педагогічних наук, професор,

головний редактор журналу «Вісник. Тестування і моніторинг в освіті» («Вісник ТІМО»)

І. О. Радченко, учитель-методист української мови і літературиВ. М. Терещенко, кандидат філологічних наук, доцентК. В. Озеряна, учитель-методист української мови і літератури

ЗАСНОВНИК

ТОВ «Факт»

Documents

ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ 9(1)/2011 жовтеньtimo.com.ua/journals/downloads/42343a440_43c43e432430_1_2012… · Д країна, майдан, лялечка . абітурієнт