Підсумковий звіт - UNDP … · Підсумковий звіт містить звітні матеріали, передбачені у пп. 6 і 7 контракту

The consulting company of DIW Berlin

Підсумковий звіт

Червень 2014 р.

Проект

«Розбудова спроможності для низьковуглецевого

зростання в Україні»

Низьковуглецеве зростання в Україні Підсумковий звіт

ii

DIW ECON GmbH

д-р Ларс Хандріх

Моренштрассе, 58

10117 Берлін

Німеччина

Тел.:+49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de

DIW ECON GmbH

Dr. Ferdinand Pavel

Mohrenstraße 58

mailto:[email protected]

http://www.diw-econ.de/


iii

Зміст

Резюме для керівництва ..................................................................................................... 1

Робоче резюме .................................................................................................................... 3

1. Галузевий економічний аналіз ..................................................................................... 7

1.1 Вступ і стислий виклад основних результатів ....................................................... 7

1.2 Підхід до проведення порівняльного аналізу ........................................................ 8

1.3 Порівняльний аналіз металургійної промисловості .............................................. 11

1.3.1 База даних ......................................................................................................11

1.3.2 Металургійна промисловість у вибраних країнах ...........................................13

1.3.3 Порівняльний аналіз за ефективністю ...........................................................15

1.3.4 Коригування з урахуванням структурних характеристик ...................................17

1.3.5 Висновок і значення для металургійної промисловості України ..................21

1.4 Порівняльний аналіз галузі виробництва неметалевої продукції ......................... 23

1.4.1 База даних ......................................................................................................23

1.4.2 Мінеральна промисловість у вибраних країнах ..............................................24



1.4.5 Висновок і значення для мінеральної промисловості України ......................31

1.5 Порівняльний аналіз хімічної промисловості ........................................................ 31

1.5.1 База даних ......................................................................................................31

1.5.2 Хімічна промисловість у вибраних країнах .....................................................32



1.5.5 Висновок і значення для хімічної промисловості України ............................40

1.6 Висновок ................................................................................................................ 40

2. Короткі аналітичні доповіді за підсумками економічного аналізу політичних варіантів

на підтримку низьковуглецевої політики .....................................................................41

2.1 До стратегії низьковуглецевого зростання України ............................................. 41

2.2 Оцінка інноваційного потенціалу України ............................................................ 42

2.3 Політичні варіанти НВР у промисловості ............................................................. 44

2.3.1 Вступ ...............................................................................................................44

2.3.2 Поточний стан справ і запланована політика у промисловості ...................44

2.3.3 Потенціал скорочення викидів у промисловості: оцінки з літератури ..........49

2.3.4 Що уряд може зробити для низьковуглецевого розвитку? ...........................49


iv

3. Оцінка впливу визначених політик і заходів та розроблення ЗХД-сценаріїв на період

до 2020 р. та 2050 р. ....................................................................................................51

3.1 Як оцінювати потенціал визначених політик для низьковуглецевого

економічного зростання в Україні .......................................................................... 51

3.2 Опис моделі ........................................................................................................... 52

3.2.1 Основні компоненти .......................................................................................52

3.2.2 Технологія виробництва ................................................................................53

3.2.3 Сектор енергетики ..........................................................................................55

3.2.4 Сектор теплопостачання ...............................................................................57

3.2.5 Податки та субсидії ........................................................................................58

3.2.6 Викиди ПГ .......................................................................................................59

3.2.7 Решта світу .....................................................................................................59

3.2.8 Поведінкова структура і рівновага ..................................................................60

3.2.9 Динамічні елементи .......................................................................................61

3.2.10 Закриття моделі .............................................................................................62

3.2.11 База даних ......................................................................................................63

3.3 Аналіз сценаріїв .................................................................................................... 69

3.3.1 Сценарій за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарій) ..............................69

3.3.2 Результати сценарію за звичайним ходом діяльності ..................................81

3.3.3 Сценарій з інвестиціями в енергоефективність (ІЕЕ-сценарій) ...................85

3.3.4 Результати сценарію з інвестиціями в енергоефективність (ІЕЕ-сценарію)

90

4. Короткострокові, спеціалізовані послуги експертів та консультування

відповідальних осіб і зацікавлених сторін із поточних пунктів політичного порядку

денного .........................................................................................................................96

4.1 Вступ ...................................................................................................................... 96

4.2 Проблема ............................................................................................................... 97

4.3 Аналіз .................................................................................................................... 98

4.3.1 Очікувані річні рівні зростання ВВП до 2020 р. ..............................................98

4.3.2 Інтенсивність викидів ПГ на одиницю ВВП до 2020 р. ....................................99

4.3.3 Очікувані обсяги викидів ПГ у країні: нові відкориговані розрахунки .......... 100

4.3.4 Витрати на виконання Дохійської поправки 2012 р. ..................................... 100

4.4 Висновки .............................................................................................................. 101

5. Переглянута концепція плану низьковуглецевого розвитку України: від стабілізації

до сталого економічного зростання .......................................................................... 102


v

6. Підсумки економічної оцінки вітчизняної СТВ та можливостей зв’язування СТВ

України з системами інших країн колишнього СРСР ............................................... 104

Література ......................................................................................................................... 106

Додаток A .......................................................................................................................... 113

Додаток B-1 ....................................................................................................................... 116

Додаток B-2 ....................................................................................................................... 129

Додаток C-1 Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток

Додаток C-2 До стратегії низьковуглецевого зростання України

Додаток C-3 Оцінка інноваційного потенціалу України

Додаток C-4 Дохійська поправка 2012 р. до Кіотського протоколу: наслідки та

рекомендації для України

Додаток C-5 Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток

Додаток C-6 На шляху до ратифікації Україною Дохійської поправки 2012 р. до

Кіотського протоколу: переглянуті прогнози обсягів викидів ПГ у країні

Додаток C-7 МЗВ та зв’язування потенційної СТВ України з іншими системами

Додаток C-8 Від стабілізації до сталого економічного зростання


vi

Перелік рисунків

Рис. 1. Рівні технічної ефективності металургійної промисловості у вибраних країнах

(2007 р.) ...............................................................................................................................16

Рис. 2. Структурні характеристики металургійної промисловості у вибраних країнах (2007

р.) .........................................................................................................................................19

Рис. 3. Рівні технічної ефективності, відкориговані з урахуванням структурних

характеристик .....................................................................................................................21

Рис. 4. Загальні рівні ефективності (технічний вимір) мінеральної промисловості у

вибраних країнах (2007 р.) .................................................................................................26

Рис. 5. Структурні характеристики мінеральної промисловості різних країн (2007 р.) ....29

Рис. 6. Рівні технічної ефективності хімічної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)

.............................................................................................................................................34

Рис. 7. Структурні характеристики хімічної промисловості вибраних країн (2007 р.) .....37

Рис. 8. Рівні технічної ефективності, відкориговані з урахуванням структурних

характеристик .....................................................................................................................39

Рис. 9. Викиди ПГ в українській промисловості млн. т СО2-екв. ......................................45

Рис. 10. Прямі викиди ПГ та потреба промислових підприємств у енергоресурсах, за

прогнозами різних міністерств. Щорічні очікувані зміни за 2010-2017 рр. (%). ................48

Рис. 11. Схематичне представлення багаторівневої виробничої ПЕЗ-функції ..............55

Рис. 12. Схематичне представлення виробничої ПЕЗ-функції для сектора

електроенергетики ..............................................................................................................57

Рис. 13. Валова додана вартість по основних секторах економіки України (2011 р.) .....64

Рис. 14. Інтенсивність викидів ПГ в Україні та Європі (ОЕСР) (1990-2010 р.) .................72

Рис. 15. Первинна енергоємність обсягу виробництва по секторах за ЗХД-сценарієм

(ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.) ..........................................................................73

Рис. 16. Електроенергоефективність обсягу виробництва по секторах за ЗХД-сценарієм

(ГВт-год/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.) .....................................................................75

Рис. 17. Установлена потужність генерації за ЗХД-сценарієм .........................................77

Рис. 18. Паливний баланс виробленої електроенергії (у відсотках від загальної генерації,

ЗХД-сценарій) .....................................................................................................................78

Рис. 19. Паливний баланс виробленої теплової енергії (у відсотках від загальної

генерації, ЗХД-сценарій) ....................................................................................................79

Рис. 20. Припущена динаміка ціни на імпортний природний газ (у реальному виразі, дол.

за 1000 м3) ..........................................................................................................................80

Рис. 21. Реальні темпи зростання ВВП у ЗХД-сценарії ....................................................81


vii

Рис. 22. Зростання валової доданої вартості по секторах згідно з ЗХД-сценарієм ........82

Рис. 23. Структура валової доданої вартості за ЗХД-сценарієм ......................................82

Рис. 24. Інтенсивність викидів ПГ на одиницю ВВП за ЗХД-сценарієм (тис. т СО2-екв на

млрд. грн. у цінах 2011 р.) ..................................................................................................83

Рис. 25. Викиди ПГ за ЗХД-сценарієм (тис. т СО2-екв) ....................................................84

Рис. 26. Первинна енергоємність виробництва в обробній промисловості за ІЕЕ-

сценарієм (ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.) .........................................................88

Рис. 27. Первинна енергоємність виробництва у секторі транспорту за ІЕЕ-сценарієм

(ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.) ..........................................................................88

Рис. 28: Первинна енергоємність виробництва у секторі теплопостачання за ІЕЕ-

сценарієм (ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.) .........................................................89

Рис. 29. Структура потрібних інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності

(загальна чиста приведена вартість, млрд. грн. 2011 р.) .................................................90

Рис. 30. Динаміка ключових показників (ІЕЕ відносно ЗХД-сценарію по кожному року) .91

Рис. 31. Структура загального впливу на ВВП за ІЕЕ-сценарієм у 2050 р. (у % відносно

базового рівня 2011 г.) .......................................................................................................92

Рис. 32. Структура загального впливу на обсяг викидів за ІЕЕ-сценарієм у 2050 р. (у %

відносно базового рівня 2011 г.) ........................................................................................92

Рис. 33. Вплив ІЕЕ-сценарію на ВДВ різних секторів (різниця у ВВП між ІЕЕ та ЗХД у 2050

р. відносно рівня 2011 р., %) ..............................................................................................93

Рис. 34. Рентабельність секторів економіки за ІЕЕ-сценарієм (чиста приведена вартість

додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм) ...........................................................94

Рис. 35. Рентабельність основних галузей обробної промисловості за частковим ІЕЕ-

сценарієм – лише з заходами в обробній промисловості (чиста приведена вартість

додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм) ...........................................................95

Рис. 36. Обсяг викидів ПГ в Україні та наявні ОУК на ПЗ2 згідно з Дохійською поправкою

.............................................................................................................................................96

Рис. 37. Наявні ОУК на ПЗ2 (Дохійська поправка) та розрахунковий обсяг викидів ПГ в

Україні .................................................................................................................................98

Рис. 38. Очікувані річні рівні ВВП до 2020 р.: прогноз 2011 р. та прогноз 2013 р. ...........99

Рис. 39. Обсяги скорочення викидів, потрібні для виконання вимог Дохійської поправки

........................................................................................................................................... 100


viii

Перелік таблиць

Табл. 1. Порівняння основних фондів та обсягу викидів у різних країнах, металургійна

промисловість (2007 р.) ......................................................................................................13

Табл. 2. Порівняння основних фондів та інтенсивності викидів по країнах, мінеральна

промисловість, 2007 р. .......................................................................................................24

Табл. 3. Порівняння хімічної промисловості різних країн, 2007 р. ...................................33

Табл. 4. Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017

р., вибрані цифри ................................................................................................................46

Табл. 5. Потреба в енергоресурсах у промисловості – офіційний прогноз .....................47

Табл. 6. Оцінки NERA щодо обсягів викидів ПГ у промисловості, щорічні зміни у % ......49

Табл. 7. Використання енергії та обсяг викидів ПГ по видах діяльності ..........................66

Табл. 8. Зростання ВВП у 2012-2019 рр. ...........................................................................70

Табл. 9. Обсяги скорочення викидів ПГ та прирісні інвестиції по видах діяльності в Україні

.............................................................................................................................................87


ix

Перелік скорочень

ОУК Одиниця установленої кількості

ЗХД-сценарій Сценарій за звичайним ходом діяльності

ССТЗ Сукупний середньорічний темп зростання

ПЗ1 Перший період дії зобов’язань (за Кіотським протоколом)

ПЗ2 Другий період дії зобов’язань (за Кіотським протоколом)

ЕЕ Енергоефективність

ІЕЕ-сценарій Сценарій з інвестиціями в енергоефективність

СТВ Система торгівлі квотами на викиди

КРС Колишній Радянський Союз

ВВП Валовий внутрішній продукт

ПГ Парниковий газ

НВР Низьковуглецевий розвиток

LULUCF Землекористування, зміни у землекористуванні та лісове

господарство

ГВС Граничні витрати на скорочення викидів

КЗОСВ Кількісне зобов’язання з обмеження або скорочення викидів

грн. Українська гривня

ПРООН Програма розвитку ООН

РКЗК ООН Рамкова конвенція ООН про зміну клімату

1


Резюме для керівництва

Цей підсумковий звіт, підготовлений консультантами з DIW ECON у рамках проекту

«Розбудова спроможності для низьковуглецевого зростання України». Даний проект, який

доручила впровадити Програма розвитку ООН (ПРООН), підтриманий міжнародною

ініціативою з питань зміни клімату, висунутою Федеральним міністерством навколишнього

середовища, охорони природи та безпеки реакторів Німеччини, виконувався у рамках

надання послуг Урядові України. Він містить результати економічного аналізу

низьковуглецевої траєкторії економічного зростання України.

Зокрема, у звіті підсумовано результати роботи консультантів щодо побудови

Обчислюваної моделі загальної рівноваги (ОМЗР) для економіки України, відповідної

аналітичної роботи та політичного моделювання і політичних консультацій. Проект

виконувався з червня 2012 р. по червень 2014 р.

Підсумковий звіт містить звітні матеріали, передбачені у пп. 6 і 7 контракту між ПРООН і

консультантами. Ці матеріали включають наступні результати:

1. Галузевий економічний аналіз – розробка конкретних моделей прогнозування

певних секторів української економіки (енергетики, теплопостачання тощо).

Глава 1 звіту містить підсумкову версію галузевого економічного аналізу української

промисловості. Аналіз охоплює найважливіші промислові сектори української економіки

– металургію, виробництво неметалевої мінеральної продукції та хімічну промисловість.

Події в секторі енергетики детально обговорюються у главі 3 звіту.

2. Короткі аналітичні доповіді за підсумками економічного аналізу політичних

варіантів на підтримку низьковуглецевої політики

Глава 2 містить три короткі аналітичні доповіді:

Стратегічний документ № 2 «До стратегії низьковуглецевого зростання України»;

Технічний документ № 1 «Оцінка інноваційного потенціалу України»;

«Політичні варіанти низьковуглецевого розвитку у промисловості» (попередня

версія представлена у главі 3 Третього звіту з проекту).

3. Оцінка впливу визначених політик і заходів на макроекономічному та

галузевому рівнях; розробка економічних ЗХД-сценаріїв розвитку України на

періоди до 2020 та 2050 р., включаючи – і не тільки – офіційні урядові прогнози

та стратегії розвитку.

2


Глава 3 містить опис обчислювального інструменту, який ми застосовуємо для аналізу

можливих варіантів низьковуглецевого розвитку, а також результати комплексного

сценарію за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарію) і додаткового сценарію з

інвестиціями в енергоефективність (ІЕЕ-сценарію) на період 2011-2050 рр. Ці

результати охоплюють основні макроекономічні та галузеві показники,

енергоспоживання і викиди ПГ.

Цей розділ також містить аналіз диференційованих (по сценаріях) шляхів динаміки

енергоефективності для ряду вибраних енергоємних галузей сільськогосподарського,

енергетичного і обробного секторів української економіки (погоджений як п. 7 додатку

до контракту № 1).

4. Короткострокові, спеціалізовані послуги експертів та консультування

відповідальних осіб і зацікавлених сторін із поточних пунктів політичного

порядку денного.

У Главі 4 обговорюються наслідки для України переговорів із питань зміни клімату,

проведених у м. Доха.

5. Концепція плану низьковуглецевого розвитку України, в якій сформовано

бачення нового шляху розвитку країни на період до 2020 та 2050 р.

Глава 5 містить робоче резюме Стратегічного документа № 6 «Від стабілізації до

сталого економічного зростання» (див. Додаток С-1), де розроблено план економічного

розвитку України.

6. Підсумки економічної оцінки пропонованої вітчизняної системи торгівлі

квотами на викиди та можливостей зв’язування СТВ України з системами

інших країн колишнього СРСР, зокрема Казахстану.

У Главі 6 обговорюється питання вимірювання, звітності та верифікації на випадок

майбутнього зв’язування можливої української СТВ з іншими системами.

3


Робоче резюме

Це – підсумковий звіт, підготовлений консультантами з DIW ECON у рамках поточного

проекту з розробки стратегії низьковуглецевого зростання України. Даний проект, який

доручила впровадити Програма розвитку ООН, фінансується за міжнародною ініціативою

з питань зміни клімату, висунутою Федеральним міністерством навколишнього

середовища, охорони природи та безпеки реакторів Німеччини. Проект спільно виконують

DIW econ та Thompson Reuters. Одержувачами консультаційних послуг є Державне

агентство екологічних інвестицій України (ДАЕІ) та Уряд України.

Мета проекту – зміцнення інституційної спроможності України щодо розроблення і

реалізації довгострокових політичних напрямів і заходів, спрямованих на скорочення

викидів парникових газів та підвищення рівня абсорбції поглиначами. Зокрема, проект

надасть Урядові України підтримку в розробленні низьковуглецевої стратегії

довгострокового економічного розвитку. З цією метою проект зосередив зусилля на

наступних напрямах роботи:

розробка нового покоління моделей ПГ і комплексних прогнозів викидів ПГ;

підготовка концепції стратегії низьковуглецевого зростання України на періоди до

2020 та 2050 рр.;

підготовка сприятливого середовища для запровадження в Україні внутрішньої

схеми торгівлі викидами;

покращення вимірювання викидів парникових газів, звітності щодо них і відповідної

верифікації;

зміцнення інституційної спроможності для реалізації в Україні політики щодо зміни

клімату.

У підсумковому звіті, підготовленому DIW econ, підсумована робота, проведена для

досягнення цих цілей.

Глава 1 містить підсумкову версію галузевого аналізу української промисловості. Ми

застосовуємо метод міжнародного порівняльного аналізу на основі ефективності. У

результаті визначається технологічний еталон, що дозволяє кількісно визначити потенціал

скорочення викидів парникових газів у кожній галузі. У металургійній промисловості, за

нашою оцінкою, потенціал скорочення викидів ПГ становить до 30 відсотків, якщо

врахувати специфічну структуру виробництва цієї галузі в Україні. В абсолютних цифрах це

відповідає потенціалу скорочення викидів ПГ у розмірі до 27 млн. т СО2-екв на рік. У галузі

4


виробництва неметалевої продукції повна реалізація потенціалу скорочення забезпечить

зменшення викидів на 11 млн. т СО2-екв на рік. У хімічній промисловості наш аналіз

показує, що вона має потенціал скорочення викидів у розмірі мінімум 1 млн. т СО2-екв на

рік завдяки технічному вдосконаленню. Аналіз також свідчить про додатковий потенціал

скорочення викидів ПГ завдяки коригуванню масштабів виробництва.

Глава 2 містить три документи, що були представлені у попередніх звітах.

У Стратегічному документі № 2 «До стратегії низьковуглецевого зростання України»

стверджується, що перспективна галузева політика, що веде до сталого розвитку,

передбачає модернізацію основних фондів у галузях промисловості, лібералізацію

енергетичного ринку, дерегулювання секторів теплопостачання і електроенергетики, а

також покращення збереження тепла у житлових будинках і впровадження податків на

паливо для приватного транспорту.

Технічний документ № 1 «Оцінка інноваційного потенціалу України: останні досягнення та

наслідки для низьковуглецевого розвитку» містить оцінку патентованих технологій в Україні

щодо стимулювання економічного зростання. Зроблено висновок, що збільшення ВВП

України набагато менше обумовлено дослідженнями та розробками, ніж в інших державах,

а це означає, що власна спроможність України рухатися траєкторією зростання на основі

технологічних інновацій на даний момент обмежена. Ми робимо висновок, що перехід

української економіки на шлях низьковуглецевого економічного зростання вимагатиме

спочатку масштабної передачі технології з інших країн. Це має супроводжуватися

зусиллями з розбудови власної наукової спроможності.

Документ «Політичні варіанти низьковуглецевого розвитку в промисловості» містить огляд

існуючих політичних пропозицій щодо майбутнього розвитку української промисловості.

Продемонстровано, що чинна політика в Україні не дуже скоординована і недостатньо

сильно основана на вивченні значного потенціалу енергозбереження, існуючого у

промисловості. Сформовано пакет політичних заходів з підвищення енергоефективності,

що включає фіскальні, фінансові, ринкові та інформаційні кроки, а також заходи, що мають

бути реалізовані урядом.

Глава 3 містить опис обчислювального інструменту, який ми застосовуємо для аналізу

можливих варіантів низьковуглецевого розвитку, також результати комплексного сценарію

за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарію) і додаткового сценарію з інвестиціями в

енергоефективність (ІЕЕ-сценарію) на період 2011-2050 рр. ЗХД-сценарій

5


характеризується середньорічним темпом зростання ВВП 4% і зменшенням інтенсивності

викидів ПГ в економіці. Остання мета досягається шляхом продовження реалізації заходів

з підвищення енергоефективності в промисловості, а також масштабних інвестицій у

модернізацію сектора енергетики. ЗХД-сценарій передбачає реалізацію чинної програми

підтримки МВФ у рамках зменшення субсидій на енергоносії та підвищення тарифів на

тепло і газ.

Сценарій з інвестиціями в енергоефективність (ІЕЕ-сценарій) передбачає вивчення

економічних ефектів від додаткових інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності

в промисловості, теплопостачанні та транспорті. Цей сценарій побудований на

результатах, наданих у рамках цього проекту компанією Thomson Reuters Point Carbon. Ці

результати демонструють перевагу інвестицій в підвищення енергоефективності у

промисловості порівняно з енергоефективністю у житловому секторі через багатші ефекти

зворотного зв’язку для загальної економіки.

У Главі 4 обговорюються наслідки для України переговорів щодо зміни клімату, проведених

у м. Доха. Представлений аналіз (завершений ще до виникнення політичної кризи в Україні)

показує, що завдання зі скорочення викидів, установлене Дохійською поправкою 2012 року

на другий період дії зобов’язань (2013-2020 рр.), досяжне за умови додаткових політичних

зусиль і економічно доречне для України.

У Главі 5 висвітлено питання про те, як лібералізація енергетичного ринку, зокрема

скасування субсидій, може стимулювати стале економічне зростання. Щоб розкрити

потенціал зростання, наявний в Україні, необхідні інвестиції в економічну диверсифікацію

та модернізацію основних фондів. Такі інвестиції в довгостроковій перспективі можуть

заохочуватися урядовими заходами, що зміцнюють права власності, протидіють корупції та

зменшують обмеження, поряд із установленням тарифів на енергію, які покривають її

собівартість. Оскільки ані економічна, ані політична ситуація не дозволяє чекати,

взаємодоповняльна політика державної підтримки швидкого ініціювання приватних

інвестицій у модернізацію основних фондів, інфраструктури та будівель дуже важлива для

підвищення енергоефективності та економічної диверсифікації. Оскільки державний

бюджет не в змозі забезпечити необхідні кошти, урядові необхідно мобілізувати

фінансування через міжнародних донорів, готових підтримати економічну реконструкцію та

зменшити обсяги викидів ПГ, що, між іншим, зменшить тиск, спричинений глобальним

потеплінням.

6


Наразі в Україні не вжито подальших кроків для запровадження СТВ. Замість цього реальна

політична дискусія зосереджується на введенні податку на СО2. Тому оцінка можливостей

зв’язування української СТВ з системами інших пострадянських країн має гіпотетичну

цінність. Матеріал, підготовлений DIW ECON та включений у Главу 6, охоплює основні

питання, що виникнуть, якщо в майбутньому СТВ буде розроблена і запроваджена. У ньому

висвітлено, головним чином, зв’язування систем, що дозволяє торгувати квотами на викиди

на рівні підприємств. Термін «зв’язування» означає повний прямий зв'язок існуючих систем

торгівлі квотами на викиди, який дозволяє вести необмежену двосторонню і

багатосторонню торгівлю.

7


1. Галузевий економічний аналіз

У цьому розділі подані підсумки детального галузевого аналізу потенціалу скорочення

викидів ПГ у металургійній промисловості, виробництві неметалевої мінеральної продукції

та хімічній промисловості України.

1.1 Вступ і стислий виклад основних результатів

Визначення потенціалу зеленого зростання в Україні вимагає проведення детального

аналізу на галузевому рівні. Це передбачає оцінку економічної обґрунтованості та

екологічної сталості різних видів промислової діяльності. Основна увага в аналізі приділена

металургійній промисловості, галузі виробництва неметалевої мінеральної продукції (тобто

виробництва клінкеру, вапна, скла і кальцинованої соди) та хімічній промисловості України.

Ми застосовуємо метод міжнародного порівняльного аналізу на основі концепції

економічної ефективності. Базу для порівняння показників промислової діяльності у різних

країнах формують наступні елементи:

високі рівні бажаних результатів (обсягів виробництва або доходів);

низькі рівні небажаних результатів (викидів парникових газів);

низькі рівні витрат (трудовитрат, капіталу, енергії).

Метод міжнародного порівняльного аналізу включає наступні кроки:

По-перше, ми порівнюємо різні види промислової діяльності по країнах на предмет

виявлення країн із найвищим рівнем ефективності (тобто з найбільшими валовими

обсягами виробництва та найнижчим рівнем викидів за певного обсягу витрат).

Потім ми аналізуємо, чи потрібно враховувати – і якою мірою – особливі характеристики

структури виробництва (наприклад, обсяг виробництва алюмінію в металургійній

промисловості) при порівнянні розрахункових показників ефективності.

По-третє, ми оцінюємо, чи визначаються рівні ефективності загальним рівнем

економічного розвитку країни (тобто чи є країна країною з високим, середнім або

низьким рівнем доходів) або конкретними нормативно-правовими умовами у галузі

енергетики.

За результатами цих трьох кроків ми визначаємо технологічний еталон найкращої

міжнародної практики. Шляхом порівняння з цим еталоном ми кількісно визначаємо

8


потенціал скорочення викидів парникових газів (ПГ) у кожній з трьох розглянутих галузей

промисловості України.

Аналіз дає наступні результати:

Металургійна промисловість

При порівнянні рівні ефективності по країнах необхідно враховувати структурні

характеристики (виробництво первинної сталі, алюмінію та феросплавів).

У металургійній промисловості України ми визначили істотний потенціал

скорочення викидів ПГ:

Якщо врахувати поточний рівень економічного розвитку України та

конкретні умови в секторі енергетики, то розрахунковий потенціал

скорочення викидів становить до 23 млн. т СО2-екв (що дорівнює 25

відсоткам обсягу викидів у металургійній промисловості у 2007 р.).

Без урахування рівня економічного розвитку України та конкретних умов у

секторі енергетики розрахунковий потенціал скорочення викидів становить

до 27 млн. т СО2-екв (що дорівнює 30 відсоткам обсягу викидів у

металургійній промисловості у 2007 р.).

Галузь виробництва неметалевої мінеральної продукції

Виявлено, що структурні характеристики не мають впливу при міжнародному

порівнянні рівнів ефективності.

Потенціал скорочення викидів у галузі виробництва неметалевої мінеральної

продукції становить, за оцінкою, до 11 млн. т СО2-екв. (або 47 відсотків обсягу

викидів у цій галузі за 2007 рік).

Хімічна промисловість

При порівнянні рівні ефективності по країнах необхідно враховувати структурні

характеристики (виробництво аміаку).

Потенціал скорочення викидів у хімічній промисловості становить, за оцінкою, до 1

млн. т СО2-екв. (або 5 відсотків обсягу викидів у цій галузі за 2007 рік).

Докладніше методика аналізу та його результати викладені нижче.

1.2 Підхід до проведення порівняльного аналізу

Основна мета методу порівняльного аналізу полягає у визначенні технологічних

можливостей даної галузі промисловості забезпечити якнайкраще поєднання економічно

9


обґрунтованих підходів та сталого розвитку. У якості еталону для порівняння пропонується

збалансоване поєднання таких факторів:

високі рівні бажаних результатів, таких як обсяги виробництва (в абсолютних числах)

або доходи (у грошових одиницях);

низькі рівні небажаних результатів, таких як викиди або забруднення;

низькі рівні витрат, таких як трудовитрати, споживання енергії або витрати

виробництва.

У рамках цього підходу увага зосереджується на технологіях, які наразі використовуються

в Україні, а теоретичні рішення і технології, які ще не впроваджені, не враховуються. Отже,

у якості контрольних орієнтирів розглядаються лише рішення, які є технологічно і

економічно обґрунтованими і доцільними.

У економічному вимірі поєднання високих (бажаних) результатів та низьких витрат (а також

небажаних результатів) вважається ефективним. У принципі, рівні ефективності можна

зіставити зі шкалою технологій, а також із рівнями цін (див. Вставку 1). Проте, на

практичному рівні таке порівняння сильно обмежується недостатністю даних та відповідної

інформації. Зокрема, порівняння різних установок або компаній у межах країни на мікрорівні

є достатньо складним і вимагає доступу до приватної й часто конфіденційної інформації.

Іншим варіантом є порівняльний аналіз різних країн за окремою галуззю промисловості. У

такому випадку недостатня кількість детальної інформації про компанії та навіть про

установки компенсується сукупною інформацією з різних країн, яка є набагато

доступнішою. Більше того, міжнародне порівняння дозволяє виявити найкращі зразки

міжнародної практики.

10


Вставка 1. Концепція економічної ефективності

Ефективність – економічна категорія, яка визначає оптимальне використання факторів

виробництва у виробничих процесах. У економічному вимірі ефективність оцінюється

як співвідношення між кількістю первинних факторів виробництва, таких як робоча сила,

капітал або енергія (надалі - витрати), та конкретної продукції, такої як сталь, хімічна

продукція або продукти харчування (надалі - результати), виробленої за рахунок цих

витрат. Ефективність зазвичай визначається як:

якомога нижчий обсяг витрат на виробництво певної кількості результатів

(ефективність витрат) або

якомога вищий рівень результатів, який може бути забезпечений за певного обсягу

витрат (ефективність результатів).

Сучасні підходи до вимірювання ефективності починають оцінювання з розкладання

загальної економічної ефективності на декілька складових, кожна з яких вимірюється

окремо:

Технічний вимір ефективності відображає здатність компанії отримувати

оптимальні співвідношення між обсягами витрат і результатів.

Ефективність у вимірі масштабу відображає здатність компанії забезпечувати

оптимальні співвідношення між обсягами витрат і результатів, оптимізуючи при

цьому всі компоненти ефекту масштабу.

Загальна ефективність відображає здатність компанії забезпечувати оптимальні

співвідношення між обсягами витрат і результатів, оптимізуючи при цьому всі

компоненти ефекту масштабу.

Ефективність у вимірі вартості є найбільш обмежуючим критерієм, який також

відображає здатність компанії поєднувати витрати й результати в оптимальних

пропорціях з урахуванням відповідних рівнів цін на них.

У нашому аналізі ефективність вимірюватиметься у технічному вимірі.

Щоб установити, які саме країни забезпечують найкраще поєднання витрат і результатів

(тобто, використовують найбільш ефективні технології), ми застосовуємо спеціальний

емпіричний метод оцінки – аналіз середовища функціонування (АСФ). Ця

загальновизнана методологія дозволяє оцінити ефективність за різними вимірами

(визначеними вище у Вставці 1) на основі широкого спектра різних показників витрат і

11


результатів. Для кожної країни розраховується частка елементів витрат, що

використовуються ефективно або, інакше кажучи, згідно з найкращою міжнародною

практикою. При цьому значення «1» відповідає повністю ефективній країні, тоді як усі

значення менше одиниці демонструють неефективне використання витрат.

На практиці, як правило, ці показники ефективності розраховуються у два етапи. На

першому етапі обчислюються рівні ефективності на основі кількості результатів, що

отримуються з певної сукупності витрат (див. вище). На другому етапі ці показники

ефективності зіставляються з рядом контекстних чинників, які могли б вплинути на

ефективність. Це, наприклад, рівень розвитку країни, ступінь забезпеченості ресурсами або

структура виробництва. Це дозволяє врахувати конкретні характеристики країни або виду

діяльності для пояснення відмінностей в ефективності між країнами, а також для

визначення потенціалу скорочення викидів у різних країнах.

1.3 Порівняльний аналіз металургійної промисловості

У цьому розділі наведено результати застосування методу міжнародного порівняльного

аналізу галузі виробництва основних металів та металевих виробів. У центрі уваги –

співвідношення між витратами на процес виробництва у різних країнах (робочою силою,

капіталом та енергією) та відповідними результатами щодо валового обсягу виробництва

та обсягу викидів парникових газів (ПГ). Для простоти викладення галузь виробництва

основних металів та металевих виробів у поданому нижче матеріалі називатиметься

«металургійною промисловістю».

1.3.1 База даних

Чотирма головними джерелами даних про металургійну промисловість різних країн є:

Всесвітня база ресурсів та результатів (ВБРР), яка формується консорціумом наукових

організацій за фінансової підтримки Європейського Союзу1;

Статистичний щорічник з питань сталі, який випускається Всесвітньою асоціацією

виробників сталі2;

Програма мінеральних ресурсів Служби геології, геодезії та картографії США (USGS)3;

1 http://www.wiod.org/ 2 http://www.worldsteel.org/ 3 Щорічник «Мінерали», http://minerals.usgs.gov/

http://www.wiod.org/

http://www.worldsteel.org/

12


Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН)4.

База даних ВБРР розбита по галузях на основі Міжнародної стандартної галузевої

класифікації (МСГК) Статистичного відділу ООН. У цьому стандарті дана галузь поділена

на власне «металургійну промисловість» та «металообробну промисловість».5 Ці підгалузі

включають виробництво чавуну та сталі (у первинних або вторинних формах),

благородних і кольорових металів, а також металеве лиття й виробництво готових

металевих виробів.6 База даних РКЗК ООН містить детальну інформацію про різні галузі

промисловості та види промислової продукції. У щорічнику «Мінерали» USGS та

Статистичному щорічнику Всесвітньої асоціації виробників сталі представлені дані

виключно щодо промислової продукції.

При виборі країн для проведення міжнародного порівняльного аналізу ми керувалися

метою охопити в першу чергу потенційних технологічних лідерів у даній галузі.

Сформована вибірка країн включає 16 держав-членів ЄС та 11 інших країн (див. табл. 1),

про які є наступна інформація:

обсяги викидів ПГ (у тис. т СО2-екв., джерело: ВБРР, 2012 р.)7;

використання енергії, пов’язане з викидами ПГ (у ТДж, джерело: ВБРР, 2012 р.)8;

валовий обсяг виробництва (у млн. дол. США, джерело: ВБРР, 2012 р.);

чисельність працюючих (у тис. осіб, джерело: ВБРР, 2012 р.);

реальні основні фонди (у млн. дол. США, джерело: ВБРР, 2012 р.);

ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) (у міжнародних

доларах США, джерело: ПСЕ, 2013 р.9);

загальний обсяг споживання первинної енергії на долар ВВП (енергоємність) (джерело:

EIA, 201310);

обсяги виробництва чавуну (у тис. мт, джерело: Всесвітня асоціація виробників сталі);

обсяги виробництва сталі у зливках (всього та за процесами виробництва, у тис. мт,

джерело: Всесвітня асоціація виробників сталі);

4 Національні кадастри за 2012 рік, http://unfccc.int/national_reports/annex_i_ghg_inventories/ 5 МСОК, переглянутий варіант 3.1, підрозділи 27 та 28.

http://unstats.un.org/unsd/cr/registry/regcst.asp?Cl=17. 6 Зазначимо, що аналіз не охоплює видобування металевих руд і виробництво коксу. 7 Для Казахстану та України – РКЗК ООН. 8 Для Казахстану та України – РКЗК ООН. 9 МВФ, база даних «Перспективи світової економіки» (ПСЕ), 2013 р.,

http://www.imf.org/external/ns/cs.aspx?id=28. 10 Служба енергетичної інформації США (ЕІА), міжнародна статистика з енергетики.

http://www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/iedindex3.cfm?tid=90&pid=44&aid=8

http://unfccc.int/national_reports/annex_i_ghg_inventories/

13


обсяги виробництва кольорових металів (алюмінію та феросплавів, у тис. мт, джерело:

Геолого-дослідницька програма природних ресурсів США).

Оскільки остання доступна інформація про всі країни датується 2007-м роком, то саме цей

рік буде використовуватися як базовий при проведенні аналізу.11 Україна включена до всіх

джерел, крім бази даних ВБРР. Тому відсутні дані про валовий обсяг виробництва,

чисельність працюючих і основні фонди були отримані з національних статистичних

джерел.

1.3.2 Металургійна промисловість у вибраних країнах

Табл. 1 дозволяє отримати перше враження про показники діяльності різних країн у

металургійній промисловості. У перших двох стовпчиках відображені питання сталості

(обсяг викидів на одиницю продукції), а у третьому та четвертому – економічної

обґрунтованості (обсяг результатів на вкладений капітал) виробничих процесів у різних

країнах. Для зручності порівняння три країни, що демонструють найкращі результати, в

кожному стовпчику виділені сірим кольором. У тому, що стосується сталості (стовпчики І та

ІІ) найкращі результати демонструють Бразилія, Франція, Італія, Іспанія та Туреччина, а

Болгарія, Канада, Фінляндія, Польща, Румунія та Росія є лідерами за економічною

обґрунтованістю (стовпчики ІІІ та ІV).12.

Табл. 1. Порівняння основних фондів та обсягу викидів у різних країнах, металургійна промисловість (2007 р.)

2007 рік

Співвідноше

ння викидів та доходів

Співвідношення викидів

та обсягу виробництва

Співвідношення

доходів та основних

фондів

Співвідношення обсягу

виробництва та основних

фондів (т CO2-екв. на 1000

дол. США)

(т CO2-екв. на т

мінеральної

продукції)

(дол. США на 1

дол. США)

(т металевої продукції на

1000 дол. США)

(I)

(II)

(III)

(IV)

Австралія 0,84 2,03 1,28 0,71

Австрія 0,47 1,00 2,15 0,79

Бельгія 0,33 0,83 1,91 1,16

Бразилія 0,70 0,40 0,47 1,08

Болгарія 6,25 2,13 0,81 5,09

Канада 0,47 1,07 3,30 1,38

Чехія 0,96 1,08 1,57 1,63

11 2007 рік є вдалим для використання в якості базового року, оскільки це - останній рік перед світовою економічною кризою.

12 Зазначимо, що цифри по стовпчиках ІІІ та ІV для Казахстану відсутні, тому що достовірної оцінки основних фондів немає.

14


Фінляндія 0,35 0,87 2,84 1,24

Франція 0,18 0,76 2,27 0,64

Німеччина 0,29 0,90 2,32 0,82

Угорщина 0,46 1,00 1,89 1,15

Індія 1,28 1,15 0,80 0,94

Італія 0,14 0,60 1,31 0,38

Японія 0,28 0,80 1,03 0,36

Казахстан 6,31 2,81

Південна Корея 0,53 1,02 1,98 1,23

Мексика 0,53 0,91 1,97 1,15

Нідерланди 0,28 0,64 2,17 1,05

Польща 0,63 1,39 3,31 2,15

Румунія 1,79 1,05 1,85 3,91

Росія 3,68 1,56 2,02 4,35

Словаччина 1,05 1,06 2,16 2,69

Іспанія 0,19 0,61 1,50 0,42

Швеція 0,24 0,70 1,86 0,81

Туреччина 0,20 0,57 1,73 0,94

Україна 3,88 1,15 1,87 1,09

Великобританія 0,45 1,27 2,55 0,78

США

0,34

2,29

2,25

0,66

Джерело: DIW ECON за даними ВБРР, Всесвітньої асоціації виробників сталі, РКЗК ООН, Державної служби статистики України, Бюро статистики Республіки Казахстан

Окреме порівняння різних показників дозволяє виявити лідерів у кожній відповідній

категорії, але не дає можливості зробити висновки про загальну результативність країни

щодо ефективності, тобто про якнайкраще поєднання сталості та економічної

обґрунтованості. Це – мета порівняльного аналізу, що проводитиметься у наступному

розділі (1.3.3). Будуть розглянуті ще два питання:

По-перше, вартість виробництва (ресурсів) включає не тільки капітал, а й також інші

ключові ресурси, зокрема вартість робочої сили та енергію. Ці три види витрат

ураховуватимуться у міжнародному порівняльному аналізі.

По-друге, у металургійній промисловості виробляється низка різної продукції,

наприклад, чавун, сталь у зливках, кольорові метали (алюміній), при цьому

використовуються різні виробничі процеси. Отже, щоб забезпечити реальне

вимірювання ефективності, слід урахувати відповідні структурні характеристики

металургійної промисловості. Це буде здійснено у розділі 1.3.4.

15


1.3.3 Порівняльний аналіз за ефективністю

Порівняльний аналіз металургійної промисловості оснований на показниках ефективності

результатів за технічним виміром (див. Вставку 1). Іншими словами, ми визначаємо країни,

які здатні виробляти найбільший обсяг валової продукції з найнижчим рівнем викидів з

заданого обсягу ресурсів (ефективність результатів), підтримуючи при цьому

оптимальний масштаб діяльності. Усі оцінки ефективності подані як індекси від нуля до

одиниці, де одиниця означає найвищу ефективність. Наприклад, якщо країна має «1» у

технічному вимірі ефективності, це означає, що жодна інша країна у вибірці не виробляє

більший обсяг продукції за тієї самої комбінації ресурсів. Так само, технічна ефективність

менше одиниці означає, що є принаймні ще одна країна, яка може виробити більше

продукції за такого ж обсягу ресурсів.

Для порівняльного аналізу металургійної промисловості використовується наступна

сукупність витрат і результатів:

Витрати:

реальні основні фонди у металургійній промисловості;

чисельність працюючих у металургійній промисловості;

використання енергії у металургійній промисловості.

Результати:

валовий обсяг виробництва металургійної промисловості;

обсяг викидів ПГ у металургійній промисловості.

На рис. 1 показані розрахункові рівні технічної ефективності металургійної промисловості у

вибраних країнах за 2007 рік. Окремі результати щодо ефективності за виміром масштабу

і загальної ефективності (технічної та за виміром масштабу) наведені у Додатку А.

16


Рис. 1. Рівні технічної ефективності металургійної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)

Джерело: DIW ECON

Результати щодо аналізу ефективності за технічним виміром можна підсумувати таким

чином:

У 15 з 27 країн вибірки (Бельгія, Болгарія, Канада, Фінляндія, Франція, Німеччина,

Угорщина, Італія, Японія, Південна Корея, Польща, Іспанія, Швеція, Великобританія та

США) металургійна промисловість працює у технічному вимірі ефективно. Ці країни

стоять на передових позиціях у використанні ефективних технологій у металургійній

промисловості у міжнародному масштабі.

У решті країн (Австралія, Австрія, Бразилія, Чехія, Індія, Мексика, Нідерланди, Румунія,

Росія, Словаччина, Туреччина, Україна) металургійна промисловість потерпає від

технічної неефективності.

Розрахунковий рівень технічної ефективності України – 0,57. Нижчий рівень

ефективності у металургійній промисловості мають тільки Бразилія, Чехія та Індія.

З 15 технічно ефективних країн 6 країн (Німеччина, Італія, Японія, Південна Корея,

Великобританія та США) є технічно ефективними, але неефективними в загальному

вимірі (див. Додаток). Це обумовлено тим, що ці країни працюють у завеликих

масштабах, тобто з недостатнім завантаженням наявних виробничих потужностей.

17


Вимірювання продуктивності у динаміці

Для того, щоб оцінити зміну продуктивності в динаміці, застосовується спеціальний індекс

продуктивності. Ним вимірюються технічні зміни та зміни продуктивності в часі. Його можна

прямо розкласти на міру зміни ефективності та темп технічного прогресу. Застосовуючи

цей індекс до нашої моделі, ми отримуємо середньорічне підвищення загальної

продуктивності за 1998-2007 рр. на рівні 1,6 відсотка. Цю динаміку обумовлюють

середньорічне зниження ефективності на 0,5 відсотка та середньорічний темп технічного

прогресу 2,2 відсотка.

1.3.4 Коригування з урахуванням структурних характеристик

Мета цього розділу – проаналізувати взаємозв’язок між технічною ефективністю та

структурою виробництва металургійної промисловості по різних країнах. Ми хочемо

оцінити, чи можна віднести відмінності в рівнях ефективності між країнами на рахунок

структури виробництва даної галузі. Якщо це так, то показники ефективності, отримані у

розділі 1.3.3, треба відкоригувати з урахуванням структурних характеристик кожної країни.

Вибір виробничих змінних для нашого аналізу базується на класифікації металевої

продукції за РКЗК, представленій у повідомленнях про кадастри викидів ПГ13. Ця

класифікація включає наступну металеву продукцію:

Чавун у болванках

Сталь у зливках

вироблена у кисневих конверторах (КК)

вироблена у мартенівських печах (МП)

вироблена в електродугових печах (ЕП)

алюміній

феросплави

Виробництво сталі у зливках можна поділити на виробництво первинної та вторинної сталі.

Кисневі конвертори (КК) та мартенівські печі (МП) використовуються для виробництва

первинної сталі, де чавун перетворюється на сталь у зливках. Електродугові печі (ЕП),

навпаки, застосовуються переважно для виплавки вторинної сталі з металобрухту. Ця

відмінність між виробництвом первинної та вторинної сталі має особливе значення, тому

13 Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) (2013): Повідомлення про кадастри викидів

ПГ держав, включених до Додатку І. Звіт щодо промислових процесів.

18


що це – різні виробничі ланцюжки, які сильно відрізняються за споживанням енергії та

утворенням викидів парникових газів.

Ураховуючи ці відмінності у виробничих ланцюжках і споживанні енергії, ми групуємо різні

види металевої продукції у три категорії:

чавун та первинна сталь (КК та МП);

вторинна сталь (ЕП);

алюміній та феросплави.

На Рис. 2 представлено огляд обсягів виробництва цих груп продукції у різних країнах в

абсолютних числах і у відносному виразі. За абсолютними показниками найбільшими

виробниками металу є Японія, США і Росія – обсяги виробництва перевищують 120 млн. т.

Найменші обсяги виробництва – у Болгарії та Угорщині, менше 10 млн. т. В Україні

загальний обсяг виробництва металургійної галузі становив у 2007 р. близько 80 млн. т. У

відносному виразі частка чавуну та первинної сталі є в середньому найвищою в усіх

країнах: від 35% в Іспанії до більш ніж 95% у Нідерландах. В Україні частка чавуну та

первинної сталі становить більше 95%. Другий вид металевої продукції за часткою в

загальному обсязі виробництва – вторинна сталь. Країнами з найбільшою часткою

вторинної сталі в обсязі виробництва є Мексика, Іспанія, Туреччина та Італія. В Україні на

вторинну сталь припадає 2 відсотки обсягу виробництва. У той час як первинна і вторинна

сталь виробляються в усіх країнах14, алюміній та феросплави випускаються тільки у 19 з 28

країн, причому в більшості випадків частка цих видів продукції менше 5%. В Україні на

виробництво алюмінію та феросплавів припадає 2,5% загального обсягу виробництва15.

Лише у Казахстані, Канаді та Австралії обсяг виробництва алюмінію та феросплавів

перевищує 10% загального обсягу виробництва металевої продукції.

14 Крім Казахстану, де вторинна сталь не виробляється. 15 У контексті нашого аналізу загальний обсяг виробництва металевої продукції означає суму обсягів

виробництва чавуну, сталі у зливках, алюмінію та феросплавів.

19


Рис. 2. Структурні характеристики металургійної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)

a) Структура обсягу виробництва в абсолютних числах


* Для економії місця стовпчик, що відповідає обсягу виробництва в Японії, урізано зверху. Повні дані:

176 млн. т чавуну та первинної сталі, 31 млн. т вторинної сталі, 0,9 млн. т кольорових металів.

b) Структура обсягу виробництва у відносному виразі


Крім частки у загальному обсязі виробництва, у розрахунках використані наступні змінні:

20


ВВП на душу населення як міра ступеню економічного і технічного розвитку країни;

енергоємність як міра нормативно-правових умов в енергетичному секторі.

Для розрахунків розглядається період з 1997 до 2007 р. Крім позитивного впливу ВВП та

енергоємності на технічну ефективність, наші розрахунки дають наступні результати:

негативний вплив частки виробництва чавуну та первинної сталі на технічну

ефективність;

позитивний вплив частки виробництва вторинної сталі на технічну ефективність;

негативний вплив частки виробництва алюмінію та феросплавів на технічну

ефективність.

Ці результати означають, що акцент на виробництві чавуну, первинної сталі, алюмінію та

феросплавів – а всі ці види продукції є дуже енергоємними – шкодить ефективності, тоді

як акцент на виробництві вторинної сталі позитивно пов'язаний з технічною ефективністю.

Через цей статистично значущий вплив структури виробництва на ефективність при

порівнянні рівнів ефективності по країнах необхідно враховувати структурні

характеристики.

На Рис. 3 показані рівні технічної ефективності, відкориговані з урахуванням структурних

характеристик країн. Зелені стовпчики означають рівні ефективності, розраховані методом

міжнародного порівняльного аналізу (див. також рис. 1). Сірі та червоні позначки

відповідають відкоригованим рівням ефективності для кожної країни. Сірі позначки – це

відкориговані рівні ефективності з урахуванням конкретної структури виробництва у

відповідній країні. Червоні позначки – це відкориговані рівні ефективності з урахуванням

також рівня економічного розвитку країні та нормативно-правових умов у галузі енергетики.

У випадку України коригування з урахуванням структурних характеристик (тобто

врахування акценту на виробництво первинної сталі та алюмінію) призводить до

підвищення рівня ефективності з 0,57 до 0,7 (див. сіру позначку на рис. 3). Це означає, що,

враховуючи дану структуру виробництва металургійної промисловості, Україна має

потенціал підвищення ефективності, що дорівнює 0,3.16 Якщо ми врахуємо не лише

конкретну структуру виробництва цієї галузі в Україні, а й також відносно низький рівень ВВП

на душу населення та високий рівень енергоємності, то ми отримаємо відкоригований рівень

16 Максимальне значення технічної ефективності мінус відкоригований рівень ефективності (1-0,7=0,3).

21


технічної ефективності 0,75 (червона позначка на рис. 3). У такому випадку потенціал

підвищення рівня ефективності металургійної промисловості становить 0,2517.

Рис. 3. Рівні технічної ефективності, відкориговані з урахуванням структурних характеристик


1.3.5 Висновок і значення для металургійної промисловості України

За результатами міжнародного порівняльного аналізу металургійної промисловості

Україна потрапила до групи країн із низькими результатами за технічним виміром

ефективності. Ретельніший погляд на структуру виробництва металургійної промисловості

по країнах дозволив отримати свідчення того, що структурні характеристики є важливими

для міжнародного порівняння ефективності. Ураховуючи особливу структуру виробництва

в українській металургійній галузі, тобто акцент на продукцію з високою енергоємністю,

результати розрахунків означають наявність наступного потенціалу скорочення викидів

шляхом удосконалення технологій:


22


Потенціал скорочення викидів в обсязі до 30 відсотків, якщо враховувати конкретну

структуру виробництва металургійної промисловості України. В абсолютних числах це

відповідає потенціалу скорочення викидів ПГ в обсязі до 27 млн. т СО2-екв.18

Потенціал скорочення викидів в обсязі до 25 відсотків, якщо враховувати конкретну

структуру виробництва металургійної промисловості України, а також рівень її

економічного розвитку та нормативно-правові умови в енергетиці. В абсолютних числах

це відповідає потенціалу скорочення викидів ПГ в обсязі до 23 млн. т СО2-екв.19

18 Як зразок, розраховано на 2007 р. 19 Як зразок, розраховано на 2007 р.

23


1.4 Порівняльний аналіз галузі виробництва неметалевої

продукції

У цьому розділі наведено результати застосування порівняльного методу при аналізі галузі

виробництва неметалевої мінеральної продукції, а саме клінкера, вапна, скла та

кальцинованої соди. Як і раніше, у центрі уваги – співвідношення між витратами на процес

виробництва у різних країнах (робочою силою, капіталом та енергією) та відповідними

результатами щодо валового обсягу виробництва та обсягу викидів парникових газів (ПГ).

Для простоти викладення галузь виробництва неметалевої мінеральної продукції в

поданому нижче матеріалі називатиметься «мінеральною промисловістю».


Двома головними джерелами даних про мінеральну промисловість різних країн є:

Всесвітня база ресурсів та результатів (ВБРР), яка формується консорціумом наукових

організацій за фінансової підтримки Європейського Союзу 20;


Додаткові дані надходять із наступних джерел:

Програма мінеральних ресурсів Служби геології, геодезії та картографії США (USGS)22;

Організація економічного співробітництва та розвитку23.


наміром у першу чергу проаналізувати показники технологічних лідерів у відповідній галузі.

Для цього аналізу ми включили у базу даних 18 держав-членів ЄС і 10 інших країн (вони

зазначені у табл. 2), по яких є наступна інформація:

обсяги викидів ПГ (у тис. т СО2-екв., джерело: ВБРР, 2012 р.)24;

використання енергії, пов’язане з викидами ПГ (у ТДж, джерело: ВБРР, 2012 р.);


20 http://www.wiod.org/ 21 Національні кадастри за 2012 рік, http://unfccc.int/national_reports/annex_i_ghg_inventories 22 Щорічник «Мінерали», http://minerals.usgs.gov/ 23 База структурних, демографічних і економічних статистичних даних (SDBS) (за 3-ю

переглянутою версією Міжнародної стандартної галузевої класифікації (МСГК)), http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=SSIS_BSC

24 Для Казахстану та України обсяги викидів ПГ розраховані за даними РКЗК ООН.



24




загальний обсяг виробництва клінкера (у тис. т, джерело: РКЗК ООН, USGS);

загальний обсяг виробництва скла (у тис. т, джерело: РКЗК ООН, ОЕСР);

обсяг виробництва вапна (у тис. т, джерело: РКЗК ООН, USGS);

обсяг виробництва кальцинованої соди (у тис. т, джерело: РКЗК, USGS);

ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) (у міжнародних

доларах США, джерело: ПСЕ, 2013 р.25);

загальний обсяг споживання первинної енергії на долар ВВП (енергоємність) (джерело:

EIA, 201326).

Оскільки остання доступна інформація про всі країни датується 2007-м роком, то саме цей

рік буде використовуватися як базовий при проведенні аналізу.27 Україна включена до всіх

джерел, крім бази даних ВБРР. Тому відсутні дані про валовий обсяг виробництва, основні

фонди, обсяг використання енергії та чисельність працюючих були отримані з

національних статистичних джерел.

1.4.2 Мінеральна промисловість у вибраних країнах


мінеральній промисловості. У перших двох стовпчиках відображені питання сталості (обсяг

викидів на одиницю продукції), а у третьому та четвертому – економічної обґрунтованості

(обсяг результатів на вкладений капітал) виробничих процесів у різних країнах.28 Для

зручності порівняння три країни, що демонструють найкращі результати, в кожному

стовпчику виділені сірим кольором. У тому, що стосується сталості (стовпчики І та ІІ)

найкращі результати демонструють Чехія, Фінляндія, Ірландія, Нідерланди та Румунія, а

Канада, Румунія, Росія, Україна та Великобританія є лідерами за економічною доцільністю

(стовпчики ІІІ та ІV). Оскільки дані про виробництво для всіх країн наявні не в повному

обсязі, то деякі клітинки у таблиці залишені пустими.

Табл. 2. Порівняння основних фондів та інтенсивності викидів по країнах,

25 МВФ, база даних «Перспективи світової економіки» (ПСЕ), 2013 р., http://www.imf.org/external/ns/cs.aspx?id=28.

26 Служба енергетичної інформації США (ЕІА), міжнародна статистика з енергетики, http://www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/iedindex3.cfm?tid=90&pid=44&aid=8

27 2007 рік є вдалим для використання в якості базового року, оскільки це - останній рік перед світовою економічною кризою.

28 Для країн, щодо яких повних даних про обсяги виробництва немає, навести показники у стовпчиках іі та iv неможливо.

25


мінеральна промисловість, 2007 р.

2007 рік

Співвідноше

ння викидів та доходів

Співвідношення викидів

та обсягу виробництва

Співвідношення

доходів та основних

фондів



фондів (т CO2-екв. на 1000

дол. США)

(т CO2-екв. на т мінеральної продукції)

(дол. США на 1

дол. США)

(т мінеральної продукції на


(I)

(II)

(III)

(IV)

Австралія 1,08 0,83

Австрія 0,85 1,15 1,42 1,05

Бельгія 1,43 1,04 1,05 1,44

Бразилія 1,56 0,94

Канада 1,09 2,05

Чехія 0,85 0,60 1,05 1,48

Данія 1,17 1,25 1,26 1,18

Фінляндія 0,61 0,82 1,77 1,32

Франція 0,77 0,98 1,68 1,32

Німеччина 0,78 0,92 1,46 1,22

Угорщина 1,48 0,97 1,03 1,56

Індія 3,32 0,58

Ірландія 0,73 0,55 1,09 1,44

Італія 1,07 1,13 1,00 0,95

Японія 0,81 0,85 0,69 0,66

Казахстан 5,78 1,08

Південна Корея 1,30 1,33

Нідерланди 0,32 0,89 1,64 0,60

Польща 1,41 0,91 1,52 2,35

Португалія 1,34 0,88 1,13 1,73

Румунія 3,82 0,70 1,27 6,99

Росія 5,04 1,14 1,79 7,91

Словаччина 1,33 0,88 1,72 2,58

Іспанія 1,35 1,29 1,23 1,28

Швеція 0,94 0,97 1,59 1,54

Туреччина 1,45 1,16

Україна 4,41 1,26 1,09 3,80

Великобританія 0,85 0,93 1,95 1,78

США

1,65

1,17

1,57

2,21

Джерело: DIW econ за даними wiod.org, РКЗК ООН, USGS, ОЕСР, Державної служби статистики України

26


Окреме порівняння різних показників не дозволяє виявити лідерів у кожній відповідній

категорій, але на його основі можна зробити висновки про загальну результативність

країни щодо ефективності, тобто про якнайкраще поєднання сталості та економічної

обґрунтованості. Це – мета порівняльного аналізу, що проводитиметься у наступному

розділі (1.4.3).


Порівняльний аналіз мінеральної промисловості оснований на показниках ефективності

результатів за технічним виміром (див. Вставку 1). Оцінки ефективності подані як

індекси від нуля до одиниці, де одиниця означає найвищу ефективність.

На Рис. 4 наведені результати міжнародного порівняльного аналізу ефективності

мінеральної промисловості різних країн за технічним виміром. Підсумки щодо

ефективності за виміром масштабу і загальної ефективності наведені у Додатку А.

Рис. 4. Загальні рівні ефективності (технічний вимір) мінеральної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


Результати щодо ефективності за технічним виміром країн вибірки можна підсумувати

таким чином (за 2007 рік):

27


У 12 з 28 країн вибірки (це Австралія, Канада, Фінляндія, Франція, Німеччина,

Ірландія, Японія, Нідерланди, Словаччина, Швеція, Великобританія, США)

мінеральна промисловість працює ефективно за технічним виміром. Ці країни стоять

на передових позиціях у використанні ефективних технологій у мінеральній

промисловості у міжнародному масштабі.

У решті 16 країн (Австрія, Бельгія, Бразилія, Чехія, Данія, Угорщина, Індія, Італія,

Південна Корея, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Іспанія, Туреччина та Україна)

мінеральна промисловість є технічно неефективною.

Розрахунковий рівень технічної ефективності України в цій галузі – 0,53. За цим

показником Україні у мінеральній промисловості поступається тільки Індія.

З 12 технічно ефективних країн Німеччина, Словаччина, Швеція, Великобританія та

США є технічно ефективними, але неефективними в загальному вимірі (див.

Додаток). Це обумовлено неефективними масштабами виробництва, що означає, що

ці країни працюють у завеликих масштабах, тобто з недостатнім завантаженням

наявних виробничих потужностей.


Для того, щоб оцінити зміну продуктивності в динаміці, застосовується спеціальний

індекс продуктивності. Ним вимірюються технічні зміни та зміни продуктивності в часі.

Його можна прямо розкласти на міру зміни ефективності та темп технічного прогресу.

Застосовуючи цей індекс до нашої моделі, ми отримуємо середньорічне підвищення

загальної продуктивності за 1998-2007 рр. на рівні 2,2 відсотка. Цю динаміку

обумовлюють середньорічна зміна ефективності на 0,3 відсотка та середньорічний темп

технічного прогресу 1,9 відсотка.


Мета цього розділу – проаналізувати взаємозв’язок між технічною ефективністю та

структурою виробництва мінеральної промисловості по різних країнах. Ми ретельніше

розглядаємо структурні характеристики галузі виробництва неметалевої продукції, щоб

оцінити, чи можна віднести відмінності в рівнях ефективності між країнами на рахунок

структури виробництва даної галузі. Якщо це так, то показники ефективності, отримані

у розділі 1.4.3, треба відкоригувати з урахуванням структурних характеристик кожної

країни.

28


За Міжнародною стандартною галузевою класифікацією (МСГК) Статистичного відділу

ООН мінеральна промисловість класифікується як «виробництво іншої неметалевої

мінеральної продукції».29 Ця галузь включає, серед іншого, виробництво цементу, скла і

скляної продукції, керамічної продукції, вапна та гіпсу, а також виробів із бетону, гіпсу та

цементу. Для цілей нашого аналізу ми зосередимо увагу на виробництві клінкера, вапна,

скла та кальцинованої соди. Цей підбір змінних базується на класифікації мінеральної

продукції за РКЗК ООНН, представленої у повідомленнях про національні кадастри

викидів ПГ:30

Клінкер – це проміжний продукт у виробництві цементу, який складається з вапняку

та глини чи сланцю. При нагріві цих матеріалів у цементних печах вони

перетворюються на грудки або зерна, які й називають клінкером. Для виробництва

цементу клінкер – іноді разом із невеликою кількістю сульфату кальцію –

перетворюють на тонко подрібнений порошок. За допомогою цієї процедури

виготовляють портландцемент та інші види гідравлічного цементу.

Вапно – це оксид або гідрооксид кальцію; воно виготовляється з вапняку. Шляхом

нагріву вапняку в різних видах вапнякових печей здійснюється розкладання

карбонатів. Вапно використовується, зокрема, як будівельний та енергетичний

матеріал і в якості сировини для хімічної промисловості.

Виробництво скла можна поділити на виробництво чотирьох основних виробів: тари,

листового (віконного) скла, скловолокна та спеціального скла. Перші два види

продукції – найбільш популярні й майже повністю є натрієво-кальцієвим склом. Це

скло виготовляють шляхом плавлення двоокису кремнію, карбонату натрію та вапна

з доданням невеликої кількості окису алюмінію та інших лугів і лужноземельних

елементів.

Виробництво кальцинованої соди можна поділити на виробництво натуральної та

синтетичної кальцинованої соди. Натуральну кальциновану соду отримують з трони

або розчинів, що містять карбонат натрію, а синтетичну – за допомогою одного з

декількох хімічних процесів, де в якості сировини використовуються вапняк, сіль та

вугілля. Кальциновану соду широко застосовують як матеріал для виробництва скла,

хімічної продукції, миючих засобів та інших важливих видів промислової продукції.

29 МСГК, перегляд 3.1, розділ 26. http://unstats.un.org/unsd/cr/registry/regcst.asp?Cl=17. 30 Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) (2013): Повідомлення про кадастри

викидів ПГ держав, включених до Додатку І. Звіт щодо промислових процесів.

29


На Рис. 5 подано огляд обсягів виробництва цієї неметалевої мінеральної продукції по

країнах.31 Росія та Японія – країни з найбільшим обсягом виробництва мінеральної

продукції в абсолютних числах, понад 70 млн. т. В Україні обсяг виробництва мінеральної

продукції становить близько 19 млн. т. Усі 21 країни, представлені на рис. 5, виробляють

клінкер, причому на нього припадає найбільша частка виробництва у всіх країнах, крім

Нідерландів. Частка виробництва клінкера коливається від 30% у Нідерландах до майже

90% у Данії та Ірландії.

Рис. 5. Структурні характеристики мінеральної промисловості різних країн (2007 р.)

a) Обсяг виробництва в абсолютних числах

Source: DIW ECON

31 Через брак даних про обсяги виробництва у ряді країн (наприклад, з міркувань конфіденційності) вибірка зменшена до 22 країн.

30


b) Обсяг виробництва у відносному виразі


В Україні частка виробництва клінкера становить близько 60 відсотків. Вапно виробляють

усі країни, крім Нідерландів. Кальцинована сода виробляється тільки у 12 країнах (це

Нідерланди, Португалія, Румунія, Великобританія, Україна, Польща, Франція,

Німеччина, Італія, Росія та Японія), і на цей продукт припадає найменша частка

виробництва у всіх країнах. В Україні після виробництва клінкера за питомою вагою у

виробництві йде вапно (26%), потім скло (6%) та кальцинована сода (5%).

Для того, щоб оцінити, чи має структура виробництва мінеральної промисловості

відчутний вплив на рівень ефективності, у розрахунку задіяні декілька змінних, що

можуть впливати на ефективність. Це, зокрема, обсяги виробництва (в абсолютних

числах та у відносному виразі) різних видів неметалевої мінеральної продукції, а також

ВВП на душу населення і енергоємність (згідно з розділом 1.3.4). Розглядається період

часу з 1997 до 2007 рр.

Результати наших розрахунків не показують помітного взаємозв’язку між структурою

виробництва мінеральної промисловості та ефективністю. Це характерно для обох

варіантів розгляду – в абсолютних числах і у відносному виразі. Ми виявили лише слабкі

взаємозв’язки між окремими видами продукції (наприклад, кальцинованою содою) та

31


технічною ефективністю, але не щодо всієї структури виробництва даної галузі.32 Це дає

підставу зробити висновок про те, що стосовно мінеральної промисловості відмінності у

рівнях технічної ефективності неможна пояснити відмінностями у структурі виробництва

між країнами. Отже, розрахункові показники ефективності не потрібно коригувати з

урахуванням структурних характеристик кожної країни.

1.4.5 Висновок і значення для мінеральної промисловості України

За результатами міжнародного порівняльного аналізу Україна входить до групи країн із

низьким рівнем результативності за технічною ефективністю. Уважніший погляд на

структуру виробництва мінеральної промисловості різних країн не виявив доказів того,

що структурні характеристики необхідно враховувати при порівнюванні рівні

ефективності по країнах.

Ураховуючи, що наразі рівень технічної ефективності України у мінеральній

промисловості дорівнює 0,53 (згідно з розрахунками за методом порівняльного аналізу у

розділі 2.4.3), потенціал підвищення ефективності України в цій галузі становить близько

47 відсотків. У переводі на викиди ПГ це відповідає потенціалу скорочення на рівні до 11

млн. т СО2-екв.33

1.5 Порівняльний аналіз хімічної промисловості

У цьому розділі викладені результати застосування методики міжнародного

порівняльного аналізу до виробництва хімікатів та хімічної продукції. Нас цікавлять такі

самі взаємозв’язки між витратами на виробничі процеси в різних країнах (тобто робочою

силою, капіталом та енергією) та відповідними результатами (валовим обсягом

виробництва, обсягом викидів парникових газів (ПГ)). Для простоти викладення

виробництво хімікатів і хімічної продукції в поданому нижче матеріалі називатиметься

«хімічною промисловістю».


Двома головними джерелами даних про хімічну промисловість різних країн є:

32 Інші підходи, наприклад, нормування обсягів виробництва на чисельність працюючих або загальний обсяг доходів у мінеральній промисловості , також не виявляють помітного впливу на технічну ефективність.

33 Як зразок, розраховано на 2007 р.

32


Всесвітня база ресурсів та результатів (ВБРР)34;


Сформована вибірка країн включає 17 держав-членів Європейського Союзу та 10 інших

країн (вони зазначені у табл. 3), по яких є наступна інформація:

обсяги викидів ПГ (у тис. т СО2-екв., джерело: РКЗК ООН36);

обсяг спалювання палива (у ТДж, джерело: РКЗК ООН 37);




ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) (у

міжнародних доларах США, джерело: ПСЕ, 2013 р.38);

загальний обсяг споживання первинної енергії на долар ВВП (енергоємність)

(джерело: EIA, 201339).

Оскільки найновіша інформація по всіх країнах – це дані за 2007 рік, то цей рік вибрано в

якості базового для порівняльного аналізу. Україна включена до всіх джерел, крім бази

даних ВБРР. Тому відсутні дані про валовий обсяг виробництва, основні фонди та

чисельність працюючих були отримані з національних статистичних джерел.

1.5.2 Хімічна промисловість у вибраних країнах

У Табл. 3 подано огляд показників діяльності хімічної промисловості різних країн. Через

відсутність даних про виробництво у таблиці сформовано тільки один стовпчик щодо

сталості (І) та один – щодо економічної обґрунтованості (ІІ). Крім того, у третьому

стовпчику наведено співвідношення обсягу викидів та обсягу споживання енергії. Для

зручності порівняння перші три країни за результатами в кожному стовпчику виділені

сірим кольором. Лідерами за сталістю є Австрія, Італія та Швеція, а за економічною

34 http://www.wiod.org/ 35 Національні кадастри за 2013 рік,

http://unfccc.int/national_reports/annex_i_ghg_inventories/national_inventories_submissions/items/7383.php

36 Для країн, не включених у базу даних РКЗК ООН, і США взяті дані з ВБРР. 37 Для країн, не включених у базу даних РКЗК ООН, і США взяті дані з ВБРР. 38 МВФ, база даних «Перспективи світової економіки» (ПСЕ), 2013 р.,

http://www.imf.org/external/ns/cs.aspx?id=28. 39 Служба енергетичної інформації США (ЕІА), міжнародна статистика з енергетики,



33


обґрунтованістю – Франція, Південна Корея та Туреччина. Найменший обсяг викидів на

одиницю спожитої енергії демонструють Німеччина, Південна Корея та США.

Табл. 3. Порівняння хімічної промисловості різних країн, 2007 р.

2007 рік

Співвідношення викидів та доходів

(т CO2-екв. на 1000 дол. США)

Співвідношення доходів та

основних фондів

(дол. США на 1 дол. США)

Співвідношення викидів та

споживання енергії

(тис. т CO2-екв. на ТДж енергії)

(I) (II) (III)

Австралія 0,85 0,90 0,13

Австрія 0,17 1,76 0,09

Бельгія 0,30 1,67 0,09

Бразилія 0,41 0,79 0,07

Канада 0,41 2,11 0,10

Чехія 1,65 1,23 0,10

Фінляндія 0,40 1,79 0,180

Франція 0,19 3,96 0,08

Німеччина 0,21 1,80 0,06

Греція 0,44 1,76 0,10

Угорщина 1,06 0,48 0,15

Індія 0,80 0,92 0,10

Італія 0,16 1,33 0,08

Японія 0,22 0,81 0,07

Південна Корея 0,18 2,53 0,05

Нідерланди 0,43 2,09 0,11

Польща 0,80 2,21 0,20

Португалія 0,52 1,58 0,10

Румунія 2,96 1,82 0,13

Росія 1,45 1,38 0,18

Словаччина 1,32 2,21 0,12

Іспанія 0,23 1,60 0,07

Швеція 0,09 1,85 0,07

Туреччина 0,18 3,09 0,12

Україна 1,83 1,06 0,11

Великобританія 0,25 1,31 0,09

США 0,38 1,84 0,05

Джерело: DIW econ за даними wiod.org, РКЗК ООН, Державної служби статистики України

34


Порівняння різних показників дозволяє виявити лідерів у кожній відповідній категорій,

але не дозволяє зробити висновки про загальну результативність країни щодо

ефективності, тобто про якнайкраще поєднання сталості та економічної обґрунтованості.

Це – мета порівняльного аналізу, що проводитиметься у розділі 1.5.3.


Порівняльний аналіз хімічної промисловості за ефективністю оснований на показниках

ефективності результатів за технічним виміром (див. Вставку 1). Усі оцінки ефективності

подані як індекси від нуля до одиниці, де одиниця означає найвищу ефективність.

На рис. Рис. 6 показані розрахункові рівні технічної ефективності хімічної промисловості

у вибраних країнах за 2007 рік. Окремі результати щодо ефективності за виміром

масштабу і загальної ефективності (технічної та за виміром масштабу) наведені у

Додатку А.

Рис. 6. Рівні технічної ефективності хімічної промисловості у вибраних країнах

(2007 р.)


Результати щодо технічної ефективності можна підсумувати наступним чином:

35


У 11 з 27 країн вибірки (Австрія, Фінляндія, Франція, Греція, Італія, Японія, Румунія,

Словаччина, Швеція, Туреччина і США) хімічна промисловість працює ефективно в

технічному вимірі. Ці країни стоять на передових позиціях у використанні ефективних

технологій у хімічній промисловості у міжнародному масштабі.

У решті країн (Австралія, Бельгія, Бразилія, Канада, Чехія, Німеччина, Угорщина,

Індія, Південна Корея, Нідерланди, Польща, Португалія, Росія, Іспанія, Україна та

Великобританія) хімічна промисловість є технічно неефективною. Є декілька країн,

котрі, як здається на рис. 6, досягли максимального показника, тобто 1 (наприклад,

Угорщина, Південна Корея, Португалія), але в реальному виразі вони досягають

лише близько 0,98 та 0,99. Оскільки майже всі країни досягають високого рівня

ефективності, то навіть ці малі відмінності мають значення для розрізнення технічно

ефективних і неефективних країн.

Через незначну варіацію рівня технічної ефективності по країнах (тобто всі країни, за

винятком Індії, мають показник вище 0,9) Україна відноситься до нижньої третини

країн, незважаючи на свій високий (в абсолютному виразі) показник ефективності –

0,95.


Для того, щоб оцінити зміну продуктивності в динаміці, застосовується спеціальний

індекс продуктивності. Ним вимірюються технічні зміни та зміни продуктивності в часі.

Його можна прямо розкласти на міру зміни ефективності та темп технічного прогресу.

Застосовуючи цей індекс до нашої моделі, ми отримуємо середньорічне підвищення

загальної продуктивності за 1995-2007 рр. на рівні 1,7 відсотка. Цю динаміку

обумовлюють середньорічне зменшення ефективності на 0,9 відсотка та середньорічний

темп технічного прогресу 2,6 відсотка.


Мета цього розділу – ретельніше розглянути структурні характеристики хімічної

промисловості по різних країнах. Ми хочемо оцінити, чи можна віднести відмінності в

рівнях ефективності між країнами на рахунок структури виробництва даної галузі. Якщо

це так, то показники ефективності, отримані у розділі 1.5.3, треба відкоригувати з

урахуванням структурних характеристик кожної країни.

36


Класифікація хімічної продукції за РКЗК ООН включає наступні продукти: аміак, азотну

кислоту, адипінову кислоту, карбід, сажу, етилен, дихлоретилен, стирол і метанол.40

Оскільки багато з цих видів продукції виробляються за допомогою схожих технологічних

процесів (тобто вони сильно корелюють із статистичної точки зору), то ми не можемо

включати в розрахунки всі ці продукти. Це призвело б до неправильного (тобто

упередженого) кількісного визначення впливу на технічну ефективність. Тому ми обрали

два наступні продукти як репрезентативні для хімічної промисловості:

аміак;

карбід.

Ці два продукти вважаються найкращими представниками хімічної промисловості, тому

що вони: і) корелюють із більшістю інших хімікатів, зазначених вище (тобто виробництво

аміаку сильно пов’язано з виробництвом інших хімічних продуктів), та іі) не корелюють

один з іншим. Крім цього, аміак виробляється в усіх країнах вибірки і, отже, є одним із

головних елементів хімічного виробництва.

Аміак – це базовий хімікат і один із найбільш широко вироблюваних промислових хімічних

продуктів. Близько 80% аміаку, що випускається у країні, використовується в якості

добрива у сільському господарстві.41 Решта використовується як холодоагент, для

очищення води в системі водопостачання та у виробництві пластмас, вибухових

речовин, текстилю, пестицидів, барвників та іншої хімічної продукції. Основним

парниковим газом, що виділяється при виробництві аміаку, є СО2.42

Карбід – це хімічна сполука, що складається з вуглецю та будь-якого менш

електронегативного елементу. При виробництві карбіду утворюються викиди СО2, метану

та оксиду сірки. Карбід кремнію – важливий штучний абразив. Його виробляють із

кремнієвого піску або кварцу та нафтового коксу. Карбід кальцію використовується у

виробництві ацетилену та в якості відновника в електродугових печах (див. розділ 1.3.4).

Його виготовляють із карбонату кальцію (вапняку) та вуглецемісткого відновника

(нафтового коксу).43

40 Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) (2013): Повідомлення про кадастри викидів ПГ держав, включених до Додатку І. Звіт щодо промислових процесів.

41 http://www.health.ny.gov/. 42 I Міжурядова група експертів із зміни клімату (МГЕЗК) (2006). Керівні принципи складання

національних кадастрів парникових газів, Глава 8 «Рекомендації щодо звітності та таблиці». 43 МГЕЗК (2006), див. виноску 39.

37


На Рис. 7 подано огляд обсягів виробництва аміаку та карбіду у вибраних країнах.44 За

абсолютним показником найбільшими виробниками аміаку та карбіду є Росія та США, де

обсяг виробництва перевищує 10 млн. т (див. рис. 6а). Найменші обсяги виробництва

аміаку та карбіду виробляють Греція та Угорщина – менше 0,3 млн. т. Усі країни вибірки

виробляють аміак, на який припадає найбільша частка обсягу виробництва (порівняно з

карбідом) в усіх країнах. Карбід випускають лише шість країн із вибірки (Австрія, Польща,

Росія, Словаччина, Україна і США). У відносному вимірі найбільшим виробником карбіду

є Словаччина – близько 0,1 млн. т. В Україні загальний обсяг виробництва аміаку та

карбіду становить близько 5,2 млн т (більш ніж 5,1 млн. т аміаку та менш ніж 0,05 млн. т

карбіду).

Рис. 7. Структурні характеристики хімічної промисловості вибраних країн (2007 р.)

a) Виробництво аміаку та карбіду в абсолютних числах


44 Через брак даних про обсяги виробництва у ряді країн (наприклад, з міркувань конфіденційності) вибірка зменшена до 15 країн (Греція, Угорщина, Чехія, Словаччина, Австрія, Італія, Румунія, Бельгія, Великобританія, Франція, Польща, Канада, Україна, США, Росія).

38


b) Виробництво аміаку та карбіду на одного працюючого


Для того, щоб урахувати ефекти масштабу (тобто більші середні обсяги виробництва у

більших країнах), ми ділимо обсяг виробництва аміаку та карбіду на чисельність осіб,

працюючих у хімічній промисловості, та застосовуємо ці виробничі змінні для

розрахунків.45 Як видно на рис. 7b), Словаччина, Канада і Україна є лідерами за питомим

виробництвом аміаку – на одного працюючого в хімічній галузі припадає понад 25 т цього

продукту. Словаччина також лідирує за питомим обсягом виробництва карбіду – близько

8 млн. т на одного працюючого в хімічній галузі. Ці питомі обсяги виробництва

використовуються як наближення для демонстрації відносної важливості виробництва

аміаку (й карбіду) в країнах. Мається на увазі, що великі обсяги питомого виробництва

аміаку можна тлумачити як ознаку акценту на виробництві аміаку в даній країні. Це має

місце, приміром, у Канаді та Україні. У США, навпаки, питомі обсяги виробництва аміаку

відносно низькі, означаючи, що виробництво у хімічній промисловості зосереджено не на

випуску аміаку.

Для розрахунків розглядається період з 1995 до 2007 р. Розрахунки дають наступні

результати:

негативний вплив обсягу (питомого) виробництва аміаку на технічну ефективність;

позитивний вплив обсягу (питомого) виробництва карбіду на технічну ефективність.

45 Оскільки у нас лише два продукти, то використання часток у загальному обсязі виробництва (як зроблено для металургійної та мінеральної галузей) в даному випадку є недоцільним.

39


Ці результати означають, що акцент на виробництві аміаку – який є дуже енергоємним

продуктом і спричиняє значні викиди ПГ – шкодить технічній ефективності, тоді як акцент

на виробництві менш енергоємних продуктів, таких як карбід, позитивно пов'язаний з

технічною ефективністю. Через цей статистично значущий вплив структури

виробництва на ефективність при порівнянні рівнів ефективності по країнах необхідно

враховувати структурні характеристики.

На Рис. 8 показані рівні технічної ефективності, відкориговані з урахуванням структурних

характеристик країн. Зелені стовпчики означають рівні ефективності, розраховані

методом міжнародного порівняльного аналізу (див. також рис. 6). Червоні позначки

відповідають відкоригованим рівням ефективності для кожної країни. У випадку України

коригування з урахуванням структурних характеристик (тобто врахування акценту на

виробництво аміаку) призводить до підвищення рівня ефективності з 0,94 до 0,95 (див.

рис. 8). Стосовно підвищення ефективності ці результати означають, що, враховуючи

існуючу структуру виробництва хімічної промисловості, Україна має потенціал

підвищення ефективності, що дорівнює 5 відсоткам.46

Рис. 8. Рівні технічної ефективності, відкориговані з урахуванням структурних характеристик



40


1.5.5 Висновок і значення для хімічної промисловості України

За результатами міжнародного порівняльного аналізу хімічної промисловості Україна

входить до останньої третини країн за рівнем технічної ефективності. Уважніший погляд

на структуру виробництва хімічної промисловості різних країн виявив докази того, що

структурні характеристики необхідно враховувати при порівнюванні рівні ефективності

по країнах.

Ураховуючи конкретну структуру виробництва у хімічній промисловості, тобто акцент на

виробництві аміаку, результати розрахунків означають, що Україна має потенціал

скорочення викидів в обсязі 5% на основі вдосконалення технологій. В абсолютних

числах це відповідає потенціалу скорочення ПГ на рівні до 1 млн. т СО2-екв.47

1.6 Висновок

Метод міжнародного порівняльного аналізу, представлений у цьому звіті, враховує два

головні аспекти процесів промислового виробництва: і) економічну обґрунтованість та

іі) екологічну сталість. Він дозволяє не лише визначити країни з хорошими показниками

в окремих аспектах ефективності, зокрема інтенсивності викидів або рентабельності, а

й виявити країни з найкращим поєднанням економічної обґрунтованості та екологічної

сталості. Обидва аспекти поєднані в економічній концепції ефективності, яку можна

вимірювати в конкретній галузі промисловості у різних країнах, а потім використовувати

для порівняння.

У цьому звіті побудований на концепції ефективності метод міжнародного порівняльного

аналізу застосовується до металургійної промисловості, галузі виробництва

неметалевої мінеральної продукції та хімічної промисловості. За його допомогою

визначається технологічний критерій для кожної галузі, котрий потім застосовується до

українського контексту на предмет кількісного визначення потенціалу скорочення викидів

ПГ у кожній галузі української промисловості. Важливу роль у цьому контексті відіграє

конкретна структура виробництва цих галузей. Результати наших розрахунків

демонструють наявність значного потенціалу скорочення викидів у трьох

вищезазначених галузях: від 5% у хімічній промисловості до понад 25-30% у

металургійній промисловості й до 47% у мінеральній промисловості.

47 Як зразок, розраховано на 2007 р.

41


2. Короткі аналітичні доповіді за підсумками

економічного аналізу політичних варіантів на

підтримку низьковуглецевої політики

2.1 До стратегії низьковуглецевого зростання України

У цьому розділі наведено робоче резюме Стратегічного документа № 2 «До

стратегії низьковуглецевого зростання України». Цей документ подано у Додатку

С-2 до цього звіту.

Україна має одну з найбільш енергоємних економік у Європі. Потрібні нові імпульси для

подолання традиційних моделей виробництва, які вже не є ефективними та сталими з

соціальної та екологічної точок зору. У цьому документі визначені основні сфери щодо

потенціалу скорочення обсягів викидів парникових газів (ПГ) та сформульовані відповідні

політичні заходи, потрібні для сприяння низьковуглецевому зростанню.

Ми стверджуємо, що стале зростання можна забезпечити тільки за допомогою рішучого

переведення економіки України з її нинішнього вуглецемісткого шляху розвитку на

траєкторію зростання, що менше залежить від інтенсивного споживання природних

ресурсів, особливо вугілля.

Для успішного переходу до низьковуглецевого розвитку абсолютно необхідним є

втручання з боку уряду.

По-перше, приватні інвестиції у чисті технології можна залучити тільки шляхом

підвищення вартості викидів ПГ, наприклад, за допомогою стягнення плати за ці викиди

або впровадження системи торгівлі квотами на викиди (СТВ). По-друге, українському

урядові потрібно сприяти проведенню наукових досліджень і розробок у галузі

інноваційних чистих технологій. По-третє, для того, щоб отримати користь від можливої

фінансової допомоги та передачі технологій з-за кордону, українському урядові,

можливо, знадобиться взяти на себе додаткові міжнародні зобов’язання й гарантувати

більш амбітну мету щодо скорочення обсягу викидів.

42


Головними перешкодами для переходу до низьковуглецевого зростання в Україні є

відсутність диверсифікації економіки, сильна залежність від дорогого імпортного

викопного палива, застарілі та неефективні виробничі потужності, неприйнятно великі

дотації щодо цін на енергію. Це означає, що урядові конче потрібно посилити

конкуренцію, запровадити ринкові ціни та підвищити енергоефективність у всіх секторах.

Секторами з найбільшим потенціалом скорочення викидів є промисловість, енергетика

(зокрема, енергетичні ресурси, а також виробництво електроенергії та теплової енергії),

транспорт і житлове господарство. Перспективними напрямами галузевої політики є

модернізація основних фондів галузей промисловості, лібералізація енергетичного

ринку, відміна регулювання у теплоенергетиці та електроенергетиці, а також покращення

збереження тепла у житлових будинках і впровадження податків на паливо для

приватного транспорту.

2.2 Оцінка інноваційного потенціалу України

У цьому розділі наведено робоче резюме Технічного документа № 1 «Оцінка

інноваційного потенціалу України». Цей документ подано у Додатку С-3 до цього

звіту.

Інновації мають критично важливе значення для переходу з традиційного шляху розвитку

на траєкторію сталого низьковуглецевого економічного зростання. У цій технічній

доповіді оцінюється існуючий інноваційний потенціал України та робиться висновок про

те, якою мірою інновації сприяють економічному зростанню.

Ми аналізуємо вхідні та вихідні чинники інноваційної діяльності в Україні за останні роки

та по різних секторах економіки.

Ми встановили, що витрати на наукові дослідження та розробки за період з 2005

до 2011 р. зменшувалися на 7% щорічно. Отже, видатки на наукові дослідження

та розробки як частка ВВП скоротилися з 0,14% у 2005 р. до 0,08% у 2011 р.

Обсяг фінансування наукових досліджень і розробок у галузевому вимірі сильно

коливається з часом і за період з 2009 до 2011 р. скоротилося в усіх галузях

економіки, крім харчової промисловості.

Незважаючи на скорочення витрат на наукові дослідження та розробки, кількість

заявок на патенти та випадків реєстрації патентів зростала починаючи з 2009

43


року. Це обумовлено тим, що за останні роки збільшилася частка іноземних

власників патентів.

Результати інноваційної діяльності відрізняються значною несталістю та

чутливістю до спадів у циклах господарської діяльності. Частка інноваційної

промислової продукції за період з 2007 до 2009 р. різко скоротилася, на 40%, а

станом на 2011 р. так і не сягнула докризового рівня.

Інноваційна ємність продукції у галузях промисловості дуже різна, при цьому

деякі малі галузі демонструють істотний інноваційний потенціал.

Порівнюючи Україну з іншими аналогічними країнами, ми бачимо, що за обсягом видатків

на наукові дослідження та розробки Україна стоїть на середніх позиціях, витрачаючи на

цю діяльність більшу частку ВВП, ніж Польща, Білорусь або Казахстан. Проте, якщо

порівнювати Україну з Росією, то для того, щоб досягнути рівня останньої, Україні

довелося б збільшити видатки на наукові дослідження та розробки у півтора рази.

Якщо вимірювати інноваційну діяльність кількістю патентів на душу населення, то

Україна наразі займає місце у нижній половині порівняльної групи, маючи втричі

менше запатентованих винаходів на рік, ніж Білорусь або Росія. Різниця за цим

показником між Україною та країнами з розвиненою економікою, такими як держави ЄС і

США, ще більша.

Україна мало витрачає на наукові дослідження та розробки у розрахунку на 1

патент. У більшості країн з розвиненою економікою на 1 патент витрачається більше

ресурсів. У цьому відношенні, низький рівень витрат у розрахунку на 1 патент може бути

не стільки сигналом ефективності, а скоріше вказівкою на те, що зареєстрований патент

не є результатом тривалих вітчизняних інноваційних досліджень.

Ми оцінюємо потенціал патентованих технологій щодо сприяння економічному

зростанню та доходимо висновку про те, що зростання ВВП України було набагато

менше обумовлено науковими дослідженнями та розробками, ніж в інших

державах, а це означає, що власний потенціал України щодо руху шляхом зростання на

основі технічних інновацій на даний момент залишається обмеженим.

Наш висновок: переведення української економіки на траєкторію низьковуглецевого

економічного зростання вимагатиме на початковому етапі значної передачі технологій з-

за кордону. Це має супроводжуватися зусиллями з розбудови вітчизняного

дослідницького потенціалу.

44


2.3 Політичні варіанти НВР у промисловості

2.3.1 Вступ

У 2008 році прямі викиди ПГ промислових підприємств становили понад 30% загального

обсягу викидів в Україні без урахування непрямих викидів, спричинених промисловим

споживанням електроенергії. Таким чином, аналіз потенціалу скорочення викидів у

промисловості повинен бути важливим компонентом плану низьковуглецевого розвитку

України.

Нижче ми проводимо огляд існуючих політичних пропозицій щодо майбутнього розвитку

української промисловості.

План наших дій такий. Спочатку ми подаємо офіційний прогноз викидів ПГ і наводимо

політичні цілі, проголошені урядом. Потім ми порівнюємо ці варіанти з іншими останніми

пропозиціями. Зокрема, в якості найбільш повного довідкового матеріалу для нашого

аналізу ми використовуємо звіт фірми NERA (NERA Economic Consulting, 2012).

Аналіз показує, що чинна політика в Україні не дуже скоординована і недостатньо сильно

основана на вивченні значного потенціалу енергозбереження, існуючого у

промисловості. Проте, висновки, наведені в цій главі, попередні; дане питання необхідно

проаналізувати детальніше, базуючись на раціональному емпіричному моделюванні, що

й передбачено здійснити в ході даного проекту.

2.3.2 Поточний стан справ і запланована політика у промисловості

На даний час у різних урядових органів існують дуже суперечливі очікування та плани

щодо розвитку української промисловості, її перспективної потреби в енергії та

відповідних викидів ПГ.

Останній офіційний прогноз викидів ПГ, який був оприлюднений у 2009 р., передбачав,

що обсяг викидів від промислових підприємств зросте – за період 2010-2017 рр.

очікуваний темп зростання мав становити у середньому 5,7-6,0% на рік, залежно від

сценарію (Третє, Четверте та П’яте Національні повідомлення України до РКЗК ООН

(2009)). Як зазначено у Національних повідомленнях, якщо промислові підприємства

здійснять економічно ефективні заходи зі скорочення викидів, то обсяг скорочення може

досягти 18,6 млн. т СО2-екв. Якщо ж ужити посилених заходів, які були б спрямовані

45


конкретно на скорочення викидів, то додатковий потенціал скорочення становив би ще

4,9 млн. СО2-екв. (див. Рис. 9).

Рис. 9. Викиди ПГ в українській промисловості млн. т СО2-екв.

Джерело: Третє, Четверте та П’яте Національні повідомлення України до РКЗК ООН (2009),

стор. 181.

На початку 2009 р. Міністерство промислової політики прийняло Галузеву програму

енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 р.48 Програма

спрямована на доведення енергоємності виробничих процесів до стандартів розвинених

країн, зокрема ЄС.49 Міністерство визнає, що успішне досягнення цієї мети значно

допомогло б забезпечити енергетичну незалежність країни та скоротити імпорт палива50.

Очікується, що істотні інвестиції в підвищення енергоефективності будуть здійснені

промисловими підприємствами з власних коштів або за рахунок банківських кредитів;

кошти державного бюджету покриють тільки витрати на відповідні наукові дослідження і

розробки. Потреба галузей промисловості в енергоресурсах і відповідні цілі з

енергозбереження наведені у табл. 4.

Згідно з вищезазначеною Програмою, після реалізації передбачених заходів потреба у

первинних енергоресурсах із боку трьох основних галузей-джерел викидів – металургії,

машинобудування та хімічної промисловості – зростатиме щорічно на 0,93%. Очевидно,

процес розробки Програми не координувався з групою експертів, які відповідали за

48 Програму введено в дію наказом Міністра промислової політики України №152 від 25 лютого 2009 р.

49 На сьогодні енергоємність української промисловості складає 0,5 кг нафтового еквіваленту на 1 дол. США. Цей показник у 2,6 рази перевищує міжнародні стандарти (0,21 кг на 1 дол. США). Джерело: Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 р. (стор. 4). Високу енергоємність часто згадують як одну з причин економічної кризи 1990-х років.

50 У 2010 р. показник залежності від імпорту енергії становив майже 40%. Джерело: OECD/IEA (2012).

46


підготовку Національних повідомлень до РКЗК ООН, де навіть найбільш оптимістичний

сценарій щодо майбутніх викидів у промисловості не оснований на припущенні про таке

значне підвищення енергоефективності у промисловості.

Табл. 4. Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 р., вибрані цифри

Частка у загаль-

ному обсязі вироб-ництва

Потреба в енерго-

ресурсах,

млн. тне

Енергоємність,

кгне / грн.

ССТЗ потреби

в енергоресурсах за 2010-2017 рр.

Заплановані інвестиції,

млрд. грн.

2007

(факт)

2010 (мета)

2015 (мета)

2017 (мета)

Разом

ДіР

Видобування непаливних копалин і металургія

52% 48,6 0,39 0,27 0,90% 61,3 0,5

Машинобудування 23% 4,6 0,08 0,069 0,06 0,06 5,26% 56,2 5,8


16% 12,5 0,33 0,29 0,25 0,24 -1,50% 5,7 0,5

Легка та деревообробна галузі

9% н.д. 0,1 0,01

Разом 100% 0,93%1 123,4 6,9 1 Без урахування легкої та деревообробної галузей.

Джерело: Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 р. Частки у загальному обсягу виробництва і ССТЗ – власні розрахунки.

Пізніший офіційний документ – Оновлення Енергетичної стратегії України на період до

2030 р. - що був оприлюднений у 2012 р., передбачає, що в наступні десять років потреба

промисловості в енергоресурсах за 2010-2017 рр. зміниться наступним чином: потреба

в природному газі щорічно зменшуватиметься на 1,60%, а потреба у вугіллі зростатиме

на 1,4% на рік. Загальна потреба в енергоресурсах за вказаний період

зменшуватиметься на 1,2% щорічно. Деяка детальна інформація наведена у табл. 5.

У рамках Енергетичної стратегії Міністерство енергетики та вугільної промисловості

планує здійснити масштабні інвестиції – 694 млрд. грн. за 2010-2020 рр. – у нові

виробничі потужності в електроенергетиці (більшість нових електростанцій будуть

працювати на вугіллі) та нові потужності з видобування вугілля, щоб задовольнити

зростаючий попит промисловості на електроенергію та вугілля. Прогноз щодо

перспективної потреби в енергоресурсах оснований на припущенні про підвищення

енергоефективності на 30-35%. Хоча в Енергетичній стратегії визнано важливу роль

енергоефективності та наголошено на потребі у комплексній програмі підвищення

енергоефективності економіки, більш амбітних цілей у даному аспекті в Стратегії не

поставлено. Намагаючись забезпечити енергонезалежність України, Міністерство

47


енергетики та вугільної промисловості закликає промислові підприємства

використовувати вітчизняне вугілля та відійти від використання газу, який імпортується

з Росії. Очікується, що вугледобувна галузь розвиватиметься дуже швидко: згідно з

Енергетичною стратегією, щорічні обсяги видобутку вугілля до 2030 р. повинні зрости

на 40-50%, а споживання вугілля промисловістю – майже на 50%.

Табл. 5. Потреба в енергоресурсах у промисловості – офіційний прогноз

Прогноз – базовий сценарій51

ССТЗ потреби в енерго-ресурсах за 2010-2017 рр.

Потенціал енерго-

збереження, використаний

у прогнозі

2015 2020 2025 2030

Потреба в електроенергії, млрд. кВт-год

97,6 111,0 120,4 131,0 139,0 +2,1% -7%

Потреба у природному газі, млрд. м3

21,3 19,6 18,2 18,1 18,3 -1,6% -53%

Потреба у промисловому вугіллі, млн. т

3,1 3,3 3,6 4,1 4,6 1,4% н.д.

Загальна потреба в енергоресурсах, млн. тне

18390 17247 -1,2% без електро-енергії

-0,01% з електро-енергією

30-35%

Джерело: Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Нафтовий еквівалент і ССТЗ – власні розрахунки.

Виходячи з офіційних нормативних документів, розроблених різними міністерствами, ми

маємо різні очікування стосовно майбутньої динаміки прямих викидів ПГ та потреби

промислових підприємств у енергії; результати відображені на рис. 10. Міністерство

охорони навколишнього природного середовища передбачає значні масштаби

споживання палива у промисловості та відповідне зростання викидів ПГ на 5,77% на рік,

у той час як Міністерство енергетики та вугільної промисловості розраховує на низькі

темпи зростання попиту на енергоресурси з боку промисловості. Після певних

перерахунків на основі вихідних даних міністерства ми отримуємо, що відповідні викиди,

виражені в еквіваленті СО2, зменшуватимуться щорічно майже на 1%; потреба в

51 За базовим сценарієм Енергетична стратегія України передбачає середньорічний темп зростання ВВП до 2030 р. 5%; за песимістичним сценарієм очікується зростання ВВП у середньому приблизно на 3,8% на рік. У той же час, на погляд МВФ, найбільш реалістичний темп середньорічного зростання ВВП на 2014-2018 рр. – 3,5%. Економічне зростання за останні декілька років також не дозволяє очікувати від економіки чогось більшого, ніж за песимістичним сценарієм, якщо дотримуватися класифікації згідно з припущеннями, викладеними в Енергетичній стратегії.

48


енергоресурсах залишатиметься стабільною, хоча попит на паливо при цьому

скоротиться. Водночас Міністерство промислової політики очікує щорічного збільшення

попиту на енергоресурси, вираженого в нафтовому еквіваленті, на 1%.

Рис. 10. Прямі викиди ПГ та потреба промислових підприємств у енергоресурсах, за прогнозами різних міністерств. Щорічні очікувані зміни за 2010-2017 рр. (%).

Джерело: власні розрахунки.

Перш за все, всі очевидні суперечності, наведені вище, можуть свідчити про відсутність

чітко організованої політичної координації між урядовими органами. Як ми бачимо,

розробка промислової політики в Україні наразі не координується ані з енергетичною, ані

з екологічною політикою52. Це вимагає вироблення комплексної міжгалузевої стратегії

низьковуглецевого зростання в Україні, яка повинна стати основою та інструментом для

всіх підпрограм, котрі згодом розроблятимуться галузевими міністерствами або

підгалузевими відомствами нижчого рівня.

52 За промислову політику відповідає Міністерство промислової політики України; енергетичну політику проводить Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; екологічна політика входить до сфери компетенції Міністерства екології та природних ресурсів України.

49


2.3.3 Потенціал скорочення викидів у промисловості: оцінки з літератури

Згідно з нещодавно опублікованим звітом NERA, в українській промисловості існує

великий потенціал економічно ефективного скорочення викидів ПГ (NERA Economic

Consulting, 2012). За припущенням щодо незмінної енергоємності (статус кво) існує

потенціал для «скорочення більш ніж на 30% промислових викидів, які передбачав би

прогноз із незмінною ємністю на 2030 рік» (NERA Economic Consulting, 2012, p.65). Це

означає зменшення приблизно на 65 млн. т СО2, з яких зменшення на 51 млн. т є

економічно ефективним. Якщо уряд здійснить розширені політичні заходи, то зменшення

може сягнути 77 млн. т СО2, у тому числі 72 млн. т – в економічно ефективний спосіб.

Якщо результат NERA перерахувати у відсоткові зміни обсягу викидів, то він означає, що

промислові викиди можуть зрости на 2,53-4,14%. Темп зростання обсягу викидів

залежить від здійснюваного політичного заходу. Детальні оцінки представлені у табл. 3.

Табл. 6. Оцінки NERA щодо обсягів викидів ПГ у промисловості, щорічні зміни у %

Ужито економічно

ефективних заходів Ужито всіх можливих

заходів

Сценарій з запланованою політикою

+4,14% +2,96%

Сценарій з розширеною політикою

+3,44% +2,53%

Джерело: NERA Economic Consulting (2012) та Третє, Четверте та П’яте Національні повідомлення України до РКЗК ООН (2009). Власні розрахунки.

Основуючись на наведених у таблиці прогнозах, ми можемо розглядати заплановану

політику Міністерства промислової політики та очікування Міністерства енергетики та

вугільної промисловості щодо майбутньої потреби в енергоресурсах як відносно

оптимістичні. Терміново необхідно провести комплексний емпіричний аналіз на основі

реалістичних очікувань щодо економічного розвитку України в цілому й зростання

промислового виробництва зокрема, що дозволить розробити масштабний пакет

політичних заходів.

2.3.4 Що уряд може зробити для низьковуглецевого розвитку?

На додаток до багатьох перешкод на шляху реалізації урядових стратегій (фінансових,

відсутності ефективних систем управління енергетикою, браку кваліфікованих технічних

кадрів тощо) відсутність політичної координації, невірна оцінка існуючого становища та

слабке уявлення про потенційні імпульси для зростання, котрі можуть виникати з

економічно ефективних інвестицій у екологічно безпечні технології, є головними

50


причинами, через які стратегії уряду в сфері промисловості зазнають невдачі ще до

початку їхнього впровадження. За кращої політичної координації та певної додаткової

політичної рішучості щодо енергозбереження розподіл коштів між різними проектами в

галузі енергетики став би ефективнішим, а українська промисловість наблизилася б до

траєкторії низьковуглецевого зростання. Економіка отримала б користь від

зекономлених витрат на енергоресурси, прискорення і сталості зростання та підвищення

рівня зайнятості.

Стратегія зеленого зростання для України повинна включати всеосяжний комплекс

заходів з енергоефективності, який приніс би Україні корисні результати, одночасно

стимулюючи зростання та зайнятість. Ретельний аналіз заходів для такої програми

проводитиметься на основі раціонального емпіричного моделювання, що й передбачено

здійснити у ході даного проекту.

У комплексі політик із підвищення енергоефективності, які складаються з кредитно-

бюджетної, фінансової, ринкової та інформаційної політики, та заходів, що їх має

впровадити уряд, найбільш доречними є наступні:

поступове скасування субсидій на енергоносії, особливо на природний газ і теплову

енергію, з метою підвищення роздрібних тарифів на газ і опалення до рівня повного

відшкодування витрат, з доповненням цих заходів цільовими програмами на

підтримку малозабезпечених домогосподарств;

запровадження обов’язкових мінімальних вимог з енергоефективності до нових і

відремонтованих будівель, а також інших енергоємних товарів (наприклад,

побутових приладів, міжгалузевого виробничого обладнання, як-от електричні

двигуни, насоси, системи стисненого повітря тощо);

введення ефективних вуглецевих податків (підвищення рівня чинних ставок податку

на СО2, що є недостатніми та низькими) або системи торгівлі квотами на викиди ПГ,

що охоплюватиме основні джерела ПГ;

запровадження податкових пільг для найбільш енергоефективних технологій (що

забезпечують перевищення мінімальних норм енергоефективності;

введення економічних стимулів для використання відновленого тепла тощо.

51


3. Оцінка впливу визначених політик і заходів

та розроблення ЗХД-сценаріїв на період до

2020 р. та 2050 р.

3.1 Як оцінювати потенціал визначених політик для

низьковуглецевого економічного зростання в Україні

Оцінка довгострокового впливу політик та інвестиційних пропозицій, спрямованих на

стимулювання вуглеценейтрального економічного зростання, вимагає використання

складних економічних моделей. Слід відзначити актуальність двох питань. По-перше,

модель повинна відтворювати поведінку всіх відповідних суб’єктів економіки (тобто різних

фірм, приватних домогосподарств, уряду тощо). По-друге, модель повинна базуватися на

потужній базі даних, що охоплює структуру та потік усіх доходів та витрат в економіці, всі

взаємозалежності між різними видами діяльності, що виникають при використанні

проміжних ресурсів у виробничих процесах в інших видах діяльності, а також відповідні

дані про викиди парникових газів (ПГ) з розбивкою по типах, наприклад, викиди від

спалювання палива або викиди від технологічних процесів.

Інструментом, здатним задовольнити ці вимоги, є багатогалузева обчислювана модель

загальної рівноваги (ОМЗР). Вона основана на мікроекономічному представленні

поведінки різних видів економічної діяльності, приватних домогосподарств, приватного

сектора і зовнішнього сектора. Такі моделі охоплюють усі ринки товарів та факторів

виробництва в економіці країни й, отже, можуть відстежувати зміни в пропозиції, попиті

та цінах на різні товари й фактори виробництва. Оскільки сюди також входять усі доречні

види первинної та вторинної енергії, то ОМЗР здатна моделювати викиди парникових

газів (ПГ) від спалювання палива та інших промислових процесів.

У наступному розділі ми описуємо основні риси ОМЗР, яку ми розробляємо для оцінки

потенціалу вуглеценейтрального економічного зростання України. На додаток до

основних рис моделі ми розкажемо, як вона використовуватиметься для стимулювання

впливу низьковуглецевих технологій.

52


3.2 Опис моделі

3.2.1 Основні компоненти

ОМЗР для України включає приватні домогосподарства, різні види виробничої

діяльності, уряд і зовнішній сектор (решту світу). Ці інституції обмінюються товарами та

первинними факторами виробництва (робочою силою й капіталом) на окремих ринках.

Модель є динамічною і охоплює період часу з 2010 до 2050 р. Загальна структура моделі

є наступною:

Приватні домогосподарства отримують дохід (винагороду) за робочу силу та

капітал, що їх вони надають секторам виробництва, й одержують виплати від уряду.

Вони витрачають цей дохід на споживання вітчизняних та імпортних товарів і послуг,

а також на заощадження.

Види діяльності в економіці представлені 23 секторами (це сільське господарство,

гірничодобувна промисловість, обробна промисловість, комунальний сектор,

транспорт і сфера послуг). Вони використовують робочу силу і капітал та

застосовують проміжні ресурси для вироблення своєї конкретної продукції. Сектори

виробництва експортують (частково) свою продукцію і (або) продають її на

вітчизняних ринках, де загальний попит представлений проміжним попитом

(секторами виробництва) та кінцевим попитом (приватними домогосподарствами,

валовим накопиченням капіталу або урядом).

Уряд отримує дохід від наявного у нього капіталу, а також від податкових

надходжень (наприклад, імпортного мита). Він використовує цей дохід для

фінансування субсидій та трансфертних платежів приватним домогосподарствам і

державних інвестицій, а також для забезпечення суспільними товарами та

послугами.

Решта світу складається з сукупності всіх країн, які здійснюють експорт до України

або імпорт з України чи взаємодіють з Україною в фінансових операціях. Отже, вона

поглинає експорт з України, а в обмін забезпечує імпорт. Вона також надає

приватним домогосподарствам інвестиційні можливості за кордоном і володіє

певними українськими активами.

Ця структура вимагає розгляду наступних ринків:

Ринки факторів виробництва – робочої сили та капіталу (так званих первинних

факторів виробництва):

53


пропозиція визначається забезпеченістю домогосподарств і уряду факторами

виробництва (що змінюється з часом);

попит випливає з виробничої діяльності.

Ринки товарів для кожного з товарів і послуг, які виробляються і (або) споживаються

у країні:

пропозиція задається обсягом виробництва відповідних галузей та обсягом

імпорту;

попит випливає з проміжного та кінцевого споживання (включаючи експорт).

Ринок інвестиційних товарів:

пропозиція вітчизняних інвестиційних товарів задається двома джерелами:

окремим видом діяльності, що використовує різні товари як ресурси для

формування нового капіталу, а також випуском облігацій урядом задля

фінансування дефіциту бюджету;

попит на інвестиції визначається відповідним обсягом державних і приватних

заощаджень, які включають заощадження мешканців України та іноземців (де

останнє відповідає активному сальдо поточного платіжного балансу України).

Ринок іноземної валюти:

пропозиція задається надходженнями від експорту, а також придбанням

українських активів іноземцями;

попит випливає з попиту на імпортні проміжні та готові товари й послуги, а також

із попиту на інвестиції за кордоном.

3.2.2 Технологія виробництва

Виробництво товарів і послуг моделюється особливими виробничими функціями. Для

кожного виду діяльності вони визначають обсяги різних факторів виробництва, необхідні

для виробництва заданого обсягу продукції. У технічному аспекті всі виробничі функції –

це функції з постійною еластичністю заміщення (ПЕЗ).53 Оскільки можливість заміщення

конкретних факторів виробництва може бути дуже різною, вони групуються в різні

вкладені сукупності (це так звана вкладена виробнича функція). По суті ця структура

виглядає так:

53 ПЕЗ – стандартна форма виробничих функцій та функцій попиту в мікроекономічній теорії. Вона включає всі типи функцій, де ступінь заміщення різних ресурсів залишається постійною. Поширені типи ПЕЗ-функцій – функція Кобба-Дугласа (еластичність заміщення дорівнює одиниці) та функція Леонтьєва (еластичність заміщення дорівнює нулю). Загальна форма

виробничої ПЕЗ-функції з двома факторами (L та K) - де Q – обсяг

виробництва, F – продуктивність факторів, та r – екзогенні параметри. Постійна

еластичність заміщення задається формулою

54


неенергетичні проміжні фактори (у тому числі сировина) не можуть заміщуватися

іншими факторами виробництва (технологія леонтьєвського типу, еластичність

заміщення дорівнює нулю);

сукупні енергетичні фактори (вугілля, газ, нафтопродукти, електроенергія,

теплова енергія) та фактори з доданою вартістю (робоча сила і капітал) не можуть

заміщуватися один одним або неенергетичними проміжними факторами

(технологія леонтьєвського типу, еластичність заміщення дорівнює нулю);

енергетичні фактори виробництва (вугілля, газ, нафтопродукти, електроенергія,

тепло) можуть – певною мірою – заміщуватися один одним (еластичність

заміщення дорівнює одиниці). Проте, можливості заміщення залежать від

конкретного виду діяльності;

виробництво у сільському господарстві та гірничодобувній промисловості також

вимагає використання природних ресурсів (тобто відповідно орних земель і

енергоресурсів). Вони моделюються як неринкові фактори виробництва з

екзогенним попитом.

Типова структура виробництва в обробній промисловості показана нижче.

55


Рис. 11. Схематичне представлення багаторівневої виробничої ПЕЗ-функції


3.2.3 Сектор енергетики

Щоб забезпечити можливість формування різних сценаріїв розвитку сектора енергетики

до 2050 року, постачання електроенергії моделюється окремою моделлю – моделлю

постачання електроенергії. Ця модель ґрунтується на детальному представленні

різних технології виробництва (це вугільні та газові теплоелектростанції,

гідроелектростанції, атомні електростанції, а також об’єкти відновлюваної енергетики),

яке містить інформацію про існуючу встановлену потужність, коефіцієнти готовності,

відповідні капітальні та експлуатаційні витрати на існуючі потужності, а також інвестиційні

витрати на розширення потужностей. Ключовим джерелом припущення щодо технологій

є звіт Thomson Reuters про використання моделі MACCTool (див. Додаток В-1). Прогнозні

56


витрати змінюються з часом відображаючи зміни у цінах на паливо, а також у самих

технологіях.

Мета моделі постачання електроенергії – обчислити розподіл генеруючих потужностей,

який задовольняє прогнозний попит на електроенергію в Україні (представлений кривою

навантаження на кожний майбутній рік) за наявної величини генеруючих потужностей.

Ця модель, однак, не враховує регіональний розподіл і питання готовності

передавальних потужностей.

Розподіл потужностей не оснований на методі мінімальних витрат, а побудований на

сукупності правил, які описують фактичну ситуацію в електроенергетиці України.

Технології виробництва електроенергії діляться на «обов’язкову генерацію» та «гнучкі».

Технології обов’язкової генерації працюють весь рік на середній наявній потужності. Це

газові та вугільні ТЕЦ, атомні електростанції, а також сонячні та вітрові електростанції.

Гнучкі технології – це вугільні ТЕС, гідроелектростанції, а також гідроакумулюючі

електростанції та станції на біомасі. Ці технології застосовуються для задоволення

пікового попиту.

Зрештою, модель електроенергетичного сектора дає оцінки витрат на генерацію

електроенергії за даного майбутнього рівня попиту на неї. Ці витрати включають у себе

витрати на інвестиції у нові генеруючі потужності (традиційні та відновлювані), якщо це

потрібно для задоволення попиту. Ці результати інтегруються в ОМЗР шляхом

включення структури витрат у ОМЗР та отримання з ОМЗР даних про попит на

електроенергію (ітерація між моделями не здійснюється автоматично).

Щоб забезпечити ідеальний збіг структури вартості електроенергії в ОМЗР та у моделі

постачання електроенергії, у першій з них щороку застосовується різна технологія

виробництва електроенергії. Це досягається шляхом встановлення у нуль всіх значень

еластичності заміщення виробничої функції та масштабування спільних параметрів за

результатами прогону моделі постачання електроенергії. Прямі кути у вкладених

сукупностях заміщення на рис. 12 символічно означають, що еластичність заміщення

прирівняна до нуля. Припущено, що всі витрати цього спільного виробництва покриті

вартістю електроенергії.

57


Рис. 12. Схематичне представлення виробничої ПЕЗ-функції для сектора електроенергетики


3.2.4 Сектор теплопостачання

Діяльність сектора теплопостачання охоплює все забезпечення теплом, крім тепла, що

виробляють ТЕЦ. Теплопостачання в Україні наразі майже повністю працює на газі.

Встановлена потужність котелень перевищує 120 тис. Гкал/год. Найбільша частка цієї

потужності забезпечується великими котельнями, котрі здатні виробляти понад 100

Гкал/год, але є також багато менш потужних установок.

Одна з ключових проблем, що стосується сектора теплопостачання, - це велика частка

зношеного обладнання і дірявих теплопроводів. Це означає, що найближчим часом

необхідно здійснити масштабні інвестиції у даний сектор. Ще одна проблема – високі

ціни на газ і необхідність (обумовлена вимогами програми фінансової підтримки МВФ)

зменшення субсидій на газ і тепло для домогосподарств. Останній фактор робить

зміщення у секторі теплопостачання від газових потужностей до вугільних дуже

ймовірним сценарієм на майбутнє (наприклад, передбаченим у державній програмі

модернізації сектора теплопостачання на 2014-2015 роки).

Ці дві проблеми означають, що поточний склад ресурсів, використовуваних у секторі

теплопостачання (іншими словами, технологія виробництва), у найближчому

58


майбутньому може різко змінитися. Через цю причину наша методика моделювання для

цього сектора аналогічна підходу, який ми застосували до сектора енергетики. Ми

розробляємо просту модель сектора теплопостачання. Ми припускаємо, що газові

потужності, що наразі експлуатуються, у наступні роки будуть піддані ремонту, а всі нові

потужності, котрі необхідно спорудити для задоволення підвищеного попиту на тепло,

працюватимуть на вугіллі.

Ураховуючи початковий прогноз попиту на тепло на період до 2050 року, теплова модель

надає потрібний склад ресурсів, зокрема капіталу, робочої сили, палива та інших витрат.

Аналогічно методиці, застосованій щодо сектора енергетики, ми припускаємо, що

технологія виробництва тепла в ОМЗР в різні роки буде різною й відповідатиме

результатам моделювання. Для цього ми встановлюємо всі значення еластичності

заміщення у виробничій функції у нуль і масштабування спільних параметрів за

результатами прогону моделі теплопостачання.

3.2.5 Податки та субсидії

Охоплення моделлю податків і субсидій на продукцію та фактори виробництва не дуже

детальне. Щодо прямих податків на фактори ставки оподаткування по секторах

калібруються з даних про витрати та випуск, після чого і до витрат на робочу силу, і до

капітального доходу застосовуються однакові ставки. Щодо непрямих податків ставки по

видах продукції застосовуються до загальної внутрішньої пропозиції. Ці ставки також

калібруються на основі таблиці витрат і випуску.

Ураховуючи їхнє величезне значення для державного бюджету, особлива увага у моделі

приділяється субсидіям на газ і тепло. Обсяг цих субсидій у базовому 2011 році

становить приблизно 7% ВВП. За рахунок державного бюджету субсидується

споживання газу домогосподарствами, секторами виробництва електричної та теплової

енергії. У результаті цих субсидій домогосподарства платять за газ ціну, що набагато (у

6-7 разів) нижче за ціну для промисловості. Ціна, яку за газ платять державні

постачальники тепла, також удвічі менша за ринкову. Програма фінансової підтримки

МВФ вимагає поступового скасування цих субсидій.

У цій моделі ми передбачаємо моделювання сценаріїв із вищими цінами на газ і тепло

для споживачів, як наразі користуються субсидіями. З цією метою ми ставимо рівні

субсидій в залежність від ставок тарифів, які встановлюються ззовні для

домогосподарств і державних постачальників тепла. Ці ставки тарифів можуть

коригуватися (наприклад, поступово збільшуватися, як передбачено програмою МВФ), і

59


відповідним чином коригуватимуться потрібні рівні субсидій. Крім того, державний

бюджет у моделі реагуватиме на зниження субсидій – дефіцит державного бюджету буде

зменшуватися.

3.2.6 Викиди ПГ

На додаток до виробництва фізичної продукції модель також охоплює три відповідні типи

викидів ПГ: викиди від спалення палива, неконтрольовані викиди (наприклад, у добувній

промисловості) та викиди від промислових процесів (наприклад, у хімічній промисловості

або у видаленні відходів):

Викиди ПГ від спалення палива безпосередньо пов’язані з обсягом енергетичних

ресурсів, що використовуються у різних видах діяльності та домогосподарствами

(у ТДж). Це паливо наступних видів: вугілля, газ та продукти нафтопереробки.

Як показано на рис. 11, можливо заміщення між різними видами палива. Тому

значні коливання відносних цін на енергетичні ресурси можуть спонукати

виробників обрати для своїх виробничих можливостей інший вид палива. Так

само домогосподарства можуть змінювати характер свого попиту (наприклад,

вибір палива для децентралізованого опалення або для автомобілів). Такі

рішення можуть мати значний вплив на викиди ПГ (як, наприклад, заміщення

вугілля газом).

Неконтрольовані викиди та викиди від промислових процесів безпосередньо

пов’язані з рівнями виробництва (реальним обсягом продукції) у відповідних

видах діяльності. Викиди, джерело яких не повністю зазначено у даних РКЗК

ООН, у моделі відносяться на державний сектор і вважаються постійними у часі.

3.2.7 Решта світу

Україна моделюється як мала відкрита економіка, що не впливає на світові ціни, але

може експортувати або імпортувати будь-яку потрібну кількість будь-якого товару. Тому

світові ціни (зокрема, ціни на основні експортні товари, такі як сира нафта, метали тощо)

беруться як є.

Імпорт кожного виду товарів моделюється як недосконалий замінник різновидів того ж

виду товару внутрішнього виробництва (це так зване припущення Армінгтона). Це

означає, що ринкова ціна на внутрішньому ринку будь-якого продукту є поєднанням ціни

вітчизняних виробників та імпортної ціни (поєднаних за допомогою ПЕЗ-функції).

Аналогічним чином, експорт моделюється як дещо відмінний від різновиду продукту, що

60


продається на внутрішньому ринку. Валовий обсяг виробництва будь-якого сектора

трансформується у різновиди товарів, що продаються на внутрішньому ринку, і

експортовані різновиди за допомогою ПЕЗ-функції перетворення.

У моделі також відображаються платежі та одержання резидентів України в їхніх

операціях із рештою світу (наприклад, через інвестиції з-за кордону).

3.2.8 Поведінкова структура і рівновага

Базова ідея цієї поведінкової структури полягає в тому, що всі інституції коригують свою

поведінку у відповідь на ціни. На всіх ринках ціни визначаються встановленням

ринкової рівноваги. Це означає, що ціни на кожному ринку коригуються, поки кількість

постачених факторів виробництва, товарів або послуг не стане рівною відповідному

обсягові попиту. Різні інституції у моделі приймають ці ціни як дані та поводяться

наступним чином:

Види діяльності потребують різних товарів і послуг (це так званий проміжний

попит), а також робочої сили й капіталу для випуску продукції (як визначено їхньою

відповідною виробничою функцією). Прибутки визначаються як різниця між

доходами від продажу кінцевої продукції та витратами на всі необхідні фактори

виробництва. Припускається, що види діяльності обирають свій попит на різні

фактори виробництва так, щоб максимально збільшити прибутки

Приватні домогосподарства формують свій добробут (так звану «корисність») з

кінцевого споживання (тобто чим більше вони споживають, тим вони заможніше.

Вони витрачають задану частку доходу на заощадження, а також на максимальне

збільшення своєї корисності з урахуванням наявного доходу (він забезпечується

переважно доходами від робочої сили та наявного капіталу).

Уряд тримає реальну вартість надання суспільних послуг на постійному рівні. Тому

державні доходи мають коригуватися залежно від змін у цінах на товари та фактори


Рівновага моделі – це сукупність цін та кількостей (тобто рівнів попиту), за якої:

на всіх ринках факторів виробництва і товарів пропозиція відповідає попиту;

приватні домогосподарства досягають максимальної корисності за свого

конкретного доходу;

види діяльності одержують максимальні прибутки за своїх конкретних технологій;

61


витрати всіх інституцій не перевищують дохід відповідної інституції (так зване

жорстке бюджетне обмеження).

3.2.9 Динамічні елементи

Як згадувалося вище, модель є динамічною, тобто вона дає рішення щодо рівноваги

(значення вхідних та вихідних змінних) для кожного року періоду моделювання (2011-

2050 рр. Рівноваги для різних років пов’язані змінами робочої сили та капіталу, а також

змінами конкретних зовнішніх параметрів, які визначають світові ціни, продуктивність

факторів або енергоефективність. Згідно зі стандартною теорією економічного зростання

це положення означає, що економічне зростання обумовлено наступними чинниками:

Зростання/скорочення чисельності населення. Наявна робоча сила щороку

змінюється згідно з загальним темпом зростання чисельності населення (який в

Україні є від’ємним). Це прийнятно, оскільки чинники жорсткості ринку праці, зокрема

безробіття та демографічні зміни, не моделюються безпосередньо.

Накопичення капіталу. За припущенням постійна частка наявного капіталу –

валовий основний капітал – щороку знецінюється, а за рахунок приватних і

державних інвестицій створюється новий капітал. Джерела інвестицій – державні та

приватні заощадження.

Зростання продуктивності. Через зовнішній технічний прогрес продуктивність

робочої сили та капіталу може зростати з часом, а також різними темпами для різних

видів діяльності.

Темпи зростання населення та знецінення – це просто зовнішні екзогенні параметри, а

ось моделювати інвестиційні рішення складніше. Ми моделюємо інвестиції – або

формування валового основного капіталу – як такі, що реагують на зміни у стимулюванні.

Зокрема, інвестиційний попит у даному секторі зростає, якщо дохід від даного обсягу

капіталу перевищує витрати на накопичення цього обсягу шляхом інвестування

(створення капіталу).54 У протилежному випадку, коли це співвідношення зменшується,

попит на інвестиції також падає. Крім того, модель передбачає поступове збільшення

інвестицій за конкретними стратегіями, як, наприклад, розгортання «зеленої» технології.

54 Це співвідношення доходу на капітал та витрат на формування капіталу – або, якщо загальніше, перевищення ринкової вартості над відновлювальною вартістю капіталу – відомо як коефіцієнт Тобіна.

62


3.2.10 Закриття моделі

Реакція домогосподарств і підприємств на зміни економічних умов в ОМЗР визначається

конкретними поведінковими припущеннями. Зокрема, домогосподарства максимально

збільшують корисність залежно від наявного доходу, а фірми максимально збільшують

прибутки з урахуванням технологічних обмежень. Крім того, повна специфікація моделі

потребує також формування поведінкових правил для уряду і обміну товарами,

послугами й фінансовими активами між Україною та рештою світу. Ці правила зазвичай

називають закриттям моделі. З точки зору моделювання це вимагає зазначити, які саме

макроекономічні показники будуть зафіксовані на цільових рівнях, а які можна вільно

коригувати.

У цілому загальноекономічний характер моделі (загальна рівновага) вимагає, щоб усі

грошові потоки в економіці були враховані, усі ринки були чистими, а всі видатки

відповідали джерелам доходів. Це означає, що певні макроекономічні тотожності у

моделі повинні завжди виконуватися. На сукупному рівні це вимагає, щоб сума

внутрішніх інвестицій та інвестицій з-за кордону дорівнювала сумі державних і приватних

заощаджень. Це у свою чергу передбачає, що мінімум один з цих компонентів (державні

та приватні заощадження, внутрішні інвестиції та сальдо поточного рахунку) можна

вільно коригувати згідно зі змінами в економічному розвитку.

У ОМЗР для України нам потрібно відобразити поточну макроекономічну ситуацію, в якій

державний бюджет характеризується великим дефіцитом, а баланс зовнішньої торгівлі

– від’ємний. Що стосується державного бюджету, то головне джерело дефіциту

створюють величезні субсидії на енергію (газ і тепло). У майбутньому ці субсидії

необхідно зменшити, тому що таке становище є несталим. Тарифи на газ і тепло повинні

будуть поступово наблизитися до відповідних ринкових цін, а субсидії доведеться

зменшити.

Належне закриття моделі в цій ситуації передбачає ендогенний баланс бюджету, що

реагує на зміни рівнів субсидій. Відповідним чином реальний обсяг державних видатків

також буде визначений моделлю. Приватні заощадження прямо залежать від доходів

домогосподарств і, отже, також коригуються. Таким чином, державні та приватні

заощадження ендогенно задаються модельним рішенням.

Що стосується зв’язків із глобальною економікою, то модель базується на припущенні

щодо малої відкритої економіки. Це означає, що всі товари та послуги, а також фінансові

активи можуть купуватися та продаватися на світових ринках у необмеженому обсязі за

63


даними (фіксованими) цінами. Проте, умова чистого ринку іноземної валюти вимагає

дотримання балансу платежів. Зовнішньоторговельному дефіциту повинен відповідати

приплив іноземного капіталу (купівля вітчизняних активів іноземцями). Остання сума

(від’ємне сальдо поточного рахунку) у моделі зафіксована.


Модель побудована на обширній базі даних. Головні джерела даних:

Національні рахунки України за 2011 р. (Джерело: Державна служба статистики

України, 2013, Київ.)

Таблиця «витрати-випуск» за 2011 р. (в цінах споживачів). (Джерело: Державна

служба статистики України, 2013, Київ.)

Паливно-енергетичний баланс України на 2011 р. (Джерело: Державна служба

статистики України, 2013, Київ.)

Кадастр викидів ПГ в Україні за 2011 р. (Джерело: Національний кадастр

антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів за

1990-2012 роки. Поданий до Секретаріату РКЗК ООН 12 квітня 2014 р. Отримано

з http://unfccc.int)

Відповідні публікації МВФ, Державної служби статистики України (офіційного

статистичного органу) тощо, зокрема:

щодо прогнозу ВВП до 2019 р. – МВФ (2014). База даних «Перспективи

світової економіки» (ПСЕ), травень 2014 р.;

щодо індексу цін виробників – Державна служба статистики України (різні

роки). Індекси цін виробників. Отримано з http://www.ukrstat.gov.ua/.

Зазначені вище джерела не завжди повністю узгоджені між собою. З цієї причини нам

доводилося вибирати одне джерело, коли мали місце протиріччя. Зокрема, ми

дотримувалися наступних правил:

загальні макроекономічні показники, такі як ВВП, додана вартість, податкові

надходження, експорт, імпорт, загальний обсяг продукції, кінцеве споживання тощо,

бралися безпосередньо з національних рахунків (НР);

таблиця «витрати-випуск» (ТВВ) використовувалася для розбивки загальних цифр у

НР по різних видах діяльності. У цей спосіб проведено розбивку по видах

діяльності/продуктах наступних елементів даних:

використання проміжних продуктів;

http://unfccc.int/

http://www.ukrstat.gov.ua/

64


додана вартість;

загальний обсяг продукції;

податки на продукцію та види діяльності;

кінцеве споживання (домогосподарства, уряд, інвестиції);

імпорт і експорт.

Отже, база даних моделі пов’язана з офіційною статистикою України, і ключові економічні

показники збігаються. Цифри доданої вартості за 2011 рік по секторах відтворені

моделлю з такою ж високою точністю (Рис. 13).

Рис. 13. Валова додана вартість по основних секторах економіки України (2011 р.)

Source: UkrStat.

Важливим результатом моделі є обсяг викидів ПГ по видах діяльності. Ми навели

інформацію про викиди від спалювання палива та від промислових процесів (включно з

сільським господарством і видаленням відходів), наведену в кадастрі викидів ПГ в Україні

за 2011 рік. Для тих видів економічної діяльності, по яких у РКЗК ООН немає інформації,

оцінки ґрунтувалися на додатковій інформації з Паливно-енергетичного балансу України.

Отримана в результаті база даних, що охоплює всі 23 види виробничої діяльності,

наведена у табл. 7.

65


Описана у цьому розділі модель використовуватиметься для оцінки впливу конкретних

політичних заходів і технологій, спрямованих на стимулювання низьковуглецевого

зростання в Україні. Вона також ляже в основу розробки ЗХД-сценаріїв на період до

2020 та 2050 р., представлених нижче.


Табл. 7. Використання енергії та обсяг викидів ПГ по видах діяльності

Сільське господарство

Видобування

вугілля

Видобування нафти

Природний газ

Інше видобування

Харчова промисловість

Текстильна та меблева

галузі

Деревообробна, целюлозно-паперова, видавнича

справа

Виробництво металів

Нафтопереробка

Споживання енергії, 2011,ТДж

Рідке паливо 57190 110 31 27 902 1412 9 56 529 12791

Тверде паливо 1175 84385 1183 2380 26 585 10908 3

Газоподібне паливо 22963 2530 4372 8583 25890 55693 405 7390 7248

Біомаса 1907 884 542 1065 13 6064 13 2495 234

Інше паливо 38 92 24 46 2 1949 0 1 16 2312

Викиди ПГ (CO2-екв у Гг)

A. Спалювання палива 5594 4823 247 483 1614 3570 26 472 643 1444

Рідке паливо 4186 8 2 2 67 106 1 4 39 875

Тверде паливо 117 4667 110 222 2 54 603 0


Біомаса* 14 2 1 2 0 11 0 5 0

Інше паливо 3 7 2 3 0 141 0 0 1 167

B. Неконтрольовані викиди від палива 19596 4 3 460 397

C. Викиди від промислових процесів 36299

РАЗОМ (CO2-екв у Гг) 41893 24419 251 486 1614 3570 26 472 1104 1841

* Викиди СО2 від спалювання палива з біомаси не включені до загального обсягу викидів СО2 від спалювання палива (веб-сайт РКЗК ООН).


Табл. 7 (продовження). Використання енергії та обсяг викидів ПГ по видах діяльності


Мінерали Металургія

Машини і

обладнання

Інші галузі обробної

промисловості

Будівництво Державне електро-

постачання

Видобування та розподіл природного

газу

Постачання

тепла і гарячої

води

Водне господарство та видалення

відходів


Рідке паливо 177 190 3515 182 518 797 1768 74 1130 40

Тверде паливо 940 30693 330042 233 13422 258 822536 823 207


Біомаса 439 3606 5 150 155 3528 3

Інше паливо 1661 0 4 3 0 2 1509 19 32 0


A. Спалювання палива 7716 5494 44071 941 1291 216 88194 432 15785 38

Рідке паливо 12 14 269 13 38 59 136 5 87 3

Тверде паливо 73 2864 32181 22 1252 24 77696 78 19


Біомаса* 1 7 0 0 0 7 0

Інше паливо 120 0 0 0 0 0 154 1 3 0

B. Неконтрольовані викиди від палива

28608

C. Викиди від промислових процесів

10726 10983 26527 11234

РАЗОМ (CO2-екв у Гг) 18442 16476 70598 941 1291 216 88194 29041 15785 11272

* Викиди СО2 від спалювання палива з біомаси не включені до загального обсягу викидів СО2 від спалювання палива (веб-сайт РКЗК ООН).


Табл. 7 (продовження). Використання енергії та обсяг викидів ПГ по видах діяльності

Транспорт Газопро-відний

транспорт Інші послуги

Разом галузі промисловості

Приватні домогосподарства

Незазначені по секторах

Разом


Рідке паливо 421498 2209 505155 14765 2648 522568

Тверде паливо 16690 1316490 27573 3167 1347229

Газоподібне паливо 100804 56044 1176472 598886 12150 1787507

Біомаса 4088 25190 12947 329 38466

Інше паливо 544 8254 8254


A. Спалювання палива 30997 5675 4999 224765 36940 1176 262881

Рідке паливо 30997 161 37084 910 199 38193

Тверде паливо 1658 121644 2705 299 124648

Газоподібне паливо 5675 3109 65312 33227 674 99213

Біомаса* 31 81 98 2 181

Інше паливо 39 644 1 645

B. Неконтрольовані викиди від палива 3 49072 49072

C. Викиди від промислових процесів 726 96495 96495

РАЗОМ (CO2-екв у Гг) 30997 5678 5725 370332 36940 1176 408448

* Викиди СО2 від спалювання палива з біомаси не включені до загального обсягу викидів СО2 від спалювання палива (веб-сайт РКЗК ООН). Джерело: РКЗК ООН, Паливно-енергетичний баланс України, розрахунки DIW econ

69


3.3 Аналіз сценаріїв

За допомогою моделі, описаної у розділі 3.2, ми проведемо моделювання впливу

конкретних політичних заходів і (або) змін у технології, спрямованих на стимулювання

низьковуглецевого зростання в Україні. З цією метою вплив політичних заходів і змін у

технології необхідно оцінити за надійним критерієм, який охоплює гіпотетичний розвиток

економіки за відсутності таких змін (далі цей сценарій називатиметься «сценарієм за

звичайним ходом діяльності», або «ЗХД-сценарієм»). У цьому розділі ми обговорюємо

ключові припущення, що лежать в основі траєкторії розвитку економіки України за ЗХД-

сценарієм (розділ 3.3.1), представляємо результати ЗХД-сценарію (розділ 3.3.2) та

опрацьовуємо різні канали, якими можна реалізувати зміни в технології та політичні

заходи, спрямовані на низьковуглецеве зростання (розділ 0).

3.3.1 Сценарій за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарій)

Сценарій за звичайним ходом діяльності (ЗХД-сценарій) описує гіпотетичний шлях

розвитку економіки, що його відтворює модель, за тим припущенням, що істотні політичні

заходи втручання, спрямовані на сприяння зеленому зростанню, не здійснюватимуться.

Його слід розуміти не як прогноз (тобто більш реалістичний розвиток) економіки, а

скоріше як еталон для порівняння результатів різних політичних сценаріїв та мотивацію

для політичних дій.

В обчислюваній МЗР усі ключові економічні змінні, зокрема ВВП, обсяг продукції та

додана вартість по видах діяльності тощо, є ендогенними. Це означає, що вони визначені

всередині моделі й не можуть бути зафіксовані як значення, задані ззовні. Відтворення

заданого шляху розвитку – наприклад, прогнозів ВВП на період до 2019 р. – вимагає

модифікації параметрів моделі, які впливають на економічне зростання, як-от зростання

продуктивності (по видах діяльності), ставки податків і рівні субсидій або світові ціни.

3.3.1.1 Припущення щодо зростання

Як зазначено вище, є три основні джерела зростання: зростання чисельності населення

(екзогенне), накопичення капіталу (частково екзогенне) та зростання продуктивності

(екзогенне).

70


Особливою проблемою є динаміка чисельності населення, яке скорочується з середини

1990-х років. За прогнозами Національного інституту демографії, постійне скорочення

населення становитиме у середньому 0,4% на рік. По суті це означає, що зміни

чисельності населення матимуть негативний вплив на економічне зростання. Інакше

кажучи, економічне зростання необхідно забезпечувати з інших джерел, зокрема за

рахунок накопичення капіталу (інвестицій) та зростання продуктивності. Отже, розвиток

економіки в цілому, а також окремих видів діяльності буде відображатися переважно у

змінах продуктивності праці та капіталу по конкретних видах діяльності. Для ЗХД-

сценарію ці значення параметрів треба буде відкоригувати, щоб урахувати динаміку за

минулі періоди.

На перші роки періоду моделювання (2011-2019) деякі цільові значення для України

визначаються чинним прогнозом МВФ (Звіт по країні № 14/106, травень 2014 р.). За цим

прогнозом припускається, що Україна зможе реалізувати комплекс реформ, які

стабілізують її макроекономічне становище. Параметри моделі на перші роки

коригуються так, щоб відтворити прогноз МВФ.

Табл. 8. Зростання ВВП у 2012-2019 рр.

Рік Зростання ВВП, %

2012 0,3

2013 0,0

2014 -5,0

2015 2,0

2016 4,0

2017 4,0

2018 4,5

2019 4,5

Джерело: Звіт МВФ по Україні, № 14/106, травень 2014 р.

На подальші роки надійних прогнозів річних темпів зростання ВВП немає. Отже, рівні

продуктивності неможливо скоригувати з урахуванням заданої траєкторії розвитку.

Замість цього ми використовуємо консервативні припущення щодо подальшого

зростання продуктивності, виходячи з даних про зростання за минулий період, а саме

2000-2008 рр.

У цілому ми припускаємо наступну динаміку продуктивності робочої сили та капіталу за

ЗХД-сценарієм:

71


Сільське господарство:

середній темп зростання продуктивності за 2012-2019 рр. – 2,2%;

середній темп зростання продуктивності за 2020-2050 рр. – 4,0%.

Обробна промисловість:



Гірничодобувна промисловість:



Транспорт



Сфера послуг



3.3.1.2 Інтенсивність викидів ПГ та енергоефективність

У цьому розділі наведено розрахунки, що представляють продукт, передбачений у

продовженні контракту: диференційовані траєкторії динаміки енергоефективності у

деяких вибраних енергоємних галузях української економіки – сільському господарстві,

енергетиці та обробній промисловості.

Незважаючи на дуже різке зниження інтенсивності викидів за останні 15 років, Україна

залишається однією з країн із найбільшою інтенсивністю викидів та енергоємністю у світі;

інтенсивність викидів відносно ВВП досі втричі більша, ніж у середньому по європейських

країнах-членах ОЕСР (див. Рис. 14). Більшою часткою ці викиди обумовлені

спалюванням палива. Це демонструє значний потенціал подальшого зменшення

інтенсивності викидів відносно ВВП та енергоємності ВВП.

72


Рис. 14. Інтенсивність викидів ПГ в Україні та Європі (ОЕСР) (1990-2010 р.)

Джерело: ОЕСР55 та PWT 7.156; власні розрахунки

У рамках різних програм розвитку в Україні постійно проголошуються наміри щодо

зниження енергоємності ВВП. Це питання визнано стратегічно важливим і таким, що має

найвищий пріоритет.57

Енергоємність вимірюється шляхом зіставлення обсягу спожитої енергії у даному виді

діяльності з відповідним обсягом виробництва. В ОМЗР для України це відношення може

контролюватися конкретними параметрами58. Щоб відобразити передбачене

підвищення, значення цих параметрів повинні коригуватися з часом. У ЗХД-сценарії ми

будуємо наше припущення щодо динаміки енергоефективності різних секторів

виробництва на історичних трендах, узятих із статистики, наданої Державною службою

статистики та МЕА.

На рис. 15 відображена динаміка енергоємності (визначеної як споживання первинної

55 Дані про викиди взяті з http://www.oecd.org/statistics/; ОЕСР посилається на РКЗК ООН як основне джерело даних.

56 Heston, A., Summers, R., and Aten, B. (July 2012). Penn World Table Version 7.1. Center for International Comparisons of Production, Income and Prices at the University of Pennsylvania.

57 Згідно з нещодавно переглянутою Енергетичною стратегією України Україна повинна зменшити енергоємність свого ВВП до 2030 р. майже на 60%. Згідно з Державною програмою активізації розвитку економіки (затвердженою Постановою КМУ № 187 від 27 лютого 2013 р.), енергоємність ВВП України повинна до 2014 р. зменшитися на 1,5-3% на рік. Уряд проголосив свій намір «розширити економічні стимули для енергозбереження». У цій програмі передбачений перегляд дотацій вугільним підприємствам і оптимізація вугледобувної галузі.

58 Конкретніше кажучи, ці параметри визначають потрібні обсяги енергетичних ресурсів на одиницю продукції в кожному виді діяльності.

http://www.oecd.org/statistics/%3B

73


енергії на одиницю реального обсягу виробництва) в укрупнених секторах за період

2002-2012 рр. Ми тлумачимо ці дані як такі, що демонструють низхідний тренд первинної

енергоємності в останні роки, й використовуємо середній темп змінення для

екстраполяції цього тренду на майбутнє. Таким чином, ми припускаємо для ЗХД-

сценарія, що енергоефективність обсягу виробництва секторів зростає:

у сільському господарстві – на 4,0% на рік;

у гірничодобувній промисловості – на 4,0% на рік;

в обробній промисловості – на 3,0% на рік;

у сфері послуг – на 6,0% на рік.

Рис. 15. Первинна енергоємність обсягу виробництва по секторах за ЗХД-сценарієм (ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.)

(a) гірничодобувна промисловість, обробна промисловість, транспорт

Джерело: розрахунки DIW ECON за даними МЕА і Держстату.

(b) сільське господарство, сфера послуг

74



На додаток до первинної енергоефективності, важливим питанням також є ефективне

споживання електроенергії та тепла. Для отримання оцінки відповідного майбутнього

тренду ми використали дані про попит на електроенергію за минулі періоди, надані

Держстатом України. На Рис. 16 показані ці дані за роки, які характеризувалися в Україні

економічним зростанням. Знов-таки, ці низхідні тренди в динаміці електроенергоємності

екстрапольовано на майбутнє. Отже, за ЗХД-сценарієм ми припускаємо, що в обробній

промисловості електроенергоефективність покращуватиметься у середньому на 2% за

рік, у сфері послуг – на 1% на рік, у сільському господарстві – на 4% на рік. Ми

припускаємо також, що ці темпи зростання не зберігаються навічно, а має місце плавне

зниження з часом (на 3% на рік).

75


Рис. 16. Електроенергоефективність обсягу виробництва по секторах за ЗХД-сценарієм (ГВт-год/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.)

(a) обробна і гірничодобувна промисловість

(b) сільське господарство


76


(c) послуги


3.3.1.3 Динаміка розвитку сектора електроенергетики

Для сектора електроенергетики припущення, що визначають майбутню динаміку ОМЗР,

коригуються так, щоб вони відповідали результатам галузевої моделі сектора

електроенергетики. Зокрема, виробнича функція в ОМЗР калібрується так, щоб витрати

на виробництво електроенергії співпадали з результатами моделі сектора

електроенергетики.

ЗХД-сценарій моделі електроенергетики відображає зростання попиту на

електроенергію, а також збільшення потужностей відновлюваної енергетики.Зокрема,

загальний попит на електроенергію зростає з 199 ТВт-год у 2013 р. до 314 ТВт-год у 2030

р. та 468 ТВт-год у 2050 р. Це збільшення попиту (поряд із потребою в ремонті існуючих

потужностей) вимагає інвестицій у додаткові генеруючі потужності (рис. 17), які за

оцінкою становлять 2400 млрд. грн. (у постійних цінах 2011 р.). Цей обсяг інвестицій дуже

величезний – удвічі більший, ніж рівень ВВП 2011 р. Проте, він потрібний для

задоволення потреб зростаючої української економіки в електроенергії.

77


Рис. 17. Установлена потужність генерації за ЗХД-сценарієм


Згідно з ЗХД-сценарієм, у 2030 р. 48% електроенергії вироблятимуть атомні

електростанції, а решту забезпечуватимуть вугілля (30%), газ (8%), гідроенергетика (9%)

та інші джерела, такі як сонячна енергія, вітер і біомаса (5%). У 2050 р. частка сонячних

і вітрових електростанцій зросте до 13%, а частки традиційних джерел дещо зменшаться

(рис. 18).

78


Рис. 18. Паливний баланс виробленої електроенергії (у відсотках від загальної генерації, ЗХД-сценарій)


3.3.1.4 Динаміка розвитку сектора теплоенергетики

Як зазначено в описі моделі, динаміка розвитку сектора теплоенергетики також

моделюється з використанням результатів зовнішньої моделі. Задача моделі сектора

теплоенергетики – імітувати різні сценарії розвитку потужностей та розрахувати

відповідні інвестиційні витрати й підсумкову структуру виробничих факторів (палива,

капіталу, робочої сили тощо).

У ЗХД-сценарії ми припускаємо, що нові потужності на 50% працюють на вугіллі й на 50%

- на газі. Далі ми припускаємо, що існуючі газові потужності, що активно експлуатуються,

можуть бути оновлені. Ураховуючи низькі рівні завантаження застарілих газових

потужностей, нинішньої встановленої потужності у 120000 Гкал/год не вистачить для

задоволення попиту на теплову енергію в 2050 році. Наша оцінка полягає в тому, що

потужність у 30000 ГКал/год, що використовується протягом 40% загального часу на рік,

достатня для задоволення поточного попиту (105000 Ткал/год). Виходячи з даних МЕА

про енергоспоживання, ми можемо підсумувати, що переважна частка цих наявних

потужностей (27500 Гкал/год) працює на газі. Саме ця потужність буде оновлюватися за

ЗХД-сценарієм.

79


Припущена величина додаткової вугільної потужності, потрібна за ЗХД-сценарієм,

випливає з оцінки збільшення попиту, що є приблизно таким, як збільшення споживання

електроенергії: на 200% за період з 2011 по 2050 р. Цей додатковий попит можна

задовольнити шляхом установлення вугільної потужності 65 Ткал/год.

Відповідні інвестиційні витрати на оновлення і нові капіталовкладення становлять 4000

млн. грн. на рік за період з 2015 по 2050 р., або всього 150 млрд. грн.

Рис. 19. Паливний баланс виробленої теплової енергії (у відсотках від загальної генерації, ЗХД-сценарій)


3.3.1.5 Ціна на імпортний газ

Ціна імпортного газу – важливий чинник економічного розвитку України, як показує

новітня історія. Для ЗХД-сценарію ми дотримуємось припущень, викладених у доповіді

80


МВФ щодо України на період до 2019 р. На наступні роки ми беремо за основу

довгостроковий тренд МЕА щодо імпортного газу в Європі.

Рис. 20. Припущена динаміка ціни на імпортний природний газ (у реальному виразі, дол. за 1000 м3)

Джерело: DIW ECON за даними МЕА (2013) та Доповіді МВФ по Україні (2014)

3.3.1.6 Програма підтримки МВФ

Умови програми підтримки МВФ для України, що була погоджена у травні 2014 р., дуже

детальні та, ймовірно, будуть виконані у повному обсязі. Вони пов’язують надання коштів

із виконанням українським урядом зобов’язання щодо проведення болісної, але

необхідної реформи в секторі енергетики. Більшість існуючих субсидій на енергію треба

скасувати. Як результат, дефіцит державного бюджету слід повернути на стабільний

рівень.

Ми припускаємо, що програма МВФ виконується згідно з домовленостями. Відповідно до

даних, оприлюднених українським урядом, регульовані тарифи на газ для

домогосподарств у 2014 р. зростуть на 56%, у 2015 р. – на 40%, у 2016 та 2017 рр. – ще

на 20%. Для теплоенергетичних компаній тарифи на газ у 2015 р. зростуть на 40%, а у

81


2016 та 2017 рр. – ще на 20%. Після того тарифи змінюватимуться згідно з динамікою

ціни на імпортний газ, описаною вище.

3.3.2 Результати сценарію за звичайним ходом діяльності

ЗХД-сценарій відповідає доволі обмеженій картині економічного розвитку в Україні до

2050 р. Ураховуючи погані економічні результати України в останні роки, підсумковий

довгостроковий темп зростання 4,5% у 2015-2050 рр. не є надто оптимістичним.

Початковий рік моделі – 2011, і саме тому нам треба відтворити різке економічне падіння

у 2014 р., що наразі оцінюється у 5% ВВП. Ця динаміка зростання ВВП показана на рис.

21.

Рис. 21. Реальні темпи зростання ВВП у ЗХД-сценарії

Джерело: DIW ECON (результати моделі)

На галузевому рівні цей розвиток подій здебільшого відповідає нашим припущенням

щодо загального зростання продуктивності факторів (підрозділ 3.3.1.1.). На рис. 22 і 23

показано, що сфера послуг і сектор сільського господарства впродовж наступних 40 років

будуть основними рушіями економічного зростання, а далі їхнє значення

посилюватиметься ще більше.

82


Рис. 22. Зростання валової доданої вартості по секторах згідно з ЗХД-сценарієм


Рис. 23. Структура валової доданої вартості за ЗХД-сценарієм


83


Структурні зміни в економіці, а також наші припущення щодо підвищення

енергоефективності та розвитку подій у секторах електроенергетики та теплоенергетики

призводять до істотних змін в інтенсивності викидів ПГ у економіці, яка у період 2011-2050

рр. падає у середньому на 1,5% на рік.

Рис. 24. Інтенсивність викидів ПГ на одиницю ВВП за ЗХД-сценарієм (тис. т СО2-екв на млрд. грн. у цінах 2011 р.)


84


Загальний обсяг викидів ПГ за ЗХД-сценарієм, однак, збільшується через зростання

економіки (рис. 25).

Рис. 25. Викиди ПГ за ЗХД-сценарієм (тис. т СО2-екв)


85


3.3.3 Сценарій з інвестиціями в енергоефективність (ІЕЕ-сценарій)

Мета ІЕЕ-сценарію – стимулювати вплив енергоефективних технологій, а також

відповідних інвестиційних витрат. У цьому розділі ми розмірковуємо про те, як ці

інвестиції були змодельовані в обчислюваній МЗР для Україні, та представляємо

відповідні результати.

3.3.3.1 Вплив низьковуглецевих технологій

Як пояснювалося у розділі 3.2.2, технології виробництва моделюються як конкретні

виробничі функції, що визначають обсяг різних факторів виробництва – робочої сили,

капіталу, енергії тощо – потрібних для вироблення заданого обсягу продукції. Зміни в

технології означають зміни у базових значеннях параметрів цих виробничих функцій.

Наприклад, перехід на енергоефективні технології у певному виді діяльності можна

змоделювати шляхом зменшення значень параметрів потрібної кількості енергії на

одиницю продукції цього виду діяльності. Очевидно, критичне питання полягає в тому,

щоб визначити, наскільки ці параметри мають бути зменшені. Це обговорюється нижче у

п. 3.3.3.3.

3.3.3.2 Інвестиції у низьковуглецеві технології

Крім впливу на виробництво, перехід на енергоефективні технології може вимагати

додаткових капітальних видатків (тобто додаткових інвестицій). У ОМЗР технології

виробництва є частиною національного капіталу – так званого валового основного

капіталу. Як пояснювалося у розділі 3.2.9, інвестиції у валовий основний капітал

моделюються як такі, що реагують на зміни стимулів, котрі визначаються доходом на

капітал відносно витрат на формування капіталу. У цей спосіб модель дає оптимальні

рівні інвестицій при заданих рівнях цін на товари та фактори виробництва. Ураховуючи,

що енергоефективні технології є найбільш рентабельним варіантом інвестування –

переважно завдяки енергозбереженню – перехід на такі технології є складовою

регулярного формування валового основного капіталу59. Проте, акцент у різних

компонентах енергоефективного сценарію ставиться на оцінюванні впливу додаткових

інвестицій у енергоефективні технології, котрі виходять за межу того, що є економічно

оптимальним. Перехід на такі технології означає додаткові, так звані прирісні

інвестиції. Цей процес моделюється шляхом зовнішнього додання відповідних обсягів

прирісних інвестицій до обсягу формування валового основного капіталу, визначеного

59 Фактично саме це відбувається у ЗХД-сценарію, де енергоефективність підвищується так, як зазначено у п. Ошибка! Источник ссылки не найден..

86


моделлю. Оскільки ці додаткові обсяги інвестицій мають вплив на ціни (тобто на дохід

на встановлений капітал і витрати на формування нового капіталу), то це охоплює

також ефекти витіснення, тому що рівень формування валового основного капіталу

реагує на зміни відносних цін.

3.3.3.3 Ефективне енергоспоживання і витрати на прирісні інвестиції

У технічному плані моделювання впливу енергоефективних технологій та відповідних

прирісних інвестицій, зазначених вище, є простою задачею. Велике значення, однак,

має специфікація змін параметрів, що має базуватися на емпіричних оцінках

відповідних потенціалів щодо енергоефективності та обсягів прирісних інвестицій.

У ОМЗР для України потенціали щодо підвищення енергоефективності та прирісні

інвестиції основані переважно на результатах, наданих Thomson Reuters (2013) (у

рамках цього проекту) щодо потенціалів скорочення викидів та витрат на скорочення в

Україні за припущеннями по різних сценаріях (базовому та низьковуглецевому). Для

деяких відсутніх секторів ми використали аналогічні розрахунки, проведені раніше NERA

(2012). Потенційне скорочення та відповідні граничні витрати на скорочення по кожному

сектору моделі наведені у табл. 9. Докладний перелік усіх заходів для кожного сектора

представлений у Додатку В-2.

На додаток до цієї інформації ми також користуємось результатами власного аналізу

ефективності у металургії, галузі виробництва неметалевої мінеральної продукції (тобто

клінкера, вапна, скла і кальцинованої соди) та хімічної промисловості, поданими у розділі

1.

Ці дані використовуються для оцінки потенціалу зменшення енергоспоживання по

кожному виду виробничої діяльності в економіці. Крім того, звітні дані про витрати на

зменшення можна використати для визначення обсягу прирісних інвестицій (тобто

додаткових капітальних витрат). Далі ми поясняємо відповідні параметричні припущення

для різних секторів.

Підвищення енергоефективності за ІЕЕ-сценарієм калібрується для кожного сектора так,

щоб відповідати потенціалу скорочення видів діяльності, де має місце спалювання, які

наведені у табл. 9. Ці покращення додаються до базових трендів енергоємності ЗХД-

сценарію (описаних вище у розділі 3.3.1.2).

87


Табл. 9. Обсяги скорочення викидів ПГ та прирісні інвестиції по видах діяльності в Україні

Заходи з скорочення викидів по секторах і видах

Скорочення викидів у 2050 р. (порівняно з ЗХД, млн. т CO2-екв)

Граничні витрати на скорочення (€/т

CO2-екв)

Джерело даних про витрати

Сільське господарство (процес) 39,3 63 TR

Видобування вугілля (процес) 5,7 36 TR

Нафтопереробка (спалювання) 0,1 61 NERA

Хімічна промисловість (спалювання) 4,6 45 TR

Виробництво мінеральної продукції (спалювання) 2,4 94 TR

Металургія (спалювання) 33,7 31 TR

Використання тепла у будівлях (спалювання) 8,9 100 DIW econ

Тепло- і гаряче водопостачання (спалювання) 12,6 325 TR

Видалення відходів (процес) 15,6 53 TR

Транспорт (спалювання) 16,3 179 NERA

Джерело: DIW ECON за даними Thomson Reuters (2013) і NERA (2012)

Для обробної промисловості припущення щодо енергоефективності двох ключових

енергоємних галузей – металургії та виробництва мінеральної продукції – зазначаються

окремо. Темпи змін тут, за припущеннями, нижчі, ніж у решті обробної промисловості.

Значні підвищення ефективності очікуються на стороні пропозиції (місцеві котельні та

мережі), а також на стороні попиту (ізоляція житлових і офісних будівель)

теплопостачання. Нарешті, у ІЕЕ-сценарій включено заходи з підвищення ефективності

споживання палива у вантажному та громадському транспорті.

Зокрема, ми припускаємо, що прирісні інвестиції в енергоефективність призводять до

зменшення первинної енергоємності:

на 1,0% на рік у металургії;

на 1,5% на рік у виробництві мінеральної продукції;

на 3,0% на рік у харчовій промисловості, текстильній промисловості, виробництві

машин і обладнання та інших галузях обробної промисловості;

на 2,0% на рік у теплопостачанні;

на 2,0% на рік у попиті на тепло в житловому секторі (домогосподарствах) і сфері

послуг;

на 1,0% на рік у громадському і вантажному транспорті.

Ця динаміка проілюстрована на наступних рисунках.

88


Рис. 26. Первинна енергоємність виробництва в обробній промисловості за ІЕЕ-сценарієм (ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.)


Рис. 27. Первинна енергоємність виробництва у секторі транспорту за ІЕЕ-сценарієм (ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.)


89


Рис. 28: Первинна енергоємність виробництва у секторі теплопостачання за ІЕЕ-сценарієм (ТДж/млн. грн. у постійних цінах 2001 р.)


Відповідні обсяги інвестицій розраховуються на основі досягнутого скорочення; витрати

на скорочення наведені у табл. 9. Оскільки обсяг скорочення з часом зростає, ми

агрегуємо потрібні загальні інвестиції за чистою приведеною вартістю, що показано на

рис. 29.

90


Рис. 29. Структура потрібних інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності (загальна чиста приведена вартість, млрд. грн. 2011 р.)


3.3.4 Результати сценарію з інвестиціями в енергоефективність (ІЕЕ-сценарію)

ІЕЕ-сценарій має очевидний позитивний вплив на макроекономічні показники, такі як

ВВП і споживання домогосподарствами (рис. 30). Прогнозований ВВП у 2050 р. за

«зеленим» сценарієм на 7,4% вище, ніж за ЗХД-сценарієм. Вплив на споживання

домогосподарствам дещо більший, він на 8,4% сильніше, ніж за ЗХД. Ці покращення не

спричиняють підвищення навантаження на довкілля. За прогнозами, викиди СО2 на 7,8%

менше, ніж за ЗХД.

91


Рис. 30. Динаміка ключових показників (ІЕЕ відносно ЗХД-сценарію по кожному року)


Варто вивчити ці основні впливи детальніше. На рис. 31 і 32 загальний вплив на ВВП і

обсяг викидів розбитий на впливи різних пакетів зелених інвестицій. Це:

заходи з енергозбереження в промисловості;

модернізація теплових мереж;

підвищення енергоефективності будівель;

підвищення енергоефективності транспорту.

Щоб поставити цей вплив у поточний контекст, проводиться порівняння цих показників із

рівнями 2011 року. З одного боку, напрям прогнозованих впливі доволі інтуїтивний. З

іншого боку, відносний масштаб впливів різних пакетів можна кількісно виразити тільки

за допомогою комплексної обчислювальної моделі, такої як наша ОМЗР.

92


Рис. 31. Структура загального впливу на ВВП за ІЕЕ-сценарієм у 2050 р. (у % відносно базового рівня 2011 г.)


Рис. 32. Структура загального впливу на обсяг викидів за ІЕЕ-сценарієм у 2050 р. (у % відносно базового рівня 2011 г.)


93


Розглядаючи впливи окремих інвестиційних пакетів, ми бачимо, що підвищення

енергоефективності в обробній промисловості має найбільший вплив на обидва напрями

– економіку та обсяг викидів ПГ. Істотний вплив також спричиняють заходи у секторі

теплопостачання, де інвестиції спрямовані на зменшення наразі величезних втрат тепла.

Проте, через обмежені ефекти зворотного зв’язку цих інвестицій макроекономічний

вплив не настільки значний, як у заходів в обробній промисловості.

На рис. 33 відображено загальний вплив «зеленого» сценарію на валову додану вартість

у різних секторах.

Рис. 33. Вплив ІЕЕ-сценарію на ВДВ різних секторів (різниця у ВВП між ІЕЕ та ЗХД у 2050 р. відносно рівня 2011 р., %)


Негативний вплив на добувну промисловість обумовлений зменшенням споживання

енергії (переважно вугілля) промисловістю та сектором теплопостачання. Позитивний

вплив на обробну промисловість і будівництво є найбільшим і відповідає результатам,

показаним на рис. 31.

Зазначимо, що підвищення енергоефективності дорого коштує. Воно вимагає від

підприємств відповідних секторів інвестицій, які виходять за межі «нормальних» рівнів

інвестицій. Отже, впровадження цих заходів можна очікувати лише за умови, якщо вони

призводять до економії витрат і додаткових прибутків у майбутньому. Щоб оцінити шанси

94


здійснення таких прогнозів, необхідно оцінити вплив пропонованих заходів на різні галузі

обробної промисловості.

Рис. 34. Рентабельність секторів економіки за ІЕЕ-сценарієм (чиста приведена вартість додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм)


На рис. 34 відображена вартість приведеного прибутку по укрупнених секторах. Заходи

у секторі теплопостачання і секторі транспорту коштують відносно дорожче й ведуть до

від’ємних значень прибутків. Це означає, що реалізація цих заходів потребуватиме

додаткових стимулів з боку уряду. Підвищення тарифів на тепло для домогосподарств

(згідно з вимогою програми МВФ) уже включено в наші розрахунки. Додаткові стимули

можуть включати, з одного боку, державні субсидії, а з іншого – застосування ринкових

механізмів, таких як податки на CO2 taxes.

Заходи в обробній промисловості, як здається, забезпечують підприємствам цього

сектора достатню економію витрат. Проте, все одне варто розглянути їх трохи

детальніше.

95


Рис. 35. Рентабельність основних галузей обробної промисловості за частковим ІЕЕ-сценарієм – лише з заходами в обробній промисловості (чиста приведена вартість додаткових прибутків порівняно з ЗХД-сценарієм)


На рис. 35 відображено вартість приведеного прибутку по окремих галузях обробної

промисловості за частковим сценарієм, де моделювалися тільки заходи в обробній

промисловості. Ці значення позитивні для всіх галузей. Основні інвестиції здійснюються

в металургію, хімічну промисловість і виробництво мінеральної продукції. Ці галузі також

є галузями з найбільшими обсягами викидів ПГ у базовому 2011-му році.

Позитивна віддача у галузях обробної промисловості означає, що в цих галузях можна

очікувати інвестицій у заходи з підвищення енергоефективності без додаткової

мотивації. Проте, позитивні прибутки також означають, що ці галузі можуть додатково

сприяти підвищенню енергоефективності за допомогою додаткових інвестицій. Більше

того, якщо частину цих прибутків в обробній промисловості перерозподілити на користь

комунальних послуг – сектора, на який припадають найбільші збитки за ІЕЕ-сценарієм –

то це може дати більш збалансований і, отже, більш бажаний загальний політичний

вплив.

96


4. Короткострокові, спеціалізовані послуги

експертів та консультування відповідальних

осіб і зацікавлених сторін із поточних пунктів

політичного порядку денного

4.1 Вступ

Спеціалізовані послуги експертів надавалися на тему наслідків Дохійської

поправки для України. Цей аналіз був проведений у жовтні 2013 р. і, отже, не

враховує останні події, зокрема прогноз МВФ щодо зростання, наведений у табл.

8.

Міжнародні переговори з питань зміни клімату, що відбулися у Досі наприкінці 2012 р.,

призвели до прийняття поправки до Кіотського протоколу, що регулює другий період дії

зобов’язань (ПЗ2), з 2013 до 2020 р. Зокрема, кількість дозволів на викиди для країни

буде обмежена її середніми викидами за 2008-2010 рр. Для України це відповідає

дозволам у сумі близько 3,1 млрд. т СО2-екв., у середньому приблизно 0,39 млрд. т СО2-

екв. на рік. Фактичний обсяг викидів ПГ в Україні та наявні одиниці установленої кількості

(ОУК) на ПЗ2 за Дохійською поправкою показані на Рис. 36.

Рис. 36. Обсяг викидів ПГ в Україні та наявні ОУК на ПЗ2 згідно з Дохійською поправкою

Джерело: РКЗК ООН (2013), власні розрахунки

97


Українські політики стурбовані тим, що це обмеження викидів по суті обмежить і

можливості майбутнього зростання ВВП. Тому наразі вони вважають за потрібне не

ратифікувати Дохійську поправку.

У липні 2013 р. DIW econ виклала аргументи на користь ратифікації Дохійської поправки,

наголосивши, що відмова України від ратифікації не буде для неї корисною (DIW econ,

2013). У цьому розділі наведені додаткові докази того, що за певних політичних зусиль

мета щодо скорочення викидів на ПЗ2 для України є досяжною та економічно доцільною.

Отже, ми рекомендуємо українським політикам ратифікувати Дохійську поправку щодо

ПЗ2.

4.2 Проблема

Аналіз нещодавніх подій в економіці України та останніх даних кадастру ПГ показує, що

обмеження викидів, визначене у Дохійській поправці, не створює Україні перешкоду для

майбутнього економічного зростання. Навпаки, можна очікувати, що навіть за сценарієм

«статус-кво» - тобто за відсутності будь-яких подальших політичних заходів втручання

– обсяг викидів ПГ у країні перевищить тільки дозволений обсяг викидів, обумовлений

обмеженням за ПЗ2. Точніше кажучи, враховуючи сценарій «статус-кво», ми очікуємо,

що обсяг викидів ПГ в Україні перевищить обмеження за ПЗ2 усього лише на 1,3% у

середньому за рік протягом періоду дії зобов’язань, з 2013 до 2020 р. Проте, якщо

Україна зможе повністю використати свій розрахунковий потенціал скорочення з

витратами до 40 євро за тону (згідно з оцінкою NERA), то обсяг викидів в Україні,

безсумнівно, залишиться на рівні, що у середньому за рік буде на 6,3% нижче

обмеження за ПЗ2. Відповідні розрахунки проілюстровані нижче на Рис. 37.

98


Рис. 37. Наявні ОУК на ПЗ2 (Дохійська поправка) та розрахунковий обсяг викидів ПГ в Україні

Джерело: РКЗК ООН (2013), власні розрахунки

4.3 Аналіз

Аналіз майбутніх викидів ПГ ґрунтується на двох ключових припущеннях:

очікуваних річних рівнях зростання ВВП до 2020 р.;

інтенсивності викидів ПГ на одиницю ВВП до 2020 р.

4.3.1 Очікувані річні рівні зростання ВВП до 2020 р.

Очікування щодо майбутнього економічного зростання України до 2020 р. за останні два

роки були піддані значному перегляду. Наприклад, станом на квітень 2011 р. МВФ

очікував, що середній темп зростання в Україні становитиме мінімум 4% (IMF, 2011).

Нещодавно, однак, цей оптимістичний прогноз був істотно відкоригований. У своєму

найостаннішому матеріалі станом на жовтень 2013 р. МВФ відзначив, що, за його

очікуваннями, темп зростання за 2013 р. становитиме лише 0,4%, а до 2018 р. –

менше 2% (IMF, 2013). Припускаючи доволі високий рівень зростання ВВП на 2019 та

2020 рр. (3%), переглянутий прогноз ВВП передбачає, що ВВП у 2011-2020 рр.

зростатиме тільки на 1,7% у середньому за рік (тоді як у попередньому прогнозі було

4,2%). Початковий та переглянутий прогнози представлені на Рис. 38.

99


Як наслідок, це істотне падіння очікуваного темпу зростання призводить до зменшення

прогнозних значень обсягів викидів ПГ відносно прогнозів на попередні роки.

Рис. 38. Очікувані річні рівні ВВП до 2020 р.: прогноз 2011 р. та прогноз 2013 р.

(у постійних національних грошових одиницях 2007 р..)

Джерело: МВФ, «Перспективи світової економіки» (ПСЕ)

4.3.2 Інтенсивність викидів ПГ на одиницю ВВП до 2020 р.

Наразі Україна залишається однією з країн світу з найбільшою інтенсивністю викидів:

обсяг викидів на одиницю ВВП більш ніж утричі перевищує середній рівень по

європейських країнах-членах ОЕСР. Отже, існує значний потенціал подальшого

зменшення інтенсивності викидів в Україні. Згідно зі звітом NERA (2012), очікувана

динаміка обсягу викидів ПГ на одиницю ВВП є наступною:

за сценарієм «статус-кво» NERA очікує, що обсяг викидів ПГ на одиницю ВВП

(вуглецемісткість ВВП) у період 2011-2020 рр. зменшуватиметься у середньому

на 1,5% на рік;

за сценарієм «розширена політика», де розглядається використання всього

потенціалу скорочення за витрат менше 40 євро за тонну, NERA очікує, що обсяг

викидів ПГ на одиницю ВВП у період 2011-2020 р. зменшуватиметься у

середньому на 2,9% на рік.

100


4.3.3 Очікувані обсяги викидів ПГ у країні: нові відкориговані розрахунки

Застосовуючи очікувану динаміку інтенсивності викидів до переглянутого прогнозу ВВП

за жовтень 2013 р., ми коригуємо очікуваний загальний обсяг викидів ПГ в Україні у бік

зменшення, як це вже показано на Рис. 37.

Як результат, за сценарієм «статус-кво» (де не докладаються додаткові політичні

зусилля, а існуючі інституції продовжують діяти, як зараз) обсяг викидів ПГ в Україні буде

тільки незначно більшим, ніж ОУК, передбачені для ПЗ2: за період 2013-2020 рр. цей

обсяг перевищує обмеження за ПЗ2 на 1,3% у середньому на рік. Тим не менш, за певних

політичних зусиль (тобто реалізації поточних планів реформування оптового ринку

електроенергії) було б легко зменшити обсяг викидів до рівня нижче обмеження за ПЗ2.

Більше того, якщо Україна зможе повністю використати свій розрахунковий потенціал

скорочення викидів за витрат до 40 євро за тонну, то обсяг викидів за 2013-2020 рр.,

безсумнівно, залишиться нижче обмеження за ПЗ2 (у середньому на 6,3% на рік).

4.3.4 Витрати на виконання Дохійської поправки 2012 р.

Згідно з відкоригованими очікуваннями щодо обсягів викидів за сценарієм «статус-кво»,

сукупні викиди ПГ (загалом за 2014-2020 рр.) перевищать суму квот, передбачену

Дохійською поправкою, на 38 млн. т СО2-екв. Ці викиди позначені затушованою ділянкою

на рис. 4 (де фактично представлено збільшений вид рис. 2). Щоб зменшити обсяг викидів

в Україні на цю величину, знадобляться додаткові політичні зусилля та інвестиції, які

означають перехід від сценарію «статус-кво» до сценарію «розширена політика».

Помноження отриманого обсягу викидів на максимальну ціну 40 євро за т СО2-екв (NERA,

2012) дає 1,53 млрд. євро загальних інвестицій, які знадобляться в наступні сім років

для дотримання нового встановленого обмеження викидів. Це означає, що за

додаткових інвестицій у технологічну модернізацію в сумі 219 млн. євро в середньому

на рік (або 0,2% ВВП) до 2020 року Україна змогла б виконати вимоги Дохійської

поправки.

Рис. 39. Обсяги скорочення викидів, потрібні для виконання вимог Дохійської поправки

101



4.4 Висновки

Представлений аналіз показує, що мета щодо скорочення викидів, поставлена

Дохійською поправкою на другий період дії зобов’язань (2013-2020 рр.), є досяжною за

умови докладання певних додаткових політичних зусиль та економічно доцільною для

України. Ця мета, вимагаючи щорічних інвестицій в обсязі 0,2% ВВП, є досяжною навіть

за існуючих обмежень на фінансових ринках та складної ситуації з державним

бюджетом України. Рух до цієї мети навіть не спричинить істотних структурних змін в

економіці. З іншого боку, отримане в результаті підвищення загальної

енергоефективності економіки та зменшення інтенсивності викидів відносно ВВП

сприяло б зростанню в цільових галузях і підвищенню конкурентоспроможності

вітчизняних товарів і послуг. Додаткові вигоди, зазначені у DIW econ (2013),

підтверджують вищевикладені висновки й є сильним аргументом на користь ратифікації

українською стороною Дохійської поправки 2012 р.

102


5. Переглянута концепція плану

низьковуглецевого розвитку України: від

стабілізації до сталого економічного

зростання

Цей розділ містить робоче резюме Стратегічного документа № 6 «Від стабілізації

до сталого економічного зростання». Зазначений документ наведено у Додатку С-

8 до цього звіту.

Рятівна програма МВФ для тимчасового уряду України зміцнила економічну стабільність

у державі. Проте, основоположна структура української економіки залишається

недосконалою. Сильна орієнтація на експорт металургійної промисловості у сукупності з

вираженою залежністю від імпорту енергоносіїв ставить під загрозу довгострокові

перспективи зростання України та робить її вразливою до зовнішніх потрясінь. Отже, у

структурній політиці основний пріоритет має надаватися економічній диверсифікації

задля забезпечення сталого економічного зростання.

Скасування субсидій на ціни на енергоносії та лібералізація енергетичного ринку –

ключові умови надання кредитів МВФ. Проте, ці заходи, як очікується, спричинять хвилю

цінових шоків на ринку енергоносіїв і, отже, економічних втрат. Таким чином, ризики для

економіки потрапляють у порочне коло, де стабілізація призводить до цінових шоків, які,

у свою чергу, підривають економічне зростання, а це вимагає – у кінцевому підсумку –

стабілізації. Мета цього документу – продемонструвати, як цей цикл можна розірвати. У

середньостроковій перспективі цінові шоки на ринку енергоносіїв можуть ініціювати

технологічні вдосконалення, забезпечуючи підвищення продуктивності та

енергоефективності. За сприятливих обставин не лише компенсуються виникаючі

втрати, а й досягається економічне зростання. Проте, в Україні ще не створені умови для

такого вдосконалення технологій у напрямку зниження енергоємності. Навпаки,

залишається відставання від лідерів у сфері технологій та виражене зношення основних

фондів. Протекціоністські заходи уряду позбавили ефективності ринковий тиск,

спрямований на інвестування в енергоефективність і модернізацію основних фондів, як

в обробній промисловості. Відповідним чином, повернення назад тенденцій зношення

основних фондів та підвищення енергоємності обробної галузі, покращення ринкових

структур в секторі енергетики та поліпшення бізнесового середовища у масштабах усієї

103


економіки можуть дати Україні колосальний потенціал для економічного зростання. Саме

на цьому зроблено акцент у даному документі.

Перш за все, започаткування модернізації основних фондів, а також диверсифікації

вимагає інвестицій. У свою чергу, для забезпечення поштовху в інвестиційному процесі

уряд повинен діяти у двох напрямках.

Перша задача – покращити інвестиційний клімат у країні. Відповідна потреба у реформах

у таких сферах, як майнові права, корупція та бюрократизм, чітко зрозуміла, й ключові

заходи вже широко обговорювалися. Проте, ми визнаємо, що навіть якщо уряд досягне

успіху в покращенні інвестиційного клімату в країні, швидке прискорення інвестиційної

діяльності навряд чи можливо, тому що довіру і впевненість інвесторів можна побудувати

тільки за тривалий проміжок часу. Разом з тим, ані економічна, ані політична ситуація в

Україні не дозволяють чекати.

Відповідним чином, друга задача полягає в ініціюванні державної підтримки приватних

інвестицій в усіх доречних сферах, таких як модернізація основних фондів в обробній

промисловості, інфраструктурі та секторі будівель. Оскільки державний бюджет не

зможе виділити необхідні кошти, уряду необхідно забезпечити фінансування через

міжнародних донорів, готових підтримати перебудову економіки України. Фактично

шляхом установлення вимоги щодо підвищення енергоефективності як ключової умови

для таких кредитів уряд може досягти безпрограшної ситуації:

Як стверджувалося вище, зниження енергоємності – ключ до пожвавлення

національної економіки в часи зростання цін на енергоносії й, отже, вигода для

України.

Зменшення споживання первинної енергії, а також скорочення викидів

парникових газів – спільна мета міжнародних донорів, таких як Світовий банк,

ЄБРР, Європейський інвестиційний банк тощо. Отже, використання коштів

донорів для зменшення енергоємності – очевидна вигода і для цих організацій.

104


6. Підсумки економічної оцінки вітчизняної

СТВ та можливостей зв’язування СТВ

України з системами інших країн

колишнього СРСР

Цей розділ містить робоче резюме Стратегічного документа № 5 «МЗВ та

зв’язування потенційної СТВ України з іншими системами». Цей документ

наведений у Додатку С-7 до цього звіту.

Хоча питання майбутнього зв’язування потенційної системи торгівлі квотами на викиди

(СТВ) в Україні з іншими СТВ наразі має скоріше гіпотетичний характер, деякі засади

СТВ, наприклад, моніторинг, звітність і верифікація (МЗВ), актуальні для України

вже сьогодні. Це обумовлено тим, що Україна бере участь у міжнародному регулюванні

зміни клімату, у відповідних переговорах і, вірогідно, у розробленні нових правил та

інструментів. Крім того, Україна прийняла переглянуту Енергетичну стратегію до 2030

року, яка спрямована на підвищення енергоефективності в усіх секторах економіки, а

також на підтримку використання відновлюваних джерел енергії.

Отже, деякі з основоположних засад зв’язування СТВ, окреслених у цьому документі,

необхідні для співробітництва в рамках міжнародних заходів щодо зміни клімату,

а також для реалізації національних політик і стратегій у сфері зміни клімату і


Існують принаймні дві головні засади зв’язування та міжнародного співробітництва для

забезпечення досягнення цілей та орієнтирів національних стратегій і політик:

надійність системи;

суворість завдань.

Для реалізації цих засад важливим є створення надійної системи моніторингу,

звітності та верифікації з боку уряду. МЗВ є ключем до:

105


забезпечення більшої прозорості, точності та сумісності інформації стосовно

зміни клімату, енергоефективності тощо задля визначення належної практики,

сприяння процесу навчання і забезпечення міжнародного порівняння;

визнання і забезпечення наочності досягнень у скороченні викидів;

зіставлення кількісно визначених впливів із політиками;

обліку національних і міжнародних досягнень;

виявлення прогалин та потреб у міжнародній підтримці;

забезпечення доступу до міжнародних державних і приватних фінансів.

Урядові слід створити рамкові умови та правила, які б дозволили підприємницькому

сектору користуватися перевагами міжнародного співробітництва у сфері зміни клімату,

а також перевагами зв’язування СТВ з іншими аналогічними системами й реалізації

національної політики. Надійна система МЗВ – один із ключових елементів для цього.

Існуючу в Україні систему МЗВ необхідно істотно вдосконалити не тільки для

потенційної СТВ, а й для моніторингу реалізації інших політик і заходів зменшення

викидів ПГ, як-от вуглецевий податок або реалізація Енергетичної стратегії на період

до 2030 року.

Система МЗВ завжди повинна бути сталою і амбітною, а також практично реальною,

щоб забезпечити максимальну користь для внутрішніх цілей МЗВ і водночас для

виконання міжнародних вимог. Створення двох паралельних систем для внутрішніх

і міжнародних цілей було б вкрай неефективним.

Відповідні керівні принципи та правила МЗВ повинні відповідати керівним принципам

і правилам основних країн – можливих партнерів у торгівлі квотами на викиди.

Ураховуючи колосальну складність системи МЗВ, вона потребує потужної

координації між національними та субнаціональними об’єктами. Координація і

спілкування між регуляторами, галузями та верифікаторами в рамках семінарів або

постійно діючих робочих груп є дуже корисними.

Оскільки зв’язування може спричинити не тільки переваги, а й недоліки, обидві ці

фактори слід проаналізувати, перш ніж ухвалювати рішення щодо зв’язування.

106


Література

Третє, Четверте та П’яте Національні повідомлення України до РКЗК ООН (2009).

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та ін.

Acemoglu, D. et al. (2012): The Environment and Directed Technical Change. American

Economic Review, 102(1): 131-66.

Aghion, Philippe; Boulanger, Julian; Cohen, Elie (2011): Rethinking industrial policy.

Bruegelpolicybrief, 2011/4.

Aghion, Philippe; Hemous, David; Veugelers, Renhilde (2009): No green growth without

innovation. Bruegelpolicybrief, 2009/7.

Aghion, Philippe; Veugelers, Reinhilde; Serre, Clément (2009): Cold start fort the green

innovation machine. Bruegel policy contribution, 2009/12.

Aslund, A. and Paskhaver, O. (eds.) (2010): Proposals for Ukraine- 2010 Time for Reform,

Independent International Experts Commission in Ukraine.

CCAP (2005): Technology Transfer and Investment Risk in International Emissions Trading

(TETRIS)- Joint Implementation and Emissions Trading in Eastern Europe, Report by

the Center for Clean Air Policy.

Clapp, Christa and Prag, Andrew. (2012). Projecting emissions baselines for national climate

policy: options for guidance to improve transparency. OECD/IEA, Paris.

Coelli, Timothy j., et al (2005): An Introduction to Efficiency and Productivity Analysis.

Second Edition, United States of America: Springer

DIW ECON (2011): Fuel Cells in Automotive Transport- Current Situation and Prospective

Developments in Germany, Report for State Oil Company of Azerbaijan Republic

(SOCAR).

DIW ECON (2012a): Sketching a Green Growth Strategy for the Republic of Kazakhstan,

Green Growth Policy Paper No. 1.

DIW ECON (2012b): The Introduction of Emissions Trading in Kazakhstan, Green Growth

Policy Paper No. 2.

107


DIW econ (2012c): Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток – Металургійна промисловість

України. Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ №1.

DIW econ (2013): Оцінка інноваційного потенціалу України – Останні досягнення та

наслідки для низьковуглецевого розвитку. Низьковуглецева стратегія для

України – Технічний документ №1.

DIW econ. (2013). Дохійська поправка 2012 р. до Кіотського протоколу: наслідки та

рекомендації для України. Проект «Розбудова спроможності для низьковуглецевого

зростання в Україні». Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний

документ № 3. Липень 2013 р.

EBRD (2011): The Low Carbon Transition, Special Report on Climate Change by the

European Bank for Reconstruction and Development.

EIA (2011): Energy related carbon intensity, accessed at the US Energy Information

Administration,

www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/IEDIndex3.cfm?tid=91&pid=46&aid=31.

EIA (U.S. Energy Information Administration). (2013). International Energy Statistics.

Retrieved from

http://www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/iedindex3.cfm?tid=90&pid=45&aid=8&cid=UP,

&syid=1990&eyid=2011&unit=MMTCD.

Ernst & Young (2012): The Central and Eastern European Automotive Market- Ukraine,

www.ey.com/GL/en/Industries/Automotive/The-Central-and-Eastern-European-

automotive-market---Country-profile--Ukraine.

Europe 2020. A European strategy for smart, sustainable and inclusive growth.

Communication from the Commission. Brussels, March 2010. Retrieved from

http://ec.europa.eu/eu2020/pdf/COMPLET%20EN%20BARROSO%20%20%20007%

20-%20Europe%202020%20-%20EN%20version.pdf

European Commission (2011): Joint Research Centre (JRC)/PBL Netherlands Environmental

Assessment Agency. Emission Database for Global Atmospheric Research

(EDGAR), release version 4.2. http://edgar.jrc.ec.europe.eu, 2011.

Flachsland, Ch. et. al. (2008): Developing the international carbon market. Linking options for

the EU ETS, Potsdam Institute for Climate Impact Research

http://www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/iedindex3.cfm?tid=90&pid=45&aid=8&cid=UP,&syid=1990&eyid=2011&unit=MMTCD

http://www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/iedindex3.cfm?tid=90&pid=45&aid=8&cid=UP,&syid=1990&eyid=2011&unit=MMTCD

108


GEF (2010): Transfer of Environmentally Sound Technologies - Case Studies from the

Climate Change Portfolio of the Global Environment Facility.

Handrich, L.; Pavel, F. and Naumenko, D. (2009): Prospects for Ukraine’s steam coal

industry – high time for reform, IER policy papers, 09/ 2009.

IEA (2001 ff.): Energy Balances of Non-OECD Countries.

IEA (2003): International energy technology co-operation- International Energy Agency

Implementing Agreements.

IEA (2009): Electricity and Heat Statistics by Country, accessed at International Energy

Agency www.iea.org/stats/electricitydata.asp?COUNTRY_CODE=UA.

IEA (2012): Ukraine 2012 – Energy Policies Beyond IEA Countries.

МВФ (2011). База даних «Перспективи світової економіки», квітень 2011 р.

МВФ (2013). База даних «Перспективи світової економіки», жовтень 2013 р.

IMF (2014). Request for a Stand-By Arrangement: IMF Country Report Ukraine No. 14/10.

Міжурядова група експертів із зміни клімату (МГЕЗК) (1996). Керівні принципи

складання національних кадастрів парникових газів, http://www.ipcc-

nggip.iges.or.jp/public/gl/invs1.html

Міжурядова група експертів із зміни клімату (МГЕЗК) (2006). Керівні принципи

складання національних кадастрів парникових газів, http://www.ipcc-

nggip.iges.or.jp/public/2006gl/index.html


IPCC (2000): Methodological and Technological Issues in Technology Transfer- A Summary

for Policy Makers, Intergovernmental Panel on Climate Change Special Report.

Meissner, F.; Naumenko, D. and Radeke, J. (2012): Towards higher energy efficiency in

Ukraine- Reducing regulation and promoting energy efficiency improvements,

German Advisory Group / IER Policy Paper, 01/ 2012.

Мінекології (2006): Звіт України про наочний прогрес за Кіотським протоколом.

Міністерство охорони навколишнього середовища України.

109


НЕЦУ (2010): Проблеми вугільної галузі України та викиди парникових газів у добуванні

та споживанні вугілля. Доповідь Національного екологічного центру України.

НЕЦУ (2011): Порівняльний аналіз податку на викиди СО2 та системи торгівлі викидами:

висновки для України. Доповідь Національного екологічного центру України.

NERA (2012): Потреба в інвестиціях у зменшення викидів парникових газів: крива

граничних витрат на зменшення викидів в Україні. Звіт, підготовлений для

ЄБРР.

NERA Economic Consulting (2012).The demand for greenhouse gas emissions reduction

investments: An investor’s marginal abatement cost curve for Ukraine. Prepared for

EBRD. London. January 2012.

OECD (1997): National Innovation Systems, Report by the Organisation for Economic Co-

Operation and Development.

OECD (2012): Financing Climate Change Action, overview and key messages.

OECD (2012): Green Growth and Environmental Governance in Eastern Europe, Caucasus,

and Central Asia, OECD Green Growth Papers.

OECD/IEA (2012). Ukraine 2012. Energy policies beyond IEA countries series.

Opitz, P. (2003): Innovative approaches to finance energy efficiency projects in Russia,

Commissioned paper to the ECEEE Summer Study.

Opitz, P. (2010): Ineffizient und Intransparent: der Ukrainische Energiesektor, Osteuropa, 60

(2-4).

Opitz, P.; Dodonov, B.; Pfaffenberger, W. (2004): How much do electricity tariff increases in

Ukraine hurt the poor?, Energy Policy, Volume 32, (7).

Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) (2013): SDBS Structural

Business Statistics (ISIC Rev 3),

http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=SSIS_BSC

Pavel, F. (2007): Energy Price Shocks and Market Reforms: A quantitative Assessment, IER

advisory papers, May 2007.

Pavel, F. and Chukhai, A. (2006): Household gas prices in Ukraine. How to combine

economic and social requirements, IER advisory papers, December 2006.

110


Pavel, F. and Poltavets, I. (2005): Ukraine’s gas sector: Time for reforms, IER advisory

papers, May 2005.

Pavel. F. and Chukhai, A. (2005): Regulatory scheme for utilities: proposal for Ukraine? IER

advisory papers, November 2005.

Галузева програма енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 р.

Затверджена Наказом Міністра промислової політики України №152 від 25 жовтня

2009 р., Київ.

Stern, N. (2008): The economics of climate change, American Economic Review: Papers &

Proceedings, 98:2 –37.

Стратегия «Казахстан-2050»: новый политический курс состоявшегося

государства. Послание Президента Республики Казахстан – Лидера нации

Нурсултана Назарбаева народу Казахстана. Декабрь 2012 г.

http://www.akorda.kz/ru/page/page_poslanie-prezidenta-respubliki-kazakhstan-lidera-

natsii-nursultana-nazarbaeva-narodu-kazakhstana-

Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Прийнята у 2006 р.

Розроблена Міністерством енергетики та вугільної промисловості України

(2006). http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358

Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Проект документу для

громадських обговорень. 7 червня 2012 р. м. Київ.

http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358

Thomson Reuters Point Carbon (2013), Особливості моделі MACTOOL, розробленої для

України, результати аналізу та наслідки цих результатів. Підготовлено для

Програми розвитку ООН у рамках роботи за проектом «Розбудова спроможності

для низьковуглецевого зростання в Україні».

Trypolska, G. (2012): Feed-in tariff in Ukraine: The only driver of renewables’ industry

growth? Energy Policy 45 pp. 645–653.

U.S. Energy Information Administration. International Energy Statistics.


UKEEP (2012) Energy Efficiency Case Studies by the Ukraine Energy Efficiency

Programme, www.ukeep.org/en/case-studies.

111


UNDP (2011): Human Development Report 2011 - Sustainability and Equity: A Better Future

for All.

UNECE (2010): Financing Energy Efficiency Investments for Climate Change Mitigation,

Report by the United Nations Economic Commission for Europe.

UNEP (2008): Reforming Energy Subsidies- Opportunities to Contribute to the Climate

Change Agenda, Report by the United Nations Economic Programme.

UNFCCC (2006): Updated UNFCCC reporting guidelines on annual inventories following

incorporation of the provisions of decision 14/CP.11

http://unfccc.int/resource/docs/2006/sbsta/eng/09.pdf

UNFCCC (2007): Climate Change- Impacts, Vulnerabilities and Adaptation in Developing

Countries.

UNFCCC (2011): National greenhouse gas inventory data for the period 1990–2009, Note by

the Secretariat of the Subsidiary Body for Implementation.

UNFCCC (2012a): Greenhouse Gas Inventory Data by Party, accessed at

UNFCCC (2012b): GHG emission profiles for Annex I Parties and major groups.

UNFCCC (2013c): Annex I Party GHG Inventory Submissions.

http://unfccc.int/national_reports/

annex_i_ghg_inventories/national_inventories_submissions/items/7383.php

UNFCCC. (2013). Greenhouse gas inventory data – Detailed data by Party. Retrieved from

http://unfccc.int/di/DetailedByParty.do

UNFCCC. (2013a). Greenhouse Gas Inventory Data - Detailed data by Party.

http://unfccc.int/di/DetailedByParty.do, accessed June 2013

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) (2013b): Дохійська поправка до

Кіотського протоколу. Стаття 1: Поправка. Доха, 8 грудня 2012 р.

United Nations Framework Convention on Climate Change (UNFCCC) (2010). Quantified

economy-wide emissions targets for 2020. Press release. Appendix I.

http://unfccc.int/meetings/copenhagen_dec_2009/items/5264.php

United States Geological Survey (USGS): Mineral Resources Program: Minerals Yearbook,

http://minerals.usgs.gov/minerals/pubs/myb.html

112


World Bank (2008): Financing Energy Efficiency- Lessons from Brazil, India, China and

Beyond, Report No. 42529.

World Bank (2011): Transition to a Low Emissions Economy in Poland, The World Bank

Poverty Reduction and Economic Management Unit.

World Bank. (2013a). World Development Indicators,

http://databank.worldbank.org/data/home.aspx, accessed July 2013

World Bank. (2013b). Energy Efficiency. Lessons Learned from Success Stories. Europe and

Central Asia Reports. International Bank for Reconstruction and Development/The

World Bank, Washington.

World Input Output Database (WIOD) (2012): Contents, Sources and Methods, Version 0.9 http://www.wiod.org/database/index.htm

World Input Output Database (WIOD) (2012): Environmental Accounts

http://www.wiod.org/database/ea.htm

World Input Output Database (WIOD) (2012): Socio-Economic Accounts

http://www.wiod.org/database/sea.htm

113


Додаток А

Додаток A

Рис. A1. Рівні загальної ефективності (технічної ефективності та ефективності за виміром масштабу) металургійної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


Рис. A2. Рівні ефективності за виміром масштабу металургійної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


114


Додаток А

Рис. A3. Рівні загальної ефективності мінеральної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


Рис. A4. Рівні ефективності за виміром масштабу мінеральної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


115


Додаток А

Рис. A5. Рівні загальної ефективності хімічної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


Рис. A6. Рівні ефективності за виміром масштабу хімічної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


116


Додаток B

Додаток B-1

У цьому Додатку наведені детальні припущення, що використовувалися у побудові

енергетичної моделі.

Макроекономічні припущення

Змінна Значення Джерело

Коефіцієнт приведення 8% по всіх роках Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool

Ціна на газ 411,22 $/1000 м³ у 2013 р.,

щорічне зростання на 1%

Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool, власні

припущення щодо розвитку

Енерговміст 36,24 млн. БТО/1000 м³ по

всіх роках

Key World Energy Statistics

(МЕА) (тепловміст

російського газу)

Ціна на вугілля 101,18 $/т твердого вугілля

(SKE) у 2013 р., щорічне

зростання на 0,5%

Coal Study (Opitz DIW

ECON), звіт Thomson

Reuters щодо MACTool,

власні припущення щодо

розвитку

Енерговміст вугілля 27,77 млн. БТО/т SKE по

всіх роках

A.G. Energiebilanzen

Ціна на ядерне паливо 0,66 $c/кВт-год, щорічне

зростання на 0,5%

Королівська інженерна

академія

Дані про навантаження Детальні дані про

завантаження за 2010 р.

доповнені показником

зростання 12% та

обмеження максимуму

навантаження 2,5% задля

узгодження з офіційними

українськими даними.

Держстат

117


Додаток B

Припущення по технологіях Парогазові установки на природному газі – стара технологія


Встановлена потужність 4300 МВт у 2013 р.,

поступове закриття до 2020

р. (заміна на gasCHP_new)

UNCS (email), Енергетична

стратегія, звіт Thomson

Reuters щодо MACTool,

Припущення DIW ECON

Коефіцієнт навантаження 70% за всі роки (через

калібрування може бути до

92% за даними TR);

подальше коригування на

сезонний вплив (улітку 20%

- наявної потужності, узимку

– 100%, робочий час

протягом року

розбивається рівномірно на

літо й зиму)


Капітальні витрати 0 $/кВт за всі роки Через закриття та заміну на

gasCHP_new

Витрати на ЕТО 72.5 $/кВт and 0 $/кВт-год за

всі роки


MACTool

Термін служби Закривається Припущення DIW ECON (на

основі звіту Thomson

Reuters щодо MACTool та

Енергетичної стратегії)

Капітальні витрати на

модернізацію

- Без модернізації через

закриття та заміну

Термін служби після

модернізації

- Без модернізації через

закриття та заміну

Ккд 30% за всі роки UNCS, Mitsubishi Heavy

Industries (дані про ккд

старих газових турбін)

Парогазові установки на природному газі – нова технологія

118


Додаток B


Встановлена потужність 0 МВт у 2013 р., поступове

введення 630 МВт за 2014-

2030 рр., потім на одному

рівні

Припущення DIW ECON (на

основі звіту Thomson

Reuters щодо MACTool та

Енергетичної стратегії)

Коефіцієнт навантаження 70% за всі роки (через

калібрування може бути до

92% за даними TR);

подальше коригування на

сезонний вплив (улітку 20%

- наявної потужності, узимку

– 100%, робочий час

протягом року

розбивається рівномірно на

літо й зиму)


Капітальні витрати 1100 $/кВт за всі роки Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool

Витрати на ЕТО 72.5 $/кВт and 0 $/кВт-год за

всі роки


MACTool

Термін служби 25 Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool



770 $/кВт за всі роки Припущення DIW ECON

(70% капітальних витрат)



20 Припущення DIW ECON

Ккд 60% за всі роки Siemens (максимальний ккд

для комбінованого циклу на

природному газі)

Атомна енергія – стара технологія


Встановлена потужність 14000 МВт у 2013 р., 10000

МВт модернізується у перші

10 років (2014-2023), решта

4000 МВт виводиться з

експлуатації до 2030 р.

Енергетична стратегія,

припущення DIW ECON

119


Додаток B

Потім 10000 МВт на одному

рівні до 2050 р.

Коефіцієнт навантаження 74% у 2013 р., поступове

збільшення до 77% у 2030

р., потім на одному рівні

UNCS, звіт Thomson

Reuters щодо MACTool

Капітальні витрати 0 $/кВт за всі роки Нові потужності не

будуються

Витрати на ЕТО 1.67 $c/кВт-год за всі роки МЕА (прогнозна вартість

виробництва

електроенергії), без витрат

на видалення відходів, з

точним урахуванням

виведення з експлуатації


MACTool




(70% капітальних витрат на

nuclear_new)



20 Енергетична стратегія

Атомна енергія – нова технологія


Встановлена потужність 0 у 2013 р., потім поступове

будівництво нових

потужностей залежно від

зростання зовнішнього

попиту

Змінна, залежна від

сценарію

Коефіцієнт навантаження 89% на одному рівні за всі

роки

Національна лабораторія

відновлюваної енергетики

(США)


MACTool

Витрати на ЕТО 1.67 $c/кВт-год за всі роки МЕА (прогнозна вартість

виробництва

електроенергії), без витрат

120


Додаток B

на видалення відходів, з

точним урахуванням

виведення з експлуатації


MACTool








Вугільні станції – стара технологія


Встановлена потужність 17200 МВт у 2013 р.,

поступове відключення

12000 МВт та безперервна

модернізація решти 5200

МВт до 2030 р., потім на

одному рівні

Енергетична стратегія,






(через поганий стан

українських вугільних ТЕС,

див. Енергетичну стратегію)


будуються

Витрати на ЕТО 37,8 $/кВт та 0,00447 $/кВт-

год за всі роки

Управління з енергетичної

інформації США


MACTool



1500 $/кВт за всі роки Енергетична стратегія




Ккд 24% за всі роки Припущення DIW ECON

(через вік і поганий стан


121


Додаток B

див. Енергетичну стратегію

та UNCS)

Вугільні станції – нова технологія (надкритичні вугільні ТЕС)


Встановлена потужність 0 у 2013 р., потім поступове

будівництво нових

потужностей залежно від

зростання зовнішнього

попиту


сценарію

Коефіцієнт навантаження 85% за всі роки Національна лабораторія

відновлюваної енергетики

(США)


MACTool

Витрати на ЕТО 37,8 $/кВт та 0.00447 $/кВт-





MACTool







Ккд 50% за всі роки Світова вугільна асоціація

Вугільна когенерація


Встановлена потужність 4800 МВт за всі роки,

безперервна модернізація

UNCS, припущення DIW

ECON





(через поганий стан


див. Енергетичну стратегію)


будуються

122


Додаток B

Витрати на ЕТО 37,8 $/кВт та 0,00447 $/кВт-





MACTool







Ккд 24% за всі роки Припущення DIW ECON

(через вік і поганий стан


див. Енергетичну стратегію

та UNCS)

Великі гідротурбіни – стара технологія


Встановлена потужність 4754 МВт – повна

модернізація у перші 10

років (2014-2023)

Енергетична стратегія

Коефіцієнт навантаження 31% у 2013 р., потім

поступове збільшення до

60% у 2030 р.


MACTool, припущення DIW

ECON (TR дає тільки

коефіцієнти використання

потужності)


будуються

Витрати на ЕТО 85 $/кВт у 2013 р., потім

поступове зменшення до 60

$/кВт у 2030 р., потім на



MACTool

Термін служби 50 Припущення DIW ECON (на

основі попередньої

інформації про ГЕС)



128 $/кВт за всі роки Енергетична стратегія (5

млрд. грн. інвестицій до

123


Додаток B

2023 р. для забезпечення

модернізації)




Великі гідротурбіни – нова технологія


Встановлена потужність 0 МВт у 2013 р., потім

поступове будівництво

1046 МВт до 2030 р., потім

на одному рівні




60% у 2013 р., потім на


Припущення DIW ECON (у

звіті Thomson Reuters щодо

MACTool надані тільки

коефіцієнти використання

потужності)

Капітальні витрати 6250 $/кВт у 2013 р., потім

поступове зменшення до

4000 $/кВт до 2030 р., потім



MACTool


поступове зменшення до 60




MACTool


MACTool



4375 $/кВт у 2013 р., потім


2800 $/кВт до 2030 р., потім







Малі гідротурбіни


124


Додаток B


поступове розширення до

600 МВт до 2030 р., потім на



MACTool

Коефіцієнт навантаження 55% за всі роки Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool



3000 $/кВт до 2030 р., потім

на одному рівні. Капітальні

витрати у 2013 р.

вважаються такими, як у

2014 р.



ECON


поступове зниження до 45




MACTool


MACTool



3500 $/кВт у 2013 р., потім


2100 $/кВт до 2030 р., потім







Гідроакумулюючі станції







Коефіцієнт навантаження 80% за всі роки Припущення DIW ECON

(TR дає тільки коефіцієнт

використання потужності)

125


Додаток B

Капітальні витрати 1550 $/кВт за всі роки.

Капітальні витрати у 2013 р.

вважаються такими, як у

2014 р.



ECON

Витрати на ЕТО 5 $/кВт за всі роки Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool


MACTool








Великі сонячні фотоелектричні установки







MACTool, UNCS


MACTool



1900 $/кВт до 2030 р., потім


витрати за 2013 р. – на

основі даних UNCS

(субпідрядника).


MACTool, UNCS,


Витрати на ЕТО 0.01 $/кВт-год за всі роки Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool


MACTool



3456 $/кВт у 2013 р., потім


1710 $/кВт до 2030 р., потім




126


Додаток B




(цілком нові панелі)

Великі сонячні фотоелектричні установки



поступове будівництво 459

МВт до 2030 р., потім


1000 МВт до 2050 р.


MACTool


MACTool



1500 $/кВт до 2038 р., потім



MACTool


MACTool


MACTool



4500 $/кВт у 2013 р., потім


1350 $/кВт до 2038 р., потім







(цілком нові панелі)

Вітрова енергія




нових потужностей залежно

від зростання зовнішнього

попиту

UNCS, змінна, залежна від

сценарію


MACTool

127


Додаток B



2100 $/кВт до 2030 р., потім


витрати за 2013 р. – на

основі даних UNCS

(субпідрядника)


MACTool, UNCS,


Витрати на ЕТО 71 $/кВт за всі роки Звіт Thomson Reuters щодо

MACTool


MACTool



2044 $/кВт у 2013 р., потім


1470 $/кВт до 2030 р., потім







Енергія біомаси




нових потужностей залежно

від зростання зовнішнього

попиту


сценарію



83% у 2030 р., потім на



MACTool



4500 $/кВт до 2030 р., потім



MACTool


MACTool

128


Додаток B


MACTool



4200 $/кВт у 2013 р., потім


3150 $/кВт до 2030 р., потім







129


Додаток B

Додаток B-2

У цьому Додатку наведено перелік заходів, за якими компанія Thomson Reuters Point Carbon

розрахувала (у 2013 р.) потенціал скорочення викидів у різних секторах української

економіки.

Заходи у вугледобувному секторі (2014-2054 рр.)

Заходи Значення ГВС ($/т) Скорочення викидів за

2014-2054 рр. (млн. т СО2-

екв)

Метан вугільних шахт – система

вентиляції повітря

2 52

Метан вугільних шахт –

комбіноване виробництво

електроенергії та тепла

2 61

Енергоефективність видобування

вугілля

740 32

Заходи у промисловості (2014-2054 рр.)


2014-2054 рр. (млн. т СО2-

екв)

Переробка алюмінієвого брухту 40 37

Енергоефективність виробництва

аміаку

3 17

Електроліз аміаку 58 76

Виробництво цементу сухим

способом

5 24

Виробництво цементу мокрим

способом (із шлаку)

153 93

Сланцевий газ у цементі 65 19

Пряме відновлення заліза 24 309


залізорудного концентрату

1 46

Енергоефективність

прокатки/лиття сталі

26 10

Безперервна прокатка сталі 2 158

130


Додаток B

Електродугове виробництво сталі 4 114


вапна

122 5


паперу (заміна котлів)

8 1

Заходи у видаленні відходів (2014-2054 рр.)


2014-2054 рр. (млн. т СО2-

екв)

Енергія з звалищного газу 3 38

Чиста енергія з твердих побутових

відходів

45 6

Використання стічних вод для

виробництва енергії

29 18

Використання розділених колоїдів

(біогазу з харчових відходів) для

виробництва енергії

11 57

Заміна застарілого обладнання

(насосних систем) для переробки

побутових відходів

12 4

Компостування 1 3

Біорозкладна пластмаса 2 160

Підвищення ступеню переробки 68 24

Переробка сучасних матеріалів 12 2

Межі утворення відходів 215 215

Заходи у будівлях і теплопостачанні (2014-2054 рр.)


2014-2054 рр. (млн. т СО2-

екв)

Герметизація 6 91

Ізоляція стін 16 57

Енергоефективність вікон 33 31

Модернізація котлів 11 84

Теплові насоси 294 24

131


Додаток B

Оптимізація теплових мереж 35 66

Модернізація котлів теплових

мереж

420 14

Енергоефективність

водопостачання

18 64

Заходи у сільському господарстві та землекористуванні (2014-2054 рр.)


2014-2054 рр. (млн. т СО2-

екв)

Біогазові установки – скотарство 5 100

Біогазові установки – свинарство 13 24

Кормовий концентрат – скотарство 143 2

Зменшення поголів’я корів –

збільшення надоїв

19 8

Іонофори у раціоні худоби 0 13

Цеоліти у раціоні худоби 19 18

Насіння соняшника у раціоні

худоби

304 31

Сівозміна 271 16

Перехід з екстенсивного сільського

господарства на інтенсивне

9 27

Інгібітори нітрифікації у

виробництві кукурудзи

25 12

Заходи з запобігання ерозії 156 9

Збереження деградованих земель 36 3

Відновлення водно-болотних угідь 0 13

Спалювання соломи 304 31

Органічне землеробство 81 14

Землекористування, зміни у

землекористуванні та лісове

господарство (LULUCF) – органічні

добрива

15 301

LULUCF - Нульова обробка ґрунту 1 239

LULUCF - Лісонасадження 35 15

132


Додаток B

Заходи у транспорті (2014-2054 рр.)


2014-2054 рр. (млн. т СО2-

екв)

Модернізація газопроводів 1078 25

Модернізація газотранспортної

системи

687 43

Пониження тиску -366 6

Енергоефективність транспортних

засобів

921 188

Біопалива 199 133

Електрифікація міського транспорту 8230 0

Електрифікація залізниць 34 6

Джерело: Thomson Reuters Point Carbon (2013)


Додаток C-1: Стратегічний документ із зеленого зростання № 2

Додаток C-1

Порівняльний аналіз технологічних

можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують

сталий розвиток

Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ № 1

(грудень 2012 р.)



Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно обгрунтованими та забезпечують сталий розвиток

Металургійна промисловість України Стратегічний документ із зеленого зростання № 1

ii

Порівняльний аналіз

технологічних можливостей, що є

економічно обґрунтованими та

забезпечують сталий розвиток

Металургійна промисловість України

Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний

документ № 1 (грудень 2012 р.)

Проект





iii

Контакти:

DIW econ GmbH


Моренштрассе 58

10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de




iv

Зміст

1. Вступ 1

2. Підхід до проведення порівняльного (еталонного) аналізу 1

3. Порівняльний аналіз металургійної промисловості України 3

4. Висновки та бачення 14



v

Резюме

Детальний галузевий аналіз є важливою складовою дослідження потенціалу зеленого

зростання економіки України. У центрі уваги цього документа – розробка загального

підходу до галузевого аналізу, який засновується на принципах економічної

обґрунтованості та сталого розвитку довкілля.

Ми використовуємо міжнародний підхід до проведення порівняльного (еталонного)

аналізу, який засновується на економічному вимірі ефективності. У якості еталону для

порівняння ефективності економіки у різних країнах використовуються такі фактори:

високі рівні бажаних результатів, таких як обсяги виробництва (в абсолютних

числах) або доходи (у грошових одиницях);

низькі рівні небажаних результатів, як-от викиди або забруднення;



У якості першого прикладу ми застосовуємо свій міжнародний підхід до проведення

порівняльного аналізу, заснованого на визначенні ефективності, у металургійній

промисловості України. Цей підхід використовується для визначення відповідних

технологічних еталонів, які можуть бути застосовані в Україні. Результати дозволяють

побачити можливості, за рахунок яких можна зменшити викиди парникових газів у

металургійній промисловості України. Якщо ці можливості були б повноцінно

використані, це дозволило б зменшити обсяг викидів на 52 мільйони тон СО2-екв. Оцінка

відповідних потреб у інвестиціях буде предметом нашого наступного дослідження.



1

1. Вступ

Розробка низьковуглецевих стратегій вимагає розуміння можливостей зменшення

викидів у найбільш відповідних галузях економіки. Цей документ присвячено розробці

загального підходу до галузевого аналізу потенціалу зменшення викидів, який

засновується на принципах економічної обґрунтованості та сталого розвитку довкілля.

Передбачено застосування запропонованої методології до аналізу металургійної


У цьому документі представлено підхід, пов'язаний з проведенням порівняльного

(еталонного) аналізу, який засновується на економічному вимірі ефективності. Зокрема,

чітко враховано, що процеси виробництва можуть мати небажані наслідки, обсяг яких

необхідно зменшити. При першому використанні цього підходу у якості таких небажаних

наслідків ми використовуємо викиди парникових газів. Втім, цей підхід може

застосовуватися для аналізу різних галузей промисловості та різних видів позитивних та

негативних наслідків для довкілля.

2. Підхід до проведення порівняльного

(еталонного аналізу)

Основна мета застосування порівняльного (еталонного) аналізу полягає у визначенні

технологічних можливостей цієї галузі забезпечити поєднання економічно обґрунтованих

підходів та сталого розвитку. У якості еталону для порівняння ефективності економіки у

різних країнах використовуються такі фактори:



низькі рівні небажаних результатів, як-от викиди або забруднення;



У рамках цього підходу увага зосереджується на технологіях, які наразі

використовуються, а теоретичні рішення і технології, які ще не впроваджені на практиці,



2

не беруться у розрахунок. Отже, у якості контрольних орієнтирів розглядаються лише

рішення, які є технологічно і економічно обґрунтованими і доцільними.

У економічному вимірі найкращим поєднанням бажаних і небажаних результатів та

витрат є ефективне поєднання. Теоретично ефективність різних технологій можна

виміряти та розкласти на різні складові (технічний вимір, масштаби застосування та

вартість – див. Вставку 1). Але на практичному рівні таке порівняння зіштовхується з

обмеженнями щодо недостатньої кількості потрібних даних та інформації. Зокрема,

порівняльний підхід різних установок або компаній (на мікрорівні) є достатньо складним,

його проведення вимагає доступу до приватної та часто конфіденційної інформації.

Інший варіантом є порівняльний аналіз різних країн за окремою галуззю промисловості.

У такому випадку недостатня кількість детальної інформації про компанії та навіть про

установки компенсується великою кількістю узагальненої інформації з різних країн, яка,

як правило, є набагато доступнішою. Таке міжнародне порівняння дозволяє виявити

країни, у яких використовуються найефективніші технології.


Ефективність – економічна категорія, яка визначає оптимальне використання факторів

виробництва у виробничих процесах. У економічному вимірі ефективність оцінюється

як співвідношення між кількістю первинних факторів виробництва, таких як робоча

сила, капітал або енергія (надалі - витрати), та конкретної продукції, такої як сталь,

хімічна продукція або продукти харчування (надалі - результати), виробленої за

рахунок цих витрат. Ефективність зазвичай визначається як:

- якомога нижчий обсяг витрат на виробництво певної кількості результатів


- якомога вищий рівень результатів, який може бути забезпечений за певного обсягу




окремо:

Технічний вимір ефективності відображає здатність компанії отримувати

оптимальні співвідношення між обсягами витрат і результатів.


оптимальні співвідношення між обсягами витрат і результатів, оптимізуючи при

цьому всі компоненти ефекту масштабу.



3

3. Порівняльний аналіз металургійної

промисловості України

У цьому розділі ми наведемо приклад застосування порівняльного методу при аналізі

металургійної промисловості України. Для цього ми порівняємо співвідношення між

ресурсами (робочою силою, капіталом та енергією) та результатами (металургійна

продукція та викиди парникових газів) у різних країнах.

3.1. База даних

Чотирма головними джерелами даних про металургійну промисловість різних країн є:

Всесвітня база ресурсів та результатів (ВБРР), яка формується консорціумом

наукових організацій за фінансової підтримки Європейського Союзу60,

Статистичний щорічник з питань сталі, який випускається Всесвітньою

асоціацією виробників сталі61,

Програма мінеральних ресурсів Служби геології, геодезії та картографії США

(USGS)62,


У цих джерелах різні галузі визначаються відповідно до Міжнародної стандартної

галузевої класифікації (МСГК) Статистичного відділу ООН. Металургійна промисловість

визначається як «виробництво основних металів» та «виробництво готових металевих

виробів»64. Ці підгалузі включають виробництво чавуну у болванках, сталі у зливках

60http://www.wiod.org/ 61http://www.worldsteel.org/ 62http://minerals.usgs.gov/ 63 Національні кадастри 2012, http://unfccc.int/national_reports/annex_i_ghg_inventories/ 64 МСГК, перегляд 3.1, розділи 27 і 28.




У цьому документі ефективність буде вимірюватись у технічному вимірі та у вимірі

масштабу.


http://www.worldsteel.org/




4

(первинної та вторинної обробки), благородних і кольорових металів, а також металеве

лиття й виробництво готових металевих виробів65.


метою охопити в першу чергу потенційних технологічних лідерів у даній галузі. Наша

база даних містить відомості про 27 держав-членів ЄС та про 13 інших великих країн,

про які є наступна інформація:

обсяги викидів ПГ (у тис. т СО2-екв., джерело: ВБРР)66;

використання енергії (у ТДж, джерело: ВБРР);

валовий обсяг виробництва (у млн. дол. США, джерело: ВБРР);

чисельність працюючих (у тис. осіб, джерело: ВБРР);

основні фонди (у млн. дол. США, джерело: ВБРР);

обсяги виробництва чавуну у болванках (у тис. мт, джерело: Всесвітня асоціація

виробників сталі);

обсяги виробництва сталі у зливках (всього та за процесами виробництва, у тис.

мт, джерело: Всесвітня асоціація виробників сталі);

обсяги виробництва кольорових металів (алюмінію та феросплавів, у тис. мт,

джерело: Геолого-дослідницька програма природних ресурсів США).

У базу даних для здійснення цього аналізу було включено дані з 22 держав-членів ОЕСР

та трьох інших держав (див. табл. 1). Остання доступна інформація про всі країни

датується 2007 роком, тому цей рік буде використовуватися як контрольний при

проведенні порівняння67.

Дані про Україну є у всіх джерелах, крім ВБРР. Дані про кількість продукції та кількість

зайнятих працівників взято з національної статистичної системи. У той же час, немає

перевіреної інформації про основні фонди у металургійній промисловості. Отже, країна

лише частково може бути включена до проведення порівняльного аналізу.

65 Необхідно звернути увагу, що до цього аналізу не включено видобуток залізної руди та виробництво коксу.

66 Рамкова конвенція ООН про зміну клімату для Люксембургу та України. 67 Насправді, 2007 рік є хорошим у якості контрольного року, оскільки це останній рік перед

світовою економічною кризою.



5

3.2. Методологія аналізу

У таблиці 1 наведено основну інформацію про функціонування металургійної

промисловості у різних країнах. Перші дві колонки стосуються питань сталого розвитку

(кількість викидів на одиницю продукції), третя і четверта колонка – економічної

доцільності (кількість результатів на вкладений капітал) виробничих процесів у різних

країнах. Для зручності порівняння країни, які демонструють найкращі результати в кожній

із колонок, виділені сірим кольором. У тому, що стосується показників сталого розвитку

(колонки 1 і 2), найкращі результати демонструють Італія, Словенія, Люксембург та

Бразилія. Фінляндія, Угорщина, Корея, Бразилія, Польща та Словаччина мають найкращі

результати щодо питань економічної доцільності (колонки 3 і 4). Нарешті, у таблиці

містяться дані про металургійну промисловість України у вимірі сталого розвитку

(колонки 1 і 2)68.

Табл. 1. Порівняння доходів, основних фондів та обсягу викидів у різних країнах (2007)

2007


доходів


обсягу виробництва

Співвідношення доходів та основних фондів


виробництва та основних фондів

(т СО2-екв. на 1000 дол. США)

(т СО2-екв. на т продукції

металургії)

(дол. США на дол. США)

(т продукції металургії на


(1) (2) (3) (4)

Австралія 0,43 2,01 2,19 0,47

Австрія 0,34 0,96 2,79 1,00

Бельгія 0,22 0,69 2,65 0,86

Бразилія 0,37 0,48 1,92 1,47

Велика Британія 0,32 1,14 2,77 0,79

Греція 0,13 0,64 2,89 0,60

Індія 0,77 1,22 1,70 1,07

Іспанія 0,13 0,65 2,16 0,43

Італія 0,10 0,54 1,75 0,32

Канада 0,36 1,16 3,43 1,06

Люксембург 0,13 0,25 2,06 1,04

Нідерланди 0,20 0,56 2,90 1,05

Німеччина 0,21 0,81 3,08 0,79

Південна Корея 0,34 0,87 3,71 1,45

68 Необхідно звернути увагу, що немає показників для колонок 3 і 4 в Україні, оскільки немає перевірених даних про основні фонди.



6

Польща 0,58 1,18 3,31 1,62

Словаччина 0,71 0,93 3,04 2,31

Словенія 0,09 0,85 3,12 0,34

США 0,25 1,07 3,09 0,72

Тайвань 0,38 0,87 1,83 0,80

Угорщина 0,32 0,90 3,91 1,41

Фінляндія 0,23 0,87 4,03 1,08

Франція 0,15 0,70 2,61 0,56

Чехія 0,47 1,06 2,45 1,09

Швеція 0,15 0,66 2,82 0,63

Японія 0,27 0,69 1,34 0,52

Україна 2,90 1,12

Джерело: DIW econ на основі даних wiod.org, Всесвітньої асоціації виробників сталі, Рамкової

конвенції ООН про зміну клімату та Державної служби статистики України

Втім, порівняння за різними індикаторами не дозволяє зробити загальні висновки.

Необхідно звернути увагу на наступне:

По-перше, результати можуть вимірюватися через кількість продукції або її вартість

(тобто, у мільйонах доларів США або у тонах продукції). Але у металургійній

промисловості виробляється низка різної продукції, як-то чавун у болванках, сталь у

зливках, кольорові метали (алюміній та феросплави), при цьому використовуються

різні виробничі процеси. Отже, щоб порівняння результатів було змістовним,

необхідно розглядати різні структурні характеристики,

По-друге, вартість виробництва (ресурсів) включає не тільки капітал, а також інші

ресурси, як-от вартість робочої сили та енергії,

По-третє, окреме порівняння різних показників дійсно дозволяє визначити лідерів за

кожним показником, але не завжди дозволяє побачити, які країни мають хороші

результати за всіма показниками. Втім, мета порівняльного аналізу полягає у

визначенні найкращого поєднання питань економічної обґрунтованості та сталого

розвитку.

Для з’ясування того, які країни забезпечують найкраще поєднання ресурсів та

результатів (тобто, використовують найбільш ефективні технології), ми застосовуємо

спеціальний емпіричний метод оцінки – аналіз середовища функціонування (АСФ). Цей

метод дозволяє якісно оцінити ефективність за різними вимірами, визначеними у Вставці

1, в тому числі тими, що стосуються різних аспектів ресурсів та результатів. Під час

порівняльного аналізу металургійної промисловості у якості основних ресурсів ми

будемо розглядати використання капіталу, робочої сили та енергії, а в якості результатів



7

– виробництво чавуну у болванках, сталі у зливках69 та кольорових металів. Ми також

розділяємо дані про первинну та вторинну обробку сталі у зливках, оскільки для них

використовуються різні виробничі процеси, які сильно відрізняються щодо споживання

енергії та викидів парникових газів.

3.3. Результати дослідження

Порівняльний аналіз металургійної промисловості засновано на оцінці ефективності

досягнення результатів, що включає в себе технічний вимір та вимір масштабу (див.

Вставку 1). Іншими словами, ми визначаємо країни, які виробляють найбільшу кількість

продукції із найнижчими затратами та найменшим рівнем викидів (ефективність

досягнення результатів), підтримуючи при цьому оптимальний масштаб діяльності. Всі

вимірювання ефективності наводяться у індексах (від «0» до «1», де «1» означає

найкращий результат). Наприклад, якщо країна має «1» у технічному вимірі

ефективності, це означає, що вона найкраще забезпечує оптимальне співвідношення

між ресурсами та результатами серед усіх інших країн. Якщо оцінка країни у технічному

вимірі є нижчою за «1», це означає, що є принаймні одна інша країна, яка може виробити

більше продукції за рахунок такої ж кількості результатів.

69 З огляду на обмеженість даних, у цьому аналізі неможливо врахувати виробництво інших продуктів зі сталі, як-то прокатні вироби, труби, рейки тощо. Але оскільки виробництво цих продуктів призводить до відносно низького обсягу викидів у порівнянні з виробництвом чавуну у болванках або сталі у зливках, це не дуже вплине на точність результатів цього аналізу.



8

Рис. 1. Загальний рівень ефективності (технічний вимір та вимір масштабу) металургійної промисловості в окремих країнах (2007)

Джерело: DIW econ

Оцінка у вимірі масштабу означає, що металургійна промисловість країн забезпечує

оптимальний масштаб функціонування, оцінка нижче за «1» означає, що інші країни

краще використовують ефект масштабу у своїй економіці.

На рис. 1 зведено дані про загальний рівень ефективності (технічний вимір та вимір

масштабу) металургійної промисловості в окремих країнах. Окремі результати за кожним

виміром подано у додатку. Загальні результати є такими:

У 12 з 25 країн (Австралія, Бельгія, Канада, Греція, Іспанія, Люксембург, Нідерланди,

Південна Корея, Словаччина, Словенія, Угорщина та Фінляндія) металургійна

промисловість працює абсолютно ефективно. У 2007 році ці країни були передовими

щодо використання ефективних технологій у металургійній промисловості,

Серед країн з нижчим ступенем ефективності можна виділити дві підгрупи (на основні

додаткових даних про ефективність у технічному вимірі та у вимірі масштабу, див

додаток):

В Австрії, Бразилії, Індії, Італії, Німеччині, Польщі, США та Японії ефективність у

технічному вимірі є високою, але масштаби є занадто великими (що свідчить про

недостатнє використання наявних виробничих можливостей),

У Великій Британії, Тайваню, Франції, Чехії та Швеції металургійна промисловість

зіштовхується з проблемами щодо технічної ефективності.



9

Для всіх країн, в якій металургійна промисловість є недостатньо ефективною, аналіз

дозволяє надати рекомендації для вдосконалення ситуації. Наприклад:

Загальний рівень ефективності металургійної промисловості Німеччини оцінюється

у 67% з огляду на те, що вона функціонує у неефективних масштабах. Загальний

рівень ефективності металургійної промисловості Бразилії – 82% через ту саму

причину. По суті, це означає, що металургійна промисловість Німеччини та Бразилії

могла б виробляти таку ж кількість продукції, якби були задіяні 67% та 82% їхніх

потужностей відповідно (від тих, які задіяні зараз),

Загальний рівень ефективності металургійної промисловості Чехії оцінюється у 85%

з огляду на недоліки щодо технічного виміру (оцінка технічної ефективності 0,98, див

додаток) та неефективні масштаби функціонування (оцінка масштабу 0,87, див.

додаток). Це означає наступне:

Металургійна промисловість могла б виробляти таку ж кількість продукції, якби

були задіяні лише 87% її потужностей,

Якщо б промисловість функціонувала у ефективних масштабах, кількість

продукції зросла б на 2% (=1-0,98).

3.4. Значення дослідження для металургійної промисловості

України

З огляду на відсутність інформації про основні фонди металургійної промисловості

України неможливо безпосередньо включити Україну до порівняльного аналізу,

представленого у цьому документі. Втім, результати та рекомендації для металургійної

промисловості України можна отримати шляхом визначення країн зі співставними

структурними характеристиками та використання результатів і рекомендацій для цих

країн.

Найбільш відповідні структурні характеристики металургійної промисловості різних країн

показані на рис. 2. Всі країни, крім Словенії, Греції та Люксембургу, виробляють чавун та

сталь у зливках (рис. 2а). Частка чавуну у продукції металургійної галузі України (45%) є

подібною до середнього показника серед усіх країн (34%). Інша характерна риса

металургійної промисловості України – це доволі велика частка алюмінію та феросплавів

у структурі продукції (3%). З-поміж 25 країн тільки в Австралії, Бразилії, Канаді, Індії та

США виробляється більше кольорових металів, ніж в Україні. У Люксембурзі, Угорщині,

Чехії, Австрії, Бельгії та Тайвані вони майже або взагалі не виробляються. Отже, на

основі співставлення можна зробити висновок, що металургійна промисловість України

не схожа на словенську, грецьку, люксембурзьку, угорську, чеську, австрійську,



10

бельгійську чи тайванську, натомість вона найбільше схожа на австралійську, канадську,

бразильську, індійську та американську.

Другою відповідною характеристикою є структура процесів виробництва сталі у зливках

(рис. 2b). Взагалі виділяють два види виробництва. Кисневі конвертери та мартенівські

печі використовуються для первинної обробки, під час якої чавун перетворюється на

сталь у зливках70, а електродугові печі – для вторинної обробки, для якої

використовується металобрухт71. Очевидно, що всі країни, в яких виробляється чавун,

під час первинної обробки використовують кисневі конвертери, але частка сталі,

виробленої на них, може сильно відрізнятися72. Україна ж вибивається з загальної

тенденції, оскільки 96% продукції первинної обробки в Україні відбувається на кисневих

конвертерах та мартенівських печах.

70 http://en.wikipedia.org/wiki/Basic_oxygen_steelmaking 71 http://en.wikipedia.org/wiki/Electric_arc_furnace 72 Так чи інакше, чавуном торгують на міжнародних ринках.

http://en.wikipedia.org/wiki/Basic_oxygen_steelmaking

http://en.wikipedia.org/wiki/Electric_arc_furnace



11

Рис. 2. Структурні характеристики металургійної галузі у різних країнах

а) Структура продукції


* На Малюнку для економії місця не представлені повні дані про Японію. У 2007 році у Японії було вироблено 87 мільйонів тон чавуну, 120 мільйонів тон сталі у зливках та 0,9 мільйонів тон

кольорових металів.

b) Структура процесів виробництва сталі у зливках




12

Це особливо стосується обсягу викидів, адже кисневі конвертери та мартенівські печі, які

використовуються для первинної обробки, споживають більше енергії та спричиняють

більше викидів, ніж електродугові печі, що застосовуються для вторинної обробки. Отже,

металургійна промисловість, яка є структурною подібною до української, також має бути

зосереджена на первинній обробці. На Малюнку 2b видно, що країнами, які мають

приблизно ж таку частку продукції, виробленої на кисневих конвертерах (як Україна), є

Нідерланди, Словаччина, Австрія, Чехія та меншою мірою Австралія, Бельгія, Бразилія,

Фінляндія, Німеччина, Угорщина, Японія, Швеція та Велика Британія.

Результати цього порівняння зведено у табл. 2 Ключові характеристики металургійної

галузі (за структурою продукції та структурою процесів виробництва сталі) чотирьох країн

у цій таблиці є подібними до українського контексту:

Австралія,

Бразилія,

Нідерланди,

Словаччина.

Металургійна промисловість Австралії, Нідерландів та Словаччини є абсолютно

ефективною (див. рис. 1), у Бразилії вона є ефективною у технічному вимірі, але

функціонує у занадто великих масштабах. Ці країни можуть розглядатися як подібні у

визначенні для української металургійної промисловості економічно обґрунтованих

технологій, що сприяють сталому розвитку. Меншою мірою до цього переліку можна

включити Австрію, Канаду, Фінляндію, Індію та США. Однак металургійна промисловість

у цих країнах не повністю співставна з українською. У Канаді, Індії та США частка

продукції, що виробляється в електродугових печах, є значно вищою за інші згадані

країни. У Австрії та Фінляндії частка енергоємних кольорових металів є дуже низькою.

Табл. 2. Порівняння металургійної промисловості України та інших країн

Країни з структурно подібною

металургійною промисловістю за Оцінка ефективності

… структурою продукції

… структурою процесів

виробництва сталі

(у технічному вимірі)

Австралія X x 1,00

Австрія X 1,00

Бельгія x 1,00

Бразилія X x 1,00

Велика Британія x x 0,95



13

Греція 1,00

Індія X 1,00

Іспанія 1,00

Італія 1,00

Канада X 1,00

Люксембург 1,00

Нідерланди x X 1,00

Німеччина x 1,00

Південна Корея 1,00

Польща 1,00

Словаччина x X 1,00

Словенія 1,00

США X 1,00

Тайвань 0,98

Угорщина x 1,00

Фінляндія x x 1,00

Франція x 0,98

Чехія X 0,98

Швеція x x 0,99

Японія x 1,00

Пояснення Сильна подібність

Певна подібність


Визначивши подібні до України країни, ми більш уважно розглянемо показники

функціонування їхньої металургійної промисловості. Для більшої зручності на Малюнку

3 представлено показники обсягу викидів та економічної обґрунтованості. Зворотній

напрям стовпчиків, які показують обсяг викидів, означає те, що викиди є небажаним

результатом.



14

Рис. 3. Порівняння України з подібними країнами


Що ці дані можуть означати для з’ясування можливостей зменшення викидів парникових

газів в Україні? Хоча обсяг викидів у Нідерландах та Словаччині є більшим, ніж у

Бразилії, перші дві країни мають вищу ефективність металургійної промисловості, а

металургія Бразилії функціонує у занадто великих масштабах. Тим не менш, металургія

Бразилії є технічно ефективною, а частка кольорових металів у її продукції, в першу чергу

алюмінію, є зіставною з українськими показниками. Станом на 2007 рік різниця у

технічному рівні металургійної галузі у двох країнах визначала приблизно 60-відсоткову

різницю у обсязі викидів на одиницю виробленої продукції. Отже, повноцінна реалізація

потенціалу скорочення викидів в Україні (яка, очевидно, вимагає значних інвестицій),

може сприяти зменшенню обсягу викидів на 52 мільйони тон СО2-екв. на рік.



15

4. Висновки та бачення

При проведенні цього порівняльного аналізу автори врахували два основні аспекти

процесів промислового виробництва: економічну обґрунтованість та питання сталого

розвитку. Обидва аспекти поєднуються в концепції економічної ефективності. За

допомогою цієї концепції можна оцінити певну галузь промисловості та провести

порівняння. Взагалі цей підхід можна застосовувати до різних галузей.

У якості першого прикладу ми застосовуємо свій міжнародний підхід до проведення

порівняльного аналізу, заснованого на визначенні ефективності, у металургійній

промисловості. Цей підхід використовується для визначення відповідних технологічних

еталонів, які можуть бути застосовані в Україні. Результати дозволяють побачити

можливості, за рахунок яких можна зменшити викиди парникових газів у металургійній


Цей аналіз у подальшому можна розширити за рахунок включення деяких важливих

аспектів. По-перше, необхідно провести оцінку потреб в інвестиціях для застосування

технологій, визначених під час порівняння. По-друге, до нього можна додати дані про

динаміку процесів та етапи розвитку передових технологій.



16

Додаток

Рис. А1. Рівень технічної ефективності металургійної промисловості в окремих країнах (2007)


Рис. A2. Рівень ефективності масштабу функціонування металургійної промисловості в окремих країнах (2007)




Додаток C-2

До стратегії низьковуглецевого

зростання України


(квітень 2013 р.)



2

До стратегії низьковуглецевого зростання України Основні політичні кроки

Стратегічний документ із зеленого зростання № 2

1

До стратегії низьковуглецевого

зростання України

Основні політичні кроки

Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ

№ 2 (квітень 2013 р.)

Проект





2

Контакти:

DIW econ GmbH



10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de



3

Зміст

1. Вступ 5

2. Структура економіки України 6

2.1 Структура економіки та характер зовнішньої торгівлі України 6

2.2 Показники вуглецемісткості України 8

3. У напрямку до низьковуглецевого зростання в Україні 11

3.1 Рамкові умови для низьковуглецевого зростання 11

3.1.1 Роль уряду України 11

3.1.2 Роль міжнародного співробітництва 14

3.2 Комплекс секторальних політичних заходів 15

3.2.1 Промисловість 15

3.2.2 Енергетика 16

3.2.3 Транспорт 19

3.2.4 Житлове господарство 20

4 Рекомендації щодо політики 21

Література 22



4


Україна має одну з найбільш енергоємних економік у Європі. Потрібні нові імпульси для

подолання традиційних моделей виробництва, які вже не є ефективними та сталими з

соціальної та екологічної точок зору. У цьому документі визначені основні сфери щодо

потенціалу скорочення обсягів викидів парникових газів (ПГ) та сформульовані відповідні

політичні заходи, потрібні для сприяння низьковуглецевому зростанню.

Ми стверджуємо, що стале зростання можна забезпечити тільки за допомогою рішучого

переведення економіки України з її нинішнього вуглецемісткого шляху розвитку на

траєкторію зростання, що менше залежить від інтенсивного споживання природних

ресурсів, особливо вугілля.

Для успішного переходу до низьковуглецевого розвитку абсолютно необхідним є

втручання з боку уряду.

По-перше, приватні інвестиції у чисті технології можна залучити тільки шляхом

підвищення вартості викидів ПГ, наприклад, за допомогою стягнення плати за ці викиди

або впровадження системи торгівлі викидами (СТВ). По-друге, українському урядові

потрібно сприяти проведенню наукових досліджень і розробок у галузі інноваційних

чистих технологій. По-третє, для того, щоб отримати користь від можливої фінансової

допомоги та передачі технологій з-за кордону, українському урядові, можливо,

знадобиться взяти на себе додаткові міжнародні зобов’язання й гарантувати більш

амбітну мету щодо скорочення обсягу викидів.

Головними перешкодами для переходу до низьковуглецевого зростання в Україні є

відсутність диверсифікації економіки, сильна залежність від дорогого імпортного

викопного палива, застарілі та неефективні виробничі потужності, неприйнятно великі

дотації щодо цін на енергію. Це означає, що урядові конче потрібно посилити

конкуренцію, запровадити ринкові ціни та підвищити енергоефективність у всіх секторах.

Секторами з найбільшим потенціалом скорочення викидів є промисловість, енергетика

(зокрема, енергетичні ресурси, а також виробництво електроенергії та теплової енергії),

транспорт і житлове господарство. Перспективними напрямами галузевої політики є

модернізація основних фондів галузей промисловості, лібералізація енергетичного

ринку, відміна регулювання у теплоенергетиці та електроенергетиці, а також покращення

збереження тепла у житлових будинках і впровадження податків на паливо для



5

приватного транспорту.

1. Вступ

З 2000 року і до початку економічної кризи у 2008 році українська економіка інтенсивно

зростала, але це відбувалося за рахунок надмірного виснаження природних ресурсів і

погіршення стану екосистеми. Через сильну залежність від дешевих енергоносіїв,

особливо вугілля, та від виробництва сталі, структура економіки України є дуже

вуглецемісткою. Сьогодні перед українськими політиками постає задача: як зменшити

обсяги викидів ПГ і при цьому не знизити рівень економічної активності. Проте, як

український уряд може вирішувати проблему скорочення викидів і пом’якшення наслідків

зміни клімату, водночас підтримуючи подальше зростання, навіть у короткостроковій

перспективі?

У цьому звіті обговорюється рамкова концепція, необхідна для забезпечення стабільних

інвестицій в екологічно чисті технології. Ми окреслюємо конкретні кроки й надаємо

рекомендації українському урядові на предмет впровадження стратегії

низьковуглецевого зростання.

Звіт має наступну структуру. У розділі 2 подано стислий огляд загальної структури

економіки України, характеру її зовнішньої торгівлі та показників вуглецемісткості, а

також визначені сектори економіки з найбільшим потенціалом щодо скорочення викидів.

У розділі 3 обговорюються рамкові умови, необхідні для успішної реалізації стратегії

низьковуглецевого зростання, і окреслений конкретний комплекс політичних заходів,

спрямованих на різні сектори економіки, визначені у розділі 2. У розділі 4 в узагальненій

формі подані основні рекомендації щодо політики, викладені в даному звіті.

2. Структура економіки України



6

2.1 Структура економіки та характер зовнішньої торгівлі України

До кризи 2008-2009 років економіка України істотно зростала, але ця тенденція не може

бути орієнтиром для майбутнього розвитку. Значне зростання у передкризові роки було

істотною мірою було обумовлено надмірним достатком доволі дешевих енергетичних

ресурсів. Передкризова економічна модель великою мірою базувалася на імпорті

дешевих енергоносіїв – здебільшого з Росії – та значних обсягів експорту чорних і

кольорових металів (див. табл. 1 і 2).

На чорні та кольорові метали припадає третина загального обсягу експорту, тоді як

частка мінеральних продуктів (у т.ч. мінеральних палив, таких як нафта і газ) в обсязі

імпорту навіть перевищує третину. За від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі чинна

економічна модель спричиняє великий дефіцит торгового балансу і поточного рахунку,

тому вона жодним чином не буде сталою.

Табл. 1. Структура експорту України (2010-2012 рр.)

2010 2011 2012

У млн. дол. США

Сільськогосподарська продукція 9935 12804 17881

Мінеральні продукти (у т.ч. мінеральні палива)

6237 9608 6945

Хімічна продукція 4658 6980 6763

Деревина і вироби з деревини 1768 2184 2193

Промислові товари 1309 1621 1543

Чорні та кольорові метали 17333 22114 18890

Машини та обладнання 9183 11895 13284

Інше (у т.ч. неформальна торгівля) 1768 2212 2313

Усього (млн. дол. США) 52191 69418 69812

У % від загального обсягу

Сільськогосподарська продукція 19,0 18,4 25,6


11,9 13,8 9,9

Хімічна продукція 8,9 10,1 9,7

Деревина і вироби з деревини 3,4 3,1 3,1

Промислові товари 2,5 2,3 2,2

Чорні та кольорові метали 33,4 31,9 27,1

Машини та обладнання 17,5 17,1 19,0

Інше (у т.ч. неформальна торгівля) 3,3 3,2 3,3

Усього (%) 100 100 100

Джерело: Національний банк України (2013), власні розрахунки

Табл. 2. Структура імпорту України (2010-2012 рр.)



7

2010 2011 2012

У млн. дол. США

Сільськогосподарська продукція 5762 6346 7520


20707 29396 27077

Хімічна продукція 10524 12961 13519

Деревина і вироби з деревини 2000 2230 2182

Промислові товари 3355 3508 4465

Чорні та кольорові метали 4128 5695 5238

Машини та обладнання 12689 20018 22433

Інше (у т.ч. неформальна торгівля) 1414 5516 7870

Усього (млн. дол. США) 60579 85670 90304

У % від загального обсягу

Сільськогосподарська продукція 9,7 7,4 8,3


34,3 34,3 30,0

Хімічна продукція 17,4 15,1 15,0

Деревина і вироби з деревини 3,3 2,6 2,4

Промислові товари 5,5 4,1 4,9

Чорні та кольорові метали 6,8 6,6 5,8

Машини та обладнання 20,7 23,4 24,8

Інше (у т.ч. неформальна торгівля) 2,3 6,4 8,7

Усього (%) 100 100 100

Джерело: Національний банк України (2013), власні розрахунки

Важка промисловість України, що основана на енергоємних технологіях виробництва,

також спричиняє високі рівні викидів ПГ. Наприклад, для виробництва сталі в Україні

потрібно у чотири рази більше енергії, ніж у Китаї (OECD 2012). В окремому звіті ми

оцінюємо потенціал скорочення викидів ПГ в металургійній промисловості України на

рівні 52 млн. т СО2-екв на рік. Цієї цифри можна досягти, якщо негайно перейти на

ефективні технології (див. DIW econ 2012c).

Українська економіка відрізняється відсутністю конкуренції та прозорості в

енергетичному секторі, особливо на газовому ринку, що призводить до гонитви за

доходами та економічної неефективності. Кошти, витрачені на дотації в енергетики,

створюють сильний тиск на державний бюджет, призводять до зменшення наявних

ресурсів на інші стратегічні напрями та збільшують податковий тягар.

Серйозним недоліком є спрямування економічних інвестицій на повторне введення в

експлуатацію вже існуючих, але застарілих виробничих потужностей, яке перешкоджає

реальному нарощуванню ефективних виробничих потужностей і технологій. Крім того,

інновації – вкрай необхідні для сталого зростання – в Україні не відіграють важливої ролі

як вирішальний чинник зростання. Зростання ВВП в Україні набагато меншою мірою



8

обумовлено діяльністю в галузі наукових досліджень і розробок, ніж в інших державах

(див. Технічну доповідь, DIW econ 201373).

В останні п’ять років темпи економічного зростання в Україні значно вповільнилися. Це

обумовили в першу чергу наступні причини:

Падіння попиту на український експорт. Зокрема, Китай в останні роки з чистого

імпортера чорних і кольорових металів став їх чистим експортером,

розбудувавши власні виробничі потужності.

Газова криза. Починаючи з 2005 року ціни на імпортований з Росії газ значно

підвищуються. Сьогодні Україна платить одну з найбільших цін на газ у Європі.

Фінансово-економічна криза 2008-2009 років і політичне безладдя в регіоні

Середземномор’я та Північної Африки (СПА) призвели до подальшого падіння

попиту на український експорт.

Україна відстає за обсягами прямих іноземних інвестицій; інвестиційне

середовище доволі погане, а за останній час значно погіршилося. Поєднання

повсюдної корупції та слабкого захисту прав інвесторів із недосконалою судовою

владою поставило Україну на 152-у сходинку серед 183 країн в останньому

рейтингу Світового банку щодо легкості ведення бізнесу.

Крім того, українська економіка постійно страждала від фінансових проблем.

На закінчення слід зазначити, що існуюча в Україні економічна модель вичерпала себе і

не забезпечить подальше економічне зростання. Потрібні нові реформаторські імпульси

для подолання традиційних структур виробництва, які вже не ефективні, не

конкурентоспроможні на міжнародному рівні і не відрізняються сталістю в екологічному

та соціальному аспектах. Україні потрібні структурні зміни, щоб вийти на нову,

відкориговану траєкторію сталого зростання.

2.2 Показники вуглецемісткості України

Завдяки активізації міжнародних зусиль із скорочення викидів ПГ, середня

вуглецемісткість ВВП падає у країнах ЄС-15, США і Китаю (EBRD 2011). Навіть країни

Європи та Азії, які раніше відносилися до держав із перехідною економікою, наприклад,

Польща (World Bank 2011) і Казахстан (DIW econ 2012a), розробили та впровадили

73 DIW econ (2013b): Оцінка інноваційного потенціалу України – Останні досягнення та наслідки для

низьковуглецевого розвитку. Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ №1.



9

масштабні програми зменшення вуглецемісткості свого ВВП. Україна, навпаки, набагато

відстає від цього міжнародного процесу.

З сукупним обсягом викидів ПГ у 383 млн. мт СО2-екв (UNFCC 2012a)74 Україна

перебуває у двадцятці країн світу з найбільшими викидами (European Commission 2011).

У табл. 3 наведено порівняння обсягів викидів СО2 від споживання енергії (на одиницю

ВВП) в Україні та інших країнах, які раніше відносилися до держав із перехідною

економікою.

Табл. 3. Вуглецемісткість вибраних євразійських економік75, 2010 р.

Україна Казахстан Росія Польща

Вуглеце-

місткість (кг

CO2 / $ ВВП)

3,03 2,44 1,82 0,79

Джерело: власні розрахунки

Як показано у табл. 3, Україні потрібно більше викидів СО2 на вироблення однієї одиниці

ВВП, ніж іншим країнам регіону. Це стає ще помітніше на тлі того, що Казахстан і Росія є

значними виробниками нафти та природного газу, що зазвичай пов’язано з великими

обсягами викидів за рахунок добувної діяльності. За вуглецемісткістю експорту Україна

набагато випереджає всі інші країни Європи, Східної Азії та Співдружності Незалежних

Держав (СНД), і цей показник в Україні більш ніж ушестеро перевищує середній світовий

рівень (EBRD 2011).

Галузевий розподіл обсягів викидів в Україні показаний у табл. 4. Це – попередній звіт,

де загальний обсяг викидів ПГ в Україні деталізований по основних секторах економіки,

що є джерелами викидів. Докладніше дослідження цих секторів буде проводитися в ході

реалізації даного проекту «Розбудова спроможності для низьковуглецевого зростання в

Україні», а цей огляд є корисною відправною точкою в даному аспекті.

Більш ніж половина загального обсягу викидів в Україні припадає на згоряння палива в

галузях промисловості і виробничих процесах, а також на виробництво електроенергії та

74 Цифра за 2010 рік, за винятком викидів від землекористування, змін у землекористуванні та лісового господарства (LULUCF) (UNFCCC 2012a).

75 Вуглецемісткість за 2010 рік у метричних тонах двоокису вуглецю від споживання енергії на тисячу дол. США ВВП, у цінах 2005 року та за ринковими курсами обміну (EIA 2011).



10

тепла. Серед галузей промисловості джерелом більшості викидів (17,8 відсотка) є

металургія, за якою йде хімічна промисловість (3,9 відсотка).

Іншим значним джерелом викидів є видобування, транспортування і переробка нафти,

природного газу та вугілля (13,3 відсотка). На транспорт і житлове господарство

припадає по 10,4 відсотка загального обсягу викидів. З загального обсягу викидів у

транспортній галузі 75 відсотків припадає на експлуатацію автомобільного транспорту,

що відповідає 7,7 відсоткам загального обсягу викидів.

Табл. 4. Викиди парникових газів в Україні по секторах76, 2010 р.

Сектор

CO2-екв (у 1000 мт) У % від загального

обсягу викидів

Виробничі процеси та згоряння палива у

промисловості

105 510 27,5

Металургія 68 278 17,8

Хімічна промисловість 14 896 3,9

Виробництво мінеральних продуктів 9 323 2,4

Інші галузі промисловості 5 743 3,4

Виробництво електроенергії та тепла 94 370 24,6

Видобування, транспортування і переробка

енергетичних ресурсів (нафти, газу та вугілля)

50 842 13,3

Неорганізовані викиди у газовій галузі 19 814 5,2

Вугільна промисловість 19 675 5,1

Інші галузі енергетики 11 353 3,0

Транспорт 40 025 10,4

Автомобільний транспорт 29 431 7,7

Житлове господарство 39 921 10,4

Інші (у т.ч. сільське господарство, переробка

відходів)

52 513 13,7

Усього 383 182 100,0

Джерело: UNFCCC 2012a, власні розрахунки

3. У напрямку до низьковуглецевого зростання в Україні

76 Включені всі парникові гази, крім викидів від LULUCF.



11

Альтернативою нинішньому вуглецемісткому зростанню в Україні є прийняття

інноваційної стратегії низьковуглецевого зростання77. Стратегії низьковуглецевого

зростання включають два широкі набори політичних заходів: (і) рамкові політичні заходи

та (іі) секторальні політичні заходи. Реалізація таких заходів обов’язково передбачає

відділення енергоспоживання та викидів ПГ від економічного розвитку (низьковуглецеве

зростання). Політику щодо зміни клімату слід вважати не тягарем для економічного

розвитку, а скоріше шансом на створення подальших можливостей сталого зростання.

По суті справи, політика екологізації може спричиняти багато позитивних наслідків у

плані розвитку, таких як підвищення продуктивності, розширення інноваційної діяльності,

створення нових робочих місць і ринків, а також генерація бюджетних надходжень.

Є перші ознаки того, що усвідомлення цього починає відображатися в українській

політиці. Україна вже вжила ряд початкових заходів для екологізації своєї економіки

(MEP 2006). Одним із прикладів є обговорення запровадження системи торгівлі викидами

(СТВ), якій спочатку, можливо, передуватиме вуглецевий податок.

3.1 Рамкові умови для низьковуглецевого зростання

3.1.1 Роль уряду України

Втручання з боку уряду є обов’язковою умовою успішного переходу до

низьковуглецевого зростання. Головна задача уряду полягає у переорієнтації ринкових

сил на екологічно безпечніше виробництво і інвестування. Ця задача вирішується

шляхом звуження вартісного розриву між «коричневими» та «зеленими» технологіями з

оцінюванням вартості викидів ПГ. Такі заходи включають поступове скасування несталих

«коричневих» дотацій, реформування політики, переорієнтацію державних інвестицій та

впровадження ринкових механізмів. Як тільки вартість «коричневих» технологій

перевищить вартість чистих технологій, інвестиції у конкретні технології зменшення

забруднення стануть більш привабливими, даючи інвесторам позитивні результати.

77 Узагалі кажучи, низьковуглецеве зростання означає звичайне економічне зростання з підвищеною ефективністю щодо викидів ПГ та використання природних ресурсів (DIW econ 2012).



12

Двома головними інструментами, за допомогою яких уряд може враховувати викиди ПГ

з метою переорієнтації ринкових сил на низьковуглецеві інвестиції, є вуглецевий податок

і запровадження системи торгівлі викидами (СТВ)78.

Податок на викиди вуглецю збільшує вартість вуглецемісткого виробництва і,

отже, надає підприємствам і приватним інвесторам стимул до скорочення викидів

ПГ. З організаційної точки зору цей податок, можливо, в Україні буде стягувати

легко, але визначення його оптимальної ставки – задача не з простих. Занизькі

ставки податку можуть не призводити до істотних скорочень викидів ПГ, тоді як

надто високі ставки загрожують конкурентоспроможності промисловості (NECU

2011). Як правило, досягти якоїсь конкретної мети щодо скорочення за допомогою

податку на викиди вуглецю важко.

На даний час український уряд планує впровадити систему «обмеження і торгівлі»

сертифікатами на викиди СО2. Системи торгівлі, такі як система торгівлі викидами

ЄС (ЄСТВ), основані на встановленні максимального обсягу викидів.

Підприємства, в яких обсяг викидів ПГ менше за встановлений для них максимум,

можуть продавати невибрані квоти на викиди компаніям, у яких обсяг викидів

може бути більшим. Створення такого вуглецевого ринку не потребує додаткових

екологічних стандартів, оскільки підприємства прагнутимуть викидати менше ПГ,

щоб уникнути необхідності купівлі додаткових квот. Разом з тим, однак, ця

система вимагає раціонального економічного рішення щодо встановлення рівня

обмеження (DIW econ 2012b) і потребує додаткових зусиль для створення ринку

СО2.

Крім збільшення відносної ціни переходу від екологічно брудних технологій до екологічно

чистих, інновації відіграють вирішальну роль у забезпеченні низьковуглецевого

зростання. Як відзначають Aghion et al. (2009), «урядам (…) необхідно впливати не тільки

на розподіл виробництва між екологічно чистими та екологічно брудними видами

діяльності, а й не розподіл наукових досліджень і розробок між чистими та брудними

інноваціями». За відсутності державних втручань задля переорієнтації технологічного

розвитку в напрямку екологічно чистих інновацій інноваційна діяльність, як правило,

зміщується в бік уже існуючих екологічно небезпечних технологій (Aghion et al. 2009).

Отже, оптимальна політика поєднує стягнення платежів за викиди вуглецю (або дозволи

на викиди) з потужною підтримкою наукових досліджень і розробок, спрямованих на

78 Більш детальний аналіз цих інструментів та можливостей їх реалізації буде наведений в одному з наступних стратегічних документів, підготовленому в рамках даного проекту DIW econ.



13

запровадження екологічно чистих інновацій. На практиці ці субсидії НДР можна

фінансувати за рахунок надходжень від плати за викиди.

В Україні сфера наукових досліджень і розробок розвинена недостатньо. За період з

2005 до 2011 р. видатки на НДР як частка ВВП скоротилися з 0,14 відсотка до 0,08

відсотка (DIW econ 2012)79. Проте, Україна має широку мережу вищих навчальних

закладів80 і володіє доволі добре розвиненою промисловою базою, здатною виробляти

складне обладнання. Ці фактори теоретично утворюють достатню основу для розвитку

вітчизняних досліджень у галузі чистих технологій. Отже, урядові нагально необхідно

зайнятися заохоченням вітчизняних наукових досліджень і розробок.

Можливими заходами є стимулювання міждисциплінарних наукових досліджень у

природничих і економічних науках та конкретні навчальні програми, спрямовані на

розвиток нових наборів навичок, потрібних для «зелених» робочих місць. Ці заходи

можна підкріпити запровадженням спеціальних субсидій на дослідження81. Політичні

заходи також повинні заохочувати співробітництво між підприємствами, аналітичними

центрами та університетами у рамках Національної системи інновацій (OECD 1997).

» Державне втручання вкрай необхідне для заохочення приватних

інвестицій в екологічно чисті технології. У державній політиці слід

поєднувати заходи, що підвищують відносну вартість переходу з

екологічно брудних технологій на екологічно чисті, наприклад, шляхом

стягнення плати за викиди вуглецю або запровадження СТВ, з прямими

дотаціями на НДР, націлені на екологічно чисті інновації.

3.1.2 Роль міжнародного співробітництва

79 Докладніше питання інноваційного потенціалу української економіки обговорюється в документі DIW econ (2013): Оцінка інноваційного потенціалу України – Останні досягнення та наслідки для

низьковуглецевого розвитку. Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ №1. 80 Наприклад, Україна випереджає інші країни регіону, а також Францію та Великобританію, в

освітньому рейтингу за 2011 рік, складеному Програмою розвитку ООН (ПРООН), де враховуються показники грамотності та тривалості навчання (UNDP 2011).

81 Вітчизняні дотації на дослідження в галузі «зелених» технологій можуть, крім накопичення вітчизняних знань, також зменшувати остаточну ціну «зеленої» продукції або скорочувати час її виведення на ринок. Це само по собі може мати позитивні наслідки для впровадження цих технологій і, отже на пом’якшення наслідків зміни клімату (Acemoglu et al. 2012).



14

У багатьох секторах приватні інвестиції можуть підпадати під фінансові обмеження і

залежати від передачі технологій82 з-за кордону. На щастя, існує ряд можливостей щодо

зовнішньої допомоги (OECD 2012), наприклад, у рамках РКЗК ООН або міжнародних

організацій. Оскільки європейські, північноамериканські та азіатські компанії наразі

працюють на передньому краї технологій щодо скорочення викидів ПГ, економіка України

може значно виграти від ефекту «переливу» технологій з-за кордону.

Ось деякі з публічно підтримуваних каналів:

Глобальний екологічний фонд (ГЕФ), уповноважений Конференцією Сторін РКЗК

ООН підтримувати поширення технології у країнах, що розвиваються, і країнах з

перехідною економікою. Проекти впроваджуються в таких сферах, як

відновлювана енергетика, енергоефективність, сталий транспорт, інноваційні

ініціативи з фінансування (GEF 2010).

Система реалізації угод, якою керують ОЕСР і Міжнародне енергетичне агентство

(МЕА), спрямована на обмін результатами досліджень у сфері передових

енергетичних технологій і надання допомоги в реалізації програм впровадження

в державах-членах ОЕСР та інших країнах (IEA 2003).

Технічна допомога з боку урядів іноземних держав або Європейського Союзу,

наприклад, проект ЄС PROMITHEAS, спрямований на заохочення співпраці між

науково-дослідницькими інститутами і університетами прибережних країн

Чорноморського регіону з акцентом на відновлювану енергетику.

Багатосторонні фінансові установи, такі як Європейський банк реконструкції та

розвитку (ЄБРР) і Світовий банк, можуть надавати доступ до великих кредитів.

Світовий банк активно фінансує інвестиції в проекти з енергоефективності у

будівельному секторі країн Східної Європи, надаючи їхнім урядам цільові позики

(World Bank 2008). Аналогічним чином, ЄБРР фінансує проекти в рамках своєї

Української програми підвищення енергоефективності (UKEEP).

Щоб отримати повномасштабний доступ до фінансової допомоги та передачі технологій

з-за кордону, необхідно здійснити ряд кроків. По-перше, необхідно оцінити для всіх

секторів економіки потенціал конкретних технологій щодо скорочення викидів ПГ, а також

їхню оптимальну вартість, для чого використовується механізм Оцінок потреб у

82 Термін «технологія» стосується не тільки обладнання, а й включає ноу-хау і організаційні методи, спрямовані на скорочення викидів, пов’язаних із конкретними видами економічної діяльності (IPCC 2000).



15

технологіях (ОПТ). По-друге, Україні, можливо, треба буде взяти додаткові зобов’язання

перед багатосторонніми фінансовими установами або урядами іноземних держав. Такі

зобов’язання можуть передбачати надання українським урядом чіткого запевнення щодо

заохочення політики низьковуглецевого розвитку та встановлення амбітної цілі щодо

зниження рівня викидів ПГ.

» Щоб отримати доступ до фінансової допомоги та передачі технологій з-за

кордону, Україні, можливо, треба буде взяти додаткові міжнародні

зобов’язання та гарантувати більш амбітну ціль щодо зниження рівня

викидів.

3.2 Комплекс секторальних політичних заходів

У цьому розділі ми обговорюємо політичні заходи, що мають застосовуватися у секторах,

де мають місце великі обсяги викидів ПГ, визначених у підрозділі 2.1. Як показано у табл.

4, це промисловість, енергетика, транспорт і житлове господарство. Вони розглядаються

у порядку зменшення їхньої частки в загальному обсязі викидів ПГ.

3.2.1 Промисловість

Як видно з табл. 4, на виробничі процеси та згоряння палива у промисловості припадає

найбільша частка викидів в Україні (27,5%). Це обумовлено тим, що у виробничій

діяльності в Україні переважає енергоємне виробництво сталі. Основна причина такої

енергоємності – це зношення основних фондів із застарілими та неефективними

технологіями виробництва, які досі використовуються в усьому регіоні. На виплавку

однієї тонни сталі у застарілих мартенівських печах іде майже вчетверо більше енергії,

ніж на виплавку однієї тонни сталі у країнах Європейського Союзу або Китаю (OECD

2012).

Отже, промисловість і, зокрема, металургія мають неабиякий потенціал для скорочення

викидів ПГ83. Цієї мети, однак, можна досягти тільки за умови модернізації основних

фондів, особливо зношеної інфраструктури та застарілих виробничих потужностей.

Перспективні заходи з підвищення енергоефективності – удосконалення систем

83 Детально потенціал низьковуглецевого зростання у металургійній промисловості розглядається у документі DIW econ (2012): Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток – металургійна промисловість України. Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ №1.



16

управління енергетикою, регенерація тепла, заміна електричних приладів,

удосконалення систем охолодження, а також заміна печей та горнів у металургії та

цементній промисловості (UKEEP 2012).

Для того, щоб створити стимули для впровадження таких технологій, необхідно

впровадити жорсткіші регулятивні норми щодо технологій виробництва і поєднати цей

захід із посиленням санкцій за їх порушення.

» Головна вимога для скорочення викидів у промисловості – підвищення

енергоефективності. Це передбачає модернізацію основних фондів,

особливо зношеної інфраструктури і застарілих виробничих потужностей.

3.2.2 Енергетика

Для того, щоб вивести Україну на траєкторію низьковуглецевого зростання, необхідно

спрямувати значні зусилля в сектор енергетики. Українська енергетика, особливо

газовий ринок, характеризується «брудними» технологіями, високими рівнями

неефективності та корупції, гонитвою за наживою та оманливими стимулами,

основаними на викривлених цінах.

3.2.2.1 Енергетичні ресурси: нафта, природний газ і вугілля

Викиди у секторі енергетики обумовлені переважно видобуванням, транспортуванням і

переробкою нафти, природного газу та вугілля. Основна частка викидів (78 відсотків)

рівною мірою виникає при транспортуванні природного газу і видобуванні твердого

палива, перш за все вугілля. Обидва ці види діяльності дають широкий простір для

заходів із скорочення викидів ПГ, наприклад, шляхом модернізації і оптимізації

газотранспортної системи. Особливо перспективні заходи включають скорочення обсягу

викидів парникового метану через витоки з трубопроводів природного газу (NECU 2010).

Крім інвестицій в інфраструктуру, ключ до скорочення викидів ПГ у секторі енергетики –

заохочення конкуренції на ринкових засадах. Зокрема, ми пропонуємо, щоб такі зусилля

включали:

поступове скасування прямих дотацій вугледобувній галузі (Handrich, Pavel and

Naumenko 2009) і поступову відміну невиправдано низьких тарифів для

споживачів природного газу. Наразі прямі та непрямі дотації в енергетику в Україні

є восьмими у світі за вартістю для економіки країни (UNEP 2008). Така ситуація

створила значний тиск на державний бюджет, посилила відповідальність у



17

відносинах з Росією стосовно газу і стала істотним стримувальним чинником для

енергоефективності (Opitz 2010);

реструктуризацію газової галузі шляхом прозорого регулювання незалежними

органами, розукрупнення і демонополізації у транспортуванні та розподілі газу, а

також у видобуванні нафти й газу (Pavel and Poltavets 2005; Aslund and Paskhaver

2010).

Ці політичні заходи призведуть до підвищення ціни енергії з викопного палива, як

зазначено у п. 3.1.1. Галузі, що залежать від використання викопного палива, стануть

менш конкурентоспроможними, тоді як такі неенергоємні галузі, як сільське

господарство, могли б отримати від цього користь. Це викликає необхідність структурних

змін і диверсифікації української економіки. У міжнародній перспективі це призведе до

змін у порівняльних перевагах України. У металургії та інших важких галузях матиме

місце зменшення обсягів виробництва, що призведе до змін у структурі зовнішньої

торгівлі.

Крім таких структурних змін, Україні потрібна стабільна і надійна макроекономічна

політика, яка дозволяла б підприємствам прогнозувати зміни в цінах на енергію. Тільки

якщо відповідальні за формування політики гарантовано забезпечать постійність

вимушених змін у відносних цінах на енергію, підприємства здійснюватимуть

довгострокові інвестиції в заходи з підвищення енергоефективності та екологічно чисті

технології.

» Ключ до скорочення викидів ПГ у секторі енергетики лежить у

стимулюванні конкуренції на ринкових засадах. Це передбачає поступове

скасування прямих дотацій вугільній галузі, поступову відміну

невиправдано низьких тарифів на природний газ, а також демонополізацію

газотранспортного сектора.

3.2.2.2 Виробництво електроенергії та тепла

Переважна більшість тепла (97 відсотків) в Україні виробляється шляхом спалювання

природного газу. Природний газ також відіграє важливу роль у виробництві

електроенергії – з цього джерела надходить 8 відсотків загального обсягу її виробництва.

Найбільш важливим паливом для виробництва електроенергії є вітчизняне вугілля (36

відсотків). Відновлювані джерела енергії, переважно великі гідростанції, забезпечують

виробництво тільки 7 відсотків електроенергії (IEA 2009).



18

Сектор виробництва електроенергії та тепла – найбільший споживач палива в Україні

після промисловості. На викиди від виробництва електроенергії та централізованого

теплопостачання припадає близько 25 відсотків усього обсягу викидів ПГ в Україні (див.

табл. 4). Ці викиди загалом можна поділити на дві категорії: (і) викиди від спалювання

викопного палива для виробництва тепла; (іі) викиди через технічні втрати у виробництві

та розподілі тепла і електроенергії.

Викиди через втрати у виробництві та передачі тепла і електроенергії великою мірою

обумовлені станом наявної інфраструктури та обладнання (Pavel 2007). Як

інфраструктура передачі та розподілу природного газу, так і сховища і газові установки

систем центрального теплопостачання конче потребують модернізації та реновації (IEA

2012). Основний спосіб змусити електроенергетичні компанії та комунальні підприємства

теплопостачання інвестувати у вдосконалення інфраструктури полягає у лібералізації

тарифів на комунальні послуги та покращенні регулювання (Pavel and Chukhai 2005).

Існує нагальна необхідність скасувати дотації для приватних споживачів газу та систем

центрального теплопостачання, а також відкоригувати тарифи на електроенергію для

житлового сектора, змінивши їх до рівнів, які відображають витрати (ІЕА 2012). Останні

повинні включати капітальні вкладення і витрати на заміщення основних фондів84.

Що стосується відновлюваної енергетики, то обсяг інвестицій у вітрову енергетику,

виробництво енергії з біомаси та фотогальванічні установи останнім часом збільшився

(Trypolska 2012). Щедрі стимулюючі тарифи на сонячну і вітрову енергію та встановлення

для державних компаній обов’язку підключати нові установки до мережі сприяли

активізації розвитку галузі відновлюваної енергетики в Україні (ІЕА 2012). Проте, обсяги

виробництва цих видів енергії ще замалі для того, щоб якось впливати на загальну

ситуацію.

Для того, щоб продовжити зменшувати залежність України від викопного палива, ми

пропонуємо:

зберегти існуючу систему стимулюючих тарифів, яка гарантує подачу

електроенергії, що виробляється з відновлюваних джерел, у державну

енергетичну систему;

84 Щоб звести до мінімуму соціальний вплив цих реформ, підвищення тарифів можна здійснювати поетапно (Opitz, Dodonov and Pfaffenberger 2004).



19

уточнити права власності на землю, дозволити приватним домогосподарствам

мати установки для виробництва енергії з відновлюваних джерел, збільшити

потужність державної енергетичної системи з урахуванням «зеленої»

електроенергії;

підтримати будівництво малих ТЕЦ, працюючих на біомасі, у

сільськогосподарських районах за допомогою пільгових кредитів з метою

зменшення викидів у виробництві тепла і переробці сільськогосподарських

відходів.

» Скорочення викидів у виробництві тепла і електроенергії можливо за

умови модернізації газотранспортної системи та оновлення зношеного

опалювального обладнання. Ці інвестиції в інфраструктуру можна залучити

тільки за умови, що будуть скасовані дотації на споживання газу, а тарифи

на електроенергію будуть підвищені до рівнів, які повністю окупають

витрати.

3.2.3 Транспорт

Сектори з порівняно низькою вуглецемісткістю, такі як транспорт, надають широкі

можливості для скорочення викидів. У транспорті, де обсяг викидів становить 11 відсотків

загального обсягу викидів в Україні, енергоефективність нижче, ніж у середньому по ЄС-

27 (UNECE 2010). Проте, у майбутньому ця ситуація може змінитися, тому що доходи

ростуть і кількість автомобілів у приватній власності збільшується (Ernst & Young 2012).

Задача політиків – зменшити нинішні обсяги викидів і запобігти майбутнім викидам у

потенційно зростаючому секторі.

Відправною точкою можуть стати такі заходи, як поступове впровадження стандартів

паливної економічності і податків на паливо у секторі приватного транспорту. Ці заходи

можна було б доповнити інвестиціями у різні види громадського транспорту й

модернізацію залізниць та міських трамвайних і автобусних систем. Що стосується

автомобільного транспорту, то покращення можна забезпечити за допомогою інвестицій

у вдосконалення дорожньої інфраструктури та підтримки впровадження електричних і

гібридних автомобілів та автомобілів на паливних елементах (DIW econ 2011). Разом з

тим, необхідно збільшити обсяг досліджень транспортних потужностей України, щоб

визначити переваги цих політичних кроків з точки зору екології та ефективності.



20

» Перспективними заходами в секторі транспорту є прийняття стандартів

паливної економічності та податків на паливо, покращення дорожньої

інфраструктури, модернізація і розширення системи громадського

транспорту.

3.2.4 Житлове господарство

Житлове господарство дає широкий простір для підвищення енергоефективності,

особливо у секторі приватних домогосподарств. Збільшення тарифів на електроенергію

та комунальні послуги до рівнів, які покривають витрати, що пропонувалося вище у п.

3.2.2.2, надасть мешканцям стимули для економії енергії (Meissner, Naumenko and

Radeke 2012). Вони можуть почати брати участь в інвестиціях у заходи з підвищення

енергоефективності, наприклад, в утримання тепла в будинках шляхом ізоляції стін,

вікон і дахів. Це не тільки покращує енергоефективність, а й зменшує залежність України

від нафти й газу, імпортованих із Росії, а також створює робочі місця в будівництві та

кустарному виробництві.

У даному секторі плідним може виявитися комплекс заходів, який обговорювався у

сусідніх державах, що мають аналогічні житлові будівлі (Opitz 2003):

забезпечити встановлення лічильників і регуляторів тепла, за допомогою яких

мешканці могли б контролювати та скорочувати енергоспоживання;

удосконалити базу для діяльності енергосервісних і експлуатаційних компаній;

уточнити визначення прав власності на житлову нерухомість, підтримати

створення об’єднань мешканців як засобів забезпечення участі у капітальних

витратах і ризиках;

розвинути надання фінансової підтримки домогосподарствам для реалізації

заходів із підвищення енергоефективності, можливо шляхом спільного

фінансування або підтримки з боку багатосторонніх фінансових установ (див. п.

3.1.2).

» Стосовно житлового господарства ми виступаємо за надання приватним

мешканцям стимулів та інструментів для інвестування в утримання тепла та

в інші заходи з підвищення енергоефективності.



21

4. Рекомендації щодо політики

У цьому звіті розглянута політична основа, необхідна для забезпечення інвестицій в

екологічно чисті технології, та окреслені конкретні кроки щодо надання урядові України

допомоги в реалізації стратегії низьковуглецевого зростання. Стратегії

низьковуглецевого зростання включають два широкі набори політичних заходів: (і)

рамкові політичні заходи та (іі) галузеві політичні заходи. Обидва вони передбачають

центральну роль українського уряду.

Українському урядові вкрай необхідно запровадити ефективну нормативну базу, яка

посилить конкуренцію та підвищить ефективність ринків. У ідеалі в державній політиці

слід поєднувати заходи, що підвищують відносну вартість переходу з екологічно брудних

технологій на екологічно чисті, наприклад, шляхом стягнення плати за викиди вуглецю

або запровадження СТВ, з прямими дотаціями на НДР, націлені на екологічно чисті

інновації.

Що стосується секторальних заходів, ми рекомендуємо конкретний комплекс заходів,

націлених на сектори економіки з найбільшим потенціалом щодо скорочення викидів.

Найбільш перспективними секторами в цьому плані, визначеними в цьому звіті, є

промисловість, енергетика, зокрема енергетичні ресурси і виробництво електроенергії

та тепла, транспорт і житлове господарство.

1. Головна умова скорочення викидів у промисловості – підвищення

енергоефективності. Це означає модернізацію основних фондів, особливо

зношеної інфраструктури та застарілих виробничих потужностей.

2. Ключ до скорочення викидів ПГ у секторі енергетики – заохочення конкуренції на

ринкових засадах. Це передбачає поступове скасування прямих дотацій

вугледобувній галузі, поступову відміну невиправдано низьких тарифів на

природний газ і демонополізацію газотранспортного сектора.

3. Скорочення викидів у виробництві тепла і електроенергії можливо за умови

модернізації газотранспортної системи та оновлення зношеного опалювального

обладнання. Ці інвестиції в інфраструктуру можна залучити тільки за умови, що

будуть скасовані дотації на споживання газу, а тарифи на електроенергію будуть

підвищені до рівнів, які повністю окупають витрати.



22

4. Перспективними заходами в секторі транспорту є прийняття стандартів паливної

економічності та податків на паливо, покращення дорожньої інфраструктури,

модернізація і розширення системи громадського транспорту.

5. Стосовно житлового господарства ми виступаємо за надання приватним

мешканцям стимулів та інструментів для інвестування в утримання тепла та в інші

заходи з підвищення енергоефективності.


Acemoglu, D. et al. (2012): The Environment and Directed Technical Change. American Economic Review, 102(1): 131-66.

Aghion, Philippe; Boulanger, Julian; Cohen, Elie (2011): Rethinking industrial policy. Bruegelpolicybrief, 2011/4.

Aghion, Philippe; Hemous, David; Veugelers, Renhilde (2009): No green growth without innovation. Bruegelpolicybrief, 2009/7.

Aghion, Philippe; Veugelers, Reinhilde; Serre, Clément (2009): Cold start fort the green innovation machine. Bruegel policy contribution, 2009/12.

Aslund, A. and Paskhaver, O. (eds.) (2010): Proposals for Ukraine- 2010 Time for Reform, Independent International Experts Commission in Ukraine.

CCAP (2005): Technology Transfer and Investment Risk in International Emissions Trading

(TETRIS)- Joint Implementation and Emissions Trading in Eastern Europe, Report by the Center for Clean Air Policy.

DIW econ (2013): Оцінка інноваційного потенціалу України – Останні досягнення та наслідки для низьковуглецевого розвитку. Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ №1.

DIW econ (2012a): Sketching a Green Growth Strategy for the Republic of Kazakhstan, Green Growth Policy Paper No. 1.

DIW econ (2012b): The Introduction of Emissions Trading in Kazakhstan, Green Growth Policy Paper No. 2.

DIW econ (2012c): Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток – Металургійна промисловість України. Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ №1.

DIW econ (2011): Fuel Cells in Automotive Transport- Current Situation and Prospective Developments in Germany, Report for State Oil Company of Azerbaijan Republic (SOCAR).

EBRD (2011): The Low Carbon Transition, Special Report on Climate Change by the European Bank for Reconstruction and Development.

EIA (2011): Energy related carbon intensity, accessed at the US Energy Information Administration, www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/IEDIndex3.cfm?tid=91&pid=46&aid=31.

Ernst & Young (2012): The Central and Eastern European Automotive Market- Ukraine,



23

www.ey.com/GL/en/Industries/Automotive/The-Central-and-Eastern-European-automotive-market---Country-profile--Ukraine.

European Commission (2011): Joint Research Centre (JRC)/PBL Netherlands Environmental Assessment Agency. Emission Database for Global Atmospheric Research (EDGAR), release version 4.2. http://edgar.jrc.ec.europe.eu, 2011.

GEF (2010): Transfer of Environmentally Sound Technologies - Case Studies from the Climate Change Portfolio of the Global Environment Facility.

Handrich, L.; Pavel, F. and Naumenko, D. (2009): Prospects for Ukraine’s steam coal industry – high time for reform, IER policy papers, 09/ 2009.

IEA (2012): Ukraine 2012 – Energy Policies Beyond IEA Countries.

IEA (2009): Electricity and Heat Statistics by Country, accessed at International Energy Agency www.iea.org/stats/electricitydata.asp?COUNTRY_CODE=UA.

IEA (2003): International energy technology co-operation- International Energy Agency Implementing Agreements.

IPCC (2000): Methodological and Technological Issues in Technology Transfer- A Summary for Policy Makers, Intergovernmental Panel on Climate Change Special Report.

Meissner, F.; Naumenko, D. and Radeke, J. (2012): Towards higher energy efficiency in Ukraine- Reducing regulation and promoting energy efficiency improvements, German Advisory Group / IER Policy Paper, 01/ 2012.

Мінекології (2006): Звіт України про наочний прогрес за Кіотським протоколом. Міністерство охорони навколишнього середовища України.

НЕЦУ (2011): Порівняльний аналіз податку на викиди СО2 та системи торгівлі викидами: висновки для України. Доповідь Національного екологічного центру України.

НЕЦУ (2010): Проблеми вугільної галузі України та викиди парникових газів у добуванні та споживанні вугілля. Доповідь Національного екологічного центру України.

NERA (2012): Потреба в інвестиціях у зменшення викидів парникових газів: крива граничних витрат на зменшення викидів в Україні. Звіт, підготовлений для ЄБРР.

OECD (2012): Green Growth and Environmental Governance in Eastern Europe, Caucasus, and Central Asia, OECD Green Growth Papers.

OECD (2012): Financing Climate Change Action, overview and key messages.

OECD (1997): National Innovation Systems, Report by the Organisation for Economic Co-Operation and Development.

Opitz, P. (2010): Ineffizient und Intransparent: der Ukrainische Energiesektor, Osteuropa, 60 (2-4).

Opitz, P.; Dodonov, B.; Pfaffenberger, W. (2004): How much do electricity tariff increases in Ukraine hurt the poor?, Energy Policy, Volume 32, (7).

Opitz, P. (2003): Innovative approaches to finance energy efficiency projects in Russia, Commissioned paper to the ECEEE Summer Study.

Pavel, F. (2007): Energy Price Shocks and Market Reforms: A quantitative Assessment, IER advisory papers, May 2007.

Pavel, F. and Chukhai, A. (2006): Household gas prices in Ukraine. How to combine economic and social requirements, IER advisory papers, December 2006.

Pavel. F. and Chukhai, A. (2005): Regulatory scheme for utilities: proposal for Ukraine? IER advisory papers, November 2005.



24

Pavel, F. and Poltavets, I. (2005): Ukraine’s gas sector: Time for reforms, IER advisory papers, May 2005.

Stern, N. (2008): The economics of climate change, American Economic Review: Papers & Proceedings, 98:2 –37.

Trypolska, G. (2012): Feed-in tariff in Ukraine: The only driver of renewables’ industry growth? Energy Policy 45 pp. 645–653.

UKEEP (2012) Energy Efficiency Case Studies by the Ukraine Energy Efficiency Programme, www.ukeep.org/en/case-studies.

UNDP (2011): Human Development Report 2011 - Sustainability and Equity: A Better Future for All.

UNECE (2010): Financing Energy Efficiency Investments for Climate Change Mitigation, Report by the United Nations Economic Commission for Europe.

UNEP (2008): Reforming Energy Subsidies- Opportunities to Contribute to the Climate Change Agenda, Report by the United Nations Economic Programme.

UNFCCC (2007): Climate Change- Impacts, Vulnerabilities and Adaptation in Developing Countries.

UNFCCC (2011): National greenhouse gas inventory data for the period 1990–2009, Note by the Secretariat of the Subsidiary Body for Implementation.

UNFCCC (2012a): Greenhouse Gas Inventory Data by Party, accessed at

unfccc.int/di/DetailedByParty.do.

UNFCCC (2012b): GHG emission profiles for Annex I Parties and major groups.

World Bank (2011): Transition to a Low Emissions Economy in Poland, The World Bank Poverty Reduction and Economic Management Unit.

World Bank (2008): Financing Energy Efficiency- Lessons from Brazil, India, China and Beyond, Report No. 42529.


Додаток C-3: Технічний документ із зеленого зростання № 1

Додаток C-3

Оцінка інноваційного потенціалу

України

Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ № 1 (квітень 2013 р.)


Додаток C-3: Технічний документ із зеленого зростання № 1

Оцінка інноваційного потенціалу України Останні досягнення та наслідки для низьковуглецевого розвитку

Технічний документ із зеленого зростання № 1

1

Оцінка інноваційного

потенціалу України

Останні досягнення та наслідки для

низьковуглецевого розвитку

Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ

№ 1 (квітень 2013 р.)

Проект





2

Контакти:

DIW econ GmbH



10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de



3

Зміст

1. Вступ ..................................................................................................................... 6

2. Інноваційні досягнення України в часовому розрізі та по галузях.....................7

2.1 Ресурси: витрати на НДР.................................................................................... 7

2.2 Результати: патенти на інноваційні продукти.................................................... 8

3. Інноваційні досягнення України порівняно з міжнародними здобутками.......... 12

3.1 Ресурси: витрати на НДР.................................................................................... 12

3.2 Результати: кількість патентів на душу населення........................................... 13

4. Внутрішній потенціал інноваційного зростання.................................................... 14

4.1 Наукомісткість патентів ........................................................................................ 14

4.2 Патенти та економічне зростання.........................................................................16

5. Висновки ...................................................................................................................17



4



на траєкторію сталого низьковуглецевого економічного зростання. У цій технічній


те, якою мірою інновації сприяють економічному зростанню.

Ми аналізуємо вхідні та вихідні чинники інноваційної діяльності в Україні за останні роки

та по різних секторах економіки.

Ми встановили, що витрати на наукові дослідження та розробки за період з 2005

до 2011 р. зменшувалися на 7% щорічно. Отже, видатки на наукові дослідження

та розробки як частка ВВП скоротилися з 0,14% у 2005 р. до 0,08% у 2011 р.

Обсяг фінансування наукових досліджень і розробок у галузевому вимірі сильно

коливається з часом і за період з 2009 до 2011 р. скоротилося в усіх галузях

економіки, крім харчової промисловості.

Незважаючи на скорочення витрат на наукові дослідження та розробки, кількість

заявок на патенти та випадків реєстрації патентів зростала починаючи з 2009

року. Це обумовлено тим, що за останні роки збільшилася частка іноземних

власників патентів.

Результати інноваційної діяльності відрізняються значною несталістю та

чутливістю до спадів у циклах господарської діяльності. Частка інноваційної

промислової продукції за період з 2007 до 2009 р. різко скоротилася, на 40%, а

станом на 2011 р. так і не сягнула докризового рівня.

Інноваційна ємність продукції у галузях промисловості дуже різна, при цьому деякі

малі галузі демонструють істотний інноваційний потенціал.

Порівнюючи Україну з іншими аналогічними країнами, ми бачимо, що за обсягом видатків

на наукові дослідження та розробки Україна стоїть на середніх позиціях, витрачаючи на

цю діяльність більшу частку ВВП, ніж Польща, Білорусь або Казахстан. Проте, якщо

порівнювати Україну з Росією, то для того, щоб досягнути рівня останньої, Україні

довелося б збільшити видатки на наукові дослідження та розробки у півтора рази.

Якщо вимірювати інноваційну діяльність кількістю патентів на душу населення, то

Україна наразі займає місце у нижній половині порівняльної групи, маючи втричі

менше запатентованих винаходів на рік, ніж Білорусь або Росія. Різниця за цим



5

показником між Україною та країнами з розвиненою економікою, такими як держави ЄС і

США, ще більша.

Україна мало витрачає на наукові дослідження та розробки у розрахунку на 1

патент. У більшості країн з розвиненою економікою на 1 патент витрачається більше

ресурсів. У цьому відношенні, низький рівень витрат у розрахунку на 1 патент може бути

не стільки сигналом ефективності, а скоріше вказівкою на те, що зареєстрований патент

не є результатом тривалих вітчизняних інноваційних досліджень.

Ми оцінюємо потенціал патентованих технологій щодо сприяння економічному

зростанню та доходимо висновку про те, що зростання ВВП України було набагато

менше обумовлено науковими дослідженнями та розробками, ніж в інших

державах, а це означає, що власний потенціал України щодо руху шляхом зростання на

основі технічних інновацій на даний момент залишається обмеженим.

Наш висновок: переведення української економіки на траєкторію низьковуглецевого

економічного зростання вимагатиме на початковому етапі значної передачі технологій з-

за кордону. Це має супроводжуватися зусиллями з розбудови вітчизняного

дослідницького потенціалу.



6

1. Вступ


на траєкторію сталого низьковуглецевого економічного зростання85. У цій технічній


те, якою мірою інновації сприяють економічному зростанню. По-перше, інновації

призводять до створення товарів і послуг із високою доданою вартістю. Це само по собі

може збільшити ВВП і розширити перспективні можливості економіки щодо зростання.

По-друге, акцент на інтенсивне зростання на основі інновацій, а не на екстенсивне

зростання шляхом накопичення виробничих факторів, спричиняє менший тиск на

довкілля. Ступінь інтенсивного зростання також не обмежується наявністю вичерпних

природних ресурсів. По-третє, реалізація стратегії сталого низьковуглецевого зростання

базується на розробленні та запровадженні передових «зелених» технологій, як,

наприклад, ефективні методи виробництва сталі. Такі технології можуть або

розроблятися у самій країні, або імпортуватися з-за кордону. Якщо ці інноваційні

продукти створюються вітчизняними фахівцями, то це надасть додаткові джерела

створення вартості та економічного зростання в Україні.

Україна зробила певні кроки на шляху до стимулювання свого інноваційного потенціалу,

як окреслено у Стратегії інноваційного розвитку України, прийнятій у 2009 році. Її

доповнюють Концепція реформування державної політики в інноваційній сфері на період

до 2014 року, а також численні політичні ініціативи, що визначили стратегічні секторальні

та регіональні пріоритети інноваційного розвитку.

Ці кроки свідчать, що творці політики усвідомлюють важливість інновацій для

економічного зростання України. Проте, оцінювати вплив останніх політичних змін ще

зарано86. У решті цієї технічної доповіді ми оцінюємо нинішні досягнення України та її

потенціал щодо інновацій, а не вимірюємо результати конкретних політичних заходів.

Для цього ми прийняли три різні підходи. По-перше, ми оцінюємо досягнення України в

інноваційній діяльності в часовому розрізі, приділяючи особливу увагу динаміці

інноваційної діяльності в галузях, які мають стратегічно важливе значення для

низьковуглецевого та інноваційного зростання. По-друге, ми порівнюємо результати

85 Див., наприклад, Aghion, Hemous and Veugelers (2009): No Green Growth Without Innovation. Bruegel Policy Brief 2009/07 86 Якісна оцінка політичних документів і установ національної інноваційної системи наведена у документі United Nations Economic Commission for Europe (2013): Innovation Performance Review

of Ukraine



7

України з відповідною міжнародною еталонною групою країн. І, нарешті, ми оцінюємо

існуючу внутрішню спроможність України щодо інноваційного зростання.

2. Інноваційні досягнення України в часовому розрізі та по галузях

Для оцінювання інновацій ми вивчаємо ресурси, використовувані у ланцюгу наукових

досліджень і розробок (НДР), та результати цього процесу. Ресурси – це в першу чергу

витрати на НДР. Результати – це зареєстровані патенти або грошова вартість

інноваційної продукції.

2.1 Ресурси: витрати на НДР

Як показано на рис. 1, реальні витрати на НДР в Україні останніми роками загалом

демонструють низхідну тенденцію. Сягнувши максимуму у 2006 році, коли в усіх галузях

промисловості було витрачено 910 млн. грн., у 2011 році витрати зменшилися до 395

млн. грн. з урахуванням інфляції споживчих цін. Це означає, що за період з 2005 до 2011

р. темпи зниження становили 7% щорічно87.

Рис. 1. Реальні внутрішні витрати на НДР в Україні, 2005-2011 рр., по галузях промисловості

Витрати з урахуванням інфляції споживчих цін, у цінах 2005 р. Джерело: Державний комітет статистики України. Розрахунки: DIW econ

87 Ураховуючи відносно високі темпи інфляції в Україні, розрахунок реальних грошових оцінок залежить від вибору індексу цін, використаного у перерахуванні номінальних обсягів витрат. Якщо замість індексу споживчих цін використати офіційний дефлятор ВВП, то середньогеометричний річний темп зростання зменшиться до -11%.



8

Найбільша частка витрат на НДР припадає на виробництво машин і обладнання. Таким

чином, динаміку витрат визначає в основному саме ця галузь. За період з 2006 до 2011

р. витрати на НДР у ній скоротилися на 56%. Велика частка витрат припадає також на

хімічну і нафтохімічну промисловість, де відповідні витрати зменшилися на 28%.

Збільшення витрат на НДР мало місце тільки у харчовій промисловості – хоча й з дуже

низьких рівнів – з 1,7 млн. грн. у 2005 р. до 10,9 млн. грн. у 2011 р., що означає зростання

у 6,4 рази.

Проте, за цей самий період в Україні також було зафіксовано збільшення ВВП, тобто

динаміка ВВП була протилежною динаміці витрат на НДР. Це означає, що витрати на

НДР відносно ВВП зменшилися за цей період, як показано лінією на рис. 1. У 2005 р.

на НДР було витрачено суму, еквівалентну 0,14% ВВП, тоді як у 2011 р. ця частка впала

лише до 0,08%. Крім того, НДР часто вимагають довготривалої роботи, якій заважають

сильні щорічні бюджетні коливання. Останнє, безсумнівно, має місце в Україні.

У більшості інноваційних економік значна частка витрат на НДР освоюється на рівні фірм.

Близькість до потреб ринку дозволяє фірмам розробляти продукти, що можуть стати

комерційно успішними. Тому розроблення інновацій на рівні фірм повинно бути одним із

найважливіших компонентів національної інноваційної стратегії (UNECE, 2013).

2.2 Результати: патенти та інноваційні продукти

Як репрезентативний показник результатів НДР часто використовують патенти. Патенти

– це визнана претензія винахідника на результат дослідницького процесу, отже, вони є

кроком у напряму виведення інноваційних продуктів на комерційний ринок. На рис. 2

відображена динаміка кількості заявок на патенти та офіційно виданих патентів в Україні

починаючи з 2006 р. Ураховані тільки патенти на винаходи.

Рис. 2. Кількість заявок на патенти та виданих патентів в Україні, 2006-2011 рр.



9

Дані: Державний комітет статистики України. Розрахунки: DIW econ

Незважаючи на скорочення витрат на НДР, кількість заявок на патенти та виданих

патентів починаючи з 2009 року зростала. Кількість заявок і кількість виданих патентів

у ці роки відрізняються дуже мало, що означає винятково високий рівень задоволення

заявок на патенти в Україні. За шість проаналізованих років було задоволено майже 96%

заявок88. Це дає підставу вважати, що велика частка патентів, зареєстрованих в Україні,

не відповідає повністю новим винаходам, а скоріше відображає передачу технологій, які

вже успішно запатентовані в інших країнах.

За останні роки зросла частка патентів на винаходи, якими володіють іноземні

громадяни. У той час коли у 2005 р. таким особам належало 37% патентів, у 2011 році

ця частка зросла до 53% (рис. 3). Це могло стати причиною збільшення кількості заявок

на патенти з одночасним скороченням витрат на НДР.

88 Для порівняння: у США за цей самий період було задоволено тільки 41% заявок, а у Німеччині відповідний показник ще нижче, 34%.



10

Рис. 3. Частка патентів на винаходи, що належать українським та іноземним громадянам, Україна, 2008-2011 рр.

Дані: WIPO. Розрахунки: DIW econ

Хоча патенти є корисною мірою результативності наукової діяльності, вони не дають

жодної інформації про економічну цінність відповідних винаходів. Доречним показником

економічної цінності інноваційних результатів є грошова вартість інноваційної продукції.

В абсолютних цифрах обсяг інноваційної продукції в галузях промисловості (включаючи

видобування корисних копалин) України у 2011 р. склав 42 млрд. грн. На рис. 4

представлена динаміка цього показника, вираженого у відсотках загального обсягу

валової продукції (ВВП), за останні сім років, а також показано інноваційний внесок

ключових галузей промисловості у загальний ВВП.



11

Рис. 4. Вартість інноваційної промислової продукції в Україні як частка ВВП, 2007-2011 рр., по галузях промисловості

Джерело: Державний комітет статистики України. Розрахунки: DIW econ

Як показано на рис. 4, частка інноваційної промислової продукції різко скоротилася

у період спаду циклу ділової активності – до 60% початкового рівня цього показника у

2009 р. Через те, що інноваційне виробництво у виробництві коксу і нафтопереробці

зазнало помітного підйому, загальний обсяг інноваційної промислової продукції

залишається на більш-менш постійних рівнях.

Галузь виробництва коксу і нафтопереробки стала єдиною, що спромоглася збільшити

обсяг інноваційної продукції під час кризи та після неї. У 2005 р. відповідна частка ВВП

становила 0,16%, а у 2011 р. вона зросла до 1,25%, тобто обсяг інноваційної продукції у

2011 р. був у 24 рази більшим. Разом з тим, у таких галузях, як виробництво машин і

обладнання та металургія, у 2008-2011 роках спостерігалося значне зменшення

вищезгаданого показника. На обидві ці галузі в останні роки припадав основний обсяг

виробництва інноваційної продукції в промисловості.

Виражаючи обсяг інноваційної продукції галузі як частку загального обсягу продукції цієї

галузі, ми приходимо до міри інноваційної ємність продукції даної галузі. Цей показник

графічно відображений на рис. 5. Очевидно, що інноваційна ємність продукції широко

варіюється по галузях. Як і очікувалося, порівняно велику відсоткову частку

інноваційної продукції випускають, зокрема, такі галузі, як виробництво коксу і



12

нафтопереробка та виробництво машин і обладнання. Отже, ці галузі промисловості

можна класифікувати як високоінноваційні.

Рис. 5. Частка інноваційної продукції в загальному обсязі виробництва основних галузей промисловості, 2011 р.

* Обсяг для галузі обрізаний на рівні 10% для кращого представлення, реальне значення – 21,6%. Джерело: Державний комітет статистики України. Розрахунки: DIW econ

3. Інноваційні досягнення України порівняно з міжнародними здобутками

У цьому розділі ми проводимо порівняння ситуації, що існує в інноваційній сфері в

Україні, з ситуацією в міжнародній еталонній групі країн. Ця група включає відповідні

аналогічні країни з-поміж держав із перехідною економікою Східної Європи та

Співдружності Незалежних Держав (СНД), Туреччину та Китай, а також Великобританію,

Німеччину і США.

3.1 Ресурси: витрати на НДР

Для того, щоб забезпечити порівнянність даних про витрати на НДР у вищезгаданих

країнах, ми користуємося даними, зібраними ЮНЕСКО щодо гармонізованих валових



13

внутрішніх витрат на НДР (ВВНДР), що включають видатки на НДР приватних і

державних установ і підприємств. Відповідні дані для групи з 12 країн відображені на рис.

6.

Рис. 6. Витрати на НДР (ВВНДР) у % національного ВВП у 12 країнах, 2009 р.

Дані: ЮНЕСКО. Розрахунки: DIW econ

Очевидно, Україні потрібно рішуче збільшити витрати на НДР, якщо вона хоче

наздогнати за цим показником держави з розвиненою економікою. Проте, порівняно з

іншими країнами з перехідною економікою в цій вибірці Україна займає місце посередині.

Якщо б Україна прагнула досягти рівня сусідньої Росії за цим показником, то їй довелося

б збільшити видатки на НДР тільки у півтора рази, тоді як спроби досягти показника

Німеччини вимагали б збільшення у 3,3 рази.

3.2 Результати: кількість патентів на душу населення

На рис. 7 показана кількість патентів на винаходи, зареєстрованих Всесвітньою

організацією з охорони інтелектуальної власності (WIPO), на 1 млн. населення. За цим

показником Україна обіймає в еталонній групі тільки одне з останніх місць. Зокрема,

порівняно з Росією та Білоруссю Україна реєструє на 70% менше патентів на 1 млн.

населення, отже, відставання від держав із розвиненою економікою Європи та Північної

Америки залишається дуже великим.



14

Рис. 7. Кількість патентів на винаходи на 1 млн. населення у 12 країнах, 2009 р.

* Значення для США обрізано на 800 для кращого представлення, реальне значення - 1228 Дані: Всесвітня організація з охорони інтелектуальної власності (WIPO). Розрахунки: DIW econ

4. Внутрішній потенціал інноваційного зростання

У цьому розділі оцінюється потенціал власних українських НДР щодо забезпечення

інноваційного зростання. Тому тут необхідно оцінити два фактори: по-перше, здатність

витрат на НДР забезпечити вітчизняні інновації (що вимірюється патентами), по-друге,

здатність цих інновацій забезпечити економічне зростання.

4.1 Наукомісткість патентів

Розглядаючи разом показники ресурсів і результатів інновацій, можна для кожної країни

визначити наукомісткість патенту, а саме обсяг витрат, необхідний для одержання

одного патенту. Це – міра спроможності витрат на НДР створювати інновації, яку іноді

називають «ефективністю» НДР89. Цей показник графічно показаний на рис. 7.

Рис. 8. Витрати на НДР на 1 запатентований винахід у 12 країнах, 2009 р.

89 Див., наприклад, World Bank (2011): Igniting innovation: Rethinking the Role of Government in Emerging Europe and Central Asia. Автори розраховують аналогічну міру за даними Патентного відомства США (USPTO), а не за даними WIPO.



15

ВВП у тис. дол. США за паритетом купівельної спроможності. Дані: WIPO / ЮНЕСКО. Розрахунки: DIW econ

За цим показником Україна опиняється у нижній половині цієї вибірки країн. У більшості

розвинених економік витрачається більше коштів на один патент. У цьому відношенні

низький рівень витрат на 1 патент може не стільки бути ознакою ефективності, скільки

показувати, що зареєстрований патент не є результатом тривалих вітчизняних

інноваційних досліджень. Це тлумачення узгоджується з оцінкою великої частки

задоволених заявок на патенти (розділ 2.2.): багато патентів, зареєстрованих в Україні,

можливо, відповідають частковій передачі вже впроваджених іноземних технологій, а

цей процес вимагає порівняно невеликих витрат на вітчизняні НДР. Таким чином,

кількість патентів не відображає цілком оригінальні вітчизняні дослідження. Разом з тим,

немає інших даних, які б дозволили провести точнішу оцінку вітчизняної інноваційної

спроможності. На рис. 9 представлені дані про місце проживання власників патентів в

Україні, що є найближчою з наявних мір. Як видно з цього графіка, більш ніж половина

патентів, зареєстрованих в Україні, належить іноземним громадянам. Лише в Угорщині

частка іноземних власників патентів більша, ніж в Україні.

В Україні заявки на патенти не настільки залежать від витрат на НДР через велику частку

іноземних власників патентів. Очевидно, що велика частка витрат на НДР і розробку

технологій здійснюється за кордоном.



16

Рис. 9. Частка патентів на винаходи, які належать власним та іноземним громадянам у 12 країнах, 2011 р.

Зелений – власні громадяни, червоний – іноземні громадяни

Дані: WIPO. Розрахунки: DIW econ

4.2 Патенти та економічне зростання

Тепер ми переходимо до оцінки ефективності українських патентів. У контексті стратегії

низьковуглецевого економічного зростання головна мета патентованих технологій –

призводити до ресурсозберігаючих інновацій, які сприяють розвитку. З цією метою

здатність патентованої технологій забезпечувати економічне зростання оцінюється

шляхом порівняння кореляції у часі між кількістю виданих патентів і ВВП шести країн із

міжнародної еталонної групи (Табл. 1).

Табл. 1. Сила кореляції між ВВП і кількістю виданих патентів у вибраних країнах, 2003-2011 рр.

Країна Коефіцієнт кореляції

США 0,985

Німеччина 0,916

Росія 0,903

Великобританія 0,895

Польща 0,878

Україна 0,330 ВВП за паритетом купівельної спроможності, у постійних цінах 2005 р. Дані: WIPO. Розрахунки: DIW econ



17

Коефіцієнт кореляції може приймати значення від -1, що означає максимально сильний

негативний зв'язок, до +1, що означає максимально сильний позитивний зв'язок між

динамікою ВВП і кількістю виданих патентів. Отримані результати свідчать про сильний

позитивний зв'язок в усіх країнах, крім України. Це показує, що зростання ВВП України

набагато менше обумовлено патентами, ніж в інших країнах, а це у свою чергу

означає, що власна спроможність України щодо виходу на траєкторію зростання,

підтримувану технологічними інноваціями, на даний момент усе ще обмежена90.

5. Висновки

У цій доповіді вивчені досягнення України в сфері інновацій за певний період часу й

надано оцінку її потенціалу щодо забезпечення економічного зростання на основі

інновацій власними силами.

Загалом кажучи, як вхідні, так і вихідні виміри інновацій не демонструють в останнє

десятиріччя чіткої висхідної тенденції, навіть у помітній фазі економічного зростання

України. Навпаки, обсяг виробництва інноваційної продукції, як здається, різко

скорочується на тлі спадів у циклі ділової активності. Це, можливо, відображає той факт,

що багато підприємств досі сприймають інвестиції у НДР як ризиковану «добавку», а не

як істотно необхідну складову своєї основної діяльності. Забезпечення підприємствам

ефективніших механізмів зниження ризиків і надання стабільнішого та більш

довготривалого фінансування на перспективні інноваційні дослідження може допомогти

як у нарощуванні обсягів виробництва інноваційної продукції в Україні, так і у

забезпеченні стабільності її випуску.

З офіційної статистики за останні роки ми спостерігаємо в Україні доволі тривожну

ситуацію: значно скорочується частка інноваційної продукції в галузях, які зазвичай

вважалися дуже активними в плані НДР, перш за все у виробництві машин і обладнання

та у хімічній промисловості. Водночас у виробництві інноваційної продукції в Україні

90 Коефіцієнт кореляції не вказує напрям причинно-наслідкового зв'язку (якщо такий існує) між цими двома змінними, тому технічно можливо, що більший ВВП призводить до більшого обсягу інновацій і, отже, до збільшення кількості патентів, а не навпаки, до їх зменшення. Проте, оскільки патенти – результат тривалого дослідницького процесу, а також довгої адміністративної процедури реєстрації, то навряд чи збільшення ВВП призведе до збільшення кількості патентів у цей самий рік. Це означає, що ланцюг причинно-наслідкового зв'язку, передбачений у даній доповіді, є найбільш імовірним.



18

почала переважати частка менш науковомістких галузей, таких як виробництво коксу та

нафтопереробка.

Щоб протидіяти цій несприятливій динаміці, необхідно інтенсифікувати політичні

зусилля з метою диверсифікації у галузі, які демонструють високу інноваційну ємність

і, отже, мають більш довготривалу перспективу розвитку екологічно чистіших технологій

та низьковуглецевого економічного зростання. З міжнародної точки зору очевидно, що

Україна ще не виділяє на інноваційну діяльність таку ж велику частку національного

доходу, як відповідні порівнянні країни. Це чітко показує, що Україні потрібно значно

збільшити обсяг витрат на НДР, якщо вона хоче забезпечити спроможність щодо

внутрішнього інноваційного зростання у майбутньому.

На даний час спроможність щодо внутрішнього інноваційного зростання обмежена, про

що свідчить низька наукомісткість патентів, зареєстрованих в Україні, а також слабка

здатність цих патентів забезпечувати зростання ВВП.

Переведення економіки на траєкторію низьковуглецевого економічного зростання

вимагатиме, щоб Україна спочатку покладалася на передачу технологій з-за кордону.

Накопичення великого масиву сучасних технологій у такий спосіб може сприяти

стимулюванню вітчизняної інноваційної діяльності та економічної активності.

Паралельно необхідно продовжувати підтримувати внутрішні зусилля з нарощування

інноваційної спроможності України.



Додаток C-4

Дохійська поправка 2012 р. до

Кіотського протоколу: наслідки та

рекомендації для України


(липень 2013 р.)



Дохійська поправка 2012 р. до Кіотського протоколу: наслідки та рекомендації для України


1

Дохійська поправка 2012 р. до

Кіотського протоколу: наслідки

та рекомендації для України

Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ

№ 3 (липень 2013 р.)

Проект





2

Контакти:

DIW econ GmbH



10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de



3

Зміст

1. Вступ 6

2. Кіотський протокол і його наслідки для України 6

2.1 Україна як головний бенефіціар ПЗ1 6

2.2 Дохійська поправка 2012 р. та її наслідки для України 7

3. Ситуація у випадку ратифікації Дохійської поправки 10

4. Стратегічна рекомендація 12




4

Перелік скорочень

ОУК Одиниця установленої кількості

ССВ Сертифіковане скорочення викидів

ПЗ1 Перший період дії зобов’язань

ПЗ2 Другий період дії зобов’язань

ОСВ Одиниця скорочення викидів

ЄС Європейський Союз

ПІІ Прямі іноземні інвестиції

ПГ Парниковий газ

СВ Спільне впровадження

LULUCF Зміни у землекористуванні та лісове господарство

ПКС Паритет купівельної спроможності

КЗОСВ Кількісне зобов’язання з обмеження або скорочення викидів

РКЗК ООН Рамкова конвенція ООН про зміну клімату



5




зобов’язань (ПЗ2), з 2013 до 2020 р. Хоча Україна приєдналася до обговорюваного

тексту, пообіцявши до 2020 р. скоротити викиди на 20 відсотків, вона зазначила, що може

не ратифікувати Дохійську поправку. У даному звіті окреслені наслідки вищезгаданих

нових норм для України та обговорені вигоди від її участі у ПЗ2.

Під час першого періоду дії зобов’язань (ПЗ1) за Кіотським протоколом (2008-2012 рр.)

Україна широко користувалася фінансовими можливостями в рамках гнучких механізмів.

Продавши понад 47 млн. одиниць установленої кількості та отримавши від торгівлі

викидами близько 470 млн. євро, Україна стала одним із головних бенефіціарів ПЗ1.

Норми щодо ПЗ2 обмежують кількість дозволів на викиди для країни її середніми

викидами за 2008-2010 рр., помноженими на вісім. Для України на ПЗ2 це відповідає


екв. на рік. Досягнення цієї амбітної мети щодо скорочення викидів можливо тільки за

умови, якщо Україна невідкладно здійснить структурні реформи та рішуче піде з

нинішньої траєкторії вуглецемісткого зростання в напрямі значного підвищення

енергоефективності. Тому головна увага в політиці Україні має бути зосереджена на

подальшій активній реалізації Стратегії низьковуглецевого зростання.

Незважаючи на складну задачу щодо скорочення викидів, аргументи на користь участі у

ПЗ2 переважають. Участь у ПЗ2 сприяла б політичній та економічній інтеграції України з

Європейським Союзом, що дуже важливо для України, враховуючи її зацікавленість в

асоціації з ЄС. Крім того, вона посилила б міжнародну конкурентоспроможність

українського експорту і стала б важливим кроком у підготовці до реалізації глобальної

кліматичної програми на період після 2020 року.

Нарешті, Україні слід розглянути питання про укладення двосторонніх угод з

Європейським Союзом або Південною Кореєю для отримання короткострокової

фінансової або технологічної допомоги в виконанні своїх завдань щодо скорочення

викидів.

1. Вступ



6

За останнє десятиріччя темпи зростання загальносвітового обсягу викидів парникових

газів (ПГ) досягли 3 відсотків. Найбільшими джерелами викидів є Китай, США, Бразилія

та Індія, але економіка України також залишається однією з найбільш вуглецемістких у

світі. Ураховуючи, що вуглецемісткість української економіки перевищує одну метричну

тонну СО2 на тисячу доларів США91 (за ПКС) – тоді як середній показник ЄС-27 становить

0,27 мт СО2 (ЕІА 2013), Україна має значний потенціал скорочення викидів ПГ.

Кіотський протокол – перша міжнародна угода, що містить юридично зв’язуючі

зобов’язання Сторін Протоколу щодо скорочення обсягів ПГ. Перший період дії

зобов’язань (ПЗ1) тривав з 2008 до 2012 р. Під час Дохійської зустрічі у грудні 2012 р.

Сторони Кіотського протоколу, в тому числі Україна, погодилися продовжити дію

Кіотського протоколу на другий період дії зобов’язань (ПЗ2) - з 2013 до 2020 р. – та

встановили, що до 2015 р. має бути розроблений наступний документ, котрий почне

діяти з 2020 р. Хоча спочатку Україна надала письмову згоду на приєднання до ПЗ2,

пізніше вона вказала, що може прийняти рішення не ратифікувати Дохійську поправку. У

даній доповіді оцінюються наслідки поправки для України.

2. Кіотський протокол і його наслідки для України

2.1 Україна як головний бенефіціар ПЗ1

91 Базовий рік – 2005.



7

Україна, класифікована як країна Додатку В92, у першому періоді дії зобов’язань мала

зобов’язання не перевищувати рівень обсягів ПГ 1990 року. Після розпаду Радянського

Союзу та під час тривалої рецесії Україна впродовж усього ПЗ1 підтримувала обсяг

викидів ПГ на рівні нижче установленого зобов’язанням. У 2008 р. обсяг викидів ПГ в

Україні становив лише 46 відсотків рівня 1990 р. Як наслідок, Україна отримала

надлишок одиниць установленої кількості (ОУК)93 в розмірі приблизно 2,6 млрд. т

еквівалента СО2 (СО2-екв.)(Carbon Market Watch 2013). Ці надлишкові ОУК часто

називають «гарячим повітрям», тому що надлишок є результатом занизьких цілей, а не

реальних зусиль із скорочення викидів.

Під час першого періоду дії зобов’язань Україна активно користувалася гнучкими

механізмами зокрема, проектами Спільного впровадження (СВ)94 та Схемою зелених

інвестицій (СЗІ)95. Серед країн колишнього Радянського Союзу Україна стала головним

бенефіціаром цих гнучких механізмів: маючи 184 зареєстровані проекти СВ та 130 млн.

виданих одиниць скорочення викидів (ОСВ)96, Україна є найбільшим постачальником

ОСВ (Thomson Reuters 2013). Крім того, за період з 2008 до 2012 р. Україна продала

близько 47 млн. одиниць установленої кількості, що зробило її третім із найбільших

продавців ОУК. Загальний обсяг коштів, отриманих Україною через СЗІ за перший період

92 Зі статусом «у процесі переходу до ринкової економіки», РКЗК ООН (1998): Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. http://unfccc.int/kyoto_protocol/items/2830.php..

93 «Одиниці установленої кількості» (ОУК) – це права на викиди, що були впроваджені за Кіотським протоколом. Одна ОУК дозволяє країні здійснити викид 1 тонни СО2. Кожна країна, що мала зобов’язання з скорочення викидів, отримувала ОУК, еквівалентні кількості тонн, яку цій країні було дозволено викинути впродовж першого п’ятирічного періоду зобов’язань за Кіотським протоколом». CCAP-Europe, CDM-Watch (2012): The Phantom Menace - An introduction to the Kyoto Protocol Allowances surplus. Policy Brief. July 2012.

94 «Механізм, відомий як «спільне впровадження», визначений у ст. 6 Кіотського протоколу, дозволяє країні, що має зобов’язання з скорочення або обмеження викидів за Кіотським протоколом (тобто є Стороною Додатку В), отримувати одиниці скорочення викидів (ОСВ), визначені у результаті проекту з скорочення або усунення викидів в іншій країні-Стороні Додатку В (при цьому кожна одиниця еквівалентна одній тонні СО2), які можуть зараховуватися у виконання її зобов’язань за Кіотським протоколом. Спільне впровадження надає Сторонам гнучкий та економічно ефективний інструмент виконання частини їхніх зобов’язань за Кіотським протоколом, тоді як приймаюча Сторона отримує іноземні інвестиції та вигоду від передачі технологій». РКЗК ООН (2013), http://unfccc.int/kyoto_protocol/mechanisms/joint_implementation/items/1674.php.

95 «Схема зелених інвестицій (СЗІ) – це новостворений механізм у рамках Міжнародної торгівлі викидами (МТВ). Вона спрямована на забезпечення більшої гнучкості в досягненні цілей Кіотського протоколу з одночасним збереженням екологічної цілісності МТВ. За СЗІ Сторона Протоколу […] може продавати надлишок своєї квоти за Кіотським протоколом (ОУК) іншій Стороні. Надходження від продажу ОУК повинні «екологізуватися», тобто спрямовуватися на розроблення і впровадження проектів, що передбачають або придбання одиниць скорочення викидів ПГ («жорстка екологізація»), або розбудову необхідної основи для цього процесу («мяка екологізація»). http://archive.rec.org/REC/Programs/ClimateChange/green-investment-scheme.html

96 Див. кінцеву виноску 4.

http://unfccc.int/kyoto_protocol/items/2830.php



8

зобов’язань, дорівнює приблизно 470 млн. євро (Національний екологічний центр

України, 2012).

Таким чином, участь у першому періоді дії зобов’язань, безсумнівно, стала вигідною для

України. Фінансування, отримане через гнучкі механізми, відкрило можливості залучення

іноземних інвестицій у модернізацію національної економіки. Це було особливо важливо

для галузей, яким бракувало капіталу через високі ризики або низьку доходність.

2.2 Дохійська поправка 2012 р. та її наслідки для України

На Дохійському раунді переговорів у грудні 2012 р. сторони прийняли поправку до

чинного тексту Кіотського протоколу, що регулює другий період дії зобов’язань (див.

UNFCCC 2013a). Поправка ще не набрала законної сили.

Як зазначено у поправці, Україна пообіцяла у 2020 р. утримувати свій обсяг викидів ПГ

на рівні на 20 відсотків нижче рівня 1990 р. (див. табл. 1) і запропонувала кількісне

зобов’язання з обмеження або скорочення викидів (КЗОСВ)97 на другий період дії

зобов’язань у вигляді зниження до 76 відсотків рівня базового 1990 р. (РКЗК ООН, 2013a).

Це відповідає приблизно 707 млн. т СО2-екв. на рік за винятком LULUCF98 (див. табл. 1).

Ця цифра більш ніж на 70 відсотків перевищує нинішні обсяги викидів і є найменш

амбітною ціллю з усіх цілей на період після 2012 р., запропонованих країнами Додатку І

РКЗК ООН (ПРООН, 2013). Крім того, Україна висунула вимогу не скасовувати і не

обмежувати використання одиниць установленої кількості, якими вона володіє99.

За новими нормами для ПЗ2 початкова установлена кількість, тобто сума ОУК, яку країна

одержує на початку другого періоду дії зобов’язань (Carbon Market Watch 2013),

обмежується середнім обсягом викидів у країні за період з 2008 до 2010 р. Це означає,

що викиди слід стабілізувати на рівні, який відповідає рівню, зафіксованому в період

глобальної економічної кризи, що супроводжувалася значним скороченням виробництва

97 «КЗОСВ, виражене у відсотках до показника базового року, означає середній рівень антропогенних викидів парникових газів в еквіваленті двоокису вуглецю […] який Стороні […] буде дозволено здійснювати щорічно протягом даного періоду зобов’язань.» UNFCCC (2011): Issues relating to the transformation of pledges for emission reductions into quantified emission limitation and reduction objectives: methodology and examples. Revised technical paper. FCCC/TP/2010/3/Rev.1.)

98 Зміни у землекористуванні та лісове господарство.

99 Ця вимога висловлена у виносці до кількісного завдання України щодо скорочення викидів у Дохійській поправці: «Повинно являти собою повне перенесення, і не існує визнання будь-якого анулювання або обмеження на використання цієї законно набутої суверенної власності». (РКЗК ООН, 2013a)



9

і, отже, зменшенням викидів ПГ100. В Україні обсяг викидів упав із більш ніж 420 млн. т

СО2-екв. у 2008 р. до приблизно 365 млн. т у 2009 р. (див. рис. 1). Крім того, поправка до

Кіотського протоколу передбачає скасування того числа одиниць установленої кількості,

яке перевищує число ОУК, еквівалентне восьмикратному середньому обсягові викидів

за період 2008-2010 р.101 Основна ідея цих суворих обмежень числа одиниць

установленої кількості полягає в тому, щоб уникнути накопичення нового надлишку чи

нового «гарячого повітря», як це було у ПЗ1.

Табл. 1. Вплив Дохійської поправки на дозволи на викиди для України

Тис. т СО2-екв. за винятком LULUCF

Обсяг викидів ПГ у базовому 1990 р. 929894

Обіцянка на 2020 р. (1990-20%) 743915

QELRO: 76% обсягу базового року 706719

Початкова установлена кількість на 2013-2020 рр. (76% базового року x 8)

5653753

Річний обсяг викидів

2008 421261

2009 365307

2010 383211

У середньому за 2008-2010 рр. 389926

Частка обсягу викидів базового року 0,4193

Фактично наявні ОУК за 2013-2020 рр.: Середнє за (2008-2010) x 8

3119411

Річна наявна кількість ОУК за рівномірного розподілу

389926

ОУК, що мають бути переведені на рахунок анулювання (початкова установлена кількість мінус фактично наявні ОУК)

2534342

Джерело: UNFCCC 2013c, власні розрахунки102

В Україні середній обсяг викидів за 2009, 2009 та 2010 роки становить приблизно 390

млн. т СО2-екв. за винятком LULUCF103 (див. табл. 1). Це відповідає приблизно 42

100 У поправці не визначені жодні обов’язкові штрафи чи санкції на випадок, якщо сторона не виконує своїх зобов’язань щодо скорочення.

101 Дохійська поправка, ст. 3, п. 7: «Будь-яка додатна різниця між установленою кількістю на другий період дії зобов’язань для Сторони, зазначеної у Додатку І, та середніми щорічними викидами за перші три роки попереднього періоду дії зобов’язань, помножена на вісім, переводиться на рахунок скасування цієї Сторони». (UNFCCC 2013a) Виходячи з тлумачення, поданого Carbon Market Watch 2013, ми вважаємо, що «установлена кількість» означає «число ОУК, яке країна отримує на основі поданого нею КЗОСВ», тобто початкову установлену кількість, яка фіксована. Докладно різниця між установленою кількістю та початковою установленою кількістю розглядається у публікації Carbon Market Watch 2013: “Doha decisions on the Kyoto surplus explained”.

102 Показані величини округлені.

103 Викиди ПГ подані без урахування LULUCF згідно з п. 7 ст. 3 Дохійської поправки: «[…]Ті Сторони, зазначені у Додатку I, для яких зміни у землекористуванні й лісове господарство у 1990 році були чистим джерелом викидів парникових газів, для цілей розрахунку визначеної для них установленої кількості



10

відсоткам обсягу викидів за 1990 р. Згідно з Дохійськими нормами та помножуючи

середній обсяг викидів на вісім (кількість років другого періоду дії зобов’язань), Україна

отримує на другий період дії зобов’язань близько 3,1 млрд. одиниць установленої

кількості (див. табл. 1). Дохійські норми також означають – на відміну від вимоги України

– скасування більш ніж 2,5 млрд. ОУК, які повинні бути переведені на національний

рахунок анулювання і не можуть використовуватися для виконання зобов’язань із

скорочення викидів (див. табл. 1).

Рис. 1. Обсяг викидів, обіцянка на 2020 р. і наявні ОУК на ПЗ2 згідно з Дохійською поправкою

Джерело даних: UNFCCC (2013c)

Хоча Україна володіє значним надлишком ОУК з першого періоду зобов’язань (див. п.

2.1), Дохійські правила щодо надлишків104 забороняють використовувати ці надлишкові

включають до своїх викидів за базовий 1990 рік або базовий період сукупні антропогенні викиди в еквіваленті двоокису вуглецю за винятком абсорбції поглиначами в 1990 році в результаті змін в землекористуванні.» (РКЗК ООН, 2013a)

104 Пункт 25 рішення 1/CMP.8 (виділення наше): “Постановляє далі, що одиниці на рахунку резерву

надлишкових одиниць Сторони можуть бути використані для вилучення з обігу в ході додаткового періоду для виконання зобов’язань другого періоду дії зобов’язань аж до обсягу, на який викиди в ході другого періоду дії зобов’язань перевищують установлену кількість для цього періоду дії зобов’язань [...].”

(РКЗК ООН, 2013b).



11

одиниці для виконання зобов’язань у ПЗ2, тому що викиди України за ПЗ2 не

перевищують цієї початкової установленої кількості105. Отже, щоб охопити викиди, що

перевищують середній рівень за 2008-2010 рр., Україні необхідно було б купити дозволи

на викиди в інших країн.

Теоретично Україна могла б також продати свої надлишкові ОУК за ПЗ1 іншим країнам

в обмін на ОУК за ПЗ2, які можна використовувати для виконання зобов’язань у другому

періоді. На практиці, однак, цей варіант виключається, тому що потенційні покупці

надлишків квот, тобто Австралія, Японія, Ліхтенштейн, Монако, Норвегія, Швейцарія та

Європейський Союз, оголосили, що не купуватимуть одиниці установленої кількості,

перенесені з першого періоду дії зобов’язань у другий (див. заяви у Додатку ІІ, РКЗК ООН,

2013b).

Отже, Україні фактично дозволено здійснити за ПЗ2 викиди в загальному обсязі близько

3,1 млрд. т СО2-екв. За рівномірного розподілу106 це означає, що дозволи становитимуть

приблизно 0,39 млрд. т СО2-екв. на рік (це графічно показано червоною лінією на рис. 1).

Для України це – амбітна, але не реалістична мета щодо викидів. Якщо будуть

реалізовані всі політичні заходи та кроки з підвищення енергоефективності, передбачені

у проекті нової Енергетичної стратегії України107, то обсяг викидів ПГ буде скорочений

навіть до рівня, нижчого за той, якого вимагають Кіотські норми. Ілюстрація припущень,

за яких Україна зможе досягти цілей Кіотського протоколу щодо викидів, буде наведена

у главі 4 Третього звіту з проекту, де викладені економічні сценарії звичайного ходу

діяльності на період до 2020 р. та 2050 р.

Що стосується механізму Спільного впровадження, то Дохійський раунд не приніс

остаточного рішення про його затвердження чи прийняття. Передбачається, що розгляд

настанов триватиме на наступних раундах переговорів під проводом Допоміжного органу

з питань виконання (ДОВ) (Carbon Market Watch 2013). Проте, навіть у тому

105 Якщо, навпаки, викиди у ПЗ2 були б більшими, ніж початкова установлена кількість для країни, то не існувало б обмеження на те, яку частину надлишку за ПЗ1 країна могла б використовувати для виконання зобов’язань ПЗ2 (Carbon Market Watch 2013). Інакше кажучи, якщо б Україна встановила своє КЗОСВ на рівні середніх викидів за 2008-2010 рр., то вона могла б використовувати надлишкові ОУК за ПЗ1 для виконання зобов’язань ПЗ2 і без проблем виконати поставлене завдання щодо скорочення викидів. Детальне обговорення цього варіанту наведено у публікації Carbon Market Watch 2013: “Doha decisions on the Kyoto surplus explained”. Проте, цей альтернативний варіант може бути складно реалізувати політично.

106 Звичайно, Україна могла б також розподілити свої дозволи нерівномірно або навіть нелінійно.

107 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (2012): Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Проект документу для громадських обговорень. 7 червня 2012 р. м. Київ.



12

неймовірному випадку, якщо механізм СВ буде збережений у ПЗ2, сумнівно, що

знайдуться покупці одиниць скорочення викидів, отриманих у результаті проектів СВ.

Ураховуючи, що зобов’язання, які пообіцяла взяти на себе Україна, та цілі, поставлені

Дохійською поправкою, суперечать одне одному, українським політикам необхідно все

зважити та вирішити, чи слід ратифікувати поправку.

3. Ситуація у випадку ратифікації Дохійської

поправки

Якщо Україна ратифікує Дохійську поправку, то перед нею постане амбітна мета щодо

скорочення викидів, досягнення котрої вимагатиме значних зусиль. Найбільший виклик

– це установлений стислий строк виконання. Досягнення поставлених цілей щодо

скорочення викидів стане реалістичним лише за умови, що Україна невідкладно

здійснить структурні реформи й поверне свою існуючу економічну модель у бік зниження

енергоспоживання та значного підвищення енергоефективності. Це вимагає прийняття

економічної стратегії низьковуглецевого зростання та передбачає істотні капітальні

витрати. Такі реформи, однак, зможуть дати перші результати лише через деякий час.

Незважаючи на складність нового завдання щодо скорочення викидів, участь у ПЗ2, яку

слід розглядати у набагато ширшому контексті, має ряд переваг для України.

Процес інтеграції у Європейський Союз є офіційною стратегічною метою політики

України й уже призвів до ряду політичних досягнень:

Україна співпрацює з ЄС у рамках Східного партнерства – ініціативи, що

покликана прискорити досягнення політичної асоціації та поглибити

економічну інтеграцію між ЄС та східноєвропейськими країнами-партнерами

(зокрема Вірменією, Білоруссю, Грузією, Молдовою та Україною) (IEA 2012).

ЄС і Україна парафували Угоду про асоціацію, спрямовану на подальше

посилення політичного і економічного співробітництва між сторонами.

Переговори щодо угоди були розпочаті у 2007 р., а підписати її планується на

саміті Європейського партнерства у Вільнюсі у листопаді 2013 р. (EU 2012108).

108 European Union (EU) – External Action (2012): Information on the EU-Ukraine Association Agreement. http://eeas.europa.eu/top_stories/2012/140912_ukraine_en.htm.



13

Неучасть у ПЗ2 означала б істотний крок назад стосовно політичної та економічної

інтеграції України з ЄС і значно ослабила б їхні двосторонні відносини.

Навіть якщо Україна вирішила б не ратифікувати Дохійську поправку, їй усе одно

потрібно було б брати участь у реалізації політики скорочення викидів через інші

зобов’язання:

У лютому 2011 р. Україна офіційно приєдналася до Договору про заснування

Енергетичного Співтовариства (IEA 2012)109. За цією угодою Україна взяла на

себе зобов’язання до 2018 року реалізувати ряд заходів для скорочення

викидів від великих спалювальних установок і до 2020 року довести частку

відновлюваної енергії у структурі валового енергоспоживання до 11 відсотків.

У контексті проекту Оновлення Енергетичної стратегії України на період до

2030 р.110 Україна планує, зокрема, зменшити до 2030 року споживання енергії

промисловістю на 30-35 відсотків порівняно з базовим 2010 роком

(Міністерство енергетики та вугільної промисловості, 2012).

Міжнародні дискусії з запобігання зміні клімату триватимуть, і для всіх країн

поступово розширюватимуться зобов’язання в цьому аспекті. Отже, Україні

необхідно буде підготуватися до ймовірної реалізації глобальної кліматичної

програми на період після 2020 року.

На тлі посилення уваги до сталого розвитку в інших країнах Україна може

стикнутися з дедалі гіршими перспективами для свого вуглецемісткого експорту.

Тенденція обмеження доступу вуглецемісткої продукції на ринки може спричинити

проблему виживання для українського експорту на європейські ринки. Тому

неучасть у ПЗ2 може потягти за собою посилення торговельних бар’єрів для тієї

української продукції, яка не відповідає нормам щодо «екологічності та сталості».

Нарешті, українські політики часто стверджують, що скорочення викидів обмежує

економічне зростання і веде до негативного впливу на конкурентоспроможність

економіки. Дійсно, скорочення викидів потребує значних інвестицій і, отже,

зменшує зростання ВВП у короткостроковому вимірі. З іншого боку, однак,

інвестиції в енергоефективність стимулюють попит на обладнання, інженерні та

109 Договір про заснування Енергетичного Співтовариства утворює правову та економічну базу для Енергетичної мережі між ЄС та рядом третіх країн, спрямованої на розширення внутрішнього енергетичного ринку ЄС у Південну Європу та інші регіони. http://www.energycommunity.org/portal/page/portal/ENC_HOME/ENERGY_COMMUNITY/Legal/.

110 Див. кінцеву виноску 17.



14

будівельні послуги тощо, що, як правило, збільшує ВВП. Крім того, фінансування

великих капіталовкладень може бути забезпечено прямими іноземними

інвестиціями (ПІІ) та переведенням капіталу з-за кордону (наприклад,

двосторонніми каналами з ЄС) – і може навіть ініціювати такі ПІІ та переведення

капіталу – що, у свою чергу, не зменшує, а збільшує ВВП. Проте, здійснення ПІІ,

а особливо переведення іноземного капіталу, вимагатиме участі України у ПЗ2.

Визначити, чи будуть виконані завдання Кіотського протоколу зі скорочення викидів і

якою мірою – задача не з простих. Потрібно провести глибокий економічний аналіз,

результати якого також слугуватимуть основою Плану низьковуглецевого розвитку (див.

главу 6 Третього звіту з проекту). Це – мета поточного проекту «Розбудова спроможності

для низьковуглецевого зростання в Україні».

4. Стратегічна рекомендація

Ураховуючи ширший контекст і потенційні вигоди для України від участі у другому періоді

зобов’язань за Кіотським протоколом, відмовлятися від участі не рекомендується. Хоча

скорочення викидів ПГ до 2013/2014 рр. до рівня 2008-2010 рр. – як передбачено

Дохійською поправкою – є амбітною короткостроковою задачею, переваги від ратифікації

поправки переважають. Участь у другому періоді зобов’язань, наприклад, сприятиме

політичній та економічній інтеграції України з Європейським Союзом, посилить

міжнародну конкурентоспроможність українського експорту, стане важливим кроком у

підготовці до реалізації глобальної кліматичної програми на період після 2020 року.

Разом з тим, для досягнення поставлених цілей щодо скорочення викидів ПГ необхідні

масштабні зусилля. Україні потрібно рішуче піти з нинішньої траєкторії вуглецемісткого

зростання в напрямі зменшення енергоспоживання та значного підвищення

енергоефективності111. Це безумовно передбачає відокремлення питань

енергоспоживання та викидів ПГ від питання економічного зростання. Виконання

зобов’язань щодо скорочення викидів за Кіотським протоколом буде реальним тільки за

умови, що Україна активно реалізуватиме Стратегію низьковуглецевого зростання задля

усунення неефективних і нераціональних виробничих структур.

111 Докладне обговорення економічних секторів і політичних заходів, що мають найбільший потенціал щодо підвищення енергоефективності наведено у документі DIW econ (2013) «До стратегії низьковуглецевого зростання України: основні політичні кроки».



15

Ураховуючи невідкладний характер зобов’язань щодо скорочення викидів, Україні слід

розглянути питання про укладення двосторонніх угод з Європейським Союзом або

іншими країнами, наприклад, з Південною Кореєю, для отримання допомоги в виконанні

своїх завдань щодо скорочення викидів. Ця допомога могла б надаватися, приміром, у

формі передачі технології задля забезпечення короткострокових процесів модернізації

та підвищення енергоефективності в економіці.

Література Carbon Market Watch (2013): Doha decisions on the Kyoto surplus explained. Carbon Market

Watch Policy Brief.

DIW econ (2013): До стратегії низьковуглецевого зростання України: основні політичні

кроки. Проект «Розбудова спроможності для низьковуглецевого зростання в

Україні», Стратегічний документ №2, квітень 2013 р.

International Energy Agency (IEA) (2012): Ukraine 2012. Energy Policies Beyond IEA

Countries.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (2012): Оновлення

Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. Проект документу для

громадських обговорень. 7 червня 2012 р., м. Київ.

Національний екологічний центр України (2012): Аналіз витрат коштів, отриманих у

рамках міжнародної торгівлі викидами в Україні.

Thomson Reuters Point Carbon (2013): Status of the Domestic Emissions Trading Scheme in

Ukraine. A discussion document for stakeholders in the PETER Project (Preparedness

for Emissions Trading in the EBRD Region), a project sponsored by the European Bank

for Reconstruction and Development (EBRD).

Українське товариство охорони природи (2013а): Аналітичний звіт. Проблеми

визначення позиції України щодо зобов’язань на другий період дії Кіотського

протоколу. Проект «Консультаційні послуги з економічного аналізу для

низьковуглецевих проектів в Україні». Київ, 2013 р.

Українське товариство охорони природи (2013b): Аналітичний звіт. Поточний стан і плани

щодо кліматичної політики в Україні. Проект «Консультаційні послуги з

економічного аналізу для низьковуглецевих проектів в Україні». Київ, 2013 р.



16

Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні (2013): проект «Розбудова спроможності для

низьковуглецевого зростання в Україні». http://www.undp.org.ua/en/energy-and-

environment/35-energy-and-environment-/1351-capacity-building-for-low-carbon-

growth-in-ukraine.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) (2013a): Дохійська поправка до

Кіотського протоколу. Стаття 1: Поправка. Доха, 8 грудня 2012 р.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) (2013b): Конференція Сторін,

діюча в якості наради Сторін Кіотського протоколу. Восьма сесія, Доха, 26

листопада – 8 грудня 2012 р. Додаток. Частина друга: Заходи, вжиті

Конференцією Сторін Кіотського протоколу на її восьмій сесії. Попередня версія.

http://unfccc.int/resource/docs/2012/cmp8/eng/13a01.pdf.

United Nations Framework Convention on Climate Change (UNFCCC) (2013c): Greenhouse

Gas Inventory Data - Detailed data by Party. http://unfccc.int/di/DetailedByParty.do.

U.S. Energy Information Administration (EIA) (2013): International Energy Statistics,

Indicators, Carbon Intensity. http://www.eia.gov/cfapps/ipdbproject/IEDIndex3.cfm?ti

d=91&pid=46&aid=31.


Додаток C-5:Технічний документ із зеленого зростання № 2

1

Додаток C-5

Порівняльний аналіз технологічних

можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують

сталий розвиток

Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ № 2 (серпень

2013 р.)


Додаток C-5:Технічний документ із зеленого зростання № 2

2

Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток

Вибрані галузі промисловості України Технічний документ із зеленого зростання № 2

1

Порівняльний аналіз

технологічних можливостей,

що є економічно

обґрунтованими та

забезпечують сталий розвиток

Вибрані галузі промисловості України

Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ

№ 2 (серпень 2013 р.)

Проект





2

Контакти:

DIW econ GmbH



10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de



3

Зміст

1. Вступ 5

2. Підхід до проведення порівняльного аналізу 5

3. Порівняльний аналіз галузі виробництва неметалевої мінеральної продукції в Україні 7

3.1 База даних 7

3.2 Методологія порівняльного аналізу 8

3.3 Результати аналізу 11

3.4 Значення результатів аналізу для мінеральної промисловості України 14

4. Порівняльний аналіз хімічної промисловості України 18

4.1 База даних 18

4.2 Результати аналізу 20

4.3 Значення результатів аналізу для хімічної промисловості України 23

5. Висновки та перспектива 25


Додаток 27



4


Визначення потенціалу низьковуглецевого зростання в Україні потребує проведення

детального галузевого аналізу. Він передбачає оцінку економічної обґрунтованості та

екологічної сталості різних галузей. У даному звіті висвітлено аналіз хімічної

промисловості та галузі виробництва неметалевої мінеральної продукції в Україні.

Представлений тут метод міжнародного порівняльного аналізу забезпечує виявлення

країн, що досягли якнайкращого поєднання економічно обґрунтованих підходів та

сталого розвитку. При цьому враховуються результати порівняння наступних показників:






Виходячи з детального аналізу структурних характеристик вищезгаданих галузей,

виявлено країни, котрі можна вважати в даному аспекті допустимими аналогами України.

У результаті для кожної галузі визначено технологічний еталон, що дозволяє кількісно

охарактеризувати потенціал скорочення викидів парникових газів. У виробництві

неметалевої мінеральної продукції повномасштабна реалізація цього потенціалу

призвела б до зменшення викидів на 8,2 мт СО2-екв. на рік. У хімічній промисловості

наш аналіз показав, що потенціал скорочення викидів на основі технічних удосконалень

дорівнює щонайменш 1,3 мт СО2-екв. на рік. Результати аналізу свідчать також про

наявність додаткового потенціалу скорочення викидів шляхом коригування масштабів

виробництва. Проте, для визначення цього потенціалу необхідно провести подальші

дослідження.

1. Вступ



5

Розробка стратегії низьковуглецевого зростання вимагає розуміння потенціалу

скорочення викидів у найбільш відповідних галузях економіки. Тому ми проводимо

галузевий аналіз потенціалу скорочення викидів з урахуванням економічної

обґрунтованості та сталого розвитку навколишнього середовища. До хімічної

промисловості та галузі виробництва неметалевої мінеральної продукції застосовується

та ж сама методологія, котру ми використовували до металургійної промисловості

України (Стратегічний документ №1)112.

2. Підхід до проведення порівняльного аналізу

Основна мета нашого методу порівняльного аналізу полягає у визначенні технологічних

можливостей даної галузі промисловості забезпечити якнайкраще поєднання економічно

обґрунтованих підходів та сталого розвитку. У якості еталону для порівняння

пропонується збалансоване поєднання таких факторів:






У рамках цього підходу увага зосереджується на технологіях, які наразі

використовуються на практиці, а теоретичні рішення і технології, які ще не впроваджені,

не враховуються. Отже, у якості контрольних орієнтирів розглядаються лише рішення,

які є технологічно і економічно обґрунтованими і доцільними.

У економічному вимірі найкращі поєднання бажаних і небажаних результатів та витрат

вважаються ефективними. Теоретично рівень ефективності різних технологій можна

виміряти та розкласти на різні складові, що стосуються технології, масштабів

застосування та вартості (див. Вставку 1). Але на практичному рівні таке порівняння

сильно обмежується недостатністю даних та відповідної інформації. Зокрема,

112 DIW econ (2012): Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно обґрунтованими та

забезпечують сталий розвиток, Металургійна промисловість України; Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ №1 (грудень 2012 р.).



6

порівняння різних установок або компаній на мікро-рівні є достатньо складним і вимагає

доступу до приватної й часто конфіденційної інформації. Інший варіантом є порівняльний

аналіз різних країн за окремою галуззю промисловості. У такому випадку недостатня

кількість детальної інформації про компанії та навіть про установки компенсується

сукупною інформацією з різних країн, яка є набагато доступнішою. Таке міжнародне

порівняння дозволяє виявити країни, у яких використовуються найефективніші

технології.


Ефективність – економічна категорія, яка визначає оптимальне використання

факторів виробництва у виробничих процесах. У економічному вимірі ефективність

оцінюється як співвідношення між кількістю первинних факторів виробництва, таких

як робоча сила, капітал або енергія (надалі - витрати), та конкретної продукції, такої

як сталь, хімічна продукція або продукти харчування (надалі - результати),

виробленої за рахунок цих витрат. Ефективність зазвичай визначається як:

- якомога нижчий обсяг витрат на виробництво певної кількості результатів


- якомога вищий рівень результатів, який може бути забезпечений за певного обсягу




окремо:

Технічний вимір ефективності відображає здатність компанії отримувати оптимальні

співвідношення між обсягами витрат і результатів.


оптимальні співвідношення між обсягами витрат і результатів, оптимізуючи при цьому

всі компоненти ефекту масштабу.




У нашому аналізі ефективність вимірюватиметься у технічному вимірі та у вимірі

масштабу.



7

3. Порівняльний аналіз галузі виробництва

неметалевої мінеральної продукції в Україні

У цьому розділі наведено приклад застосування порівняльного методу при аналізі галузі

виробництва неметалевої мінеральної продукції в Україні. У центрі уваги –

співвідношення між витратами (робочою силою, капіталом та енергією) та відповідними

результатами щодо валового обсягу виробництва, обсягу викидів парникових газів (ПГ)

та обсягу виробництва неметалевої мінеральної продукції. Для простоти викладення

галузь виробництва неметалевої мінеральної продукції в поданому нижче матеріалі

називатиметься «мінеральною промисловістю».

3.1 База даних

Двома головними джерелами даних про мінеральну промисловість різних країн є:


наукових організацій за фінансової підтримки Європейського Союзу113;

Національні кадастри за 2013 р. за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату

(РКЗК ООН)114.

Додаткові дані надходять із наступних джерел:

Щорічник «Мінерали» Програми мінеральних ресурсів Служби геології, геодезії та

картографії США115;

База структурних, демографічних і економічних статистичних даних (SDBS) (за 3-

ю переглянутою версією Міжнародної стандартної галузевої класифікації (МСГК)),

Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)116.

Бази даних ВБРР і ОЕСР розбиті по галузях згідно зі стандартом МСГК Статистичного

відділу ООН. База даних за РКЗК ООН містить додаткову детальну інформацію про

промислову продукцію. Дані, наведені у щорічнику «Мінерали» USGS, стосуються

виключно мінералів і мінеральної продукції.

113 http://www.wiod.org/ 114 http://unfccc.int/national_reports/annex_i_ghg_inventories/national_inventories_submissions/items/7383.php 115 http://minerals.usgs.gov/ 116 http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=SSIS_BSC



8


наміром у першу чергу проаналізувати показники технологічних лідерів у відповідній

галузі. Для цього аналізу ми включили у базу даних 18 держав-членів ЄС і 10 інших країн

(вони зазначені у табл. 1), по яких є наступна інформація:

обсяги викидів ПГ (у тис. т СО2-екв., джерело: wiod.org);

використання енергії, пов’язане з викидами ПГ (у ТДж, джерело: wiod.org);

валовий обсяг виробництва (у млн. дол. США, джерело: wiod.org);

чисельність працюючих (у тис. осіб, джерело: wiod.org);

реальні основні фонди (у млн. дол. США, джерело: wiod.org);

загальний обсяг виробництва клінкера (у тис. т, джерело: РКЗК ООН, USGS);

загальний обсяг виробництва скла (у тис. т, джерело: РКЗК ООН, ОЕСР);

обсяг виробництва вапна (у тис. т, джерело: РКЗК ООН, USGS);

обсяг виробництва кальцинованої соди (у тис. т, джерело: РКЗК, USGS).

Україна не включена до бази даних ВБРР, тому відповідні дані (валовий обсяг

виробництва, використання енергії, основні фонди та чисельність працюючих) були

отримані з національних джерел.

Зазначимо, що повні дані про обсяги виробництва по всіх країнах відсутні. Тим не менш,

ми можемо користуватися цією вибіркою країн для першої оцінки у рамках порівняльного

аналізу. Оскільки остання доступна інформація про всі країни датується 2007-м роком,

то саме цей рік буде використовуватися як базовий при проведенні аналізу.117

3.2 Методологія порівняльного аналізу

За МСГК мінеральна промисловість класифікується як «виробництво іншої неметалевої

мінеральної продукції».118 Ця галузь включає, серед іншого, виробництво цементу, скла

і скляної продукції, керамічної продукції, вапна та гіпсу, а також виробів із бетону, гіпсу

та цементу. Для проведення структурного аналізу мінеральної промисловості ми

зосередимо увагу на виробництві клінкера, вапна, скла та кальцинованої соди, яке

надалі ми називатимемо «виробництво»:

117 2007 рік є вдалим для використання в якості базового року, оскільки це - останній рік перед світовою

економічною кризою. 118МСГК, перегляд 3.1, розділ 26.



9

Клінкер – це проміжний продукт у виробництві цементу, який складається з

вапняку та глини чи сланцю. При нагріві цих матеріалів у цементних печах вони

перетворюються на грудки або зерна, які й називають клінкером. Для

виробництва цементу клінкер – іноді разом із невеликою кількістю сульфату

кальцію – перетворюють на тонко подрібнений порошок. За допомогою цієї

процедури виготовляють портландцемент та інші види гідравлічного цементу.

Вапно – це оксид або гідрооксид кальцію; воно виготовляється з вапняку. Шляхом

нагріву вапняку в різних видах вапнякових печей здійснюється розкладання

карбонатів. Вапно використовується, зокрема, як будівельний та енергетичний

матеріал і в якості сировини для хімічної промисловості.

Виробництво скла можна поділити на виробництво чотирьох основних виробів:

тари, листового (віконного) скла, скловолокна та спеціального скла. Перші два

види продукції – найбільш популярні й майже повністю є натрієво-кальцієвим

склом. Це скло виготовляють шляхом плавлення двоокису кремнію, карбонату

натрію та вапна з доданням невеликої кількості окису алюмінію та інших лугів і

лужноземельних елементів.

Виробництво кальцинованої соди можна поділити на виробництво натуральної та

синтетичної кальцинованої соди. Натуральну кальциновану соду отримують з

трони або розчинів, що містять карбонат натрію, а синтетичну – за допомогою

одного з декількох хімічних процесів, де в якості сировини використовуються

вапняк, сіль та вугілля. Кальциновану соду широко застосовують як матеріал для

виробництва скла, хімічної продукції, миючих засобів та інших важливих видів

промислової продукції.


мінеральній промисловості. У перших двох стовпчиках відображені питання сталості

(обсяг викидів на одиницю продукції), а у третьому та четвертому – економічної

обґрунтованості (обсяг результатів на вкладений капітал) виробничих процесів у різних

країнах.119 Для зручності порівняння три країни, що демонструють найкращі результати,

в кожному стовпчику виділені сірим кольором. У тому, що стосується сталості (стовпчики

і та (або) іі) найкращі результати демонструють Чехія, Фінляндія, Ірландія, Нідерланди

та Румунія, а Канада, Румунія, Росія, Україна та Великобританія є лідерами за

119 Для країн, щодо яких повних даних про обсяги виробництва немає, навести показники у стовпчиках іі та

iv неможливо.



10

економічною доцільністю (стовпчики ііі та (або) іv). Як видно з табл. 1, відставання

України від провідних країн за показником сталості значно більше, ніж за показником

економічної обґрунтованості.

Табл. 1. Порівняння основних фондів та інтенсивності викидів по країнах, 2007 р.

2007 рік


доходів

(т CO2-екв. на 1000 дол.

США)


обсягу виробництва

(т CO2-екв. на т мінеральної

продукції)

Співвідношення доходів та

основних фондів




фондів

(т мінеральної продукції на


(i) (ii) (iii) (iv)

АВСТРАЛІЯ 1,08 0,83

АВСТРІЯ 0,85 1,15 1,42 1,05

БЕЛЬГІЯ 1,43 1,04 1,05 1,44

БРАЗИЛІЯ 1,56 0,94

КАНАДА 1,09 2,05

ЧЕХІЯ 0,85 0,60 1,05 1,48

ДАНІЯ 1,17 1,25 1,26 1,18

ФІНЛЯНДІЯ 0,61 0,82 1,77 1,32

ФРАНЦІЯ 0,77 0,98 1,68 1,32

НІМЕЧЧИНА 0,78 0,92 1,46 1,22

УГОРЩИНА 1,48 0,97 1,03 1,56

ІНДІЯ 3,32 0,58

ІРЛАНДІЯ 0,73 0,55 1,09 1,44

ІТАЛІЯ 1,07 1,13 1,00 0,95

ЯПОНІЯ 0,81 0,85 0,69 0,66

ПІВДЕННА КОРЕЯ 1,30 1,33

НІДЕРЛАНДИ 0,32 0,89 1,64 0,60

ПОЛЬЩА 1,41 0,97 1,52 2,21

ПОРТУГАЛІЯ 1,34 0,88 1,13 1,73

РУМУНІЯ 3,82 0,70 1,27 6,99

РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ 5,04 1,14 1,79 7,91

СЛОВАЧЧИНА 1,33 0,88 1,72 2,58

ІСПАНІЯ 1,35 1,29 1,23 1,28

ШВЕЦІЯ 0,94 0,97 1,59 1,54

ТУРЕЧЧИНА 1,45 1,16

УКРАЇНА 4,41 1,26 1,09 3,80



11

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ 0,85 0,93 1,95 1,78

США 1,65 1,57

Джерело: DIW econ за даними wiod.org, РКЗК ООН, USGS,

ОЕСР, Державної служби статистики України

Проте, порівняння за різними індикаторами ще не дозволяє зробити загальні висновки.

Необхідно наголосити на наступному:

По-перше, результати можуть вимірюватися у вартісних або кількісних показниках

(тобто у млн. дол. США або у тоннах продукції). Проте, у мінеральній

промисловості випускається широкий асортимент продукції, наприклад, цемент,

вапно і скло, причому за різними технологічними процесами. Отже, щоб

порівняння результатів було змістовним, необхідно враховувати відповідні

структурні характеристики.

По-друге, вартість виробництва (витрати) включає не тільки капітал, а й інші

ключові ресурси, такі як робоча сила та енергія.

По-третє, порівняння різних показників дійсно дозволяє визначити лідерів у кожній

відповідній категорії, але не завжди дозволяє побачити, які країни мають відносно

хороші результати за всіма показниками. Утім, мета порівняльного аналізу

полягає у визначенні найкращих поєднань обох аспектів - економічної

обґрунтованості та сталого розвитку.

Щоб установити, які саме країни забезпечують найкраще поєднання витрат і результатів

(тобто, використовують найбільш ефективні технології), ми застосовуємо спеціальний

емпіричний метод оцінки – аналіз середовища функціонування (АСФ). Ця

загальновизнана методологія дозволяє оцінити ефективність за різними вимірами

(визначеними вище у Вставці 1) на основі широкого спектра різних показників витрат і

результатів. У процесі порівняльного аналізу мінеральної промисловості ми розглядаємо

обсяги використання капіталу, робочої сили та енергії як витрати, а валовий обсяг

виробництва та обсяг викидів – як результати.

3.3 Результати аналізу

Порівняльний аналіз мінеральної промисловості дозволяє виявити країни, що працюють

з ефективним масштабом і здатні випускати найбільші обсяги продукції з найнижчими

рівнями викидів за даної сукупності витрат (тобто з показниками ефективності



12

результатів за технічним виміром і виміром масштабу) (див. Вставку 1). Оцінки

ефективності подані як індекси від нуля до одиниці, де одиниця означає найвищу

ефективність. Наприклад, якщо країна у даній вибірці має одиницю в технічному вимірі

ефективності, це означає, що в жодній з країн вибірки мінеральна промисловість не

виробляє більший обсяг продукції за такої самої сукупності витрат. Аналогічним чином,

показник технічного виміру менше одиниці означає, що принаймні ще в одній країні

мінеральна промисловість здатна випускати більший обсяг продукції за таких самих

витрат. Так само і з виміром масштабу – одиниця означає, що мінеральна промисловість

країни працює з ефективним масштабом, а оцінка менше одиниці показує, що інші країни

досягли кращих результатів у використанні ефекту масштабу.

Рис. 1. Загальні рівні ефективності (технічний вимір та вимір масштабу) мінеральної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)


На рис. 1 наведені результати АСФ щодо загального рівня ефективності (технічний вимір

та вимір масштабу) мінеральної промисловості у вибраних країнах. Підсумки щодо

технічного виміру ефективності та виміру масштабу наведені у Додатку. Загальні

показники вибраних країн є наступними:

У 8 з 28 країн вибірки (це Австралія, Канада, Фінляндія, Франція, Ірландія, Японія,

Нідерланди та Словаччина) мінеральна промисловість працює цілком ефективно.



13

У 2007 році ці країни стояли на передових позиціях у використанні ефективних

технологій у міжнародній мінеральній промисловості.

Серед неефективних країн можна виділити дві підгрупи, виходячи з додаткових

результатів щодо ефективності в технічному вимірі та у вимірі масштабу,

наведених у Додатку:

у Німеччині, Великобританії та США мінеральна промисловість є технічно

ефективною, але масштаби виробництва є завеликими (що свідчить про

недостатнє використання наявних виробничих потужностей);

у Австрії, Бельгії, Бразилії, Чехії, Данії, Угорщині, Індії, Італії, Південній Кореї,

Польщі, Португалії, Румунії, Росії, Іспанії, Швеції, Туреччині та Україні

мінеральна промисловість є неефективною і в технічному вимірі.

Для всіх країн, в яких мінеральна промисловість є недостатньо ефективною, аналіз

дозволяє надати рекомендації для можливого покращення. Наприклад:

Загальний рівень ефективності мінеральної промисловості Німеччини оцінюється

у 85% з огляду на те, що вона функціонує у неефективних масштабах. Загальний

рівень ефективності британської мінеральної промисловості – 95%, через цю ж

причину. Це означає, що німецька мінеральна промисловість могла б виробляти

такий самий обсяг продукції, якби масштаб її діяльності (тобто обсяг ресурсів, що

витрачаються) становив лише 85% від поточного масштабу, а британська могла

б скоротити нинішні витрати приблизно на 5%.

Загальний рівень ефективності мінеральної промисловості Чехії оцінюється у

55% з огляду на технічну неефективність (оцінка технічної ефективності 0,99, див.

Додаток) та неефективні масштаби функціонування (оцінка масштабу 0,56, див.

Додаток). Це дає підстави вважати, що:

ця галузь могла б виробляти такий самий обсяг продукції, якби були задіяні

лише 55% її потужностей (обсягу витрат);

якби галузь функціонувала у ефективних масштабах (з ефективним рівнем

витрат), то обсяг продукції можна було з збільшити на 1% (=1-0,99).

Що стосується ефективності в технічному вимірі, то Україна тут досягла лише позначки

0,85. Крім того, її мінеральна промисловість працює з завеликими масштабами

(ефективність у вимірі масштабу – 0,65). Таким чином, загальна ефективність становить



14

тільки 0,55. Як видно на рис. 1, за результатами аналізу Україна відноситься до групи

країн із низькими показниками.

3.4 Значення результатів аналізу для мінеральної промисловості України

АСФ дозволяє виявити для кожної неефективної країни країни-аналоги. Для України

такими країнами визначені Фінляндія та Нідерланди, які працюють з максимальною

ефективністю. Проте, застосований АСФ дає доволі приблизні результати, тому що він

не враховує структурні характеристики мінеральної промисловості цих країн. Отже, слід

використати додатковий підхід для виявлення країн-аналогів, а саме проаналізувати

структуру продукції та визначити як аналоги ті країни, що мають схожу структуру і

працюють ефективно або в цілому, або принаймні за технічним виміром.

Рис. 2. Структурні характеристики мінеральної промисловості різних країн

a) Обсяг виробництва (тис. т)


б) Структура виробництва мінералів



15


Найбільш доречні структурні характеристики мінеральної промисловості різних країн

показані на рис. 2120. Зокрема, рис. 2а) дає перше уявлення про загальний обсяг

виробництва неметалевої мінеральної продукції. Усі 21 зазначені країни виробляють

клінкер. Усі, за винятком Нідерландів, виробляють вапно. Кальцинована сода

випускається тільки в 10 країнах (це Франція, Німеччина, Італія, Японія, Нідерланди,

Португалія, Іспанія, Румунія, Росія та Україна).

Більш важливим показником, ніж загальний обсяг виробництва мінеральної продукції, є

її структура (рис. 2б). В Україні структура продукції складається на 63% з клінкера, 26%

- вапна, 7% - скла та 5% - кальцинованої соди. Серед решти країн усі 4 види продукції

виробляють тільки Франція, Німеччина, Італія, Японія, Португалія, Іспанія, Румунія та

Росія. У Франції, Німеччині, Румунії та Росії структура продукції дуже схожа на

українську, а в Італії, Японії, Португалії та Іспанії вона схожа лише незначно.

Результати порівняння представлені у табл. 2. З групи країн, у яких структура продукції

мінеральної промисловості відрізняється сильною подібністю до структури продукції

мінеральної промисловості України (це Франція, Німеччина, Румунія та Росія), Франція

120 Щодо Австралії, Бразилії, Канади, Індії, Південної Кореї, Туреччини та США повних даних про виробництво немає, тому в подальшому аналізі вони не розглядаються.



16

характеризується загальною ефективністю, а Німеччина – технічною ефективністю. Що

стосується країн із незначною подібністю (Італії, Японії, Португалії та Іспанії), то

загальною ефективністю відрізняється тільки Японія. Всі інші країни, визнані дуже або

незначно схожими з Україною за структурою продукції, працюють неефективно у вимірі

масштабу.

Табл. 2. Порівняння мінеральної промисловості України та інших країн

2007 рік Країни з подібною

структурою продукції

Оцінка ефективності

Технічний вимір Загальна ефективність

Австрія 0,97 0,84

Бельгія 0,96 0,95

Чехія 0,99 0,55

Данія 0,99 0,97

Фінляндія 1,00 1,00

Франція X 1,00 1,00

Німеччина X 1,00 0,85

Угорщина 0,99 0,77

Ірландія 1,00 1,00

Італія x 0,91 0,68

Японія x 1,00 1,00

Нідерланди 1,00 1,00

Польща 0,93 0,74

Португалія x 0,95 0,60

Румунія X 0,97 0,97

Росія X 0,92 0,87

Словаччина 1,00 1,00

Іспанія x 0,85 0,71

Швеція 1,00 1,00

Великобританія 1,00 0,95

Позначення Сильна подібність

Незначна подібність

Для визначення технологічних можливостей для української мінеральної промисловості,

що є економічно обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток, наступні країни слід

розглядати як аналоги:



17

суто за результатами порівняльного аналізу ефективності (АСФ):

Фінляндія;

Нідерланди;

за результатами порівняльного аналізу ефективності (АСФ), а також за подібністю

структури продукції:

Франція,

Німеччина,

Японія.

На рис. 3 відображені показники інтенсивності викидів (СО2-екв. на одиницю продукції)

та економічної обґрунтованості (співвідношення доходів та основних фондів). Зворотний

напрям стовпчиків діаграми, які відповідають інтенсивності викидів, показує, що викиди

є небажаним результатом.

Рис. 3. Порівняння України з країнами-аналогами




18

Країни, визначені як аналоги для України, відрізняються за інтенсивністю викидів та

економічною обґрунтованістю, що спричинено також різними структурними

характеристиками. Франція і Нідерланди демонструють схожий рівень економічної

обґрунтованості, а у Нідерландів нижча інтенсивність викидів. Японія у цій вибірці країн-

аналогів має найгірший показник за економічною обґрунтованістю, але йде другою за

найнижчою ефективністю викидів. Фінляндія демонструє найкращі результати за

економічною обґрунтованістю, а також за сталістю. За винятком Німеччини, яка

відрізняється тільки технічною ефективністю, всі країни-аналоги України працюють з

повною ефективністю. У 2007 році обсяг викидів на одиницю продукції в українській

мінеральній промисловості був на 35% більшим, ніж у Фінляндії, що відображає значну

різницю в технологічному рівні цієї галузі між Фінляндією та Україною. Це свідчить про

наявність дуже великого потенціалу скорочення викидів в Україні: зокрема, можна було

б зменшити обсяг викидів на 8,2 мт121 СО2-екв на рік.

4. Порівняльний аналіз хімічної промисловості

України

Такий порівняльний аналіз, як проведено вище для галузі виробництва неметалевої

мінеральної продукції, можна провести й для виробництва хімікатів та хімічної продукції.

Нас цікавлять такі самі взаємозв’язки між витратами (робочою силою, капіталом та

енергією) та результатами (валовим обсягом виробництва, обсягом викидів парникових

газів (ПГ), обсягом виробництва хімікатів і хімічної продукції. Для простоти викладення

виробництво хімікатів і хімічної продукції в поданому нижче матеріалі називатиметься

«хімічною промисловістю».

4.1 База даних

Як зазначалося вище, двома головними джерелами даних – у цьому випадку про хімічну

промисловість різних країн – є:


наукових організацій за фінансової підтримки Європейського Союзу122;

121 35% з 46 мт СО2-екв. викидів, що мали місце в мінеральній промисловості України у 2007 р. 122 http://www.wiod.org/



19

Національні кадастри за 2013 р. за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату

(РКЗК ООН)123.

Для аналізу хімічної промисловості в базу даних включені 21 держава-член ЄС і 11 інших

країн (вони зазначені у табл. 3), по яких є наступна інформація:

обсяги викидів ПГ (у тис. т СО2-екв., джерело: РКЗК ООН124);

обсяг спалювання палива (у ТДж, джерело: РКЗК ООН125);

валовий обсяг виробництва (у млн. дол. США, джерело: wiod.org);

чисельність працюючих (у тис. осіб, джерело: wiod.org);

реальні основні фонди (у млн. дол. США, джерело: wiod.org).

На жаль, повної бази даних про виробництво (фізичні обсяги) хімікатів і хімічної продукції

не існує. У базі даних РКЗК ООН є відомості про виробництво різних хімікатів у 28 з 32

країн. Проте, через причини конфіденційності ці дані неповні. Програма мінеральних

ресурсів Служби геології, геодезії та картографії США (USGS) публікує дані про

виробництво аміаку, але інформації про інші відповідні хімічні вироби вона не надає.

Існують альтернативні джерела даних, зокрема база даних Євростату про виробництво

продукції обробної промисловості (Prodcom)126, база структурних економічних

статистичних даних Євростату (SBS)127 та база даних структурного аналізу ОЕСР

(STAN)128. База даних Prodcom містить інформацію про виробництво різних видів хімічної

продукції у 28 країнах ЄС, Ісландії, Норвегії та Туреччині. База даних Євростату SBS

містить дані по різних галузях промисловості 28 країн ЄС, Албанії, Македонії, Норвегії та

Швейцарії, які основані на статистичній класифікації видів економічної діяльності. База

даних STAN містить інформацію по 32 країнах ОЕСР і різних галузях на основі МСГК. В

останніх двох базах даних інформація наведена тільки у грошовому виразі. Для всіх

вищезгаданих баз даних існує проблема конфіденційності, тому репрезентативну базу

даних сформувати неможливо.

123 http://unfccc.int/national_reports/annex_i_ghg_inventories/national_inventories_submissions/items/7383.php 124 Для країн, не включених у базу даних РКЗК ООН, і США взяті дані з ВБРР. 125 Для країн, не включених у базу даних РКЗК ООН, і США взяті дані з ВБРР. 126 Варіант на основі 2-ї версії Європейського класифікатора видів економічної діяльності

(ЄКВЕД), http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/prodcom/data/database 127 Щорічні детальні статистичні дані по підприємствах обробної промисловості, на основі ЄКВЕД (версія

1.1 D), http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/european_business/data/database 128 Варіант на основі 3-ї версії МСГК, http://www.oecd.org/industry/ind/stanstructuralanalysisdatabase.htm



20

4.2 Результати аналізу

Через брак детальних даних про виробництво структурне порівняння у даній галузі

провести неможливо. Тим не менш, на першому етапі аналізу можна визначити

ефективні країни. У табл. 3 подано огляд показників діяльності хімічної промисловості

різних країн. Через відсутність даних про виробництво у таблиці сформовано тільки один

стовпчик щодо сталості (і) та один – щодо економічної обґрунтованості (іі). Крім того, у

третьому стовпчику наведено співвідношення обсягу викидів та обсягу споживання

енергії. Для зручності порівняння перші три країни за результатами в кожному стовпчику

виділені сірим кольором. Лідерами за сталістю є Італія, Словенія та Швеція, а за

економічною обґрунтованістю – Китай, Франція та Туреччина. Найменший обсяг викидів

на одиницю спожитої енергії демонструють Південна Корея, Словенія та США.

Відставання України від країн, що лідирують за цими показниками у хімічній

промисловості, доволі значне.

Табл. 3. Порівняння хімічної промисловості різних країн, 2007 р.

2007 рік

Співвідношення викидів та доходів

(т CO2-екв. на 1000 дол. США)

Співвідношення доходів та основних

фондів



споживання енергії

(тис. т CO2-екв. на ТДж енергії)

(i) (ii) (iii)

Австралія 0,85 0,90 0,14

Австрія 0,17 1,76 0,09

Бельгія 0,30 1,67 0,09

Бразилія 0,41 0,79 0,07

Болгарія 2,40 2,21 0,10

Канада 0,41 2,11 0,10

Китай 0,79 3,73 0,07

Чехія 1,65 1,23 0,10

Естонія 1,30 1,73 0,16

Фінляндія 0,40 1,79 0,20

Франція 0,19 3,96 0,09

Німеччина 0,21 1,80 0,07

Греція 0,44 1,76 0,09

Угорщина 1,06 0,48 0,15

Індія 0,80 0,92 0,11

Італія 0,16 1,33 0,08

Японія 0,22 0,81 0,07



21

Південна Корея 0,18 2,53 0,05

Литва 6,13 1,69 2,26

Нідерланди 0,43 2,09 0,10

Польща 0,80 2,21 0,20

Португалія 0,52 1,58 0,10

Румунія 2,96 1,82 0,13

Росія 1,45 1,38 0,25

Словаччина 1,32 2,21 0,12

Словенія 0,11 1,31 0,06

Іспанія 0,23 1,60 0,07

Швеція 0,09 1,85 0,06

Туреччина 0,18 3,09 0,22

Україна 1,83 1,06 0,12

Великобританія 0,25 1,31 0,10

США 0,38 1,84 0,05

Джерело: DIW econ за даними wiod.org, РКЗК ООН, Державної служби статистики України

У цьому випадку порівняння окремих показників також не дозволяє зробити висновок про

загальну результативність. Інтерес становить ідеальне поєднання забезпечення

сталості та економічної обґрунтованості. Через цю причину тут знов застосовується АСФ,

де капітал, енергія та робоча сила визначені як основні витрати, а валовий обсяг

виробництва та обсяг викидів – як результати. Підсумки АСФ щодо загальної

ефективності відображені на рис. 4.

Рис. 4. Загальні рівні ефективності хімічної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)



22


Із 32 країн вибірки загальну ефективність демонструють тільки чотири країни (Естонія,

Франція, Литва і Туреччина). Як видно на рис. 5, показники ефективності в технічному

вимірі дуже схожі (за винятком Індії, всі країни мають показник вище 0,9). Хоча Україна

має показник 0,93, вона все одне відноситься до нижньої третини вибірки. Це свідчить

про наявність колосального потенціалу покращення щодо технологічного рівня. Доволі

низький показник ефективності у вимірі масштабу свідчить про значне недовикористання

виробничих потужностей в цій галузі. Низька ефективність у вимірі масштабу (0,30)

призводить до низького показника загальної ефективності – 0,28. (Результати щодо

ефективності у вимірі масштабу наведені у Додатку.)

Рис. 5. Рівні технічної ефективності хімічної промисловості у вибраних країнах (2007 р.)



23


4.3 Значення результатів аналізу для мінеральної промисловості України

Оскільки хімічна промисловість є дуже різнорідною галуззю, обсяг викидів на одиницю

продукції не є корисним показником потенціалу скорочення викидів. Тому потенціал

скорочення розраховується безпосередньо за результатами АСФ. АСФ показав, що

країнами-аналогами для України в даному аспекті є Словенія та Швеція. Обидві країни

демонструють ефективність лише у технічному вимірі, тому що масштаби виробництва

в них завеликі (ефективність за виміром масштабу у Словенії дорівнює 0,95, у Швеції –

0,98). Тим не менш, обидві ці країни можна використовувати як аналоги за технологічним

рівнем.

Рівень технічної ефективності хімічної промисловості України становить 0,93, що

свідчить про те, що існуючий обсяг виробництва необхідно збільшити на 7 відсотків, щоб

досягти повної технічної ефективності. Це означає, що потенціал скорочення викидів у

хімічній промисловості України становить близько 1,3 мт129 СО2-екв. на рік (див. рис. 6);

цей потенціал можна реалізувати шляхом впровадження технічних удосконалень, де

прикладом можуть слугувати Словенія та Швеція. Ефективність у вимірі масштабу 0,30

показує, що потенціал скорочення викидів на основі структурних коригувань становить

70 відсотків нинішнього рівня витрат. Ураховуючи можливість підвищення ефективності

у вимірі масштабу, в хімічній промисловості України існує навіть більший потенціал

скорочення викидів, який дозволив би зменшити викиди на 13,6 мт130 СО2-екв. на рік. Цей

129 7% з 19 мт СО2-екв. викидів, що мали місце в хімічній промисловості України у 2007 р. 130 70% з 19 мт СО2-екв. викидів, що мали місце в хімічній промисловості України у 2007 р.



24

великий потенціал пояснюється тим, що АСФ доволі приблизний, тому що він

побудований на дуже укрупнених даних. Через це хімічна промисловість різних країн

розглядається однаково, без урахування структурних відмінностей. Це стосується,

зокрема, технологічного процесу виробництва хімічної продукції, тому що, наприклад,

базові хімічні продукти є дуже енергоємними. Визначений потенціал скорочення викидів

на основі технічних удосконалень (7%) можна вважати мінімальним потенціалом

скорочення.131 Дуже низька ефективність у вимірі масштабу свідчить про наявність

додаткового потенціалу уникнення викидів, який можна реалізувати шляхом коригування

масштабів. Проте, для кількісної оцінки цього потенціалу нам потрібно врахувати

структурні відмінності хімічної промисловості, для чого необхідний подальший, більш

детальний аналіз.

Рис. 6. Потенціал скорочення викидів у хімічній промисловості, 2007 р., Гг


131 Зазначимо, що порівняно з іншими країнами вибірки Україна відноситься до країн із найнижчим

показником ефективності, тобто з найбільшим потенціалом скорочення викидів (див. рис. 5).



25

5. Висновки та перспектива

При проведенні цього міжнародного порівняльного аналізу враховувалися два основні

аспекти: економічна обґрунтованість та питання сталого розвитку. Таким чином, можна

не лише виявити країни з хорошими результатами в окремих аспектах ефективності –

таких як інтенсивність викидів або рентабельність, а й визначити країни, що мають

найкраще поєднання сталості та економічної обґрунтованості. Узагальнену

результативність можна виміряти за допомогою економічної концепції ефективності для

певної галузі промисловості по різних країнах та на цій основі провести необхідне

порівняння. Важливу роль у цьому процесі відіграє структура відповідної галузі.

Слід провести детальніший аналіз галузі, особливо в розрізі підгалузей та їхнього впливу

на показники ефективності. Для цього необхідно сформувати репрезентативну базу

даних про хімічну продукцію. Крім того, необхідно провести порівняльний аналіз у

динаміці.



26


Colli, Timothy j., et al (2005): An Introduction to Efficiency and Productivity Analysis. Second

Edition, United States of America: Springer

Міжурядова група експертів із зміни клімату (МГЕЗК) (1996). Керівні принципи складання

національних кадастрів парникових газів, http://www.ipcc-

nggip.iges.or.jp/public/gl/invs1.html

Міжурядова група експертів із зміни клімату (МГЕЗК) (2006). Керівні принципи складання

національних кадастрів парникових газів, http://www.ipcc-

nggip.iges.or.jp/public/2006gl/index.html

Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) (2013): SDBS Structural

Business Statistics (ISIC Rev 3), http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=SSIS_BSC

United Nations Framework Convention on Climate Change (UNFCCC) (2013): Annex I Party

GHG Inventory Submissions, http://unfccc.int/national_reports/annex

_i_ghg_inventories/national_inventories_submissions/items/7383.php

United Nations Framework Convention on Climate Change (UNFCCC) (2006): Updated

UNFCCC reporting guidelines on annual inventories following incorporation of the provisions

of decision 14/CP.11 http://unfccc.int/resource/docs/2006/sbsta/eng/09.pdf

United States Geological Survey (USGS): Mineral Resources Program: Minerals Yearbook,

http://minerals.usgs.gov/minerals/pubs/myb.html

World Input Output Database (WIOD) (2012): Environmental Accounts

http://www.wiod.org/database/ea.htm

World Input Output Database (WIOD) (2012): Socio-Economic Accounts

http://www.wiod.org/database/sea.htm

World Input Output Database (WIOD) (2012): Contents, Sources and Methods, Version 0.9

http://www.wiod.org/database/index.htm

http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/gl/invs1.html

http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/gl/invs1.html

http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/2006gl/index.html

http://www.ipcc-nggip.iges.or.jp/public/2006gl/index.html

http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=SSIS_BSC

http://www.wiod.org/database/index.htm



27

Додаток

Рис. А1. Рівні ефективності у технічному вимірі мінеральної промисловості вибраних країн (2007 р.)


Рис. А2. Рівні ефективності у вимірі масштабу мінеральної промисловості вибраних країн (2007 р.)




28

Рис. А3. Рівні ефективності у вимірі масштабу хімічної промисловості вибраних країн (2007 р.)




Додаток C-6

На шляху до ратифікації Україною

Дохійської поправки 2012 р. до

Кіотського протоколу: переглянуті

прогнози обсягів викидів ПГ у країні


(жовтень 2013 р.)



На шляху до ратифікації Україною Дохійської поправки 2012 р.: переглянуті прогнози викидів ПГ


1

На шляху до ратифікації

Україною Дохійської поправки

2012 р. до Кіотського протоколу:

переглянуті прогнози обсягів

викидів ПГ у країні


документ № 4

(жовтень 2013 р.)

Проект





2

Контакти:

DIW econ GmbH



10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de



3

1. Проблема



зобов’язань (ПЗ2), з 2013 до 2020 р. Зокрема, кількість дозволів на викиди для країни

буде обмежена її середніми викидами за 2008-2010 рр. Для України це відповідає


екв. на рік. Фактичний обсяг викидів ПГ в Україні та наявні одиниці установленої кількості

(ОУК) на ПЗ2 за Дохійською поправкою показані на рис. 1.

Рис. 1. Обсяг викидів ПГ в Україні та наявні ОУК на ПЗ2 згідно з Дохійською

поправкою

Млн. т СО2-екв

Джерело: РКЗК ООН (2013)

Українські політики стурбовані тим, що це обмеження викидів по суті обмежить і

можливості майбутнього зростання ВВП. Тому наразі вони вважають за потрібне не

ратифікувати Дохійську поправку.

У липні 2013 р. DIW econ виклала аргументи на користь ратифікації Дохійської поправки,

наголосивши, що відмова України від ратифікації не буде для неї корисною (DIW econ,



4

2013). У цьому документі наведені додаткові докази того, що за певних політичних зусиль

мета щодо скорочення викидів на ПЗ2 для України є досяжною та економічно доцільною.

Отже, ми рекомендуємо українським політикам ратифікувати Дохійську поправку щодо

ПЗ2.

Аналіз нещодавніх подій в економіці України та останніх даних кадастру ПГ показує, що

обмеження викидів, визначене у Дохійській поправці, не створює Україні перешкоду для

майбутнього економічного зростання. Навпаки, можна очікувати, що навіть за сценарієм

«статус-кво» - тобто за відсутності будь-яких подальших політичних заходів втручання

– обсяг викидів ПГ у країні перевищить тільки дозволений обсяг викидів, обумовлений

обмеженням за ПЗ2. Точніше кажучи, враховуючи сценарій «статус-кво», ми очікуємо,

що обсяг викидів ПГ в Україні перевищить обмеження за ПЗ2 усього лише на 1,3% у

середньому за рік протягом періоду дії зобов’язань, з 2013 до 2020 р. Проте, якщо

Україна зможе повністю використати свій розрахунковий потенціал скорочення з

витратами до 40 євро за тону, то обсяг викидів в Україні, безсумнівно, залишиться на

рівні, що у середньому за рік буде на 6,3% нижче обмеження за ПЗ2. Відповідні

розрахунки проілюстровані нижче на рис. 2.

Рис. 2. Наявні ОУК на ПЗ2 (Дохійська поправка) та розрахунковий обсяг викидів ПГ

в Україні



5

2. Аналіз

Аналіз майбутніх викидів ПГ ґрунтується на двох ключових припущеннях:

очікуваних річних рівнях зростання ВВП до 2020 р.;

інтенсивності викидів ПГ на одиницю ВВП до 2020 р.

2.1 Очікувані річні рівні зростання ВВП до 2020 р.

Очікування щодо майбутнього економічного зростання України до 2020 р. за останні два

роки були піддані значному перегляду. Наприклад, станом на квітень 2011 р. МВФ

очікував, що середній темп зростання в Україні становитиме мінімум 4% (IMF, 2011).

Нещодавно, однак, цей оптимістичний прогноз був істотно відкоригований. У своєму

найостаннішому матеріалі станом на жовтень 2013 р. МВФ відзначив, що, за його

очікуваннями, темп зростання за 2013 р. становитиме лише 0,4%, а до 2018 р. –

менше 2% (IMF, 2013). Припускаючи доволі високий рівень зростання ВВП на 2019 та

2020 рр. (3%), переглянутий прогноз ВВП передбачає, що ВВП у 2011-2020 рр.

зростатиме тільки на 1,7% у середньому за рік (тоді як у попередньому прогнозі було

4,2%). Початковий та переглянутий прогнози представлені на рис. 3.

Як наслідок, це істотне падіння очікуваного темпу зростання призводить до зменшення

прогнозних значень обсягів викидів ПГ відносно прогнозів на попередні роки.

Рис. 3. Очікувані річні рівні ВВП до 2020 р.: прогноз 2011 р. та прогноз 2013 р. (у

постійних національних грошових одиницях 2007 р.)



6

Джерело: МВФ, «Перспективи світової економіки» (ПСЕ)

2.2 Інтенсивність викидів ПГ на одиницю ВВП до 2020 р.

Наразі Україна залишається однією з країн світу з найбільшою інтенсивністю викидів:

обсяг викидів на одиницю ВВП більш ніж утричі перевищує середній рівень по

європейських країнах-членах ОЕСР. Отже, існує значний потенціал подальшого

зменшення інтенсивності викидів в Україні. Згідно зі звітом NERA (2012), очікувана

динаміка обсягу викидів ПГ на одиницю ВВП є наступною:

за сценарієм «статус-кво» NERA очікує, що обсяг викидів ПГ на одиницю ВВП

(вуглецемісткість ВВП) у період 2011-2020 рр. зменшуватиметься у середньому

на 1,5% на рік;

за сценарієм «розширена політика», де розглядається використання всього

потенціалу скорочення за витрат менше 40 євро за тонну, NERA очікує, що обсяг

викидів ПГ на одиницю ВВП у період 2011-2020 р. зменшуватиметься у

середньому на 2,9% на рік.

2.3 Очікувані обсяги викидів ПГ у країні: нові відкориговані

розрахунки

Застосовуючи очікувану динаміку інтенсивності викидів до переглянутого прогнозу ВВП

за жовтень 2013 р., ми коригуємо очікуваний загальний обсяг викидів ПГ в Україні у бік

зменшення, як це вже показано на рис. 2.

Як результат, за сценарієм «статус-кво» (де не докладаються додаткові політичні

зусилля, а існуючі інституції продовжують діяти, як зараз) обсяг викидів ПГ в Україні буде

тільки незначно більшим, ніж ОУК, передбачені для ПЗ2: за період 2013-2020 рр. цей

обсяг перевищує обмеження за ПЗ2 на 1,3% у середньому на рік. Тим не менш, за певних

політичних зусиль (тобто реалізації поточних планів реформування оптового ринку

електроенергії) було б легко зменшити обсяг викидів до рівня нижче обмеження за ПЗ2.

Більше того, якщо Україна зможе повністю використати свій розрахунковий потенціал

скорочення викидів за витрат до 40 євро за тонну, то обсяг викидів за 2013-2020 рр.,

безсумнівно, залишиться нижче обмеження за ПЗ2 (у середньому на 6,3% на рік).



7

2.4 Витрати на виконання Дохійської поправки 2012 р.

Згідно з відкоригованими очікуваннями щодо обсягів викидів за сценарієм «статус-кво»,

сукупні викиди ПГ (загалом за 2014-2020 рр.) перевищать суму квот, передбачену

Дохійською поправкою, на 38 млн. т СО2-екв. Ці викиди позначені затушованою ділянкою

на рис. 4 (де фактично представлено збільшений вид рис. 2).

Щоб зменшити обсяг викидів в Україні на цю величину, знадобляться додаткові політичні

зусилля та інвестиції, які означають перехід від сценарію «статус-кво» до сценарію

«розширена політика».

Помноження отриманого обсягу викидів на максимальну ціну 40 євро за т СО2-екв (NERA,

2012) дає 1,53 млрд. євро загальних інвестицій, які знадобляться в наступні сім років

для дотримання нового встановленого обмеження викидів. Це означає, що за

додаткових інвестицій у технологічну модернізацію в сумі 219 млн. євро в середньому

на рік (або 0,2% ВВП) до 2020 року Україна змогла б виконати вимоги Дохійської

поправки.

Рис. 4. Обсяги скорочення викидів, потрібні для виконання вимог Дохійської

поправки



8

3. Висновки

Представлений аналіз показує, що мета щодо скорочення викидів, поставлена

Дохійською поправкою на другий період дії зобов’язань (2013-2020 рр.), є досяжною за

умови докладання певних додаткових політичних зусиль та економічно доцільною для

України. Ця мета, вимагаючи щорічних інвестицій в обсязі 0,2% ВВП, є досяжною навіть

за існуючих обмежень на фінансових ринках та складної ситуації з державним

бюджетом України. Рух до цієї мети навіть не спричинить істотних структурних змін в

економіці. З іншого боку, отримане в результаті підвищення загальної

енергоефективності економіки та зменшення інтенсивності викидів відносно ВВП

сприяло б зростанню в цільових галузях і підвищенню конкурентоспроможності

вітчизняних товарів і послуг. Додаткові вигоди, зазначені у DIW econ (2013),

підтверджують вищевикладені висновки й є сильним аргументом на користь ратифікації

українською стороною Дохійської поправки 2012 р.

4. Література

DIW econ. (2013). Дохійська поправка 2012 р. до Кіотського протоколу: наслідки та

рекомендації для України. Проект «Розбудова спроможності для низьковуглецевого

зростання в Україні». Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний

документ № 3. Липень 2013 р.


МВФ (2013). База даних «Перспективи світової економіки», жовтень 2013 р.

NERA. (2012). The demand for greenhouse gas emissions reduction investments: An

investor’s marginal abatement cost curve for Ukraine. Prepared for EBRD. January 2012.

London.

UNFCCC. (2013). Greenhouse gas inventory data – Detailed data by Party. Retrieved from

http://unfccc.int/di/DetailedByParty.do



Додаток C-7

МЗВ та зв’язування потенційної СТВ

України з іншими системами


(травень 2014 р.)



МЗВ та зв’язування

потенційної СТВ України з

іншими системами


документ № 5 (травень 2014 р.)

Проект



Версія від 24 листопада 2015 р.

МЗВ та зв’язування потенційної СТВ України з іншими системами


iv

Контакти:

DIW econ GmbH

д-р Петра Опітц


10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 11

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de

DIW econ GmbH

Dr. Ferdinand Pavel

Mohrenstraße 58

10117 Berlin

Tel. +49.30.8 97 89- 460

mailto:[email protected]




v

Зміст

Робоче резюме .................................................................................................................... 1

1. Вступ................................................................................................................................. 3

2. Основи зв’язування СТВ 4

3. Особливе значення МЗВ 8

4. Потенційні переваги та недоліки зв’язування СТВ 11

5. Висновки 13



1


Хоча питання майбутнього зв’язування потенційної системи торгівлі квотами на викиди

(СТВ) в Україні з іншими СТВ наразі має скоріше гіпотетичний характер, деякі засади

СТВ, наприклад, моніторинг, звітність і верифікація (МЗВ), актуальні для України

вже сьогодні. Це обумовлено тим, що Україна бере участь у міжнародному регулюванні

зміни клімату, у відповідних переговорах і, вірогідно, у розробленні нових правил та

інструментів. Крім того, Україна прийняла переглянуту Енергетичну стратегію до 2030

року, яка спрямована на підвищення енергоефективності в усіх секторах економіки, а

також на підтримку використання відновлюваних джерел енергії.

Отже, деякі з основоположних засад зв’язування СТВ, окреслених у цьому документі,

необхідні для співробітництва в рамках міжнародних заходів щодо зміни клімату,

а також для реалізації національних політик і стратегій у сфері зміни клімату і


Існують принаймні дві головні засади зв’язування та міжнародного співробітництва для

забезпечення досягнення цілей та орієнтирів національних стратегій і політик:



Для реалізації цих засад важливим є створення надійної системи моніторингу,

звітності та верифікації з боку уряду. МЗВ є ключем до:

забезпечення більшої прозорості, точності та сумісності інформації стосовно

зміни клімату, енергоефективності тощо задля визначення належної практики,

сприяння процесу навчання і забезпечення міжнародного порівняння;



обліку національних і міжнародних досягнень;







Існуючу в Україні систему МЗВ необхідно істотно вдосконалити не тільки для

потенційної СТВ, а й для моніторингу реалізації інших політик і заходів зменшення



2

викидів ПГ, як-от вуглецевий податок або реалізація Енергетичної стратегії на період

до 2030 року.















3

1. Вступ

Введення в дію в 2005 р. Кіотського протоколу можна розглядати як потужний чинник,

що побудував глобальні вуглецеві ринки, сформовані різними інструментами. Торгівля

квотами на викиди ПГ може здійснюватися між урядами, а також між компаніями.

Торгівля квотами на викиди була чітко визначена Кіотським протоколом, тоді як торгівля

на рівні компаній розвивалася незалежно від нього. У цьому документі розглядається

тільки другий з цих аспектів, тобто системи, що дозволяють торгувати квотами на викиди

тільки на рівні компаній. Термін «зв’язування» розглядається як повний безпосередній

зв'язок між існуючими системами торгівлі викидами132, що дозволяє здійснювати

необмежену двосторонню чи багатосторонню торгівлю.

У 2003 р. ЄС створив систему торгівлі квотами на викиди (СТВ) на рівні компаній, що

базується на установках. Ця система є по суті зв’язаною, тому що у 2007 р. системи

Норвегії, Ліхтенштейну та Ісландії, які не є членами ЄС, були зв’язані з СТВ ЄС. У США і

Канаді системи торгівлі квотами на викиди на рівні регіонів і штатів були запроваджені

на Східному березі (Регіональна ініціатива з ПГ – РІПГ (RGGI)) і на Західному березі

(Західна кліматична ініціатива – ЗКІ (WCI)) та Середньозахідна угода з ПГ (СЗУПГ

(MGGA)).

В останні роки національні, регіональні та субнаціональні СТВ «виростають немовби

гриби». У Швейцарії, Новій Зеландії та Австралії запроваджені національні схеми торгівлі.

Китай та Японія апробують регіональні та місцеві торгові режими. Серед країн СНД

Казахстан поки що є єдиною країною, де створено схему торгівлі викидами, яка почала

функціонувати у 2013 р. Перші торгові операції були проведені у 2014 р. Правила роботи

цієї СТВ поки коригуються.

У 2007 р. було створено Міжнародне партнерство з заходів щодо зменшення викидів

вуглецю (ІСАР). Воно є форумом для обговорення і обміну досвідом щодо СТВ і

можливостей зв’язування (https://icapcarbonaction.com/).

Для зв’язування з існуючими системами, звичайно, повинна бути впроваджена

досвідчена СТВ, що довела ефективність свого функціонування. Що стосується України,

то заходів із впровадження СТВ наразі не вжито. Поточна політична дискусія замість

цього зосереджена на впровадженні економічних стимулів для зменшення викидів ПГ

шляхом введення податку на СО2, або фактично підвищення рівня чинного, дуже м’якого

податку для збільшення реальних стимулів для реалізації заходів із скорочення викидів.

132 Опосередковане зв’язування забезпечується шляхом затвердження сертифікатів кіотських гнучких проектних механізмів (МЧР, СВ) щодо відповідності існуючій СТВ. Наприклад, так зроблено для СТВ ЄС, як показує «Директива про зв’язування» Європейської Комісії.

https://icapcarbonaction.com/



4

Проте, деякі основи СТВ, наприклад, МЗВ, актуальні для України в будь-якому разі.

Нижче ми пояснюємо, чому Уряд України повинен сьогодні впровадити систему МЗВ, яка

б ураховувала вимоги щодо можливого майбутнього зв’язування систем торгівлі

викидами.

Ми наводимо головні основи для майбутньої розробки та впровадження СТВ в Україні, а

також окреслюємо переваги й недоліки зв’язування систем торгівлі викидами.





2. Основи зв’язування СТВ

Для України важливе значення мають багато основних принципів, вирішальних для

зв’язування СТВ, навіть при тому, що СТВ ще не створена. Це особливо актуально тому,

що Україна бере участь у міжнародному регулюванні зміни клімату, у відповідних

переговорах і, вірогідно, у розробленні нових правил та інструментів. Крім того, Україна

прийняла переглянуту Енергетичну стратегію до 2030 року, яка спрямована на

підвищення енергоефективності в усіх секторах економіки, а також на підтримку

використання відновлюваних джерел енергії.

Існує широкий спектр різних схем СТВ. Побудова СТВ залежить від політичних цілей і

економічних основ даної країни. СТВ – інструмент, оснований на кількості. Ціни на

вуглець залежать від дефіциту дозволів на викиди, наприклад, через установлення

обмежень на викиди. Проте, крім досягнення певної мети зі скорочення викидів ПГ, СТВ

вважається ефективним інструментом запобігання зміні клімату в довгостроковій

перспективі. У випадку СТВ ЄС очікується, що дефіцит дозволів і торгівля призведуть

до достатньо високих цін на вуглець, щоб стимулювати довготермінові технологічні

зміни та запобігати ефектам «зависання» технологій. Отже, очікування щодо торгівлі

викидами зосереджені як на статичній, так і на динамічній ефективності даного

інструмента в контексті аспектів зміни клімату.

Системи, які планується зв’язати, не обов’язково повинні бути ідентичними, проте вони

мають бути сумісними. Нижче наведені критерії побудови систем, що вважаються

важливими, тому що неврахування їх може створити перешкоди для зв’язування.



5

2.1 Надійність системи

Надійність системи грає дуже важливу роль, тому що вона забезпечує, що поставлені цілі

з скорочення будуть досягнуті в реальності. Одна тонна СО2-екв, що регулюється в одній

системі, повинна бути рівною одній тонні в іншій системі. Так має бути і в національній

політиці, інакше передбачені в ній цілі та завдання виконані не будуть.

МЗВ.

Кожна зв’язана система повинна мати надійні стандарти МЗВ, що є стабільними та

гарантують цілісність системи. Основою має бути достовірний кадастр викидів. Існуючі

вимоги до МЗВ за Кіотським протоколом можуть надати відповідні орієнтири та

полегшити гармонізацію положень щодо МЗВ.

Забезпечення дотримання.

Необхідно зміцнювати довіру до правил, реалізованих у системі, для забезпечення

дотримання, інакше екологічна ефективність системи з високим рівнем забезпечення

дотримання знизиться. Отже, передумовою ефективного зв’язування є існуючі

санкції.

Стандарти та види компенсацій.

Компенсації повинні реєструватися за порівнянними стандартами, щоб забезпечити

однакове вимірювання скорочень за рахунок компенсацій. Поширене використання

стандартів кіотських механізмів (МЧР і (або) СВ) було б корисним, але стандарти

можна також погоджувати відповідно на двосторонньому чи багатосторонньому рівні.

Якщо деякі кредити дозволені лише в одній системі (наприклад, кредити REDD в

американських системах) і не дозволені в решті (кредити з землекористування наразі

не визнаються в СТВ ЄС), то це впливатиме на загальну кількість одиниць і, отже, на

дефіцит і ціни на вуглець. Крім того, якщо компенсації вважаються недозволеними

через низьку екологічну надійність, то зв’язування зашкодить цілісності з цієї точки

зору. Приклад – кредити від HFC-23, які заборонені у системі торгівлі ЄС.

2.2 Суворість завдань

Суворість сильно залежить від пріоритетних політичних цілей, для яких створена СТВ.

Вона впливає на дефіцит і ціни, а також на амбіції та зусилля. Тому важливе значення

має й порівняння ступеню суворості.

Щоб створювати реальний дефіцит, обмеження або мета з скорочення викидів повинні

бути встановлені так, щоб призвести до реального скорочення викидів порівняно зі

звичайним ходом діяльності. Це не означає, що обмеження повинні бути ідентичними,

але це означає, що вони повинні бути адекватними. Відмінності у видах обмежень –



6

абсолютні обмеження порівняно з відносними (основаними на вуглецемісткості) – у

принципі не перешкоджають зв’язуванню, але дуже ускладнюють його політично. Це

питання можна було б вирішити шляхом впровадження «шлюзу», що запобігає чистій

передачі з систем із відносними цілями до іншої системи. Проте, такий підхід спричинив

би значні операційні витрати й тому виглядає не дуже реалістичним.

Установлення належного обмеження викидів

Щоб оцінити адекватність обмеження, необхідно врахувати рівень загального

економічного розвитку країни, а також тенденції економічного зростання, зростання

чисельності населення й наявний потенціал скорочення викидів. У цьому відношенні

може бути легше оцінити відповідне обмеження для зв’язування СТВ із перехідними

країнами, тобто колишніми республіками СРСР.

Розподіл відповідальності.

Можуть бути прийняті різні обмеження, якщо узгоджено розподіл відповідальності, як

у СТВ ЄС. Проте, відповідні обмеження в кінцевому підсумку мають призводити до

дефіциту дозволів.

Компенсації

Зв'язок між різними СТВ опосередковано поширить доступність компенсацій на всі

зв’язані системи. Сума компенсацій, дозволена для виконання зобов’язань у кожній

зі зв’язаних систем, не повинна дуже варіюватися, тому що компенсації зменшують

тягар для скорочення внутрішніх викидів у галузях, що беруть участь у національній

системі, й, отже, пом’якшують обмеження і зменшують амбітність системи. Крім

цього, можливо, необхідно розглянути деякі сектори на предмет компенсацій,

наприклад, лісове господарство і сільське господарство мають величезний потенціал

щодо компенсацій, який не можуть прийняти інші системи.

Банкінг і запозичення.

Зв’язування фактично поширює найбільш сприятливі правила банкінгу та

запозичення на всі інші системи. Отже, невикористані дозволи за певний період у

системі, яка не дозволяє банкінг, могли б використовуватися для виконання

зобов’язань у системі, яка дозволяє банкінг, і в результаті створювати надлишок у

наступному періоді також для системи без банкінгу. Це може призвести до

зменшення стимулів до інвестування коштів у нові технології. Запозичення може

призводити до відстрочок і, вірогідно, згодом до скасування заходів зі скорочення

викидів, а також може підвищувати майбутні витрати на виконання зобов’язань, а це

впливатиме на систему, яка не дозволяє запозичення.

Періоди торгівлі.

У системах можуть бути визначені різні періоди торгівлі, тому обмеження можуть

бути встановлені в різні строки й на різні періоди часу. Наприклад, третій період



7

торгівлі в СТВ ЄС триває 7 років, тоді як в Австралії обмеження визначається на

кожний рік за п’ять років до того. Є побоювання того, що обмеження в одній системі

буде ослаблено, якщо в іншій системі через економічне зростання або інші заходи

попит на сертифікати підвищиться, а з ним і ціна.

Ставлення до нових членів та закриття установок.

Різні схеми розподілу.

Ані безкоштовний розподіл, ані продаж з аукціону не створюють перешкод для

екологічної цілісності зв’язаних систем. Проте, у зв’язаних системах зміни цін на

дозволи в одній СТВ можуть мати розподільчі ефекти на іншу систему залежно від

методу розподілу.133

Різні точки регулювання.

Охоплення діяльності з видобування та імпорту викопних палив та діяльності, що є

джерелом викидів. Прямі викиди (за які несуть відповідальність об’єкти-джерела

викидів) порівняно з непрямими викидами (за які несуть відповідальність об’єкти, що

торгують товарами із інтегрованими викидами). У принципі, зв’язування можливе,

але необхідно докладати зусиль для уникнення подвійного рахування, якщо треба

зв’язати дві системи з різними точками регулювання.

2.3 Заходи з регулювання цін

У випадку, якщо мінімальна ціна встановлюється в одній із зв’язаних систем,

арбітражний трейдер купуватиме або продаватиме сертифікати в іншій, нерегульованій

системі, поки ціни в обох системах не зрівняються. Проте, заходи з обмеження ціни,

спрямовані на обмеження вартості виконання зобов’язання, можуть бути значною

перешкодою, якщо вони передбачені тільки в одній з систем. За необмеженої торгівлі

між системами максимальна ціна, встановлена в одній системі, також буде дійсною для

іншої системи, тому що власники дозволів у системі без обмеження могли б купувати

необмежені кредити в системи з обмеженням. Між такими системами мали б діяти

спеціальні положення, які б забезпечували, щоб екологічна ефективність системи без

обмеження не страждала.

Наслідки залежать від рівня ціни на ринку «гравців, які впливають на ціну», який є

ширшим. У випадку, якщо ціна на цьому ринку нижче, ніж на ринку «гравців, які не

впливають на ціну», то в будь-якому випадку це обмеження не буде досягнуто. Якщо ціна

на ринку «гравців, які впливають на ціну» вище, ніж цінове обмеження на іншому ринку з

133 У випадку історичного, або еталонного методу розподілу продавці у СТВ з високими цінами та покупці у СТВ з низькими цінами програють, тоді як покупці у СТВ з високими цінами та продавці у СТВ з низькими цінами виграють. Див. Ch. Flachsland et. al. (2008). Developing the international carbon market. Linking options for the EU ETS, Potsdam Institute for Climate Impact Research, p.19



8

ціновим обмеженням, це може створити для регуляторів ринку з обмеженням стимул до

зниження загального обмеження на дозволи. Це призвело б до менш суворих завдань і,

отже, знизило б екологічну ефективність системи й зашкодило надійності.

3. Особливе значення МЗВ

Моніторинг, звітність і верифікація мають вирішальне значення для надійності СТВ задля

розбудови взаємної довіри. Необхідно забезпечити, щоб викиди були реально

порівнянними, а «тонна дійсно була тонною». Проте, для вуглецевого податку або будь-якої

іншої політики, спрямованої на досягнення кількісних результатів, повинна існувати система

моніторингу та звітності.

Моніторинг, звітність і верифікація є ключовими елементами для:

забезпечення більшої прозорості, точності та сумісності інформації стосовно зміни

клімату, енергоефективності тощо задля визначення належної практики, сприяння

процесу навчання і забезпечення міжнародного порівняння;



облік національних і міжнародних досягнень;



Варто зауважити, що національна система МЗВ завжди повинна бути сталою і амбітною,

а також практично реальною, щоб забезпечити максимальну користь для внутрішніх

цілей МЗВ і водночас для виконання міжнародних вимог. Створення двох паралельних

систем для внутрішніх і міжнародних цілей було б вкрай неефективним.

Україна вже набула досвіду в сфері МЗВ, виконуючи та верифікуючи проекти спільного

впровадження у рамках першого етапу Кіотського протоколу. Ці вимоги щодо МЗВ за

Кіотським протоколом можуть надати відповідний орієнтир для створення комплексної

національної системи МЗВ. Крім того, за РКЗК ООН Україна звітує про загальні рівні

викидів ПГ і подає щорічні дані про кадастр викидів ПГ, які складаються з національної

доповіді про кадастр (НДК) та універсального формату звітності (УФЗ), які подають усі

Сторони, включені до Додатку І до Конвенції. Проте, кадастри ПГ є невід’ємною частиною

національної системи МЗВ, але не її замінником, тому що інформація, надана системою



9

МЗВ, повинна слугувати основою для планування й реалізації політики та заходів на

національному рівні й відстеження впливу такої діяльності.

Отже, для створення СТВ і впровадження податку на СО2, а також вимірювання і

моніторингу реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року необхідно

істотно покращити звітність і верифікацію викидів парникових газів в Україні.

Крім того, з практики СТВ ЄС стало очевидним, що систему МЗВ, створену у 2004 р. для

першого періоду торгівлі СТВ ЄС, з часом довелося вдосконалювати. У 2007 р. правила

МЗВ СТВ ЄС були переглянуті, а у 2012 р. у новому Регламенті з моніторингу і звітності

(РМЗ) та Регламенті з акредитації та верифікації (РАВ) були викладені оновлені правила

моніторингу, звітності та верифікації134. Європейська Комісія наразі розробляє та

публікує нові настанови та шаблони на підтримку регламентів для фази ІІІ, прагнучи

покращити гармонізацію та підвищити економічну ефективність застосування цих

регламентів у всіх державах-членах ЄС.

3.1 Виклики для МЗВ

У багатьох випадках одним з основних викликів для МЗВ є проблема з наявністю даних.

Це обумовлено не лише слабким інтересом до детальних даних про викиди ПГ у

минулому, коли така вимога не становила проблему для обліку та звітування компаній,

а й відсутністю визначеності щодо того, які джерела викидів ураховувати й які типи

об’єктів регулювати. У різних системах торгівлі викидами можуть бути прийняті різні

підходи щодо об’єктів, регульованих системою. СТВ ЄС основана на регулюванні

установок. З іншого боку, наприклад, у СТВ Казахстану предметом регулювання є

підприємства.

Наявність достовірних і узгоджених даних – необхідна основа не тільки МЗВ, а й процесу

встановлення обмежень.

Крім того, проблему становить відповідність, переважно як аспект звітності та

верифікації. Оцінка відповідності демонструє, що товари, послуги та процеси

відповідають вимогам чинних норм, стандартів, законодавчих актів або технічних

специфікацій і що вони надійні в плані якості та безпеки.

Ураховуючи колосальну складність системи МЗВ, вона потребує потужної координації

між національними та субнаціональними об’єктами, а інституційні прогалини та недоліки

повинні бути усунуті. Саме цей урок отриманий з реалізації національної СТВ у

Казахстані. Координація і спілкування між регуляторами, галузями та верифікаторами в

рамках семінарів або постійно діючих робочих груп є дуже корисними.

134 http://ec.europa.eu/clima/policies/ets/monitoring/index_en.htm



10

Якщо до створення СТВ існує система вуглецевого податку, то через різну поведінку

операторів можуть виникати конфлікти. У податковій системі оператори, як правило,

занижують звітні дані про викиди, тому що це може зменшити податковий тягар. З іншого

боку, розподіл на основі викидів за минулі періоди надає стимул для завищення даних,

тому що більша кількість дозволів із самого початку роботи СТВ також зменшуватиме

податковий тягар.

Досвід Казахстану показує, що на додаток до вищезгаданих завдань необхідні також

узгоджені правила і шаблони верифікації й правила акредитації верифікаторів. Хоча за

правилами звітності РКЗК ООН верифікація кадастрів та звітів про викиди не є

необхідною, а кількість верифікацій проектів із компенсації (проектів спільного

впровадження в Україні) була обмежена, для верифікації звітів про викиди всіх об’єктів-

учасників схеми торгівлі викидами необхідна значна кількість акредитованих

верифікаторів. Це передбачає забезпечення компетентності верифікаторів також на

національному рівні й створення відповідних навчальних систем і стимулів.

3.2 Головні вимоги до системи МЗВ

Моніторинг, звітність і верифікація повинні базуватися на раціональних, чітких і

схвалених правилах. Необхідно також розробити й затвердити відповідні настанови.

Моніторинг і звітність слід відокремити від верифікації, щоб уникнути наявності

корисливих інтересів.

Стійкість, прозорість, послідовність і точність – ось головні вимоги до ефективного

моніторингу та звітності щодо викидів ПГ. Для зв’язування СТВ необхідна гармонізація

існуючих МЗВ із метою забезпечення взаємної довіри.

У звіті «Оцінка потреб у даних і забезпечення збирання даних на рівні установок для

обґрунтування розробки низьковуглецевої політики в Україні», підготовленому Thomson

Reuters у грудні 2013 року для проекту «Розбудова спроможності для низьковуглецевого

зростання в Україні» було детально описано процес еволюції та поступового

коригування системи МЗВ у СТВ ЄС, а також подано рекомендації щодо впровадження

системи МЗВ в Україні.

«Партнерство для готовності до ринку» (PMR) також окреслило основні вимоги до

моніторингу викидів ПГ, які вважаються чітко визначеними й не потребують змін. Тому ці

вимоги у даному звіті не повторюватимуться.

Разом з тим, з самого початку необхідно врахувати певні загальніші вимоги:



11

Пороги потужності для моніторингу та звітності повинні відповідати порогам

потужності регульованих об’єктів. Рекомендується регулювати великі точкові

джерела з низьким рівнем невизначеності даних.

Охоплення діяльності системи МЗВ повинно корелюватися з діяльністю,

регульованою за певною політикою - чи то за СТВ, чи то за іншою політикою або

заходом.

Стійкість системи МЗВ грає вирішальну роль, тому що інакше може існувати стимул

для заниження даних про річні обсяги викидів. Оператори, які занижують дані,

отримували б користь, тому що їм довелося б повертати менше дозволів.

Необхідність коригування даних про викиди за фактом призведе до нестабільності

цін і, отже, до зменшення довіри з боку учасників ринку.

Ключовими інструментами системи МЗВ є плани моніторингу та звіти про обсяги

викидів.

Оскільки гармонізація стандартів МЗВ на основі передової практики є бажаною для

забезпечення екологічної ефективності зв’язаних систем, а також упевненості та

ефективності ринку, рекомендується з самого початку створити систему МЗВ згідно

з системами МЗВ інших СТВ, з якими у майбутньому дана система скоріше за все

буде зв’язана.

Щоб задовольнити ці вимоги, необхідно запровадити узгоджені й належні правила

моніторингу, звітності та верифікації.

Щоб подолати інституційні прогалини, необхідно створити механізм координації дій між

урядовими відомствами, який забезпечить координацію залучення необхідного спектру

організацій до процесу вимірювання, наприклад, компаній, промислових операторів,

урядових відомств, науково-дослідних установ і процедур звітування і верифікації.

4. Потенційні переваги та недоліки зв’язування

СТВ

За належної основи, створеної урядом, приватні компанії отримають істотну вигоду від

зв’язування СТВ і міжнародного співробітництва.

У науковій літературі висловлюються доречні думки – що підтверджує й емпіричний

досвід – про те, що належне зв’язування СТВ може принести наступні основні переваги:



12

Підвищення економічної ефективності шляхом збільшення ринкового простору і,

отже, можливостей щодо скорочення викидів. Ціни на викиди будуть вирівняні

шляхом торгівлі. Отже, буде досягнуто зближення цін у часі та зменшення

конкурентних викривлень.

Деякі результати моделювання торгівлі викидами за умов без недосконалості ринку

показали, що економія витрат при торгівлі між асиметричними країнами (тобто

розвиненими та менш розвиненими економіками) більша, ніж у випадку торгівлі між

більш схожими країнами. Економія витрат може становити до 50-75%.

Підвищення ринкової ліквідності та зменшення нестабільності ринку.

Уніфікація умов діяльності для компаній, що підпадають під вуглецеві обмеження, та

уникнення викривлень і витоків вуглецю між компаніями та країнами, охопленими

зв’язаними системами.

Зменшення спокуси довільної політики порівняно з закритими системами через

взаємний тиск зв’язаних партнерів. Як результат, цінові сигнали у зв’язаних системах

можуть бути більш достовірними.

Надання можливостей для розвитку глобального вуглецевого ринку.

Зміцнення міжнародного співробітництва й розбудова взаємної довіри, що може

сприяти досягненню глобальних цілей щодо скорочення викидів та потенційному

забезпеченню міжнародного переговірного процесу з питань пом’якшення наслідків

зміни клімату.

Проте, зв’язування може тягти за собою й проблеми – економічні, політичні та екологічні.

Найскладніше подолати заходи з стримування цін, зокрема цінові стелі та необмежене

позичання, а також відносні зобов’язання та коригування дозволів за фактом, тому що

вони можуть підривати екологічну цілісність системи торгівлі в усій її повності та

спричинити негативні економічні та розподільчі наслідки.

Крім того, зв’язування може вести до привнесення нестабільності з систем-партнерів і до

витоку, тому що чутливість до змін у цінах на вуглець у кожній зв’язаній економіці може

бути різною. Отже, регіон, де ціни на вуглець зростають у результаті зв’язування, може

зазначати дедалі більшого витоку.

Далі, зв’язування виявляє національний контроль над внутрішнім ринком і може заважати

досягненню пріоритетних політичних цілей.

Для того, щоб уникнути потенційних проблем:

треба провести аналіз відмінностей систем, з якими планується зв’язати дану

систему;

необхідно чітко оцінити переваги та недоліки зв’язування;

до зв’язування необхідно погодити між різними СТВ декілька базових критеріїв.



13

5. Висновки

Окреслені вище переваги та проблеми зв’язування, а також основоположні вимоги до

нього актуальні для всіх видів прямого зв’язування СТВ. Це вірно й для зв’язування з

СТВ Казахстану і можливих нових СТВ інших пострадянських держав.

Хоча Україна наразі не готується до запровадження національної СТВ, необхідно

розглянути принаймні дві головні засади зв’язування та міжнародного

співробітництва в аналогічних системах, які грають вирішальну роль також і для

досягнення цілей та орієнтирів національних стратегій і політик:



Крім того, варто в будь-якому разі розглянути певні правила, що їх необхідно буде

запровадити щодо зв’язування, тому що вони є доречними й для інших інструментів

скорочення викидів ПГ. Це особливо стосується:

визначення керівних принципів моніторингу;

створення схем моніторингу та звітності щодо викидів ПГ;

запровадження настанов для верифікаторів, а також правил їхньої акредитації.

Хоча Україна має певний досвід у сфері МЗВ щодо викидів парникових газів, існуючу

систему МЗВ необхідно істотно вдосконалити не тільки для потенційної СТВ, а й для

моніторингу реалізації інших політик і заходів зменшення викидів ПГ, як-от

вуглецевий податок або реалізація Енергетичної стратегії на період до 2030 року.















Додаток C-8

Від стабілізації до сталого

економічного зростання

Низьковуглецева стратегія для України – Стратегічний документ № 6 (червень 2014 р.)



Від стабілізації до сталого

економічного зростання

Низьковуглецева стратегія для України –

Стратегічний документ № 6 (червень 2014 р.)

Від стабілізації до сталого економічного зростання Стратегічний документ із зеленого зростання № 6

ii

DIW econ GmbH



10117 Берлін

Німеччина

Тел.: +49.30.20 60 972 - 0

Факс: +49.30.20 60 972 - 99

[email protected]

www.diw-econ.de


iii

Зміст

Робоче резюме ...........................................................Ошибка! Закладка не определена.

1. Вступ .............................................................. Ошибка! Закладка не определена.

2. Реформа енергетичного ринку та економічне зростанняОшибка! Закладка не

определена.

2.1 Сучасна технологія та рівень енергоефективностіОшибка! Закладка не

определена.

2.2 Відновлення основних фондів і економічне зростання ................................. 8

3. Стимулювання модернізації та диверсифікації основних фондів ........................ 9

4. Стратегічні рекомендації ...................................................................................... 10

5. Література ..................................................... Ошибка! Закладка не определена.









Скасування субсидій на ціни на енергоносії та лібералізація енергетичного ринку –

ключові умови надання кредитів МВФ. Проте, ці заходи, як очікується, спричинять хвилю

цінових шоків на ринку енергоносіїв і, отже, економічних втрат. Таким чином, ризики для

економіки потрапляють у порочне коло, де стабілізація призводить до цінових шоків, які,

у свою чергу, підривають економічне зростання, а це вимагає – у кінцевому підсумку –

стабілізації. Мета цього документу – продемонструвати, як цей цикл можна розірвати. У




втрати, а й досягається економічне зростання. Проте, в Україні ще не створені умови для

такого вдосконалення технологій у напрямку зниження енергоємності. Навпаки,

залишається відставання від лідерів у сфері технологій та виражене зношення основних

фондів. Протекціоністські заходи уряду позбавили ефективності ринковий тиск,

спрямований на інвестування в енергоефективність і модернізацію основних фондів, як

в обробній промисловості. Відповідним чином, повернення назад тенденцій зношення

основних фондів та підвищення енергоємності обробної галузі, покращення ринкових

структур в секторі енергетики та поліпшення бізнесового середовища у масштабах усієї

економіки можуть дати Україні колосальний потенціал для економічного зростання. Саме

на цьому зроблено акцент у даному документі.

Перш за все, започаткування модернізації основних фондів, а також диверсифікації

вимагає інвестицій. У свою чергу, для забезпечення поштовху в інвестиційному процесі

уряд повинен діяти у двох напрямках.

Перша задача – покращити інвестиційний клімат у країні. Відповідна потреба у реформах

у таких сферах, як майнові права, корупція та бюрократизм, чітко зрозуміла, й ключові

заходи вже широко обговорювалися. Проте, ми визнаємо, що навіть якщо уряд досягне


2

успіху в покращенні інвестиційного клімату в країні, швидке прискорення інвестиційної

діяльності навряд чи можливо, тому що довіру і впевненість інвесторів можна побудувати

тільки за тривалий проміжок часу. Разом з тим, ані економічна, ані політична ситуація в

Україні не дозволяють чекати.

Відповідним чином, друга задача полягає в ініціюванні державної підтримки приватних

інвестицій в усіх доречних сферах, таких як модернізація основних фондів в обробній

промисловості, інфраструктурі та секторі будівель. Оскільки державний бюджет не

зможе виділити необхідні кошти, уряду необхідно забезпечити фінансування через

міжнародних донорів, готових підтримати перебудову економіки України. Фактично

шляхом установлення вимоги щодо підвищення енергоефективності як ключової умови

для таких кредитів уряд може досягти безпрограшної ситуації:

Як стверджувалося вище, зниження енергоємності – ключ до пожвавлення

національної економіки в часи зростання цін на енергоносії й, отже, вигода для

України.

Зменшення споживання первинної енергії, а також скорочення викидів

парникових газів – спільна мета міжнародних донорів, таких як Світовий банк,

ЄБРР, Європейський інвестиційний банк тощо. Отже, використання коштів

донорів для зменшення енергоємності – очевидна вигода і для цих організацій.


3

1. Вступ








Поступове скасування субсидій на ціни на енергоносії, підвищення енергоефективності

та лібералізація енергетичного ринку – одні з ключових умов надання кредитів МВФ.

Проте, ці заходи, як очікується, спричинять хвилю цінових шоків на ринку енергоносіїв і,

отже, економічних втрат. Таким чином, ризики для економіки потрапляють у порочне

коло, де стабілізація призводить до цінових шоків, які, у свою чергу, підривають

економічне зростання, а це вимагає – у кінцевому підсумку – стабілізації.

Мета цього документу – продемонструвати, як цей цикл можна розірвати. У




втрати, а й досягається економічне зростання. Отже, ключовий виклик для політиків

полягає у створенні умов для прив’язки скасування енергетичних субсидій до

економічного зростання.

2. Реформа енергетичного ринку та економічне

зростання

Ураховуючи, що орієнтовний загальний дефіцит державного бюджету у 2013 р. становив

4,8 відсотка (IMF 2014), а частка субсидій на ціни на газ у 2011 р. дорівнювала приблизно

1,6 відсотка ВВП (IEA/OECD 2012), умови кредитування МВФ, спрямовані на

консолідацію бюджету та зміцнення ринкових структур в секторі енергетики, зокрема

впровадження цін на енергоносії, що покривають їхню вартість, є доречними. Сектор

енергетики поглинає державні фінанси й надає хибні цінові сигнали постачальникам,

дистриб’юторам і споживачам. У сукупності несприятливий інвестиційний клімат і хибні

цінові сигнали були серед головних чинників, які гальмували підвищення

енергоефективності, яке зазвичай спричиняють підвищення цін на енергоносії.


4

У той же час субсидіювання цін на енергоносії створює загрозу для короткострокових

перспектив зростання і може викликати соціальне напруження. Останню загрозу

необхідно попередити за допомогою надання адресної підтримки малозабезпеченим

домогосподарства, але це питання виходить за рамки даного документа. У

середньостроковій перспективі, однак, ціни, що покривають вартість, вигідні для ринкової

економіки, тому що вони дозволяють забезпечити підвищення продуктивності, роблячи

інвестиції у нові технології рентабельними. Отже, ключовий виклик для українських

політиків полягає у забезпеченні швидкого переходу від короткострокових скорочень

економіки, спричинених ціновими шоками на ринку енергоносіїв, до економічного

зростання шляхом стимулювання інвестицій у модернізацію основних фондів та

економічну диверсифікацію.

2.1 Сучасна технологія та рівень енергоефективності

Попередній аналіз взаємозв’язку економічного розвитку та енергоефективності

підтверджує криві навчання по країнах (рис. 1). Для даних країн більша величина ВВП на

душу населення має зворотно пропорційну залежність від енергоспоживання на 1 долар

США ВВП (у постійних доларах США 2005 р.) і, отже, прямо пропорційну залежність – від

енергоефективності. Країни, що в своїх виробничих процесах уже застосовують сучасні

технології, наприклад, США і Німеччина, вкладають фінансові та людські ресурси в

дослідження і розробки для зміщення меж технології та енергоефективності. Відстаючі

країни можуть економічно ефективно імітувати інновації, покращуючи інвестиційний

клімат і створюючи ринки для нових технологій. Можливими заходами у цій царині є

встановлення стандартів на технології, створення попиту на державні інвестиції та

реалізація програм енергоефективного ремонту фонду будівель. Цінові шоки на ринку

енергоносіїв можуть бути важливим рушієм інвестицій в розробку енергоефективних

технологій та модернізацію основних фондів за умови забезпечення стабільності

інвестиційної бази.

Рис. 1. Криві навчання щодо енергоефективності по країнах


5

Джерело: Світовий банк, Показники світового розвитку (2013 р.)

Для України взаємозалежність між ВВП на душу населення і енергоефективністю не так

чітко виражена, як у порівнянних країнах (наприклад, у Польщі та Росії). Економічна

криза 2008-2009 років призвела до скорочення ВВП, за яким мало місце різке зниження

споживання енергії і, отже, зменшення енергоємності. Зворотний взаємозв’язок виник у

2010 році, коли збільшення ВВП на душу населення збіглося з підвищенням

енергоємності порівняно з 2009 роком (1,29 проти 1,46 кг н.е./дол.). Фактично на графіку,

що характеризує енергоефективність в Україні за певного рівня економічного розвитку,

спостерігаються не тільки різкі відхилення значень в останні роки, а й набагато сильніший

нахил, ніж в інших країнах, до 2007 року. Хоча раніше українська економіка досягла

вагомих успіхів у підвищенні енергоефективності за відносно незначного збільшення

ВВП на душу населення, останнім часом ця тенденція зникла.

На рис. 2 проілюстровано залежність між підвищенням цін на імпортний природний газ з

Росії та попит на природний газ в Україні.


6

Рис. 2. Вплив цін на газ на попит

Джерело: Міжнародне енергетичне агентство (2001 р. і далі)

Споживання газу в промисловому секторі за період з 2007 до 2009 року значно

скоротилося, а у 2010 році знов дещо збільшилося. Вирішальним чинником такого

розвитку подій стала економічна криза 2009 року, разом із різким підвищенням цін на

імпортний газ починаючи з 2005 року. Крім того, на рис. 2 відображено заміщення

природного газу вугіллям з метою компенсації стрибка цін на природний газ.

Енергоефективність автоматично не покращується через підвищення цін на енергоносії,

поки можливо заміщення менш дорогими видами палива. Проте, для заміщення палива

доводиться подолати технічні та – теоретично – екологічні бар’єри. Тому було вжито

додаткових протекціоністських заходів для субсидіювання цін на природний газ для

деяких груп споживачів. Звільнення від податку на додану вартість (ПДВ) хімічної

промисловості (Розпорядження КМУ № 880, 2009 р.), найбільшого споживача

природного газу в Україні, зіграло роль квазісубсидіювання споживання природного газу

(IEA/OECD 2012). У січні 2014 р. Верховна Рада продовжила термін дії таких заходів,

дозволивши скасувати ПДВ для імпортерів природного газу, через що у державному

бюджеті утворився дефіцит у розмірі 59,5 млрд. грн. лише на 2014 рік. Поряд із дотаціями

на вугілля, такі протекціоністські заходи є ще одним фактором, який пом’якшує ринковий

тиск, спрямований на стимулювання інвестицій у енергоефективність. У побутовому

секторі попит на природний газ є нееластичним, тому що можливості щодо заміщення

вугіллям доволі слабкі, зокрема через потенційну шкоду для навколишнього


7

середовища.

Замість того, щоб вкладати кошти у модернізацію основних фондів і отримувати вигоду

в формі зниження енергоємності, основні фонди в Україні залишаються застарілими та

неефективними щодо енергоспоживання (рис. 3), через що економіка вразлива до

цінових шоків на ринку енергоносіїв. Варто звернути увагу на стрибок зношення основних

фондів у 2010 р. порівняно з 2009 р., що відображений на рис. 3, і аналогічне різке

збільшення енергоспоживання на 1 долар ВВП у 2010 р. порівняно з 2009 р., помітне на

рис. 1. Зношення основних фондів, як здається, прямо трансформувалося у збільшення

енергетичної неефективності. У ширшому сенсі виражене зношення основних фондів,

що почалося з 2007 р., співпадає зі зникненням кривої навчання щодо

енергоефективності того ж року.

Рис. 3. Зношення основних фондів в Україні

Джерело: Держкомстат України, основні фонди (2001 р. і далі)

На додаток до вразливості до цінових шоків на ринку енергоносіїв, важливість

підвищення енергоефективності на тлі старіння основних фондів також збільшують такі

чинники, як продуктивність ресурсів, залежність від імпорту енергоносіїв та пом’якшення

наслідків зміни клімату. Продовження зношення основних фондів дедалі збільшить

відставання від лідерів у технологіях і продуктивності та гальмуватиме економічний

прогрес.


8

2.2 Відновлення основних фондів і економічне зростання

Модернізація технологій та підвищення продуктивності до рівнів помірно сучасних

основних фондів надають Україні значний потенціал для економічного зростання та

покращення енергоефективності (у Вставці 1 цей потенціал описаний на прикладі

металургійної промисловості). Усунення відставання у технології не тільки призведе до

зниження енергоємності та експлуатаційних витрат, а й забезпечить зменшення

вразливості до цінових шоків на ринку енергоносіїв та у виробництві, позитивно

сприяючи економічному зростанню та послабленню тиску наслідків зміни клімату. Попри

такі очікування економічних вигід від модернізації основних засобів, необхідні інвестиції

дотепер не здійснені. Ерозія основних фондів – замість інвестування у них – лежала в

основі несталого економічного зростання в Україні у минулому.

Вставка 1. Потенціал металургійної промисловості України щодо енергоефективності

В одному з попередніх документів («Порівняльний аналіз технологічних

можливостей, що є економічно обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток»,

Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ №2, серпень 2013 р.),

DIW Econ проаналізувала економічну обґрунтованість і екологічну сталість металургії

та металообробки в Україні за міжнародними еталонами. У фокусі цього аналізу

знаходиться поняття технічної ефективності, яке описує здатність забезпечувати

високі рівні результатів за даної сукупності витрат (трудовитрат, капіталу та енергії)

та низьких рівнів викидів парникових газів (ПГ). Галузевий аналіз показав, що у вибірці

з 27 країн тільки Бразилія, Чехія та Індія мають нижчий рівень технічної ефективності

металургійної промисловості, ніж Україна. Навіть з урахуванням існуючої структури

виробництва в Україні, тобто її орієнтації на продукцію з високою енергоємністю,

Україна знаходиться серед країн із поганими результатами щодо технічної

ефективності й, отже, демонструє значний потенціал щодо викидів ПГ.

Основоположні причини браку інвестицій та відповідного зношення основних фондів

можна побачити у несприятливому бізнесовому кліматі в Україні, а також у

незабезпеченні верховенства права. Якщо казати про енергетичний ринок, то стійкість

штучно низьких рівнів цін на енергоносії зменшила стимули до інвестування у

модернізовані та енергоефективні основні засоби, а в певний момент ослабила їхню

значущість. Отже, втручання у механізми енергетичного ринку виявилося не тільки

нераціональним, а й ще більш неефективним.


9

Відсутність ринкових механізмів на енергетичному ринку характерна для більшої частини

української економіки. Як правило, втручання у ринкові інститути призводить до низького

рівня конкуренції в масштабах усієї економіки та обмеження розвитку ринку по всіх

секторах. Незважаючи на те, що Україна входить у число країн, економіки яких досягли

найбільшого покращення у 2012-13 рр., у звіті Всесвітнього банку «Ведення бізнесу» за

2014 р. Україна залишається на 112-му місці з 189 країн, економіка яких проаналізована

у звіті. За індексом сприйняття корупції, який складає організація «Тренсперенсі

Інтернешнл», Україна у 2013 р. посідає 144-ту сходинку серед 175 країн.

Ані брак ринкових механізмів, ані недостатнє дотримання принципу верховенства прав

не стимулюють довіру вітчизняних і міжнародних інвесторів до українського бізнесового

середовища і до самої економіки України. Відновлення довіри інвесторів необхідно для

того, щоб повернути назад тенденцію зношення основних фондів та усунути

технологічний розрив задля реалізації наявного потенціалу щодо зростання і

енергоефективності.

3. Стимулювання модернізації та

диверсифікації основних фондів

Започаткування модернізації основних фондів, а також диверсифікації вимагає

інвестицій. Хоча потенційно можна залучити приватний капітал як з Україні, так і з-за

кордону, пануючий несприятливий інвестиційний клімат і брак довіри перешкоджають

негайній активізації таких коштів. Тому для забезпечення поштовху в інвестиційному

процесі уряд повинен діяти у двох напрямках.

Перша задача – покращити інвестиційний клімат у країні. Відповідна потреба у

реформах у таких сферах, як майнові права, корупція та бюрократизм, чітко

зрозуміла, й ключові заходи вже широко обговорювалися. Проте, ми визнаємо, що

навіть якщо уряд досягне успіху в покращенні інвестиційного клімату в країні, швидке

прискорення інвестиційної діяльності навряд чи можливо, тому що довіру і

впевненість інвесторів можна побудувати тільки за тривалий проміжок часу. Разом з

тим, ані економічна, ані політична ситуація в Україні не дозволяють чекати.

Відповідним чином, друга задача полягає в ініціюванні державної підтримки

приватних інвестицій в усіх доречних сферах, таких як модернізація основних фондів

в обробній промисловості, інфраструктурі та секторі будівель. Оскільки державний

бюджет не зможе виділити необхідні кошти, уряду необхідно забезпечити


10

фінансування через міжнародних донорів, готових підтримати перебудову економіки

України.

Для того, щоб спрямувати рішучість міжнародних донорів і міжнародних фінансових

установ (МФУ) на підтримку сталого економічного розвитку, український уряд повинен

перш за все покращити умови для інвестування в енергоефективність шляхом введення

цін, що покривають вартість. Крім того, уряду слід разом з міжнародними донорами

запровадити спеціальні державні програми, спрямовані на підвищення

енергоефективності.

Доречним прикладом такої діяльності є прийняття програми державного кредитування

енергоефективного ремонту існуючого фонду будівель. Ця програма могла б:

створити попит на енергоефективні технології у будівельній галузі;

активізувати інвестиції у створення таких технологій в Україні;

створити нові робочі місця для проведення ремонту та подальшого технічного

обслуговування.

Державна підтримка інвестицій в інфраструктуру та обробну промисловість могла б

використовуватися для зменшення пануючої невизначеності, що є результатом браку

довіри до економічного врядування, наприклад, шляхом зміцнення майнових прав і

реалізації антикорупційних заходів. Державна підтримка через міжнародних донорів і

МФУ могла б допомогти відновити потрібну довіру і, таким чином, спрацювати як рушій

модернізації основних фондів та підвищення продуктивності.

4. Стратегічні рекомендації

На додаток до зміцнення економічної стабільності, передбаченого рятівною

програмою МВФ, необхідна структурна політика, мета якої – надати пріоритет

економічній диверсифікації та підштовхнути модернізацію основних фондів.

Скасування субсидій в енергетиці та посилення маркетизації сектора енергетики –

ключові, але не достатні передумови започаткування технологічної модернізації

задля забезпечення підвищення продуктивності.

Для того, щоб дати поштовх модернізації та диверсифікації, ефективними будуть

наступні урядові заходи:

покращення інвестиційного клімату в країні;

зміцнення довіри до урядових реформ за підтримки державного фінансування з

боку міжнародних донорів та МФУ;


11

використання державної фінансової підтримки для створення ринків для

енергоефективних технологій шляхом запровадження інфраструктурних програм,

програм енергоефективного ремонту фонду будівель і програм спільного

фінансування модернізації та диверсифікації основних фондів малих і середніх

підприємств.

Державне співфінансування повинно залишатися у межах «підтримки», тобто

мати чіткий тимчасовий характер і бути спрямованим на використання

наявного приватного капіталу, зокрема фінансових коштів від поточної

діяльності фірм обробної промисловості.

Оскільки модернізація та диверсифікація основних фондів тягнуть за собою підвищення

енергоефективності й, отже, елемент пом’якшення наслідків зміни клімату, то

співробітництво між українським урядом і міжнародною донорською спільнотою може не

тільки підштовхнути стале економічне зростання, а й – на міжнародному рівні – дати

імпульс міжнародному співробітництву для виконання спільного, але диференційованого

зобов’язання країн щодо протидії наслідкам зміни клімату.

5. Література

DIW Econ (2013). «Порівняльний аналіз технологічних можливостей, що є економічно

обґрунтованими та забезпечують сталий розвиток. Вибрані галузі промисловості

України». Низьковуглецева стратегія для України – Технічний документ №2

(серпень 2013 р.)

IEA (2001 ff.). Energy Balances of Non-OECD Countries. Paris: International Energy Agency

IEA / OECD (2012). Ukraine 2012: Energy Policies Beyond IEA Countries. Paris: International

Energy Agency

IMF (2014). Request for a Stand-By Arrangement: IMF Country Report Ukraine No. 14/10.

Washington, D.C.: International Monetary Fund

Documents

Підсумковий звіт - UNDP … · Підсумковий звіт містить звітні матеріали, передбачені у пп. 6 і 7 контракту